Постанова № 18683708, 27.07.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.11 Справа № 5015/1508/11

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів: Гриців В.М.

Давид Л.Л.

розглянувши апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Львівській області за № 03-2609 від 27.05.11 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 26.05.2011 р.

у справі № 5015/1508/11

за позовом: Державної екологічної інспекції у Львівській області, м. Львів

до відповідача: Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів «Трускавецькурорт», м. Трускавець, Львівська область

про стягнення 101 030,42 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Мощинська О.В. –представник

від відповідача: Дякон Б.Р. –представник

Права та обов’язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст.81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішенням господарського суду Львівської області від 26.05.2011 року у справі № 5015/1508/11 (суддя Матвіїв Р.І.) за позовом Державної екологічної інспекції у Львівській області до ЗАТ «Трускавецькурорт»про стягнення 101 030,42 грн. –відмовлено.

При винесенні рішення, суд першої інстанції виходив із того, що ЗАТ «Трускавецькурорт»на підставі спеціального дозволу на користування надрами, акту про надання гірничого відводу здійснює видобування мінеральних вод Трускавецького родовища. Згідно Національного класифікатора України «Класифікатор корисних копалин (ККК) ДК 008:2007»затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 357 від 12.12.2007 року та постанови КМУ № 827 від 12.12.1994 року «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення»мінеральні води (лікувальні, лікувально-столові) віднесені до корисних копалин загальнодержавного значення, а тому їх видобування не є спеціальним водокористування в силу ст. 48 Водного кодексу України, така діяльність відповідача не потребує дозволу на спеціальне водокористування, порушень ст. 49 ВК України в діях відповідача не вбачається. ЗАТ «Трускавецькурорт»на підставі спеціального дозволу на користування надрами виданого 18.10.1999 року за реєстровим номером 2005 Міністерством охорони навколишнього природного середовища України та акту про надання гірничого відводу Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 29.07.2003 року за № 675, здійснює видобування та експлуатацію Трускавецького родовища мінеральних вод –ділянки: Нафтуся, Юзя (Курортна балка), Липки, Помірки. Також, господарським судом зроблено висновок, що застосування позивачем при розрахунку збитків коефіцієнту 1,439 та 1,143, визначені Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік»не є вірним, оскільки в Методиці прямо зазначено, що при розрахунку збитків застосовується норматив збору на спеціальне водокористування, затверджений Постановою КМУ від 18.05.1998 року № 836, до якого дані коефіцієнти не застосовуються. Крім того, невірне застосування позивачем при розрахунку розміру збитків нормативу плати за користування надрами для видобування мінеральних вод (4.5 грн.), який є більший в тридцять разів призвело до невірного розрахунку розміру збитків в сумі 101 030,42 грн. Також, місцевим господарським судом зроблено висновок, що Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджена Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища 20.07.2009 року № 389, зареєстрована Мін’юстом України 14 червня 2009 року за № 767/16783, не може застосовуватись при нарахуванні розміру збитків, оскільки відсутність дозволу на спеціальне водокористування не призвело до забруднення водних об’єктів, підземних та поверхневих вод.

Державною екологічною інспекцією у Львівській області подано апеляційну скаргу за № 03-2609 від 27.05.2011 року, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити повністю, оскільки судом першої інстанції порушено і неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права та висновки господарського суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначає, що факт видобування підземних прісних вод за відсутності дозволу на спеціальне водокористування вже є підставою для відшкодування шкоди державі, що виражена, в тому числі у витратах які зазнала держава та які держава мусить зробити для відновлення порушеного свого права, і порядок обрахунку такої шкоди саме і визначає розділ ІХ Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища 20.07.2009 року № 389, зареєстрована Мін’юстом України 14 червня 2009 року за № 767/16783. Також, апелянт вважає, що відповідно до норм ст. 48 ВК України ЗАТ «Трускавецькурорт»здійснювало спеціальне водокористування, а тому повинно було отримати у відповідності до ст. 49 ВК України дозвіл на спеціальне водокористування.

Представник відповідача в судовому засіданні та у поданому відзив на апеляційну скаргу №1261 від 26.07.2011 року, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції у даній справі без змін з підстав необґрунтованості доводів апеляційної скарги. А саме, вказує на те, що позивачем при складанні розрахунку розміру збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного видобування мінеральних вод ЗАТ «Трускавецькурорт», замість нормативу збору за спеціальне водокористування, що діяв на момент виявлення порушення, застосовано норматив плати за користування надрами для видобування мінеральних вод; оскільки видобування відповідачем мінеральних вод за відсутності чинного дозволу на спеціальне водокористування не призвело до забруднення водних об’єктів чи забруднення поверхневих та підземних вод, що підтверджується актом № 477 від 7-8.12.2010 року, то відповідно при розрахунку розміру завданих збитків, якщо такі були, Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища 20.07.2009 року № 389, зареєстрована Мін’юстом України 14 червня 2009 року за № 767/16783 застосовуватись не може.

Також, відповідач вважає, що оскільки діяльність ЗАТ «Трускавецькурорт»з видобування мінеральних вод Трускавецького родовища належить до користування надрами, вона не може бути спеціальним водокористуванням, а тому спеціального водокористування відповідач не здійснює.

Судом апеляційної інстанції встановлено наступне:

7-8 грудня 2011 року позивачем проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідача. В ході перевірки позивачем встановлено, що відповідач за період з 02.12.2010 року по 08.12.2010 року здійснив самовільне водокористування із свердловини Трускавецького родовища мінеральних вод. Згідно журналів форми ПОД-11 за період 2-8 грудня 2010 року видобуто: свердловина 5к - 98,2 м. куб., 2-ргд - 5,5 м. куб., 17-НО - 5,2 м. куб., 1-НО - 4,5 м. куб., 8-НО - 9,7 м. куб., 9-Б - 13,4 м. куб. (сумарно видобуто 136,5 м. куб мінеральних вод), тобто без дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням вимог чинного законодавства, а саме ст. ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України, в результаті чого державі заподіяно збитки на суму 101 030,42 грн.

Розрахунок проведено за Методикою розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджена Міністерством охорони навколишнього природного середовища №389 від 20.07.2009р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України № 767/16783 від 14.08.2009 р. і становить 101030,42 грн.

21 січня 2011 року на адресу відповідача позивачем направлено претензію № 03-212 від 21.01.2011 року про добровільне відшкодування завданих державі збитків на суму 101 030,42 грн., яка залишена без відповіді і задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши доводи та заперечення представника відповідача, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, виходячи з наступного:

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, розрахунок розміру збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного видобування мінеральних вод ЗАТ «Трускавецькурорт»без дозволу на спеціальне водокористування позивачем проведено за Методикою розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджена Міністерством охорони навколишнього природного середовища №389 від 20.07.2009р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України № 767/16783 від 14.08.2009 року.

У відповідності до п. 9.1. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, позивач здійснив розрахунок розміру збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного видобування мінеральних вод ЗАТ «Трускавецькурорт»без дозволу на спеціальне водокористування за формулою: 3сам = 100 х W х Тар, де W - об'єм води, що використана самовільно без дозволу на спеціальне водокористування або з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, куб. м; Тар - норматив збору за спеціальне водокористування, грн. / куб. м, що діє в регіоні на момент виявлення порушення. Відповідно до п. 9.2. Методики, норматив збору за спеціальне водокористування затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.1999р. № 836.

Так, при складанні розрахунку розміру збитків позивачем, заподіяних державі внаслідок самовільного видобування мінеральних вод відповідачем, замість нормативу збору за спеціальне водокористування, що діяв в регіоні на момент виявлення порушення, затвердженого Постановою КМУ від 18.05.1999р. № 836 (0,1462 грн.), як про це вказано в Методиці, застосовано норматив плати за користування надрами для видобування мінеральних підземних вод (4,5 грн.).

Також, при складанні розрахунку застосовано коефіцієнти 1,439 та 1,143, визначені Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік», оскільки у відповідності до ст. 9 цього закону, вони застосовуються до нормативів, в тому числі і нормативу збору за спеціальне водокористування, встановлених в додатках № 1 та № 2 до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(Відомості Верховної Ради України, 2008 р., № 27-28, ст. 253; 2009р., № 16, ст. 223, № 26, ст. 328), в той час, як в Методиці прямо зазначено, що при розрахунку збитків застосовується норматив збору за спеціальне водокористування, затверджений Постановою КМУ від 18.05.1999 р. № 836, до якого не застосовуються зазначені коефіцієнти.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що розмір збитків, розрахований за Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №389 від 20.07.2009р., здійснено позивачем невірно та сума збитків є завищеною.

З висновком місцевого господарського суду, що положення Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища 20.07.2009 року № 389, зареєстрована Мін’юстом України 14 червня 2009 року за № 767/16783, до спірних відносин застосуванню не підлягає, колегія Львівського апеляційного господарського суду не погоджується, оскільки з системного аналізу пунктів 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 та 1. 6 та розділу ІХ зазначеної Методики вбачається, що пункт 1.2 Методики вказує на застосування її для встановлення порядку визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі як внаслідок таких порушень законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, що призвели до забруднення водних об'єктів, забруднення поверхневих та підземних вод, так і внаслідок порушень законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування, забором, використанням води та скидом забруднюючих речовин з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування; тобто, за самостійних, окремих, підстав. Відтак судова колегія погоджується з доводами касаційної скарги у частині застосування наведеної вище Методики для розрахунку розміру збитків, завданих внаслідок порушень законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування.

Щодо висновку господарського суду про те, що діяльність ЗАТ «Трускавецькурорт»з видобування мінеральних вод Трускавецького родовища належить до користування надрами та не може бути спеціальним водокористуванням, а тому, спеціального водокористування ЗАТ «Трускавецькурорт» не здійснює і відповідного дозволу на це не потребує, колегія суддів з даним висновком погодитись не може, виходячи з наступного:

На балансі ЗАТ «Трускавецькурорт»знаходиться Трускавецьке родовище мінеральних вод. Родовище знаходиться в межах міста Трускавець його околиць та до нього входять ділянки з водами: Нафтуся, Юзя, Липки та з розсолами: Воротище, Липки, Помірки. Експлуатація родовищ відповідачем здійснюється на підставі положення про філію «Гідрогеологічна режимно-експлуатаційна станція»ЗАТ «Трускавецькурорт», затвердженого зборами засновників 02.02.1999 року. Окрім цього, ЗАТ «Трускавецькурорт»видобування води здійснює на підставі спеціального дозволу на користування надрами від 18.10.1999 року № 2005 (а.с. 28) та акту про надання гірничого відводу 29.07.2003 року (а.с. 29).

Згідно частини 1 статті 148 Господарського кодексу України, відповідно до Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.

Згідно ч. 1 ст. 9 Цивільного кодексу України, положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Так частиною 2 статті 2 Водного кодексу України, передбачено, що водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища»та іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 42 Водного кодексу України, водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації; водокористувачі можуть бути первинними і вторинними; первинні водокористувачі –це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води; вторинні водокористувачі (абоненти) –це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 149 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Частиною 2 статті 48 Водного кодексу України визначено, що спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Згідно ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Водного кодексу України, видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами охорони здоров'я –в разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судовою колегією, метою користування надрами відповідно до спеціального дозволу на користування надрами від 18.10.1999 року № 2005 є видобування мінеральних вод та розсолів для забезпечення потреб лікувально-оздоровчих закладів курорту «Трускавець»та інших споживачів.

Згідно ст. 151 Господарського кодексу України, суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах); порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Статтею 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»передбачено, що в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Згідно з вимогами ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів.

Види правопорушень водного законодавства, за які наступає відповідальність встановлено ст. 110 ВК України, а саме відповідальність наступає за порушення правил спеціального водокористування (п. 6 ст. 110 Кодексу). Вид, розмір та порядок відповідальності встановлено Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища 20.07.2009 року № 389, зареєстрована Мін’юстом України 14 червня 2009 року за № 767/16783.

Крім того, у листі Державного комітету України по водному господарству від 16.08.2010 року № 3837/9/11-10, останній зазначає, що спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування –право на їх використання.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскільки відповідачем здійснювалось використання мінеральної води для власних потреб та надавалось іншим споживачам, то відповідно відповідач повинен був отримати відповідний (спеціальний) дозвіл на водокористування.

Також, як зазначив відповідач в судовому засіданні у ЗАТ «Трускавецькурорт»був наявний дозвіл на спеціальне водокористування № Укр.-575-08/Льв. від 28.12.2007 року з терміном дії до 01.12.2010 року, однак на момент проведення перевірки він був нечинний.

Використання відповідачем лікувальної води без спеціального дозволу є порушенням ст. 49 ВК України, відповідність за яке наступає у вигляді стягнення збитків.

Однак, дані висновки місцевого господарського суду не призвели до прийняття невірного рішення по суті виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача на користь місцевого бюджету збитки в розмірі 101 030,42 грн.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відшкодування збитків в Цивільному кодексі України, вважається одним із способів відшкодування шкоди, завданої порушенням зобов’язання , так і абсолютних прав.

Приписи статті 1166 Цивільного кодексу України передбачають загальні підстави деліктної відповідальності за завдану майнову шкоду, наявність яких необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди. Такими підставами є: протиправність дій особи, збитки (майнова шкода, якої зазнала потерпіла сторона), причинно-наслідковий зв'язок між діями та наслідками (а саме, збитками), вина особи, яка вчинила правопорушення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, позивачем у встановленому порядку не доведено належним чином розміру збитків, завданих використанням мінеральної води без дозволу на спеціальне водокористування, оскільки розрахунок суми збитків здійснений позивачем без дотримання норм Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів і вимог чинного законодавства.

В п. 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»зазначено, що якщо помилка місцевого господарського суду у застосуванні норм матеріального права не вплинула на загальну правову оцінку обставин справи та на правильність судового висновку що вирішення спору, то у суду апеляційної інстанції немає підстав для скасування відповідного судового рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи, що і здійснено апеляційним судом при перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку.

А тому, невірне тлумачення закону місцевим господарським судом не призвело до прийняття незаконного рішення господарським судом в цілому, підстав для скасування рішення суду, апеляційна інстанція не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 26.05.2011 року залишити без змін, апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Львівській області –без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя Кордюк Г.Т..

суддя Гриців В.М.

суддя Давид Л.Л.