Постанова № 18683715, 02.08.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

02.08.11 Справа № 10/5027/485/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Хабіб М.І.

Якімець Г.Г.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне товариство «Агро», с.Шилівці Хотинського району Чернівецької області

на рішення Господарського суду Чернівецької Львівської області від 16.06.2011р.

у справі № 10/5027/485/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газторг України», м.Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне товариство «Агро», с.Шилівці Хотинського району Чернівецької області

про стягнення 17322,09 грн.

За участю представників сторін:

позивача: не з’явився

відповідача: не з’явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 16.06.2011р. у справі № 10/5027/485/2011 частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газторг України»та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного товариства «Арго» (с.Шилівці Хотинського району Чернівецької області, вул.Миру, 33, код ЄДРПОУ 22836526) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газторг Україна»(м.Київ, вул.Мечникова,14/1, офіс 511, поштова адреса м.Київ, вул.Суворова 18/20, а/с 26, р/р 26002001334311 в АТ «ОТП Банк»код ЄДРПОУ 36185253) 3852,30 грн. пені, 745,58 грн. 3% річних, 3132,96 грн. інфляційних, 77,31 грн. державного мита та 105,30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у решті вимог у позові відмовлено.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з приписів ст.ст.525, 526, 527, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.193 Господарського кодексу України ст.ст.1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»та умов укладеного сторонами договору.

Відповідач, вважаючи рішення суду прийнятим при неповному з’ясуванні обставин справи, з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду змінити в частині стягнення 3132,96 грн. інфляційних втрат, 77,31 грн. державного мита та 105,30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог про стягнення 3132,96 грн. інфляційних втрат, 77,31 грн. державного мита та 105,30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. При цьому, апелянт до апеляційної скарги додав свій розрахунок інфляційних втрат за період січня-березня 2001р., зроблений, на його думку, арифметично та методологічно вірно, за яким сума інфляційних нарахувань складає 3126,98 грн.

В судове засідання сторони явки представників не забезпечили, про причини неявки не повідомили.

Виходячи з приписів ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами за відсутності представників відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне товариство «Агро», с.Шилівці Хотинського району Чернівецької області, звернулось в Господарський суд Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне товариство «Агро», с.Шилівці Хотинського району Чернівецької області, про стягнення 17322,09 грн. санкцій за прострочення оплати за спожитий газ, в тому числі: 9591,25 грн. штрафу, 3852,30 грн. пені, 745,58 грн. 3% річних та 3132,96 грн. інфляційних втрат, які нараховані на 137017,94 грн. боргу по оплаті за спожитий газ, який виник на підставі укладеного сторонами договору та сплачений під час розгляду Господарським судом Чернівецької області справи № 5/5027/131/2011.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, відповідно до укладеного між сторонами договору № 12/09-11/19/09/0370 від 11.12.2009р. на постачання природного газу позивач передав відповідачеві у власність природний газ та надав послуги із забезпечення постачання природного газу у листопаді 2010р. на суму 115976,88 грн. та в грудні 2010р. на суму 134856,84 грн., що підтверджується актами прийому-передачі вартісних показників природного газу. Всього за вказаний період позивач передав відповідачеві природний газ на загальну суму 250833,72 грн.

Згідно з п.6.1 вищевказаного договору поставки остаточний розрахунок за фактично отриманий обсяг газу у звітному місяці здійснюється до 5 числа місяця, наступного за звітним, а п.7.2 договору передбачено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені в п.6.1 даного договору, споживач сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% відсотків річних за весь час прострочення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу до повного розрахунку, а за прострочення понад 30 днів споживач додатково сплачує штраф у розмірі 7 відсотків від суми заборгованості.

Як вбачається з акту звірки взаєморозрахунків, банківських виписок, станом на 06.01.2011р. відповідач прострочив оплату вартості переданого йому у листопаді та грудні 2010р. газу в сумі 137017,94 грн.

Вказану суму відповідач сплатив позивачеві частками: 03.02.2011р. –50000 грн., 21.03.2011 р. –10000 грн. та 06.04.2011 р. –77017,94 грн.

У зв’язку зі сплатою основного боргу, ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 07.04.2011р. на підставі п.11 ст.80 ГПК України було припинено провадження у справі № 5/5027/131/2011 за позовом ТзОВ «Газторг Україна»до ТзОВ ВКТ «Арго»про стягнення 137017,94 грн. заборгованості.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 175 Господарського кодексу України передбачає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.2 ст.11 ЦК України та ч.1 ст.174 ГК України підставою виникнення цивільних прав та обов’язків (господарських зобов’язань) є зокрема договір.

Відповідно до ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України, а також ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільні законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором, законом.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Судом встановлено порушення відповідачем зобов’язання по своєчасній оплаті поставленого позивачем у листопаді і грудні 2010р. природного газу.

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 ст.625 ЦК України, передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Укладеним між сторонами договором № 12/09-11/19/09/0370 від 11.12.2009р. на постачання природного газу (пункт 7.2) обумовлено сплату пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу та додатковий штраф у розмірі 7% суми боргу за прострочення понад 30 днів.

Згідно з розрахунком пені (додаток № 2 до позовної заяви) пеня за період з 06.01.2011р. по 05.04.2011р. обчислена позивачем з урахуванням проведених відповідачем часткових оплат і складає 3852,30 грн. Нарахування суми пені та рішення суду першої інстанції в частині її стягнення відповідачем не оспорюється. Як і не оспорюється рішення господарського суду в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення 9591,25 грн. додаткового штрафу в розмірі 7% від суми заборгованості з мотивів неправомірності, обґрунтоване нормами ч.ч.4,6 ст.231 ГК України та ст.61 Конституції України, за якою ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Щодо висновку суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, та такий ґрунтується на законодавстві та є правомірним, однак, перевіривши зроблені позивачем на підставі ст.625 ЦК України розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, апеляційний господарський суд вважає, що 3% річних за період з 06.01.2011 по 05.04.2011р. в сумі 745,58 грн. обчислені правильно, а інфляційні втрати за січень-березень 2011р. перевищують правильно нараховані на 5,98 грн., тому підлягають задоволенню в сумі 3126,98 грн. відповідно до розрахунку, зробленого апелянтом, а не в сумі 3132,96 грн., відтак, рішення суду в цій частині слід змінити. При цьому, судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

З огляду на викладене в сукупності, апеляційний господарський суд вважає, що місцевим господарським судом за наявних у справі доказів в цілому зроблені правильні висновки щодо обставин справи та правильно застосовано норми права, що свідчить про відсутність підстав, як для скасування рішення місцевого господарського суду, так для задоволення апеляційної скарги в повному обсязі.

Тому керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, львівський апеляційний господарський суд–

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне товариство «Агро», с.Шилівці Хотинського району Чернівецької області, задоволити частково.

Змінити рішення Господарського суду Чернівецької області від 16.06.2011р. у справі № 10/5027/485/2011, виклавши п.2 резолютивної частини рішення у наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного товариства «Арго»(с.Шилівці Хотинського району Чернівецької області, вул.Миру, 33, код ЄДРПОУ 22836526) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газторг Україна»(м.Київ, вул.Мечникова,14/1, офіс 511, поштова адреса м.Київ, вул.Суворова 18/20, а/с 26, р/р 26002001334311 в АТ «ОТП Банк»код ЄДРПОУ 36185253) 3852,30 грн. пені, 745,58 грн. 3% річних, 3126,98 грн. інфляційних втрат, 77,25 грн. державного мита та 105,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.»

Доручити Господарському суду Чернівецької області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Хабіб М.І.

Суддя Якімець Г.Г.