Постанова № 18684651, 02.09.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

02.09.11 Справа № 4/127-64

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Марко Р.І.,

при секретарі Томкевич Н.,

з участю представників:

від позивача з”явився,

відповідача з”явився,

експерта з»явився,

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Волинянка», м.Володимир-Волинський

на рішення господарського суду Волинської області від 07.09.2010 року, суддя Слободян П.Р., у справі №4/127-64

за позовом ОСОБА_1, м.Луцьк

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Волинянка», м.Володимир-Волинський

про стягнення 287898,5 грн. вартості частини майна в статутному капіталі товариства,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Волинської області від 07.09.2010 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Волинянка»вартості частини майна товариства, що пропорційна частці позивача в статутному капіталі в сумі 263631,75 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджується належність виплати позивачу частки в статутному капіталі товариства саме у такому розмірі, доказів виплати її у встановленому діючим законодавством порядку відповідач не подав, а тому зобов»язаний це здійснити згідно вимог ст.54 Закону України «Про господарські товариства».

В апеляційній скарзі скаржник (відповідач) просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, в звязку з неповним з»ясуванням місцевим судом обставин, що мають значення для справи, апелюючи тим, що позивачем не подано доказів в підтвердження належності до виплати йому спірної суми.

Скаржник вважає безпідставним визначення частки позивача на підставі аудиторського висновку від 07.05.2010 року та висновку №0-44 судової будівельно-технічної експертизи, оскільки такі не відповідають вимогам Закону України «Про судову експертизу», Закону України «Про господарські товариства»та фінансовим звітам товариства.

Скаржник покликається на встановлений діючим законодавством порядок розрахунку вартості частки учасника товариства, яка підлягає виплаті при виході учасника із товариства та зазначає про неможливість виплати позивачу частини майна товариства в такому розмірі, оскільки на даний час вартість належного товариству майна є меншою розміру частки позивача, яка підлягає виплаті на підставі оскаржуваного рішення, незважаючи на існування ще трьох учасників товариства.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що розмір частки, яка підлягає виплаті при його виході з числа учасників, здійснено, виходячи з дійсної ринкової вартості майна товариства, оскільки саме такий порядок розрахунку передбачено п.3.7 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 року.

В судове засідання на вимогу суду з»явився експерт ОСОБА_2, яка надала відповіді на поставлені сторонами запитання по висновку судової економічної експертизи №1012, складеного 31.05.2011 року, та підтвердила свої висновки, вказані у висновку судової економічної експертизи, про що дала письмове пояснення.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін з їх участю на засіданні, які підтримали свої позиції, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно п.18 установчого договору про створення товариства з обмеженою відповідальністю "Волинянка" від 09 серпня 1994 року ОСОБА_1 є засновником товариства і розмір належної їй частки в статутному фонді становить 25 відсотків (а.с.8-11, т.1). Жодних доказів щодо зміни частки позивача в статутному фонді товариства сторонами не представлено, а судом не встановлено.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням зборів засновників ТзОВ „Волинянка" від 26.09.2008 р.(а.с.12, т.1), розглянуто заяву ОСОБА_1 від 19.09.2008 року про вихід з учасників товариства (а.с.189, т.1) та вирішено її задоволити.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про господарські товариства»від 19.09.1991 № 1576-(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) учасники товариства мають право вийти в установленому порядку з товариства, а згідно 54 вказаного закону при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі та частину прибутку, одержаного товариством у відповідному році до виходу учасника. При цьому, виплата повинна здійснюватися після затвердження звіту за рік, в якому учасник вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Відповідно до п.13 статуту ТзОВ "Волинянка", затвердженого загальними зборами товариства 09.08.1994 р. та зареєстрованого виконкомом Володимир - Волинської міської ради народних депутатів 18.08.1994р., в разі виходу учасника з товариства, йому сплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці в статутному фонді.

При визначенні способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході з товариства, а також порядку і строків їх виплати, повинні застосовуватись відповідні положення установчих документів товариства. У випадку неврегульованості в установчих документах, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу. Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу з товариства. Оскільки в статуті товариства ці питання неврегульовані, тому судом застосовуються вимоги норм діючого законодавства на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 190 ЦК України майном, крім речей, вважаються майнові права та обов'язки. У частині першій статті 66 та у статті 139 ГК України визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства. Отже, вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства.

Майно підприємства обліковується на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерел їх формування. Тому в основу розрахунку вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить з товариства, за загальним правилом, повинна братись балансова вартість майна товариства. Активи (майно і в тому числі майнові вимоги) товариства відображаються у статтях активу балансу за кодами 010, 020, 030, 035, 040, 045, 050, 060, 100, 110, 120, 130, 140, 150, 160, 170, 180, 190, 200, 210, 230, 240, 250. Зобов'язання товариства та забезпечення майбутніх витрат і платежів товариства визначаються у статтях пасиву балансу за кодами 400, 410, 420, 440, 450, 460, 470, 500, 510, 520, 530, 540, 550, 560, 570, 580, 590, 600, 610.

Оскільки для визначення вартості частини майна ТОВ "Волинянка", що належить до сплати позивачу в звязку з його виходом із числа учасників товариства, потрібні спеціальні знання, судом призначалася судова економічна експертиза згідно ухвали від 03.11.2010 року.

Згідно висновку №1012, складеного 31.05.2011 року експертом ОСОБА_2 Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, вбачається, що грошова частка товариства, яка підлягає виплаті ОСОБА_1 на дату її виходу з товариства 19.09.2008 року відповідно до даних балансу станом на 01.10.2008 року та чистих активів товариства становить 5800 грн. за умови, що їй належить 25% частки у статутному капіталі товариства. Частина прибутку, яка б належала ОСОБА_1 на дату її виходу з товариства відповідно до звіту про фінансові результати не нараховується, оскільки в результаті своєї господарської діяльності товариством отримано збиток в розмірі 11500 грн. (а.с.163, т.1) Даний висновок судової економічної експертизи судом приймається до уваги як належний доказ, оскільки він узгоджується з іншими зібраними по справі доказами, зокрема, представленими суду бухгалтерськими документами товариства - балансом. Окрім того, допитаний експерт в судовому засіданні і його відповідді є також джерелом доказів на рівні з іншими доказами. За змістом наданих пояснень вбачається, що висновок експерта складався на підставі документів, зазначених в описовій частині висновку, дані нею висновки в резолютивній частині висновку вона підтримує.

Наявний в матеріалах справи висновок від 30.03.2010 року №0-44 щодо дійсної (ринкової) вартості майна товариства, наданий за результатами проведеної судової будівельно - технічної експертизи, який був використаний судом першої інстанції не може бути прийнятий апеляційним судом до уваги для визначення вартості частини майна, яка підлягає виплаті позивачу, оскільки предметом дослідження цієї експертиза була ринкова вартість нерухомого майна товариства, а виходячи із предмету спору для дослідження спірного питання відповідь може надати лише судова економічна експертиза, що і стало підставою для її призначення в апеляційному провадженні. За аналогічних обставин не можуть бути підставою для визначення вартості частини майна також звіти про грошову оцінку земельної ділянки від 16 вересня 2008 року та приміщення магазину з гаражем і котельнею від 15 вересня 2008 року, оскільки предметом дослідження цієї оцінки була ринкова вартість майна з використанням спеціальних знань в галузі оцінювача з оцінки об»єктів у матеріальній формі (сертифікат №7408/128 від 14.02.2008 року суб»єкта оціночної діяльності, а.с.99,т.1).

Покликання скаржника на невідповідність даних балансу дійсній вартості основних фондів в зв»язку з відсутністю їх переоцінки для цілей бухгалтерського обліку є безпідставним, оскільки за змістом вказаного висновку судової економічної експертизи вбачається, що ТзОВ «Волинянка»з часу створення проводило переоцінку основних фондів для цілей бухгалтерського обліку. Даний факт також підтверджено і поясненнями експерта ОСОБА_2, наданими в судовому засіданні 02.09.2011 року, за змістом яких товариством здійснювалася індексація основних фондів з часу створення товариства у відповідності до вимог діючого законодавства. Щодо правомірності здійснення цієї індексації, то вказане питання не є предметом дослідження судової економічної експертизи, проте, доказів її неправомірності позивачем не представлено, а судом не встановлено.

З аналізу наведених обставин апеляційний суд приходить до висновку про те, що вартість належної до виплати позивачу частини майна ТзОВ "Волинянка" станом на 19.09.2008 року становила 5800 грн., оскільки така сума відповідає його частці в розмірі 25% статутного фонду ТзОВ "Волинянка", При цьому, при визначенні дати, станом на яку обчислювалась вартість чистих активів враховано, що вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу.

Інших доказів в спростування вказаної суми чи доказів в підтвердження іншої належної до виплати позивачу суми сторонами не представлено, а судом не встановлено.

Таким чином, рішення місцевого суду в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Волинянка»5800 грн. - частини вартості майна товариства, слід залишити без змін, оскільки частка позивача в статутному фонді в розмірі 25%- підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а тому відповідач зобов»язаний здійснити її виплату згідно вимог ст.54 Закону України «Про господарські товариства».

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині заявлених до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Волинянка»решти суми в розмірі 257831,75 грн., то в їх задоволенні слід відмовити, скасувавши рішення місцевого суду в цій частині.

Оскільки судом першої інстанції неповно з”ясовано обставини, що мають значення для справи та прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому воно підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга відповідача частковому задоволенню.

При скасуванні рішення суду проводиться новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України, а тому з позивача на користь відповідача належить стягнути понесені ним витрати в розмірі 1231,98 грн. державного мита (1289,98 грн. в повернення держмита за апеляційне провадження за мінусом належних в повернення позивачу за задоволені вимоги в розмірі 58 грн.) та 1026,74 грн. витрат на проведення судової експертизи (пропорційно до задоволених вимог), з відповідача на користь позивача належить стягнути 5,2 грн. витрат за інформаційно-технічне обслуговування судового процесу (пропорційно до задоволених вимог).

Крім цього, на користь експертної установи у відповідності з вимогами п.6 постанови КМУ від 07.08.1999 року №1432 з позивача, за клопотанням якого здійснювався виклик експерта, підлягає стягненню вартість оплати витрат на відрядження в розмірі 366,01 грн., виставленого згідно з рахунком №225 від 19.08.2011 року.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд,

постановив:

рішення господарського суду Волинської області від 07.09.2010 року в справі за номером 4/127-64 - частково скасувати, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Волинянка»частково задоволити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Волинянка»(м.Володимир-Волинський, вул.Генерала Шухевича,32, код ЄДРПОУ 13369770) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 5800 грн. вартості частини майна товариства, пропорційної частці у статутному фонді в розмірі 25% та 5,2 грн. витрат за інформаційно-технічне обслуговування судового процесу.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Волинянка»257831,75 грн. відмовити.

В решті рішення господарського суду Волинської області від 07.09.2010 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Волинянка»(м.Володимир-Волинський, вул.Генерала Шухевича,32, код ЄДРПОУ 13369770) 1231,98 грн. державного мита та 1026,74 грн. витрат на проведення судової експертизи.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (м.Луцьк, вул.Червоного Хреста,16, р/р 31257272210323, ЗКПО 23272864, банк одержувача ГУДК у Львівській області, МФО 825014, код 23949066) 366,01 грн. витрат на відрядження експерта.

Накази видати місцевому суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя: С.М.Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

Р.І.Марко