Постанова № 18683534, 26.07.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.11 Справа № 5015/2352/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді Дубник О.П.

суддів Скрипчук О.С.

Процика Т.С.

при секретарі Гуньці О.П.

розглянув апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Торговий центр “А”№ 57 від 31.05.2011 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 18.05.2011 року

у справі № 5015/2352/11

за позовом Дочірнього підприємства (надалі - ДП) “Львівське спеціалізоване управління “Сталь конструкція №137” Відкритого акціонерного товариства (надалі -ВАТ) “Центростальконструкція”, м. Львів

до Закрите акціонерне товариство “Торговий центр “А”, с. Чернилява, Яворівського району, Львівської області (нове найменування: Приватне акціонерне товариство “Торговий центр “А” (надалі ПАТ)

про стягнення 128000,00 грн. заборгованості.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 (довіреності в матеріалах справи);

від відповідача ОСОБА_3 (довіреність в матеріалах справи).

Судом роз»яснено права та обов»язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 28, 29 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України).

Відводів складу суду сторонами в порядку ст. 20 ГПК України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від учасників судового процесу не надходило.

В судовому засіданні 05.07.2011 року оголошувалась перерва до 26.07.2011 року.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.05.2011 року у справі № 5015/2352/11 (суддя Артимович В.М.) позов задоволено повністю. Стягнуто із ЗАТ “Торговий центр “А” на користь ДП “Львівське спеціалізоване управління “Сталь конструкція №137” ВАТ “Центростальконструкція” 128000,00 грн. заборгованості, 1280,00 грн. сплаченого мита та 236,00 грн. витрат та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ПАТ “Торговий центр “А” (надалі апелянт, скаржник) оскаржило його в апеляційному порядку. Зокрема, в апеляційній скарзі зазначає про те, що при прийнятті оскарженого рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, неповно зґясовано фактичні обставини справи, а тому просить його скасувати та прийняти нове рішення у справі, яким в поданому до нього позові відмовити.

В обгрунтування наведених підстав для скасування оскарженого рішення, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції розглянуто справу без участі його представника та не взято до уваги подане ним клопотання про відкладення розгляду справи. Також апелянт посилається на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору підряду № 29/07 від 18.09.2007 року, з врахуванням додаткових угод до нього, він зобовязаний був оплатити лише 320000 грн., оскільки сплата решти 678460 грн. була передбачена лише за умови укладення між сторонами договору генпідряду зі спорудження торгово-розважального комплексу і адміністративно-офісних будівель по вул. Залізничній, 7 в місті Львові. Тобто, продовжує скаржник, умовами Договору чітко визначений термін оплати вартості додаткових робіт, а тому відсутні підстави для застосування норми ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України. Сам факт предявлення претензії по вимозі щодо оплати 128000 грн. не змінює зобовязань по Договору, оскільки в силу ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання не допускається.

Як вбачається з витягу є Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 17.05.2011 року (а.с. 59-61), Закрите акціонерне товариство “Торговий центр “А” з змінило найменування на: Приватне акціонерне товариство “Торговий центр “А”.

ДП “Львівське спеціалізоване управління “Сталь конструкція № 137” ВАТ “Центростальконструкція” відзиву на апеляційну скаргу суду не подало.

Представники позивача в судовому засіданні заперечили доводи та вимоги апеляційної скарги відповідача. Просили апеляційний господарський суд залишити без змін рішення Господарського суду Львівської області від 18.05.2011 року у цій справі.

Львівський апеляційний господарський суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, та дослідивши наявні докази у справі, зробив висновок, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому, апеляційний суд встановив наступні обставини та керувався такими мотивами.

Як вбачається з позовної заяви, ДП “Львівське спеціалізоване управління “Сталь конструкція № 137” ВАТ “Центростальконструкція” просить стягнути з ПАТ “Торговий центр “А” 128000 грн. боргу, що виник на підставі договору підряду на виконання демонтажних робіт № 29/07 від 18.09.2007 року (надалі Договір).

Відповідно до умов даного Договору, позивач, як підрядник, зобов'язувався власними силами та/або залученими силами і засобами виконати демонтаж будівель та споруд на об'єкті на вул. Залізничній, 7 у м. Львові, а відповідач, як замовник, зобов'язувався надати будівельний майданчик та своєчасно фінансувати роботи на умовах договору (п.п. 1.1) .

Таким чином, як вбачається з аналізу вищенаведених умов Договору, даний Договір по своїй правовій природі містить ознаки договору підряду, правове регулювання якого здійснюється нормами § 1 глави 61 Цивільного кодексу України.

Окрім того, вказаний Договір в силу положень ст. 204 Цивільного кодексу України є правовомірним правочином, оскільки сторонами не подано суду доказів визнання його судом недійсним, а також не встановлено факту його нікчемності. Таким чином, в силу норми 629 Цивільного кодексу України є обовязковим для виконання.

У зв'язку зі збільшенням об'ємів робіт за договором підряду № 29/07 24.03.2008 р. між сторонами спору укладено додатковий договір № 1.

12.05.2008 року між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору № 29/07 від 18.09.2007 року про узгодження додаткових робіт, не врахованих основним Договором. Вартість додаткових робіт становить 998460,00 грн. (п. 3 додаткової угоди № 2). Згідно п. 6 - дана додаткова угода набуває чинності з моменту підписання та діє до її повного виконання.

11.12.2008 року сторони уклали угоду про внесення змін до додаткової угоди № 2 від 12.05.2008 року до договору № 29/07 від 18.09.2007 року на виконання демонтажних робіт, в якій дійшли згоди змінити п. 4 додаткової угоди № 2 від 12.05.2008 року, виклавши його в новій редакції: “Зазначена у п. 3 додаткової угоди № 2 від 12.05.2008 року вартість додаткових робіт сплачується у наступному порядку: грудень 2008 року - 20000,00 грн.; лютий 2009 року - 150000,00 грн.; березень 2009 року - 75000,00 грн.; квітень 2009 року - 75000,00 грн.; у разі укладення сторонами договору генпідряду зі спорудження торгово-розважального комплексу і адміністративно-офісних будівель по вул. Залізничній, 7 в місті Львові - 678460,00 грн.”.

На виконання умов Договору, відповідачем було передано позивачу будівельний майданчик по вул. Залізнична, 7 у м. Львові, що підтверджується актом прийому-передачі від 25.09.2007 року.

Як вбачається з підписаних сторонами та скріплених печатками сторін: довідки про вартість виконаних підрядних робіт і витрат за грудень 2008 року, актів приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2008 року, а також поданої позивачем податкової накладної № 278 від 01.12.2008 року, позивачем було виконано згідно договору № 29/07 від 18.09.2007 року підрядні роботи на загальну суму 998460 грн., в тому числі ПДВ 166410,00 грн.

Відповідачем проведено часткову проплату по Договору на загальну суму 870460 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Залишок несплачених коштів складає 128000 грн.

Позивачем 15.04.2011 року було виставлено відповідачу вимогу № 106/1-2011 від 15.04.2011 року про оплату боргу в сумі 128000 грн. згідно договору № 29/07 від 18.09.2007 року, яку відповідач залишив без задоволення.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що відповідно до п. 3 додаткової угоди № 2 від 12.05.2008 року до Договору строк сплати 678460,00 грн. ще не настав, а тому скерована йому позивачем вимога про оплату не змінює цього строку. Однак колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з комплексного аналізу норми ст. 530 Цивільного кодексу України та угоду про внесення змін до додаткової угоди № 2 від 12.05.2008 р. до договору № 29/07 від 18.09.2007 року, вбачається правомірність покликання позивача в обґрунтування позовних вимог на норму саме ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу, оскільки зазначена в додатковій угоді подія - укладення сторонами договору генпідряду зі спорудження торгово-розважального комплексу і адміністративно-офісних будівель по вул. Залізничній, 7 в місті Львові, не є подією, яка неминуче має настати, а тому зобовязання у відповідача по оплаті вартості додаткових підрядних робіт в сумі 678460,00 грн. виникло після закінчення семиденного строку від дня отримання відповідачем вимоги позивача № 106/1-2011 від 15.04.2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач остаточного розрахунку по Договору не провів, його заборгованість перед позивачем за виконанні підрядні роботи станом на день прийняття оскарженого рішення по даній справі складала 128000 грн. Доказів протилежного, станом на день прийняття оскарженого рішення, відповідачем суду відповідно до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України не подано.

За наведеного, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про підставність задоволення позову про стягнення з відповідача 128000 грн. боргу за виконанні роботи по Договору.

Також не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що судом прийнято оскаржене рішення за відсутності його представника в судовому засіданні, чим позбавлено його права на судовий захист.

Як вбачається з матеріалів справи, апелянт був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, що підтверджується поштовим повідомленням про отримання ним 05.05.2011 року ухвали місцевого господарського суду від 29.04.2011 року про призначення справи до розгляду на 18.05.2011 року (а.с. 50). Таким чином, після порушення провадження у справі відповідач мав реальну можливість подати суду відзив на позовну заяву та докази в його обґрунтування, та скористатись іншими правами, передбаченими ст. 22 ГПК України. Однак, відповідач наданими йому процесуальним законом та забезпеченими судом правами вчасно не скористався. Наявний в матеріалах справи відзив на позовну заяву № 15/1 від 17.05.2011 року (а.с. 55-62) та клопотання № 15/3 від 17.05.2011 року (а.с. 63) про відкладення розгляду справи було направлено на адресу місцевого господарського суду рекомендованою кореспонденцією в день судового засідання 18.05.2011 року, що підтверджується відтиском штампу відділення поштового звязку, в якому було здійснено відправлення вказаної кореспонденції (а.с. 65), та надійшло до суду лише 20.05.2011 року, тобто після прийняття судом оскарженого рішення.

За наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було забезпечено йому право на участь в судовому засіданні, та відповідно, й на судовий захист від поданого до нього позову.

Згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Крім цього, відповідно до ст.ст. 43, 75 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, і дійшовши висновку, про достатність матеріалів та можливість всебічного, повного та обєктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, може розглянути спір за наявними матеріалами та за відсутності представника сторони.

Отже, вищевказані доводи апелянта щодо порушень судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час дослідження апеляційним судом матеріалів справи та правильності застосування судом норм процесуального права.

Враховуючи наведене, рішення Господарського суду Львівської області від 18.05.2011 року у справі № 5015/2352/11 є законним та обгрунтованим, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Торговий центр “А” без задоволення.

Також суд апеляційної інстанції враховуючи положення ст.ст. 49, 105 ГПК України, зробив висновок про те, що витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК України,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 18.05.2011 року у цій справі без змін.

Судові витрати покласти на Приватне акціонерне товариство “Торговий центр “А”.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-І Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий - суддя Дубник О.П.

Судді Скрипчук О.В.

Процик Т.С.

Повне рішення складено

29.07.2011 року