Постанова № 18684147, 10.08.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.11 Справа № 5015/2293/11

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Марко Р.І.,

при секретарі судового засідання Томкевич Н.

з участю представників:

від скаржника (відповідача) – не з’явився,

позивача – з’явився,

розглянув апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд», м.Львів

на рішення господарського суду Львівської області від 26.05.2011 року, суддя Р.Матвіїв, у справі № 5015/2293/11

за позовом: приватного підприємства «Сидор», м.Львів

до відповідача публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд», м.Львів

про стягнення 69549,37 грн.,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 26.05.2011 року задоволено позовні вимоги приватного підприємства «Сидор» про стягнення з публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд»57000 грн. основного боргу, 3087,37 грн. три проценти річних та 9462 грн. втрат від інфляції, що складає заборгованість за поставлений відповідачу товар згідно договору №05/15-02 від 15 травня 2009 року.

Рішення суду мотивоване тим, що доказів оплати поставленого товару відповідач суду не надав, а тому позовні вимоги про її стягнення, а також стягнення нарахувань згідно ст.625 ЦК України за несвоєчасне погашення заборгованості підлягають до задоволення.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, в зв»язку з порушенням місцевим судом норм матеріального та процесуального права, апелюючи тим, що судом не досліджено істотні умови укладеного між сторонами договору, зокрема, строку дії договору, умови щодо якості та комплектності товару, строку його поставки та оплати, внаслідок чого здійснено неправильну кваліфікацію спірних правовідносин.

Скаржник також покликається на безпідставне нарахування та стягнення передбачених ст.625 ЦК України втрат від інфляції та річних, оскільки застосування вказаної норми можливе лише при наявності факту прострочення боржником оплати та вимоги кредитора про цю оплату, яку в спірному випадку позивачем не заявлено.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що необґрунтовані доводи апелянта про неповне з»ясування судом змісту правовідносин між сторонами та неправильну кваліфікацію спірних правовідносин не спростовують обов»язок апелянта з оплати отриманого ним товару в сумі 57000 грн. згідно договору №05/15-02 від 15.05.2009 року та додатку №1 від 15.05.2009 року до цього договору.

Щодо покликання апелянта на відсутність обов»язку сплачувати передбачених ст.625 ЦК України нарахувань, то позивач вважає його також безпідставним, оскільки таке суперечить положенням ч.1ст.612, ч.2 ст.625, ч.3 ст.692 ЦК України, а факт прострочення оплати підтверджується матеріалами справи.

В судове засідання представники скаржника не з»явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення ухвали суду, а тому, зважаючи на строк розгляду спору, суд вважає за можливе розгляд справи провести за наявними в справі документами про права і обов”язки сторін.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав свої позиції, пояснення дав аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15 травня 2009р. між приватним підприємством “Сидор” (виконавець) та закритим акціонерним товариством фірма “Нафтогазбуд” (замовник), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Фірма «Нафтогазбуд», укладено договір №05/15-02 та додаток №1 до нього, за умовами якого виконавець зобов’язався здійснити поставку замовнику обладнання для побудови локальних комп’ютерних та телефонних мереж та їх експлуатації. Зокрема, додатком №1 до договору (а.с.8) передбачено перелік товарів за договором на суму 191 547,84 грн.

Відповідно до п.2.4. договору відповідач здійснює попередню оплату у сумі 70 % (сімдесят відсотків) від вартості обладнання, а згідно п.2.5 - решта 30% від вартості обладнання сплачується замовником не пізніше ніж через 5 (п’ять) банківських днів після отримання обладнання. Датою отримання обладнання вважається дата підписання сторонами накладних прийому-передачі обладнання.

На виконання умов договору 19.05.2009 р. відповідачем здійснено часткову оплату на суму 38773.92 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку №26004586427001 за період з 01.05.2009 р. по 29.05.2009 р. від 04.12.2009 р., а 24 червня 2009 р. позивачем здійснено поставку одного комплекту обладнання на суму 95773.92 грн., що підтверджується накладною С-06/24-01 від 24.06.2009 р. та довіреністю №153 від 24.06.2009 року (а.с.17,19).

Проте, в порушення вимог п.2.5 договору відповідачем не здійснено оплату товару, внаслідок чого станом на 20.04.2011 р. у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість на суму 57000 грн.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, а згідно ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 712 ЦК України).

До договору поставки, в силу ч.2 ст.712 ЦК України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає товар у власність другої сторони (покупця), а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар (ст.655 ЦК України).

Згідно із ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Приписи ст.692 ЦК України, передбачають можливість продажу товару із розстроченням оплати.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач доказів погашення основного боргу не подав і на час розгляду справи в суді, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 57000 грн.

Згідно ст.610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ст.611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наведеного місцевим судом також підставно стягнуто з відповідача 3087,37 грн. три проценти річних та 9462 грн. втрат від інфляції за період з 01.07.2009 року по 20.04.2011 року (а.с.10).

Покликання скаржника на обов»язкову наявність окремої вимоги кредитора про сплату передбачених ст.625 ЦК України нарахувань є безпідставним, оскільки такою вимогою позивача слід розцінювати позовну заяву в даній справі. Вказаною нормою не передбачено окремого порядку здійснення кредитором таких вимог до боржника.

Щодо клопотання про розстрочку виконання рішення суду, то місцевим судом також правомірно відмовлено в його задоволенні, оскільки відповідачем не доведено наявність в спірному випадку передбачених ст.121 ГПК України підстав для такої розстрочки.

З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,

постановив:

рішення господарського суду Львівської області від 26.05.2011 року в справі за номером 5015/2293/11 - залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд»–без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя: С. М. Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

Р. І. Марко