Постанова № 18684121, 16.08.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.11 Справа № 5010/1276/2011-15/66

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Зварич О.В.

Якімець Г.Г.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мізол», м.Львів

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.07.2011р.

у справі № 5010/1276/2011-15/66

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мізол», м.Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервіс Івано-Франківськ», м.Івано-Франківськ

про стягнення коштів в сумі 7071,51 грн.

за участю представників сторін:

позивача: не з’явився

відповідача: не з’явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Івано-Фрнаківської обалсті від 05.07.2011р. у справі № 5010/1276/2011-15/66 частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мізол»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервіс Івано-Франківськ»про стягнення коштів в сумі 7071,51 грн., з яких 6794,51 ггрн. основного боргу та 277 грн. пені – стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервіс Івано-Франківськ»(76018, м.Івано-Франківськ, вул.Івана Макуха, 41А, ідентифікаційний код 36733819), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мізол»(79022, м.Львів, вул.Городоцька, 174, ідентифікаційний код 33895476) 6794,51 грн. основного боргу, 102 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; у задоволенні позову в частині стягнення 277 грн. пені - відмовлено.

При прийнятті рішення місцевий госопдарський суд виходив з приписів ст.ст.11, 509, 525, 526, 610, 612 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 175, 193 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду змінити з підстав неповного з’ясування обставин спарви, невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача коштів в сумі 5064 грн. відмовити, в решті –залишити без змін, з мотивів у ній наведених. Зокрема апелянт покликається на те, що згідно з договором купівлі-продажу № 4 від 04.01.2011р. у нього дійсно існував борг перед позивачем в розмірі 6794,51 грн. Однак, між сторонами у справі було укладено також договір купівлі-продажу № 22 від 05.03.2011р., за яким позивач всупереч умовам договору поставив відповідачу товар неналежної якості, чим завдав останньому збитків на суму 5064 грн.(сума яка була сплачена відповідачем позивачу за товар неналежної якості), про що відповідач повідомив позивача у письмовій відповіді від 14.03.2011р. № 029 на претензію позивача від 21.02.2011р. Проте, на вказане повідомлення про поставку товару неналежної якості за договором № 22 від 05.03.2011р. позивач жодним чином не відреагував. Апелянт вважає зобов’язання за договорами купівлі-продажу № 4 від 04.01.2011р. та № 22 від 05.03.2011р. однорідними, та з посиланням на ст.601 ЦК України і подану ним позивачу заяву від 30.06.2011р. про зарахування зустрічних однорідних вимог, стверджує про припинення зобов’язання в частині суми 5064 грн. зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Позивач, правом передбаченим ст.96 ГПК України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Виходячи з приписів ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами за відсутності представників сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи судом.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.01.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мізол»(продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будсервіс Івано-Франківськ»(покупець) укладено договір купівлі-продажу № 4, згідно з п.1.1 якого продавець зобов"язується протягом дії даного договору передати покупцеві товар окремими партіями за цінами, в асортименті (по номенклатурі) і кількості, що узгоджується Сторонами в накладних, які є невід"ємною частиною даного договору, а Покупець зобов"язується прийняти товар і оплатити його на умовах, установлених даним договором.

Згідно з накладними № 626385 від 25.01.2011р. та № 630949 від 02.02.2011р. позивачем передано відповідачу товар на загальну суму 6794,51 грн. Факт отримання товару підтверджується довіреностями № 09 від 25.01.2011р. та № 017 від 02.02.2011р., а також підписами отримувача на накладних.

Факт поставки та отримання товару на суму 6794,15 грн. відповідачем не заперечується.

Відповідно до п.4.1 Договору розрахунки за відвантажений товар здійснюються у національній валюті України - гривні, шляхом перерахування покупцем грошової суми у розмірі 100 % вартості партії товару на розрахунковий рахунок продавця, протягом 7 календарних днів з моменту передання товару покупцеві.

Відповідач поставлений згідно з накладними № 626385 від 25.01.2011р. та № 630949 від 02.02.2011р. товар позивачу не оплатив.

З метою досудового врегулювання спору позивачем направлено на адресу відповідача претензію б/н від 21.02.2011р. з проханням оплатити заборгованість в сумі 6794,51 грн. (отримана відповідачем 01.03.2011р).

У відповіді на претензію № 029 від 14.03.2011р. відповідач зазначає, що відповідно до видаткової накладної № 471243 від 06.08.2010р. на суму 5064 грн. у позивача отримано неякісний товар, тому просить відшкодувати понесені збитки, а різницю боргу в сумі 1730,51 грн. буде оплачено.

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків від 30.06.2011р., який підписано та скріплено печатками сторін, заборгованість відповідача перед позивачем складає 6794,51 грн.

Доказів сплати боргу в сумі 6794,51 грн. відповідач суду не подав.

Згідно з поданим позивачем розрахунком на підставі п.7.4 Договору за період з 10.02.2011р. по 16.05.2011р. відповідачу нараховано 277 грн. пені.

В розумінні ст.174 ГК України, господарські зобов”язання можуть виникати з договору та інших угод, передбачених законодавством, а також з угод, які не передбачені законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст.175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, зокрема з правочинів. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов”язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов”язання не допускається.

Згідно з ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За наведених обставин, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості по оплаті коштів за отримані згідно з накладними № 626385 від 25.01.2011р. та № 630949 від 02.02.2011р. товари в сумі 6794,51 грн. є законними та обгрунтованими.

В апеляційній скарзі апелянт стверджує, що згідно з договором купівлі-продажу № 4 від 04.01.2011р. у нього дійсно існував борг перед позивачем в розмірі 6794,51 грн. Однак, між сторонами у справі було укладено також договір купівлі-продажу № 22 від 05.03.2011р., за яким позивач всупереч умовам договору поставив відповідачу товар неналежної якості, чим завдав останньому збитків на суму 5064 грн.(сума яка була сплачена відповідачем позивачу за товар неналежної якості), про що відповідач повідомив позивача у письмовій відповіді від 14.03.2011р. № 029 на претензію позивача від 21.02.2011р. Проте, на вказане повідомлення про поставку товару неналежної якості за договором № 22 від 05.03.2011р. позивач жодним чином не відреагував. Апелянт вважає зобов’язання за договорами купівлі-продажу № 4 від 04.01.2011р. та № 22 від 05.03.2011р. однорідними, та з посиланням на ст.601 ЦК України і подану ним позивачу заяву від 30.06.2011р. про зарахування зустрічних однорідних вимог, стверджує про припинення зобов’язання в частині суми 5064 грн. зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Оцінивши наведені доводи апеляційної скарги апеляційний господарський суд їх відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до ст.601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням, зокрема, зустрічних однорідних вимог; таке зарахування може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

У п.22 інформаційного листа від 12.03.2009р. № 01-08/163 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України»Вищий господарський суд України роз’яснив, що за змістом наведеної норми згоди іншої сторони у зобов'язанні із зарахуванням вимог не вимагається. Закон не виключає можливості здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог і в процесі судового розгляду. У такому випадку відповідна заява обов'язково повинна мати письмову форму й адресуватися позивачеві, а її копія і докази надсилання позивачеві (чи одержання ним) подаватися господарському суду. Відповідач може також звернутися із зустрічним позовом до позивача в порядку статті 60 ГПК. Припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилися спірних (неврегульованих) питань; наприклад, якщо позивач заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем, у господарського суду немає підстав для висновку про відсутність предмета спору.

В матеріалах справи міститься адресована позивачу заява відповідача від 30.06.2011р. про зарахування зустрічних однорідних вимог, з відміткою про її одержання позивачем 01.07.2011р.

Однак, з матеріалів справи, зокрема із поданого позивачем суду першої інстанції письмового заперечення на відзив відповідача вбачається, що позивач заперечує існування перед відповідачем заборгованості в сумі 5064 грн., як і поставку товару неналежної якості. Крім того, докази повернення відповідачем позивачу товару неналежної якості, реалізованого за договором купівлі-продажу № 22 від 05.03.2011р., як підстави виникнення у позивача перед відповідачем зобов’язання в сумі 5064 грн., у матеріалах справи відсутні та відповідачем не подані. Відтак, підстави стверджувати про припинення зобов’язання відповідача в частині суми 5064 грн. зарахуванням зустрічних однорідних вимог або про наявність у відповідача можливості здійснити таке зарахування зустрічних однорідних вимог в процесі судового розгляду - в суду відсутні.

Крім того, як вказано в постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 29.03.2005р., згідно із ч.3 ст.203 ГК України господарське зобов’язання припиняється із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, які мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом, а не у зв’язку з підставами виникнення.

Отже, при відсутності доказів повернення відповідачем позивачу товару неналежної якості, зобов’язання за договорами купівлі-продажу № 4 від 04.01.2011р. та № 22 від 05.03.2011р. не можна вважати однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.

За наведених обставин, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості в сумі 6794,51 грн. правомірно задоволені судом першої інстанції.

В частині вимоги позивача про стягнення з відповідача 277 грн. пені за період з 10.02.2011р. по 16.05.2011р. висновок суду першої інстанції про відмову у її задоволенні грунтується на нормах ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та обставині відсутності у накладних № 626385 від 25.01.2011р. та № 630949 від 02.02.2011р. посилання на договір купівлі-продажу № 4 від 04.01.2011р., пунктом 7.4 якого позивач обгрунтовує нарахування пені. До вказаного висновку суд апеляційної інстанції відноситься критично, однак враховує, що такий висновок суду першої інстанції про часткову відмову в позові сторонами не оспорюється.

Тому, виходячи з наведеного в сукупності та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову не спростовано, обставин, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування чи змінм рішення суду першої інстанції в порядку статей 33, 34 ГПК України апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, таким, що прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.

Відтак, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Івано-Фрнаківської обалсті від 05.07.2011р. у справі № 5010/1276/2011-15/66 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мізол», м.Львів, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Зварич О.В.

Суддя Якімець Г.Г.