Постанова № 18684145, 10.08.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.11 Справа № 5015/1205/11

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Марко Р.І.,

при секретарі Томкевич Н.,

з участю представників:

від позивача (апелянта) – з’явилися,

відповідача-1 – з’явилися,

відповідача-2 –не з’явилися,

розглянув апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця»в особі відокремленого підрозділу «Львівська дирекція залізничних перевезень» ДТГО «Львівська залізниця», м.Львів

на рішення господарського суду Львівської області від 19.05.2011 року, суддя Данко Л.С., у справі № 5015/1205/11

за позовом: Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця»в особі відокремленого підрозділу «Львівська дирекція залізничних перевезень» ДТГО «Львівська залізниця», м.Львів

до відповідача-1 Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби (Військова частина №1494), м.Мостиська Львівської області

до відповідача-2 публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод», м.Запоріжжя (правонаступник ЗАТ з іноземними інвестиціями «Запорізький автомобілебудівний завод»)

про стягнення плати за користування вагонами у розмірі 12891,61 грн.,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 19.05.2011 року відмовлено у задоволенні позову Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця»в особі відокремленого підрозділу «Львівська дирекція залізничних перевезень»ДТГО «Львівська залізниця»до Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби (Військова частина №1494) та публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод»про стягнення плати за користування вагонами у розмірі 12 891,61 грн..

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не доведено, а судом не встановлено наявність в спірному випадку підстав для стягнення з відповідачів плати за користування вагонами у вищевказаній сумі, оскільки не доведено ні факту наявності вини відповідачів у проведенні позивачем будь-яких вантажно-розвантажувальних та маневрових робіт, ні зв»язку між діями позивача та відповідачів щодо проведення цих робіт. Крім цього, згідно ч.2 ст.139 Митного кодексу України, витрати, пов’язані з розвантаженням, навантаженням та перевантаженням товарів при здійсненні митних процедур відносяться підприємствами залізниці на свій рахунок.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити, в зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, апелюючи тим, що підставою позовних вимог в даній справі вказано ст.63 Митного кодексу України, якою передбачено обов»язок митниці відшкодовувати витрати за проведення таких робіт, а тому місцевим судом безпідставно застосовано до спірних правовідносин ст.119 Статуту залізниць, згідно якої відповідач-1 не може сплачувати плату за користування вагонами.

Скаржник не погоджується з висновком суду про те, що відповідачем-1 не визначалися до позивача вимоги про проведення вантажно-розвантажувальних та маневрових робіт, оскільки зі змісту листа №23/2810 від 24.07.2010 року вбачається вимога митниці пред»явити для повного огляду вантаж, який без здійснення вказаних вище робіт здійснити неможливо, що судом не з»ясовано.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-1 просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що позивачем не доведено наявність в спірному випадку підстав для стягнення таких витрат, оскільки не доведено наявність вимоги відповідача-1 до позивача про здійснення спірних робіт. При цьому, відповідач-1 вважає безпідставним покликання апелянта на незастосування місцевим судом до спірних правовідносин ст.63 Митного кодексу України, оскільки саме з врахуванням вказаної норми обґрунтовано відмову в позові по суті.

Відповідач-1 також наводить визначення поняття - пред»явити для повного огляду вантаж та вважає, що передбачений Законом України «Про прикордонний контроль»та Технологічної схеми пропуску через державний кордон України осіб, транспортних засобів, товарів та інших предметів у міжнародному залізничному пункті пропуску «Мостиська», затвердженої спільним наказом Львівської митниці, Мостиського прикордонного загону, залізничної станції Мостиська-2 від 10.07.08р. за №261/765/55, зареєстрованої в Головному управлінні юстиції у Львівській області від 25.07.08р. за №53/1320, порядок та послідовність здійснення прикордонного контролю не передбачає повноважень посадових осіб Держприкордонслужби України ініціювати питання щодо проведення таких робіт.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-2 просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що вимоги позивача до відповідача-2 не ґрунтуються на законних підставах.

В судове засідання представники відповідача-2 не з»явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення ухвали суду, а тому, зважаючи на строк розгляду спору, а також, що відповідач-2 без поважних причин не з»явився, суд вважає за можливе розгляд справи провести за наявними в справі документами про права і обов”язки сторін.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, що з»явилися, які підтримали свої позиції, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.07.2010р. на станцію Мостиська-2 Львівської залізниці прибули вагони (контейнера) №№ ОТП 3985637, 3985639, 3985650, 3985682,3985671,3985672, 3985652, 3985680, 3985646, 3985651, 3985669, 3985674, 3985689, 3985688, 3985654, 3985661, 3985649, 3985645, 3985663, 3985658, 3985653, які прямували за маршрутом: Запоріжжя-1 Придніпровської залізниці –Варшава, Прага ПКП, вантажовідправник вказаних вагонів: ПАТ “Запорізький автомобілебудівний завод”(м.Запоріжжя), який є правонаступником ЗАТ з іноземними інвестиціями “Запорізький автомобілебудівний завод”, з вантажем –“ящики, коробки, і аналогічна тара з деревини”. Вантаж перевозився згідно накладних №№ 45752318, 302, 322, 325, 314, 327, 310, 330, 304, 307, 326, 301, 329, 315, 311, 320, 312, 305, 319, 316, 313, 323, 317, 303, 328, 306, 321, 308, 324, 309 (тридцять шт.), що підтверджується актом загальної форми ГУ-23 від 24.07.2010р. № 90.

На виконання листа Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 24 липня 2010р. № 23/2810, вказані вагони затримано на станції Мостиська-2 Львівської залізниці для пред”явлення до митного та прикордонного огляду вантажу “ящики, коробки, пакувальна тара з деревини”. Затримка вагонів здійснювалася з 15 год. 30 хв. - 24.07.2011р. (затримка вагонів) по 16 год. 20 хв. –26.07.2011р. (випуск вагонів), що підтверджується актом загальної форми ГУ-23 від 26.07.2010р. № 94.

Оскільки під час вказаної затримки позивачем здійснювався певний обсяг робіт, відповідно до ст.63 Митного кодексу України, позивачем нараховано до стягнення з відповідача-1: 1) плату за 1 год. 30 хв. користування вагонами (згідно Технологічного процесу роботи ст. Мостиська-2) - 24,00 грн., 2) плату за 1 год. 30 хв. користування вагонами - 21,00 грн., 3) маневрову роботу за 1 год. 30 хв. –877,80 грн.; 4) повідомлення –телеграмою –53,00 грн.; 5) вартість вантажно-розвантажувальних робіт згідно калькуляції МЧ-1 від 27.07.2010р. –9767,21 грн. Всього з урахуванням 20% ПДВ нарахування складають 12 891,61 грн., що підтверджується актом загальної форми ГУ-23 № 94 від 26.07.2010р. з продовженням(а.с.19) та є предметом даного спору.

Підставою нарахування платежів за користування вагонами, телеграфного повідомлення, маневрових та вантажно-розвантажувальних робіт позивач зазначає статтю 63 Митного кодексу України, відповідно до частини 2 якої, витрати на проведення зазначених операцій (навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, упакування, перепакування товарів, митне оформлення яких не закінчено, зміна ідентифікаційних знаків чи маркування на цих товарах або їх упаковці, а також заміна транспортного засобу) відшкодовуються органом, з ініціативи якого вони проводилися. При цьому, підставою для затримання вагонів (контейнерів) на станції Мостиська-2 Львівської залізниці слугував лист Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 24 липня 2010р. № 23/2810 (а.с.13).

Проте, з аналізу даних викладених у цьому листі не вбачається та не випливає та обставина, що Мостиський прикордонний загін в період з 24.07.2010р. по 26.07.2010р. користувався вищевказаними вагонами залізниці. Прикордонним загоном у вказаному вище листі не ставилось питання про здійснення будь-яких маневрових, вантажно-розвантажувальних робіт.

Листом Мостиського прикордонного загону № 23/2810 від 24.07.10р. перед залізницею поставлено питання про пред'явлення до повного огляду вантажу шляхом зняття пломб з контейнерів, відкриттям та візуальним оглядом контейнерів із застосуванням сил та засобів прикордонного контролю з метою виконання завдань та функцій, покладених законодавством на Державну прикордонну службу України.

Виходячи з наведеного, апеляційна інстанція вважає, що вимоги скаржника не ґрунтуються на дійсних обставинах справи, оскільки перед ДТГО «Львівська залізниця»від імені якого діє відокремлений підрозділ «Львівська дирекція залізничних перевезень»не ставилось питання про проведення будь-яких вантажно-розвантажувальних, маневрових робіт.

Взаємодія контрольних органів і служб, загальний порядок та послідовність проведення всіх видів контролю в пункті пропуску через державний кордон визначаються Технологічною схемою пропуску осіб, транспортних засобів та вантажів.

Згідно з пунктом 2.1.6 Технологічної схеми пропуску через державний кордон України осіб, транспортних засобів, товарів та інших предметів у міжнародному залізничному пункті пропуску «Мостиська», затвердженої спільним наказом Львівської митниці, Мостиського прикордонного загону, залізничної станції Мостиська-2 від 10.07.08р. за №261/765/55, зареєстрованої в Головному управлінні юстиції у Львівській області від 25.07.08р. за № №53/1320, огляд транспортних засобів здійснюється шляхом послідовного огляду вагонів, локомотива, пасажирських та службових приміщень після прикордонного наряду «Перевірка документів». Відкриття технологічних відсіків вагонів, локомотиву здійснюється на підставі аналізу та оцінки ризиків.

При цьому, згідно з пунктом 7.2.29 Технологічної схеми, витрати залізниці, пов'язані з простоєм транспортних засобів з вантажами, зберіганням вантажів до прийняття рішення митним органом про випуск вантажу, відшкодовується вантажоодержувачем або експедитором.

Відповідно до ст.139 Митного кодексу України митні процедури на залізничному транспорті», у зонах митного контролю пунктів пропуску залізничного транспорту на державному кордоні України здійснюються перевірка документів, огляд залізничного рухомого складу, а також інші митні процедури, передбачені цим Кодексом.

На підтвердження підстав стягнення з відповідача-1 плати за користування вагонами та інших витрат, позивачем надано акти загальної форми ГУ-23 № 90 від 24.07.2010р. та № 94 від 26.07.2010р. (а.с.12).

Зазначені акти загальної форми ГУ-23 складені в присутності представників залізниці. При цьому, за змістом акту загальної форми ГУ-23 № 90 від 24.07.2010р. дані вагони затримані митницею по причині - для митного та прикордонного огляду з повним вивантаженням вантажу.

Згідно з ст.129 Статуту залізниць України, затвердженого постановою КМ України від 06.04.1998 року за № 457 (з наступними змінами), обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України N 334 від 28.05.2002р., згідно з пунктом 19 яких, розкриття на прикордонних станціях завантажених вагонів (контейнерів) для митного, прикордонного та інших видів контролю на вимогу представника митниці чи іншого контрольного органу оформляється актами розкриття.

Акт розкриття підписується працівником станції, на якій здійснювалось розкриття, представником прикордонних, митних або інших органів (залежно від того, на чию вимогу здійснювалося розкриття) і засвідчується календарним штемпелем станції. Відомості про зняті і накладені пломби (ЗПП) записуються до відповідних граф акта.

Відповідні акти розкриття, на підтвердження обставин затримки вантажу, до матеріалів позову не долучено, як і не долучено будь-яких документів на підтвердження правомірності вчинення будь-яких дій з вантажем (вивантаження, розвантаження тощо), митно-прикордонне оформлення якого не завершене.

Відповідно до вимог п. 2.16 Інструкції про взаємодію посадових осіб митних органів, що здійснюють митні процедури з товарами (вантажами), переміщуваними залізничними вантажними поїздами, і працівників залізниць України, затвердженої наказом Державної митної служби України, Міністерства транспорту та зв'язку України № 1019/1143 від 18.09.2008р., працівники залізниць не мають права видавати товари (вантажі), що перебувають під митним контролем, виконувати з ними будь-які операції (навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, упакування, перепакування або зміну ідентифікаційних знаків чи маркування, нанесених на упаковку) без дозволу митниці.

Згідно з пунктом 4.6 вказаної Інструкції, у разі потреби проведення з товарами (вантажами) операцій (вивантаження або перевантаження), які можуть проводитися тільки з дозволу митниці та з повідомленням власника товару (вантажу) або вповноваженої ним особи, начальник станції письмово звертається до митниці, у зоні діяльності якої розташована станція, за дозволом на їх проведення. Рішення про надання дозволу приймається митним органом, як правило, протягом доби. Після вивантаження надлишку товару (вантажу) вагон у встановленому порядку направляється на станцію призначення.

Наведене свідчить про відсутність компетенції в Мостиського прикордонного загону повноважень щодо ініціювання операцій, проведення яких визначене частиною 1 статті 63 Митного кодексу України.

Отже, беручи до уваги вищенаведені законодавчі норми, апеляційна інстанція вважає, що вимоги про відшкодування із відповідача-1 понесених залізницею витрат при здійсненні митних процедур є безпідставними.

Посилання апелянта на положення ч.2 ст.63 Митного кодексу України є безпідставним, оскільки до спірних правовідносин, що стосуються проведення митних процедур на залізничному транспорті, застосовується спеціальна норма закону – ст.139 Митного кодексу України.

Крім цього, згідно ст.1166 ЦК України, загальними правовими підставами відповідальності за завдану майнову шкоду є наявність складу цивільного правопорушення, необхідними елементами якого є: протиправна поведінка (дії чи бездіяльність особи, шкідливий результат такої поведінки (шкода), причинний зв’язок між протиправною поведінкою і шкодою та вина особи, яка заподіяла шкоду. Наявність всіх чотирьох складових правопорушення є необхідною умовою для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків.

Проте, в даному випадку позивачем не наведено обставин та не доведено належними та допустимими доказами, а судом не встановлено факту протиправної поведінки митного органу, яка спричинила шкідливий результат для позивача, а відтак не може вважатися доведеним причинний зв’язок між заподіяною шкодою та поведінкою особи, якій інкримінується завдання шкоди.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З наведеного місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення плати за користування вагонами у розмірі 12 891,61 грн. з мотивів недоведеності позовних вимог та відсутності складу правопорушення у діях митного органу.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства та з врахування всіх обставин справи, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,

постановив:

рішення господарського суду Львівської області від 19.05.2011 року в справі за номером 5015/1205 (11) - залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця»в особі відокремленого підрозділу «Львівська дирекція залізничних перевезень»ДТГО «Львівська залізниця»–без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя: С.М.Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

Р.І.Марко