Постанова № 18683531, 19.07.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.11 Справа № 5015/1776/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Зварич О.В.

суддів Юрченко Я.О.

Якімець Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Рекламне агентство «Конто»(надалі ПП «РА «Конто») б/н від 23.05.2011р. (вх. № 1133 від 31.05.2011р.)

на рішення Господарського суду Львівської області від 10.05.2011р.

у справі № 5015/1776/11

за позовом: Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (СПД ФО ОСОБА_2.), м.Львів

до відповідача: ПП «РА «Конто», м.Львів

простягнення заборгованості в сумі 18081,66грн.,

за участю:

від позивача: ОСОБА_3 представник (довіреність №1939 від 20.09.2010р.);

від відповідача: Мар`яш Д.М. директор (наказ ПП «РА «Конто»№1 від 01.10.2004р.); ОСОБА_5- представник (довіреність №01/02 від 04.02.2011р.),

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 10.05.2011р. у справі №5015/1776/11 (суддя Гулик Г.С.) позов СПД ФО ОСОБА_2 задоволено повністю, стягнуто з ПП «РА «Конто»18081,66 грн. основного боргу, 180,82 грн. - державного мита, 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що рахунками та видатковими накладними, підписаними сторонами без жодних застережень, підтверджується виконання позивачем свого зобовязання щодо поставки відповідачу модулів, проте матеріалами справи не підтверджено факту оплати їх вартості у повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає незаконним, прийнятим з неповним зясуванням всіх обставин справи, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Зокрема, зазначає про те, що позивач приховав факт укладення між сторонами договорів про виготовлення модулів, укладених в 2008-2009 роках, за умовами яких єдиним належним доказом виконання своїх зобовязань є підписаний сторонами акт виконаних робіт. Оскільки позивачем не надано належним чином підписаних двосторонніх актів приймання-передачі виконаних робіт, тому висновок суду про доведеність позовних вимог та належне виконання ним зобовязань за договором є передчасним.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що оскаржуване рішення суду є законним та обґрунтованим, тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Вказує, що наявні в матеріалах справи видаткові накладні є належними доказами, які засвідчують факт поставки відповідачу модулів на чітко визначену суму, а відтак, засвідчують наявність боргу відповідача перед позивачем. По поставках, де відповідач розрахувався за модулі, не було оформлено жодних актів виконаних робіт.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на неї та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Львівської області від 10.05.2011р. у справі №5015/1776/11 з огляду на наступне:

Згідно видаткових накладних № 009 від 29.01.2008р., № 029 від 29.02.2008р., № 030 від 29.02.2008р., № 038 від 24.03.2008р., № 052 від 15.04.2008р., № 065 від 23.04.2008р., № 073 від 23.05.2008р., № 072 від 23.05.2008р., № 094 від 26.06.2008р., № 103 від 29.07.2008р., № 113 від 31.07.2008р., № 012 від 17.02.2009р., № 020 від 03.03.2009р., № 026 від 30.03.2009р., № 031 від 08.04.2009р., № 042 від 30.04.2009р., № 045 від 14.05.2009р., № 056 від 27.05.2009р., № 65 від 10.06.2009р. та № 089 від 17.07.2009р. позивач відвантажив, а відповідач отримав модулі на загальну суму 44540,04 грн.

Зі змісту вказаних накладних вбачається, що умовою продажу товарів є оплата по рахунку. Копії відповідних рахунків додані позивачем до позовної заяви.

ПП «РА «Конто»здійснило часткову оплату за отримані модулі в сумі 26458,38 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок та актом звірки взаєморозрахунків (а.с.56-57).

29 жовтня 2010 року СПД ОСОБА_2 направила директору відповідача претензію-вимогу б/н від 22.10.2010р. про сплату боргу, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с.45,46).

З акту звірки взаєморозрахунків вбачається, що загальний борг відповідача перед позивачем за період з 01.01.2008р. по 08.04.2011р. складає 18081,66 грн. (а.с. 56-57).

Підставою звернення позивача до суду з даним позовом слугувало непогашення відповідачем заборгованості за отримані модулі.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним:

Відповідно до ч. 2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( ч. 2 ст. 202 ЦК України).

Частиною 1 ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Колегія суддів констатує, що вищеописаними видатковими накладними підтверджується факт відвантаження позивачем та отримання відповідачем у 2008-2009 роках модулів на загальну суму 44540,04 грн.

Наявні в матеріалах справи копії банківських виписок свідчать про часткову оплату ПП «РА «Конто»вартості отриманих модулів у розмірі 26458,38 грн.

Таким чином, залишився неоплаченим борг в сумі 18081,66 грн., доказів погашення якого відповідач не надав.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 2 ст.530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги.

З огляду на те, що після отримання вимоги позивача від 22 жовтня 2010 року та акту звірки взаєморозрахунків ПП «РА «Конто»не погасило заборгованості перед СПД ФО ОСОБА_2 в розмірі 18081,66 грн., колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення вищевказаної суми коштів з відповідача на користь позивача відповідно до положень п.2 ст.530 та ст. 692 ЦК України.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Всупереч вимог ст.33 ГПК України відповідачем не було надано суду доказів, які б спростували факти, викладені в позовній заяві.

Посилання апелянта на приховування позивачем факту укладення між сторонами у 2008 та 2009 роках договорів на виготовлення модулів не приймається апеляційним господарським судом до уваги з таких підстав:

Під час слухання справи в суді першої інстанції відповідач не надав суду доказів щодо укладення між ним та позивачем договорів на виготовлення модулів та доказів про те, що ці договори є підставою для проведення розрахунків за отримані по вищеописаних видаткових накладних модулі. В самих видаткових умовою продажу товарів зазначено оплату по рахунках. Із банківських виписок також вбачається, що підставою оплати за отримані модулі були рахунки.

Як видно з матеріалів справи, відповідачу було відомо про дату, час і місце розгляду справи в суді першої інстанції, однак він не забезпечив явки уповноваженого представника в судове засідання, не скористався своїм правом, передбаченим ст.ст.22, 36, 59 ГПК України, не подав письмового відзиву на позов та доказів, на які посилається в апеляційній скарзі.

Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апелянт жодним чином не обґрунтував причин неподання місцевому господарському суду доказів про укладення договорів на виготовлення модулів та не довів належними і допустимими доказами, що додана до апеляційної скарги ксерокопія договору від 12.01.2009р. №2/2009 є підставою для проведення розрахунків за отримані у 2008-2009рр. товари.

З огляду на вищевказане, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Рішення господарського суду Львівської області від 10.05.2011р. в даній справі прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1.Рішення господарського суду Львівської області від 10.05.2011р. у справі №5015/1776/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

3. Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Головуючий суддяЗварич О.В.

судді Юрченко Я.О.

Якімець Г.Г.