Постанова № 18684148, 17.08.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

17.08.11 Справа № 5015/1139/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Марко Р.І.,

при секретарі судового засідання Томкевич Н.

з участю представників:

від скаржника (позивача) – з’явився,

відповідача – з’явився,

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»», м.Київ

на рішення господарського суду Львівської області від 17.05.2011 року, суддя В.М.Пазичєв, у справі № 5015/1139/11

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», м.Київ

до відповідача відкритого акціонерного товариства «Сколівське кар»єроуправління», с.Гребенів Сколівського району

про стягнення заборгованості в розмірі 254897,51 грн.,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 17.05.2011 року відмовлено в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Сколівське кар»єроуправління»заборгованості в розмірі 254897,51 грн., яка виникла за договором фінансового лізингу №L3054-09/08 від 26.09.2008 року.

Рішення суду мотивоване тим, що п.6.5. договору передбачено обов»язок позивача після вилучення та реалізації предмета лізингу перерахувати відповідачу кошти, отримані від реалізації за вирахуванням заборгованості відповідача, доказів виконання якого позивачем не подано, незважаючи на встановлений судом факт реалізації об»єкта лізингу на суму 330000 грн., а тому в спірному випадку відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача, незважаючи на встановлену судом заборгованість відповідача перед позивачем на суму 75155,65 грн.. Щодо вартості непогашеного предмета лізингу в розмірі 332412,40 грн., які заявлено до стягнення згідно ч.5 п.10.3.2 договору, то судом зазначено, що дана норма передбачає стягнення вартості непогашеного предмета лізингу виключно за період, в якому припинено дію договору, а стягнення майбутніх платежів після припинення договору лізингу суперечить Конвенції УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити частково на суму 213244,97 грн., в зв»язку з порушенням місцевим судом норм матеріального права та неповного з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, апелюючи тим, що спірна заборгованість у відповідача перед позивачем виникла з врахуванням вартості реалізованого предмета лізингу, тобто позивачем на виконання вимог п.6.5. договору від суми заборгованості відповідача перед позивачем за договором фінансового лізингу №L3054-09/08 від 26.09.2008 року в розмірі 543244,97 грн. змінусовано кошти, отримані від реалізації предмета лізингу в сумі 330000 грн.

Скаржник не погоджується з висновком суду про припинення між сторонами договірних відносин з 30.06.2009 року та відповідно наявність у відповідача заборгованості перед позивачем лише на суму 75155,65 грн., оскільки зазначає, що після відмови від продовження дії договору з 30.06.2009 року між сторонами здійснювалися переговори для добровільного врегулювання спору, в зв»язку з чим відповідачу було надано можливість користуватися предметом лізингу, що підтверджується періодичним здійсненням відповідачем лізингових платежів протягом спірного періоду з 14.07.2009 року по 12.10.2009 року. Оскільки платежі припинилися, позивачем повторно направлялася відповідачу відмова від продовження дії договору з 30.11.2009 року, а тому з цієї дати позивач вважає договірні відносини між сторонами припиненими.

Скаржник покликається на те, що в зв»язку з повернення об»єкта лізингу згідно акту прийому-передачі від 29.12.2009 року позивачем здійснено у відповідності з вимогами п.6.4 та п.10.3.2 договору розрахунок заборгованості, який направлено відповідачу до сплати згідно рахунку-фактури №L3054-09/08/г від 03.02.2010 року на суму 254897,51 грн. При цьому, скаржник погоджується з висновком місцевого суду про пропуск позивачем строку позовної давності на звернення з позовом про стягнення пені на суму 33738,63 грн., відсутність підстав для стягнення 4651,71 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, а тому вважає підставними вимоги лише на суму 213244,97 грн.

Скаржник не погоджується з висновком суду про відсутність зміни лізингового платежу у наданих позивачем рахунках-фактурах по прострочених лізингових платежах, оскільки кожним рахунком визначено дані для розрахунку лізингового платежу, зміненого відповідно до умов договору, а також не погоджується з висновком суду про відсутність підстав для відшкодування позивачу витрат із страхування, оскільки такі понесені позивачем 10.11.2009 року, тобто до припинення дії договору.

Від апелянта також надійшли 16.08.2011 року пояснення до апеляційної скарги, в якому апелянт висловив позицію про підтвердження факту припинення між сторонами договірних правовідносин 30.06.2009 року та здійснено перерахунок заявлених до стягнення сум станом на 30.06.2009 року.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що п.6.5. договору передбачено обов»язок позивача після вилучення та реалізації предмета лізингу перерахувати відповідачу кошти, отримані від реалізації за вирахуванням заборгованості відповідача, доказів виконання якого позивачем не подано, незважаючи на встановлений судом факт реалізації об»єкта лізингу на суму 330000 грн., а тому в спірному випадку відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача, незважаючи на встановлену судом заборгованість відповідача перед позивачем на суму 75155,65 грн..

Щодо вартості непогашеного предмета лізингу в розмірі 332412,40 грн., які заявлено до стягнення згідно ч.5 п.10.3.2 договору, то відповідач вважає, що дана норма передбачає стягнення вартості непогашеного предмета лізингу виключно за період, в якому припинено дію договору, а стягнення майбутніх платежів після припинення договору лізингу суперечить Конвенції УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, які підтримали свої позиції, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що рішення суду підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.09.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль”(лізингодавець) та відкритим акціонерним товариством "Сколівське кар'єроуправління" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №L3054-09/08 (надалі - договір), згідно з п.1.1 якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в спеціфікації до договору, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

На виконання умов договору, позивач придбав предмет лізингу за договором купівлі-продажу та передав у тимчасове володіння лізингоодержувачу автомобіль КАМАЗ-65201, вартістю 498000,00 грн., що підтверджується підписаним представниками сторін актом приймання-передачі предмета лізингу від 29.10.2008 року(а.с.18, т.1).

Проте, лізингоодержувач в порушення умов договору, зокрема, п.п.5.1-5.5, п.п.8.1.4 Загальних умов фінансового лізингу - додатку №4 до договору (надалі - Загальні умови), належним чином не виконував свої зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість на загальну суму 254897,51 грн., нарахована позивачем до стягнення станом на грудень 2009 року та заявлена згідно вимог позовної заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 грудня 2009 року відповідач повернув, а позивач прийняв предмет лізингу. Вартість предмету лізингу на момент його повернення становила 326737,80 грн. з ПДВ. Крім цього, внаслідок дострокового припинення договору, відповідачеві виставлено рахунок №L3054-09/08/r від 03.02.2010 року на загальну суму 254897,51 грн.

Таким чином, предметом позовних вимог в даній справі є включені до вказаного рахунку платежі, а саме: 6648,25 грн. комісії в розмірі 2 % від суми непогашеної вартості предмета лізингу за дострокове розірвання договору фінансового лізингу (ч.5 п.п.10.3.2 Загальних умов (Додаток №4 до Договору): 33738,63 грн. пені (п.5.1. договору): 332412,40 грн. непогашеної вартості предмета лізингу (п.4.9. договору, п.6.2., п. 6.1. Загальних умов): 88037,46 грн. відшкодування частини вартості предмета лізингу, 82531,57 грн. комісії лізингодавця без ПДВ, 14340,87 грн. комісії лізингодавця з ПДВ (п.4.1. договору): 15539,96 грн. вартість понесених позивачем витрат на страхування предмету лізингу (п.7.4. додатку №4 до договору): витрати по сплаті транспортного збору у розмірі 2176,72 грн., вартість реєстраційних зборів на суму 916,63 грн., вартість зняття з реєстрації на суму 641,11 грн., а також 4651,71 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами (ст.536 ЦК України, ч.6 ст.231 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

У відповідності із п.2 ст.1 Закону України “Про фінансовий лізинг” за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом (частина перша ст.2 Закону України „Про фінансовий лізинг”).

Нормами ст.806 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною другою ст.8 Закону України „Про фінансовий лізинг” якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше, а згідно ст.9 вказаного закону лізингоодержувачу (сублізингоодержувачу) забезпечується захист його прав на предмет лізингу нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту прав власника.

Пунктом третім частини другої ст.11 Закону України „Про фінансовий лізинг” передбачено обов’язок лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про фінансовий лізинг»лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів, а згідно ст.10 вказаної норми лізингодавець має право відмовитись від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом.

Згідно п.п. 6.1.2. п. 6.1. договору, лізингодавець має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір та вилучити в лізингоодержувача предмет лізингу у безспірному порядку у випадку несплати лізингового платежу (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Згідно п.6.2. договору, у випадку настання зазначених в підпунктах 6.1.1.-6.1.7. цього договору обставин, лізингодавець письмово повідомляє про це лізингоодержувача з зазначенням строку для усунення таких порушень. Якщо лізингоодержувач у встановлений строк не усуває вчинені порушення, лізингодавець має право здійснити дії, зазначені в п. 6.1. цього договору.

Відповідно до п.10.2 Загальних умов фінансового лізингу (Додаток №4 до договору фінансового лізингу від 26.09.2008 року № L3054-09/08) (надалі Додаток 4), договір достроково припиняється у останній день місяця, в якому здійснено направлення лізингодавцем лізингоодержувачу повідомлення про прийняття лізингодавцем рішення про дострокове припинення договору з підстав, визначених Розділом 6 договору.

Матеріалами справи підтверджується факт несплати відповідачем лізингових платежів з березня 2009 року, а також факт несвоєчасної сплати цих платежів.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а згідно ч.1 ст.615 цього Кодексу у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання (ч.2 ст.615 ЦК України). Аналогічні положення передбачено ч.1 ст.188, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що право позивача на відмову від договору не суперечить положенням чинного законодавства України та надає йому право на звернення в порядку ст.7 Закону України «Про фінансовий лізинг»для безспірного витребування предмета лізингу від лізингоодержувача.

Згідно з пунктом 3 статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Оскільки спеціальними нормами про лізинг не передбачений порядок відмови від договору чи його розірвання, до спірних правовідносин слід застосовувати загальні норми, зокрема, про найм.

Згідно з статтею 782 ЦК України у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору, а згідно ч.3 ст.7 Закону України "Про фінансовий лізинг" також передбачено, що відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

За змістом позовної заяви вбачається, що договір фінансового лізингу №L3054-09/08 від 26.09.2008 року достроково припинено за ініціативою позивача в грудні 2009 року, оскільки відповідно до п.п.10.2.1. Загальних умов фінансового лізингу (Додаток №4 до договору), відповідачеві направлено лист вих.№2427-11/09 від 13.11.2009 року з повідомленням про відмову від договору в зв'язку з існуванням заборгованості по лізинговим платежам у розмірі 207691,35 гривень, прострочення сплати якої обліковується за березень-листопад 2009 року, тобто понад 30 днів, та вимогою повернути предмет лізингу.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що факсимільним зв’язком позивач направив відповідачу лист №1363-06/09 від 26.06.2009 року про відмову від договору фінансового лізингу з 30 червня 2009 року. Окрім того, позивач, відповідно до п.6.2. договору, листом №1280-06/09 від 19.06.2009 року повідомив відповідача про своє право в односторонньому порядку розірвати договір у разі непогашення відповідачем заборгованості по договору, а також надав строк для погашення даної заборгованості. Таким чином, враховуючи вимоги ч.3 ст.7 Закону України “Про фінансовий лізинг” про те, що відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову, місцевий суд прийшов до правильного висновку про те, що договір слід вважати припиненим саме з 30 червня 2009 року.

Покликання скаржника на те, що договір припинив свою дія з 30.11.2009 року, тобто після отримання відповідачем листа №2427-11/09 від 12.11.2009 року, а направлений факсимільним зв»язком лист є неналежним доказом, с необґрунтованим. Оскільки надіслання листа про розірвання договору за допомогою факсимільного зв’язку не суперечить умовам договору і відповідає нормам чинного законодавства України, зокрема ст.207 ЦК України. Аналогічно безпідставним є покликання скаржника на те, що факт продовження дії договору підтверджується його виконанням відповідачем після 30.06.2009 року, оскільки жодних доказів в підтвердження сплати відповідачем лізингових чи інших платежів по договору, які виникли після 30.06.2009 року, позивачем не подано, а судом не встановлено. З наявних в матеріалах справи доказів сплати відповідачем боргу по договору після 30.06.2009 року не вбачається факт сплати відповідачем боргу, який виник після 30.06.2009 року.

Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 526 ЦК України, ст..193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а у відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ст.173 ГК України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, в тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.179 ГК України, майново-господарські зобов’язання, які виникають між суб’єктами господарювання або між суб’єктами господарювання і негосподарюючими суб’єктами –юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов’язаннями.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України “Про фінансовий лізинг”, сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Згідно п.3 ч.2 ст.11 Закону України “Про фінансовий лізинг”, лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.п.4.1., 4.6. договору, лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, та комісію лізингодавця. До складу комісії в повному обсязі включаються винагорода лізингодавця, компенсація відсотків за фінансування придбання предмета лізингу за договором купівлі-продажу та витрати лізингодавця, які виникли в період дії цього договору та пов'язані з ним.

Відповідно до ст.16 Закону України “Про фінансовий лізинг” до складу лізингових платежів можуть включатися: а) сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсація відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до п.6.4. договору, у разі припинення або розірвання цього договору та/або вилучення предмета лізингу, всі витрати, пов'язані з вилученням предмета лізингу та його подальшою реалізацією здійснюються за рахунок лізингоодержувача або відшкодовуються лізингодавцю лізингоодержувачем в повному обсязі.

Згідно п.п. 8.1.17 Загальних умов фінансового лізингу (додаток №4 до договору), у разі дострокового припинення договору, лізингоодержувач зобов'язаний сплатити лізингодавцю платежі, визначені п.п.10.3.2. цих Загальних умов.

Згідно п.п.10.3.2 Загальних умов фінансового лізингу (додаток №4 до договору), у разі дострокового припинення договору, лізингоодержувач зобов'язаний сплатити лізингодавцю наступні платежі: 1) комісію за дострокове припинення договору в розмірі 2% від суми непогашеної вартості предмету лізингу; 2) нараховані за договором штрафні санкції (штраф, пеня); 3) суми, які відшкодовують витрати лізингодавця та не були сплачені лізингоодержувачем; 4) заборгованість по поточних лізингових платежах та нарахованих штрафних санкціях; 5) суму непогашеної вартості предмету лізингу, зазначену в Графіку для лізингового періоду, в якому має місце дострокове припинення договору, та змінену за визначеними в договорі та додатках до нього (Графік, Загальні умови) правилами.

Згідно виставлених відповідачу рахунків за №№ L3054-09/08/5 від 2.03.2009 року на суму 20926,90 грн., L3054-09/08/6 від 01.04.2009 року на суму 20679,87 грн., L3054-09/08/7 від 05.05.2009 року на суму 20408,93 грн., L3054-09/08/8 від 01.06.2009 року на суму 20013,76 грн., L3054-09/08/9 від 01.07.2009 року на суму 19732,47 грн., L3054-09/08/10 від 03.08.2009 року на суму 19715,85 грн., L3054-09/08/11 від 01.09.2009 року на суму 20577,70 грн., L3054-09/08/12 від 01.10.2009 року на суму 20244,79 грн., L3054-09/08/13 від 02.11.2009 року на суму 20068,42 грн., L3054-09/08/14 від 01.12.2009 року на суму 19797,73 грн., що складаються із відшкодування частини вартості предмета лізингу, комісії лізингодавця без ПДВ, комісії лізингодавця з ПДВ, заборгованість відповідача становить 184909,90 грн.

Проте, як встановлено судом вище, договір припинив свою дію 30 червня 2009 року, а тому у позивача відсутні правові підстави виставляти і вимагати оплати рахунків, які були виставлені за період після 30.06.2009 року. Таким чином, позовні вимоги є правомірними в частині стягнення заборгованості за рахунками №№ L3054-09/08/5 від 02.03.2009 року на суму 20926,90 грн., L3054-09/08/6 від 01.04.2009 року на суму 20679,87 грн., L3054-09/08/7 від 05.05.2009 року на суму 20408,93 грн., L3054-09/08/8 від 01.06.2009 року на суму 20013,76 грн., а враховуючи часткове погашення заборгованості відповідачем по рахунку № L3054-09/08/5 від 02.03.2009 року на суму 17256,52 грн., що сторонами не заперечується, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума заборгованості в розмірі 64772,94 грн. При цьому, вказана заборгованість на суму 64772,94 грн., що складається із відшкодування частини вартості предмета лізингу, комісії лізингодавця без ПДВ, комісії лізингодавця з ПДВ, не заперечуються і відповідачем у своїх поясненнях.

Оскільки п.п.10.3.2 Загальних умов фінансового лізингу (додаток №4 до договору) передбачено право позивача на нарахування відповідачу комісії в розмірі 2 % від суми непогашеної вартості предмета лізингу за дострокове розірвання договору фінансового лізингу позивачем також правомірно заявлено до стягнення 8738,43 грн. вказаної комісії (з розрахунку на те, що договір припинив дію в червні 2009 року), оскільки її нарахування відповідає умовам договору, не суперечить нормам чинного законодавства України та визнається відповідачем.

Відповідно до п.6.4. договору, у разі припинення або розірвання цього договору всі витрати, пов’язані з вилученням предмета лізингу та його подальшою реалізацією здійснюється за рахунок лізингоодержувача або відшкодовуються лізингодавцю лізингоодержувачем в повному обсязі.

Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування додаткові витрати у розмірі 3734,46 грн., які складаються з 2176,72 грн. транспортного збору, 916,63 грн. реєстраційного збору та 641,11 грн. вартості зняття з реєстрації, є правомірними, оскільки нарахування додаткових витрат, пов’язаних з вилученням предмета лізингу та його подальшою реалізацією, відповідає умовам договору та не суперечить нормам чинного законодавства України, а також визнається відповідачем.

Відповідно до п.7.1. Додатку № 4 до договору, лізингоодержувач протягом строку лізингу за власний рахунок забезпечує страхування предмета лізингу в страховій компанії (надалі - страховик), згідно з визначеним лізингодавцем переліку на випадок: знищення (загибелі), розкрадання (викрадення), пошкодження (псування) предмета лізингу на всі випадки, передбачені Правилами страхування страховика (АВТОКАСКО/ повний пакет).

Відповідно до п.7.4. Додатку №4 до договору, лізингоодержувач зобов'язується вчасно продовжувати страхування предмета лізингу та страхування цивільної відповідальності до повного виконання зобов'язань за цим договором. лізингоодержувач зобов'язаний за 10 (десять) днів до закінчення дії страхового договору щодо страхування предмета лізингу, продовжити його дію, сплатити страховий платіж (платежі) та надати завірений печаткою банку платіжний документ, що підтверджує сплату страхових платежів (платежу). Якщо за 5 (п'ять) днів до закінчення дії страхового договору лізингоодержувач не надасть лізингодавцю завірений печаткою банку платіжний документ, що підтверджує сплату страхових платежів (платежу), то лізингодавець має право самостійно застрахувати такий предмет лізингу, а лізингоодержувач зобов'язаний відшкодувати лізингодавцю такі витрати зі страхування предмета лізингу.

Проте, заявлені позивачем до стягнення страхові платежі на суму 15539,96 грн. з ПДВ, сплачені позивачем на виконання п.7.1., п.7.4. додатку №4, не підлягають задоволенню, оскільки позивач застрахував предмет лізингу 30.10.2009 року (страховий сертифікат №3000/200/000598 від 30.10.2009 року), тобто після припинення договірних правовідносин між сторонами, а тому не має права на відшкодування вартості страхування предмету лізингу.

Аналогічно безпідставними є вимоги позивача про стягнення 33738,63 грн. пені та 4651,71 грн. відсотків за користування грошима.

Зокрема, позивачем пропущено строк позовної давності звернення з позовом про стягнення нарахованої відповідно до п.5.1. договору 33738,63 грн. пені на період з квітня 2009 року по листопад 2009 року, про застосування якої заявлено відповідачем, що згідно ст.267 ЦК України є підставою для відмови в задоволенні цих вимог.

Нарахована згідно п.10 рахунку №L3054-09/08/г від 03.02.2010 року комісія лізингодавця без ПДВ (відсотки за користування грошима за період з 01.01.2010 року по 03.02.2010 року) на суму 4651,71 грн. є також безпідставною, оскільки в договорі відсутня умова на підставі якої можна було б нараховувати комісію у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Згідно ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.6 ст.236 ЦК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п.п.6.1.4. п. 6.1. додатку №4 до договору, лізингодавець має право в односторонньому порядку змінити суму лізингових платежів у випадку зміни на день складання рахунку за відповідний лізинговий період, встановленого Національним банком України курсу гривні до зазначеної в п.4.9. договору валюти по відношенню до визначеного в п.2 Графіку курсу, лізингові платежі змінюються пропорційно зміні курсу гривні до такої визначеної в договорі валюти. Згідно п.4.9 договору сторони для розрахунку розміру лізингового платежу у гривні обрали долар США

Згідно п.6.2. додатку №4 до Договору, змінений за правилами п. 6.1. цих загальних умов розмір лізингових платежів зазначається у відповідному рахунку лізингодавця та підлягає сплаті лізингоодержувачем у безспірному порядку.

Згідно п.п. 10.3.2. п. 10.3. додатку №4 до договору, у разі дострокового припинення договору при настанні зазначених в п.п. 10.2.1. цих Загальних умов обставин, Лізингоодержувач зобов’язаний сплатити лізингодавцю суму непогашеної вартості предмета лізингу, зазначеному в графіку для лізингового періоду, в якому має місце дострокове припинення договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 332412,4 грн. вартості непогашеного предмета лізингу з розрахунку на припинення договірних правовідносин між сторонами 30.11.2009 року. Проте, враховуючи, що договірні правовідносини між сторонами припинилися 30.06.2009 року вартість непогашеного предмета лізингу на цей період, яка підлягає поверненню позивачу згідно ч.5 п.п. 10.3.2. п. 10.3. додатку №4 до договору становить 262475,28 грн., що не змінена відповідно до погодженого порядку та умов згідно договору та додатків до нього, а з врахуванням передбаченого п.6.1 права на зміну курсу, така вартість становить 436 921,5 грн.

Покликання відповідача на те, що умовами укладено між сторонами договору передбачено лише право стягнення вартості непогашеного предмета лізингу за період, в якомі припинився договір лізингу, є безпідставним, оскільки за змістом договору фінансового лізингу №L3054-09/08 від 26.09.2008 року передбачено обов»язок відповідача сплатити лізингодавцю суму непогашеної вартості предмета лізингу, зазначеному в графіку для лізингового періоду, в якому має місце дострокове припинення договору.

При цьому, апеляційним судом враховано той факт, що договір фінансового лізингу №L3054-09/08 від 26.09.2008 року як в цілому так і в частині п.4.6 договору та п.10.3.2 загальних умов (додатку №4 до договору), якими на відповідача (лізингоодержувача) у разі дострокового припинення договору покладено обов'язок щодо сплати додаткових витрат, різного роду комісій та відшкодування залишкової непогашеної вартості предмету лізингу станом на дату вилучення предмету лізингу (30.06.2009р.), ніким не оспорювався та не визнавався недійсним у встановленому порядку з підстав його невідповідності нормам чинного законодавства, чим спростовуються передчасні твердження скаржника про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог після припинення дії договору фінансового лізингу.

Згідно зі ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, обов'язок відповідача сплачувати згадані платежі випливає з приписів ч.4 ст.631 ЦК України, згідно якої закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Вищевикладеним також спростовується твердження скаржника про те, що самостійно визначена позивачем сума залишкової непогашеної вартості предмету лізингу станом на 30.06.2009р. не підлягає відшкодуванню як така, що не є збитками, оскільки обов'язковість її відшкодування передбачена п.10.3.2 загальних умов (додатку №4 до договору).

Крім цього, відповідно до п.6.5 договору, після вилучення та реалізації предмета лізингу лізингодавець у 30 строк перераховує лізингоодержувачу кошти, отримані від реалізації такого предмета лізингу, за вирахуванням заборгованості лізингоодержувача, якщо така є, та витрат. Вказаного обов’язку позивач не виконав. Як вбачається з матеріалів справи, предмет лізингу, а саме автомобіль КАМАЗ-65201 був реалізований позивачем за 330000,00 грн., що підтверджується договором купівлі –продажу №PR 3054-09/10-1 та актом приймання –передачі предмета лізингу від 10.09.2010 року, взаєморозрахунок між позивачем і відповідачем на час розгляду справи не проведено.

З наведеного, оцінивши всі докази в сукупності та перевіривши здійснені позивачем розрахунки апеляційний суд приходить до висновку про те, що задоволенню підлягають позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»в частині стягнення з відкритого акціонерного товариства «Сколівське кар»єроуправління» 184167,33 грн. заборгованості, а саме 64772,94 грн. заборгованості по поточних лізингових платежах, 8738,43 грн. комісії лізингодавця за дострокове припинення договору, 3734,46 грн. додаткових витрат та 436921,5 грн. вартості непогашеного предмета лізингу за мінусом 330 000 грн. вартості реалізованого предмета лізингу.

Таким чином, в цій частині рішення місцевого суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга позивача –задоволенню, оскільки судом першої інстанції неповно з”ясовано обставини, що мають значення для справи та прийнято рішення з порушенням норм матеріального права.

В решті частині –стягнення з відповідача відкритого акціонерного товариства «Сколівське кар»єроуправління»70730,18 грн. рішення місцевого суду слід залишити без змін, оскільки позовні вимоги в цій частині є безпідставними та не підтверджуються жодними доказами.

При скасуванні рішення суду проводиться новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України, а тому з відповідача на користь позивача належить стягнути понесені скаржником витрати в розмірі 1841,67 грн. державного мита за розгляд справи в суді першої інстанції, 920,83 грн. державного мита за апеляційне провадження та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст.99,103-105 ГПК України, суд,

постановив:

рішення господарського суду Львівської області від 17.05.2011 року в справі за номером 5015/1139/11 - частково скасувати. а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»–частково задоволити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Сколівське кар»єроуправління»(Львівська область, Сколівський район, с.Гребенів, вул.Шевченка,44, код ЄДРПОУ 03327227, п/р №260064926 ЛОД АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 325570) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»(м.Київ, проспект Московський,9, корпус,5, код ЄДРПОУ 34480657, п/р №2600514928 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335) 184167,33 грн. заборгованості, 2762,5 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті рішення господарського суду Львівської області від 17.05.2011 року в справі за номером 5015/1139/11 –залишити без змін.

Наказ видати суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя: С. Бойко

Судді: Т. Бонк

Р.Марко