Постанова № 18684144, 17.08.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.11 Справа № 5015/1666/11

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Марко Р.І.,

при секретарі судового засідання Томкевич Н.

з участю представників:

від скаржника (відповідача) – не з’явився,

позивача – не з’явився,

розглянув апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Іскра», м.Львів

на рішення господарського суду Львівської області від 29.06.2011 року, суддя Н.Березяк, у справі № 5015/1666/11

за позовом: Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м.Львів

до відповідача- публічного акціонерного товариства «Іскра», м.Львів

про стягнення інфляційних та трьох відсотків річних в розмірі 11708,08 грн.,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 29.06.2011 року частково задоволено позовні вимоги Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»в частині стягнення з публічного акціонерного товариства «Іскра»9673,58 грн. інфляційних втрат та 1959,60 грн. три відсотки річних, нарахованих за несвоєчасне погашення заборгованості за надані послуги з теплопостачання.

Рішення суду мотивоване тим, що факт прострочення відповідачем грошового зобов»язання по договору №241/Г про постачання теплової енергії в гарячій воді від 24.10.2002 року встановлено рішенням господарського суду Львівської області від 17.11.2010 року в справі №31/140-2010, а стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат за прострочення грошового зобов»язання передбачено ст.625 ЦК України, тому такі підлягають стягненню з відповідача за період з 01.07.2010 року по 31.01.2011 року, тобто за період від прийняття судового рішення по справі №31/140-2010 до його виконання.

В частині позовних вимог про стягнення 74,9 грн. інфляційних втрат в позові відмовлено, оскільки позивачем допущено помилку при нарахуванні інфляційних втрат за січень 2011 року, а саме при встановленому індексі інфляції в розмірі 101,0% при нарахуванні застосовано індекс інфляції в розмірі 101,1%.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, в зв»язку з порушенням місцевим судом норм матеріального права, апелюючи тим, що стягнення вказаних нарахувань є грошовим цивільно-правовим зобов»язанням, порядок виникнення та виконання якого передбачено законом, зокрема, встановлено обов»язкову наявність вимоги кредитора про сплату таких нарахувань. Після проголошення рішення у справі №31/140-2010 господарського суду Львівської області такої вимоги від позивача не надходило, а тому апелянт вважає безпідставним їх стягнення місцевим судом, оскільки зобов»язання щодо їх сплати у відповідача не виникало.

Скаржник також вважає безпідставним нарахування стягнень за ст.625 ЦК України із загальної суми боргу з врахуванням індексу інфляції, оскільки діючим законодавством такого не передбачено.

В судове засідання представники сторін не з»явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення ухвали суду, а тому, зважаючи на строк розгляду спору, суд вважає за можливе розгляд справи провести за наявними в справі документами про права і обов”язки сторін.

Клопотання позивача про відкладення слухання справи задоволенню не підлягає, оскільки наведені в клопотанні підстави для відкладення слухання справи є необґрунтованими. Інших доказів та причин в підтвердження поважності підстав для відкладення слухання справи, які можуть вплинути на суть прийнятого рішення відповідачем не подано, а судом не встановлено.

Суд, дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Львівської області від 17.11.2010 року у справі №31/140-2010 задоволено позовні вимоги прокурора Шевченківського району м.Львова в інтересах ЛМКП „Львівтеплоенерго” про стягнення з ВАТ “Іскра” 185726,84 грн. основного боргу, 13841,86 грн. пені, 8766,02 грн. інфляційних нарахувань та 3762,49 грн. три відсотки річних, нарахованих станом на 01.07.2010 року. Рішення суду набрало законної сили.

Вказана заборгованість виникла між сторонами на підставі укладеного 24.10.2002 року між позивачем та відповідачем договору №241/Г про постачання теплової енергії в гарячій воді, а її погашення на виконання рішення господарського суду Львівської області від 17.11.2010 року у справі №31/140-2010 відповідачем здійснено 11.03.2011 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по банківському рахунку ПАТ «Іскра»станом на 26.06.2011 року (а.с.59). Інших доказів не подано.

Оскільки в термін до березня 2011 року відповідачем не вжито заходів по ліквідації заборгованості на виконання рішення суду, позивачем нараховано до стягнення з ПАТ “Іскра” інфляційних в розмірі 9748,48 грн. і трьох відсотків річних в розмірі 1959,60 грн. на суму основного боргу за період з 01.07.2010 року по 31.01.2011 року, що і є предметом позовних вимог в даній справі.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, а згідно ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Згідно до ст.173 ГК України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом України, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, в тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.179 ГК України, майново-господарські зобов’язання, які виникають між суб’єктами господарювання або між суб’єктами господарювання і негосподарюючими суб’єктами –юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов’язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Факт прострочення відповідачем грошового зобов»язання за договором №241/Г про постачання теплової енергії в гарячій воді від 24.10.2002 року встановлено рішенням господарського суду Львівської області від 17.11.2010 року у справі №31/140-2010, яким задоволено позовні вимоги прокурора Шевченківського району м.Львова в інтересах ЛМКП „Львівтеплоенерго” про стягнення з ВАТ “Іскра” 185726,84 грн. основного боргу, 13841,86 грн. пені, 8766,02 грн. інфляційних нарахувань та 3762,49 грн. три відсотки річних, нарахованих станом на 01.07.2010 року.

Факт прострочення відповідачем сплати зобов»язань за договором після прийняття вищевказаного рішення (17.11.2010 року) і до 11.03.2011 року, коли відповідачем здійснено останній платіж в розмірі 74949,09 грн., підтверджується наявними в матеріалах справи доказами(а.с.7,8,59).

В силу ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Таким чином, нарахування до грошового зобов'язання, що пов'язані з інфляційними процесами в державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, і їх не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та відносити до санкцій.

Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

За загальним правилом, встановленим ст.202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

З аналізу норми ст.625 ЦК України вбачається, що нарахування індексу інфляції та трьох відсотків річних на борг здійснюється за весь час прострочення боржником грошового зобов'язання. Строк виконання грошового зобов’язання встановлено умовами договору. Відповідач порушив строк виконання основного зобов’язання, що стало підставою для стягнення з нього суми боргу, пені, інфляційних та трьох відсотків річних в судовому порядку.

Таким чином, набрання законної сили рішенням господарського суду про стягнення грошової суми та звернення його до виконання не є підставою для припинення грошового зобов'язання, а тому боржник несе обов'язок повернути три відсотки річних та відшкодувати інфляційні витрати від знецінення неповернутих коштів за весь час прострочення виконання такого грошового зобов'язання, у тому числі за весь час після ухвалення такого рішення господарського суду з урахуванням вимог закону про позовну давність.

У зв'язку з викладеним покликання скаржника на відсутність правових підстав для відповідальності відповідача за невиконання боргового зобов'язання після набрання чинності рішенням суду є таким, що суперечить вимогам ч.2 ст.625 ЦК України.

Оскільки рішенням господарського суду Львівської області від 17.11.2010 року у справі №31/140-2010 з відповідача стягнуто 8766,02 грн. інфляційних нарахувань та 3762,49 грн. три відсотки річних, нарахованих станом на 01.07.2010 року, а матеріалами справи підтверджується факт прострочення сплати суми основного боргу до березня 2011 року, місцевий суд прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 9673,58 грн. інфляційних втрат та 1959,60 грн. три відсотки річних, нарахованих за несвоєчасне погашення заборгованості за надані послуги з теплопостачання за період з 01.07.2010 року по 31.01.2011 року, тобто за період від прийняття судового рішення по справі №31/140-2010 до його виконання.

Покликання скаржника на відсутність в спірному випадку вимоги позивача про стягнення таких нарахувань, що є обов»язковою умовою для такого стягнення є безпідставним, оскільки діючим законодавством такої вимоги не передбачено.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 74,9 грн. інфляційних втрат, то місцевим судом також правомірно відмовлено в їх задоволенні, оскільки позивачем допущено помилку при нарахуванні інфляційних втрат за січень 2011 року, а саме при встановленому індексі інфляції в розмірі 101,0% при нарахуванні застосовано індекс інфляції в розмірі 101,1%.

Покликання скаржника на безпідставне нарахування позивачем стягнень по ст.625 ЦК України із загальної суми боргу з врахуванням індексу інфляції є необґрунтованим та спростовується наявними в матеріалах справи розрахунками(а.с.7-8), з яких вбачається нарахування спірних стягнень, виходячи із існуючої суми боргу на відповідний період. Доказів про те, що до вказаної суми боргу включено інфляційні нарахування скаржником не представлено, а судом не встановлено.

З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,

постановив:

рішення господарського суду Львівської області від 29.06.2011 року в справі за номером 5015/1666/11 - залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Іскра»–без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя: С. М. Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

Р. І. Марко