Постанова № 18684122, 15.08.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.11 Справа № 5015/435/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Хабіб М.І.

суддів Якімець Г.Г.

Юрченка Я.О.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-виробниче підприємство “Львівський автонавантажувач” б/н від 18.07.2011 року

на рішення господарського суду Львівської області від 15.06.11року

у справі № 5015/435/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-виробниче підприємство “Львівський автонавантажувач”, м.Львів.

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Укравтонавантажувач”, м. Київ

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агростар”, м. Київ

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки”, м. Львів

про розірвання договору купівлі-продажу та визнання права власності на нерухоме майно.

За участю представників

від позивача : не зявився (належно повідомлений);

від відповідача-1: ОСОБА_1 представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача-2: не зявився (належно повідомлений);

від третьої особи: не зявився (належно повідомлений).

Розпорядженнями в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 15.08.2011р., яке знаходяться в матеріалах справи, проведено зміни в складі колегії суддів: замість судді Зварич О.В. у звязку з відпусткою, до складу колегії введений суддя Юрченко Я.О.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 15.06.11року у справі № 5015/435/11 (суддя Гоменюк З.П.) за позовом Товариства з обмежено?ю відповідальністю “Торгівельно-виробниче підприємство “Львівський автонавантажувач” до відповідача-1: Товариства з обм?еженою відповідальністю “Укравтонавантажувач”, до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агростар” за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє сам?остійних вимог на предмет спору: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки” про розірвання договору купівлі-продажу та визнання права власності на нерухоме майно в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване положеннями ст.ст. 193,203,334 ГК України, ст.ст. 182, 328, 526, 601, 655 ЦК України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у звязку з чим просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги. Позивач зазначає, що 30.04.2010р. господарським судом Львівської області порушено провадження у справі №33/29 про банкрутство ТзОВ “Торгівельно-виробниче підприємство “Львівський автонавантажувач”. Ухвалою суду від 28.10.2010 р. введено процедуру санації боржника та призначено арбітражного керуючого Скочка І.Я. - керуючим санацією. Поряд з тим зазначає, що 19.11.2009р. ТзОВ “Торгівельно-виробниче підприємство “Львівський автонавантажувач” (позивачем) та ТзОВ “Укравтона?вантажувач” (відповідачем-1) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, за реєстровим №1688. Згідно акту прийому-передачі майна від 30.11.2009 р. позивач передав відповідачу -1 нежитлові приміщення корпусу №12 літ “А-4”, позначені в технічній документації цифрами 53 та 54, загальною площею 1409,7 кв.м., що знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Шевченка Т., буд. 321 по ціні 110000,00 грн. Однак, відповідач -1 розрахунок з позивачем протягом 30 днів не провів, чим порушив вимоги п. 2.1 договору купівлі-продажу. У відповідності до ч.10 ст.17 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” керуючий санацією в трьохмісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитись від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, зокрема, якщо виконання договору завдає збитків боржнику або виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника. Таким чином, як зазначає апелянт, керуючий санацією має право в порядку ч.10 вказаної статті відмовитися від виконання договору купівлі-продажу від 19.11.2009р., оскільки укладення такого договору та факт невиконання зобовязань по оплаті приміщень перешкоджає відновленню платоспроможності позивача (боржника у справі про банкрутство №33/29). На підтвердження своїх вимог скаржник посилається на ст.ст. 525, 611,615,651,692,1212 ЦК України.

У відзиві на апеляційну скаргу (вх.6525 від 15.08.11р.) відповідач-1 доводи скаржника спростовує, вважає, що його твердження про невиконання відповідачем-1 зобовязань по оплаті за спірним договором не відповідають дійсності, а вимоги про розірвання договору купівлі-продажу та визнання права власності на продане майно за позивачем є безпідставними. Вказане підтверджує тим, що 30.11.2009 р. відповідачем-1 та позивачем укладено договір №30/11-09, відповідно до умов якого ТзОВ “Укравтонавантажувач” продав, а ТзОВ “ТВП “Львівський автонавантажувач” придбав автонавантажувачі моделі 41.030 ЛЕВ в кількості 4 штуки по ціні 165000грн. 00коп., що в сумі складає 660000грн. 00коп. Також, за договором поруки від 27.11.09р. №09/145-Д відповідачем-1 було сплачено на користь ВАТ «Львівобленерго»борг Позивача в сумі 145631,99 грн. Відтак, у відповідача -1 виникло право вимоги кредитора до позивача на загальну суму 805631,99 грн. Дану суму було зараховано як зустрічну однорідну грошову вимогу по договорах купівлі продажу від 19.11.2009р. № 1688 та №1691, про що генеральний директор позивача Буденкевич Б.С. подав заяву в простій письмовій формі, в якій зазначив, що розрахунки за договором купівлі-продажу від 19.11.2009р. за реєстровим номером 1688 та аналогічним договором купівлі-продажу від 19.11.2009р. за реєстровим номером 1691 на загальну суму 760000грн. проведено повністю, будь-яких матеріальних претензій ТзОВ “ТВП “Львівський автонавантажувач” до ТзОВ “Укравтонавантажувач” немає. Крім того, відповідач-1 вказує, що 10.02.2011р. спірні приміщення були продані ним ТзОВ “Агростар” згідно з договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, за реєстровим №310. На підставі наведеного просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач-2 та третя особа письмового відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст.96 ГПК України, суду не надали.

В судове засідання 15.08.11р. позивач, відповідач-2 та третя особа явки своїх представників не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча про дату, час і місце розгляду даної справи були належним чином повідомлені, підтвердженням чого є повідомлення про вручення ухвали суду, які містяться у матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТзОВ “Торгівельно-виробниче підприємство “Львівський автонавантажувач”, в особі генерального директора Буденкевича Б.С. (продавець), та ТзОВ “Укравтонавантажувач”, в особі директора Богомаза В.В. (покупець), було укладено договір купівлі-продажу від19.11.2009р., посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, за реєстровим №1688, відповідно до умов якого продавець зобовязувався передати нежитлові приміщення корпусу №12 літ. А-4, позначені в технічній документації цифрами 53 та 54 загальною площею 1409,7 кв.м., що знаходяться за адресою: м.Львів, вул. Шевченка Т., буд 321 (надалі обєкт продажу), а покупець зобовязувався прийняти обєкт продажу у власність і сплатити ціну 110 000,00 грн.( п. 1.4 договору) відповідно до умов, що визначені у цьому договорі, та зареєструвати право власності на обєкт продажу у передбаченому законом порядку (п.1.1).

З матеріалів справи (постанови Львівського апеляційного господарського суду від 22.06.2011р. у справі №5015/434/11, якою залишено без змін рішення господарського суду Львівської області від 14.04.2011р.), вбачається, що крім названого вище договору купівлі-продажу, позивачем і відповідачем-1 19.11.2009р. укладено також договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, за реєстровим №1691. Відповідно до умов цього договору продавець зобовязується передати нежитлові приміщення корпусу №12 літ. А-4, позначені в технічній документації цифрами 55, 56, 57 загальною площею 7993,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка Т., буд 321 (надалі обєкт продажу), а покупець зобовязується прийняти обєкт продажу у власність і сплатити ціну 650000,00 грн.( п. 1.4 договору) відповідно до умов, що визначені у цьому договорі та зареєструвати право власності на обєкт продажу у передбаченому законом порядку (п.1.1).

Факт передачі спірних нежитлових приміщень за договорами купівлі-продажу від 19.11.2009р. за реєстровими номерами 1688 та 1691, підтверджується підписаним повноважними особами та скріпленим печатками сторін Актом прийому передачі майна від 30.11.2009 р.

Матеріалами справи підтверджено, що 30.11.2009р. ТзОВ “Укравтонавантажувач”, в особі директора Богомаз В.В. (продавець) та ТзОВ “ТВП “Львівський автонавантажувач”, в особі директора Буденкевича Б.С. (покупець) був укладений договір №30/11-09, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує на умовах, викладених в договорі, автонавантажувачі моделі 41.030 ЛЕВ (надалі - товар), в кількості 4 шт. по ціні 165000грн.00коп., на загальну суму 660000грн. 00коп. Факт передачі товару підтверджується підписаною повноважними особами видатковою накладною та довіреністю №627 від 20.11.2009 р. на отримання товару, виписаною на імя Буденкевич Б.С. Відповідно до п. 2.2 цього договору оплата проводиться шляхом здійснення безготівкового переказу коштів з розрахункового рахунку покупця на розрахунковий рахунок продавця, або будь-яким способом не забороненим законодавством України і погодженим сторонами. Відповідно до п.10.1 договору №30/11-09 від 30.11.2009 р., він набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2009р.

Платіжним дорученням № 13 від 16.12.09р.підтверджено, що відповідач-1 на підставі договору поруки №09/145-Д від 27.11.2009р.сплатив ВАТ «Львівобленерго»борг позивача за спожиту електроенергію в сумі 145 631грн. 99коп.

Встановлено, що листом №ІК-388-17/09 від 17.12.2009 р., Відповідач-1 звернувся до генерального директора ТзОВ “ТВП Львівський автонавантажувач” Буденкевича Б.С., в якому просив провести зарахування зустрічних однорідних вимог ТзОВ “Укравтонавантажувач” та ТзОВ “ТВП “Львівський автонавантажувач” на суму 760000грн. 00коп., оскільки ТзОВ “Укравтонавантажувач” має грошові зобовязання перед ТзОВ “ТВП “Львівський автонавантажувач” за договорами купівлі-продажу нерухомого майна від 19.11.2009 р., посвідченими приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, за реєстровими номерами 1688 та 1691 на суму 760000грн. 00коп., а ТзОВ “ТВП “Львівський автонавантажувач”, в свою чергу, має грошові зобовязання перед ТзОВ “Укравтонавантажувач” за договором поставки від 30.11.2009 р. №30/11-09 на суму 660000грн. 00коп. та за договором поруки від 27.11.2009 р. №09/145-Д у розмірі сплаченого відповідачем -1 ВАТ “Львівобленерго” боргу позивача за спожиту електроенергію у розмірі 145631грн. 99коп.

Відповідно до п.2.1 договорів купівлі-продажу повний розрахунок за обєкт продажу здійснюється покупцем продавцю протягом 30 днів з моменту підписання договору. Факт повного розрахунку за обєкт продажу буде підтверджуватися заявою продавця, викладеною в простій письмовій формі.

Наявними у справі заявами, підписаними генеральним директором ТзОВ “Торгівельно-виробниче підприємство “Львівський автонавантажувач” Буденкевичем Б.С.та скріпленими печаткою підприємства підтверджено, що розрахунок за договорами купівлі-продажу, укладеними ТзОВ “Торгівельно-виробниче підприємство “Львівський автонавантажувач” та ТзОВ “Укравтонавантажувач”, посвідченими ОСОБА_2, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу 19.11.2009р., зареєстрованими в реєстрі за №1688 та №1691, ТзОВ “Укравтонавантажувач” проведено повністю, будь-яких матеріальних претензій ТзОВ “Торгівельно-виробниче підприємство “Львівський автонавантажувач” до ТзОВ “Укравтонавантажувач” не має. Отже, позивач прийняв пропозицію відповідача - 1 про зарахування зустрічних вимог.

Також судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, що відповідач-1 10.02.2011р.продав придбане у позивача нерухоме майно відповідачу-2 ТзОВ “Агростар” на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за № 310. ТзОВ “Агростар” виконав усі зобовязання, передбачені договором купівлі-продажу в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 30.04.2010р. порушено справу №33/29 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-виробниче підприємство “Львівський автонавантажувач”, а ухвалою господарського суду від 28.10.2010р. у справі №33/29 про банкрутство введено процедуру санації ТзОВ “ТВП “Львівський автонавантажувач”, керуючим санацією призначено арбітражного керуючого Скочка І.Я.

Як вбачається з матеріалів справи, керуючий санацією в порядку ч.10 ст.17 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” звернувся до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 з проханням передати ТзОВ “Укравтонавантажувач” заяву про відмову від виконання договору, що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим №1688, та просив у семиденний строк повернути ТзОВ “ТВП “Львівський автонавантажувач” нежитлові приміщення корпусу №12 літ. А-4, позначені в технічній документації цифрами 53 та 54 загальною площею 1409,7 кв.м., які знаходяться за адресою: м.Львів, вул. Шевченка Т., буд 321. Заяву позивача зареєстровано 27.01.2011р. в реєстрі за № 442.

Встановивши обставини справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази та доводи скаржника, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є укладення ними договору.

В силу ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до норм ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України встановлений обовязок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.3 ст.203 ГК України, господарське зобовязання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Статтею 601 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін, і, якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду (відповідає правовій позиції Вищого господарського суду України, викладеній у Постанові від 22.07.2004 р. N 15-03/186).

Отже, зобовязання відповідача -1 перед позивачем за договором купівлі-продажу щодо оплати придбаних приміщень припинилося в грудні 2009р. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у відповідності до норм п.3 ст.203 ГК України та ст.601 ЦК України.

Вимогу позивача про розірвання договору купівлі-продажу від 19.11.2009р. р/н № 1688, у звязку з неоплатою відповідачем-1 обєкту продажу (порушення вимоги п.2.1 договору купівлі-продажу), колегія суддів вважає необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 2.1 договору купівлі-продажу від 19.11.2009р. р/н № 1688, повний розрахунок за обєкт продажу здійснюється упродовж 30 днів з моменту підписання цього договору. Факт повного розрахунку за обєкт продажу буде підтверджуватися заявою продавця, викладеною в простій письмовій формі.

Таким чином, договором передбачено, що заява складається після повного розрахунку за обєкт продажу.

Як зазначено вище, в матеріалах справи міститься заява, підписана генеральним директором ТзОВ “Торгівельно-виробниче підприємство “Львівський автонавантажувач” Буденкевичем Б.С. про те, що розрахунок за спірним договором проведено повністю, будь-яких матеріальних претензій ТзОВ “Торгівельно-виробниче підприємство “Львівський автонавантажувач” до ТзОВ “Укравтонавантажувач” не має. Відтак, зарахування сторонами зустрічних вимог документально підтверджено, позивач підписав заяву про повний розрахунок за договором, як передбачено пунктом 2.1 договору купівлі-продажу від 19.11.2009р. р/н № 1688.

Місцевим господарським судом правомірно не взято до уваги твердження позивача про відчуження майна за договором купівлі-продажу від 19.11.2009р. р/н №1688 за заниженою ціною, оскільки відчуження майна за заниженою ціною згідно з чинним законодавством не є підставою для розірвання договору.

Щодо вимоги позивача про визнання за ТзОВ “ТВП “Львівський автонавантажувач” право власності на нежитлові приміщення корпусу №12 літ. А-4, позначені в технічній документації цифрами 53 та 54 загальною площею 1409,7 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул.Т.Шевченка, буд 321, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

В силу п.1 ст.182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно із п.4 334 ЦК України, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (ст.657 ЦК України).

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В п.1.1 договору купівлі-продажу від 19.11.2009р. р/н №1688, передбачено, що продавець зобовязується передати нежитлові приміщення - обєкт продажу, а покупець зобовязується прийняти обєкт продажу у власність та зареєструвати право власності на обєкт продажу у передбаченому законом порядку .

Розділом 5 договору (перехід права власності) встановлено, що згідно ст. 657 ЦК України цей договір підлягає державній реєстрації. Право власності на обєкт продажу, згідно ч. 4 ст.334 ЦК України у покупця виникає з моменту державної реєстрації цього договору. Відповідно до ст.182 ЦК України право власності на обєкт продажу підлягає державній реєстрації у передбаченому законом порядку.

З матеріалів справи та на підставі пояснень представника відповідача-1 у судовому засіданні 15.08.11р. вбачається, що відповідачем-1 на підставі вищевказаних умов договору та положень ст.ст. 182, 334, 657 ЦК України правомірно здійснено державну реєстрацію договору та, відповідно, права власності на придбане майно. Відтак, відповідач -1 правомірно реалізував своє право власника на спірне майно, уклавши 10.02.2011р. з ТзОВ “Агростар” (відповідачем-2) договір купівлі-продажу, яке в даному випадку є новим власником нерухомого майна.

На підставі аналізу викладених норм законодавства та фактичних обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає, що відсутні підстави для задоволення позову, зокрема, для розірвання договору купівлі-продажу та визнання за позивачем права власності на нежитлові приміщення корпусу №12 літ.А-4, позначені в технічній документації цифрами 53 та 54 загальною площею 1409,7 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Т.Шевченка, буд 321.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Позивачем не доведені ті обставини, на які він посилається в апеляційній скарзі, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що господарським судом Львівської області належним чином досліджені обставини справи та оцінені докази, що мають значення для справи, вірно застосовані норми матеріального та процесуального права, отже, немає підстав для скасування рішення та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись, ст.ст. 83, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 15.06.2011року у справі № 5015/435/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Справу повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя М.І. Хабіб

суддя Г.Г.Якімець

суддя Я.О. Юрченко

постанова підписана

18.08.2011р.