Постанова № 18683853, 08.08.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

08.08.11 Справа № 5015/3009/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

місто Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

судді-доповідача Дубник О.П.

суддів Скрипчук О.С.

Процика Т.С.

при секретарі судового засідання Гуньці О.П.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Форт-Агро-Буд” № 85 від 08.07.2011 року (вх. № 1614 від 21.07.2011 року)

на рішення Господарського суду Львівської області від 30.06.2011 року

у справі № 5015/3009/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Н.П.Б”, м.Пустомити, Львівська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Форт-Агро-Буд”, смт.Дашава, Львівська область

про стягнення 278039,60 грн.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1 (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача ОСОБА_2 (довіреність в матеріалах справи).

Судом роз»яснено права та обов»язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Відводів складу суду учасниками судового процесу в порядку ст. 20 ГПК України не заявлялось.

Заяв про технічну фіксацію судового процесу не надходило.

Усне клопотання апелянта про відкладення розгляду справи відхилено судом, як необґрунтоване відповідними доказами. Проти задоволення такого клопотання виступив представник позивача.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.06.2011 року частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Н.П.Б” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Форт-Агро-Буд”: стягнуто з відповідача на користь позивача 181051,60 грн. основного боргу, 6655,29 грн. пені, всього 187706,89 грн. та відшкодовано судові витрати: 2777,07 грн. по сплаті державного мита і 235,72 грн. по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення. В частині стягнення 90000 грн. боргу провадження у справі припинено. В частині стягнення 332,71 грн. пені в позові відмовлено. Також суд відхилив заяву відповідача про скасування заходів до забезпечення позову.

Судове рішення мотивоване п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 526, 610, ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174 193, 216 Господарського кодексу України, ст.ст. 33 ГПК України, на підставі яких місцевим господарським судом зроблено висновок, що відповідач неналежним чином виконував свої зобовязання по договору № 0324-Л поставки нафтопродуктів з використанням пластикових смарт-карт на АЗС системи безготівкових розрахунків “Н.П.Б.” від 27.12.2010 року, допустивши прострочення платежів на суму 181051,60 грн., в звязку з чим йому нараховано пеню за порушення грошового зобовязання за весь час прострочення. Також судом враховано часткову проплату боргу після порушення провадження у справі, а тому в цій частині позову провадження припинено.

Не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю “Форт-Агро-Буд” (надалі ТОВ, апелянт, скаржник) оскаржило його в апеляційному порядку. Зокрема, в апеляційній скарзі зазначає про те, що оскаржене рішення прийнято судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, а зроблені судом висновки не відповідають фактичним обставинам справи, а тому просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в поданому до нього позові. В обгрунтування наведених підстав для скасування оскарженого рішення, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції застосовано норму ст. 525 Цивільного кодексу України, однак, відповідач не відмовляється від виконання зобовґязання по оплаті боргу і не заперечує боргу.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Н.П.Б” (надалі ТОВ) у відзиві на апеляційну скаргу від 04.08.2011 року (вх. № 6303 від 05.08.2011 року), заперечило доводи та вимоги відповідача, викладені в апеляційній скарзі, посилаючись на те, що враховуючи визнання відповідачем в апеляційній скарзі факту наявності заборгованості перед позивачем, то сам факт подання такої скарги свідчить про бажання відповідача затягнути виконання рішення Господарського суду Львівської області від 30.06.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив доводи та вимоги апеляційної скарги відповідача. Просив апеляційний суд залишити без змін рішення Господарського суду Львівської області від 30.06.2011 року у цій справі.

Львівський апеляційний господарський суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, зробив висновок, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому, апеляційний суд встановив наступні обставини та керувався такими мотивами.

Як вбачається з позовної заяви від 01.06.2011 року, ТОВ “Н.П.Б.” просить стягнути з ТОВ “Форт-Агро-Буд” 278039,60 грн. заборгованості та пені, що виникли на підставі договору № 0324-Л поставки нафтопродуктів з використанням пластикових смарт-карт на АЗС системи безготівкових розрахунків “Н.П.Б.” від 27.12.2010 року (надалі Договір).

Відповідно до п. 2.1 вказаного Договору, позивач зобовязувався постачати відповідачу товар, що є в наявності на кожній АЗС, які працюють у системі безготівкових розрахунків “Н.П.Б.” та/або надавати послуги, а відповідач зобовязувався прийняти товар та/або послугу та оплатити їх вартість на умовах даного Договору.

Пунктом п. 4.5. Договору передбачено, що у випадку отримання товару без попередньої оплати відповідач оплачує одержану кількість товару протягом двох банківських днів з дати виставлення рахунку-фактури та/або підписання сторонами видаткової накладної на відпуск партії товару.

Відповідно до п.п. 6.4., 6.5. Договору, за прострочення виконання грошового зобовязання позивач має право нарахувати відповідачу, зокрема, неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Таким чином, як вбачається з аналізу вищенаведених умов Договору, даний Договір по своїй правовій природі містить ознаки договорів поставки, правове регулювання яких здійснюється нормами § 3 глави 54 Цивільного кодексу України, § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Окрім того, вказаний Договір в силу положень ст. 204 Цивільного кодексу України є правовомірним правочином, оскільки сторонами не подано суду доказів визнання його судом недійсним, а також не встановлено факту його нікчемності. Таким чином, в силу норми 629 Цивільного кодексу України є обовязковим для виконання.

Як вбачається з позовної заяви, матеріалів справи, позивачем на виконання договірних зобовязань було поставлено відповідачу товар на загальну суму 612101,60 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних: № 7137 від 31.12.2010 року на суму 45450,00 грн.; № 390 від 31.01.2011 року на суму 163168,93 грн., № 644 від 28.02.2011 року на суму 157294,90 грн. та № 960 від 31.03.2011 року на суму 246187,77 грн., підписаних та скріплених відтисками печаток представників сторін, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Факт поставки товару не заперечується відповідачем.

Як вбачається з копій банківських виписок, відповідач оплатив поставлений товар частково, і станом на день подання позовної заяви, борг ТОВ “Форт-Агро-Буд” перед позивачем становив 271051,60 грн.

Також після звернення позивача до суду із даним позовом, відповідачем сплачено 90000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 447 від 07.06.2011 року.

За наведеного, на день прийняття оскарженого рішення борг відповідача становив 181051,60 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, акту звірки взаєморозрахунків станом на 28.04.2011 року, апеляційної скарги, відповідач визнає наявну заборгованість перед позивачем.

Відповідачем відповідно до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України не подано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів погашення боргу на суму 181051,60 грн.

За наведеного, враховуючи норми ст.ст. 173, 193, 265-267 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 599, 610, 712, 1046, 1048 Цивільного кодексу України, п.п. 2.1, 4.5, 5.1.5 Договору, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позов про стягнення з відповідача 181051,60 грн. боргу за отриманий товар є підставним, а тому підлягає задоволенню. В частині позову про стягнення 90000 грн. основного боргу, погашеного після порушення провадження у справі провадження у справі правильно припинено відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

При цьому, слід зазначити, що колегію суддів апеляційного суду не встановлено неправильного застосування судом першої інстанції норм ст. 525 Цивільного кодексу України при вирішення даної справи.

Окрім цього, як вбачається з позовної заяви, позивачем нараховано відповідачу відповідно до п. 6.5 Договору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення на суму 6988 грн. Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності стягнення з відповідача 6655,29 грн. пені, оскільки її нарахування передбачено п.п. 6.5 Договору, ч.ч. 1, 2 ст. 193, 217, 230-231 Господарського кодексу України, ст.ст. 549-551 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1,3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань”, згідно перерахунку суду, за дотримання вимог ч.ч. 4, 6 ст. 232 Господарського кодексу України, та про відмову в позові про стягнення 332,71 грн. пені.

Також, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, місцевим господарським судом обґрунтовано, на підставі досліджених в справі доказів, відхилено заяву відповідача про скасування заходів до забезпечення позову від 30.06.2011 року, враховуючи, що їх скасування може реально ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі.

Окрім цього, враховуючи результати вирішення справи, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції з дотриманням вимог ст. 49 ГПК України здійснено розподіл судових витрат по справі.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Форт-Агро-Буд” не підлягає до задоволення. При цьому, рішення Господарського суду Львівської області від 30.06.2011 року у справі № 5015/3009/11 в частині вирішення справи по суті, є законним та обгрунтованим, а тому його слід залишити без змін. Однак, Львівський апеляційний господарський суд, враховуючи, що суд першої інстанції безпідставно зазначив в резолютивній частині про відхилення заяви відповідача про скасування заходів забезпечення позову, оскільки відповідно до ст. 84 ГПК України, результати розгляду судом клопотань та заяв сторін, відображаються в мотивувальній частині рішення, і не підлягають зазначенню в резолютивній частині рішення, дійшов висновку про зміну резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 30.06.2011 року у справі, виключивши з неї пункт 5.

Також суд апеляційної інстанції, враховуючи положення ст.ст. 49, 105 ГПК України, зробив висновок про те, що витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 103, 104, 105 ГПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Змінити резолютивну частину рішення Господарського суду Львівської області від 30.06.2011 року у цій справі, виключивши з неї пункт 5. В решті рішення залишити без змін.

Судові витрати покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю “Форт-Агро-Буд”.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-І Господарського процесуального кодексу України.

Суддя-доповідач Дубник О.П.

Судді Скрипчук О.С.

Процик Т.С.

повне рішення складено

10.08.2011 року