Постанова № 18683536, 26.07.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.11 Справа № 5015/1501/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді Дубник О.П.

суддів Скрипчук О.С.

Процика Т.С.

при секретарі Гуньці О.П.

розглянув апеляційну скаргу Приватного підприємства “Фарм Сервіс” б/н від 09.06.2011 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 19.04.2011 року

у справі № 5015/1501/11

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Група Юг Львів”, м. Львів

до: Приватного підприємства “Фарм - Сервіс”, м. Львів

про: стягнення заборгованості в розмірі 12100 грн. 00 коп.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача - не з»явився (належно повідомлений);

Судом роз»яснено присутньому представнику позивача права та обов»язки, передбачені ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України).

Відводів складу суду сторонами в порядку ст. 20 ГПК України не заявлялось.

Заяв про технічну фіксацію судового процесу від сторін не надходило.

Причини відкладення розгляду апеляційної скарги, викладені в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 05.07.2011 року.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.04.2011 року у справі № 5015/1501/11 (суддя Матвіїв Р.І.) позов задоволено частково та стягнено з Приватного підприємства “Фарм-Сервіс” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Група Юг Львів” 10535 грн. 00 коп. боргу, 105 грн. 36 коп. державного мита, 205 грн. 32 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог, а саме: в частині стягнення грошових коштів в розмірі 1575 грн. 00 коп. - відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду, Приватне підприємство “Фарм Сервіс” (надалі ПП, апелянт, скаржник) оскаржило його в апеляційному порядку. Зокрема, в апеляційній скарзі зазначає про те, що оскаржене рішення прийнято судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та припинити провадження у справі. В обгрунтування наведених підстав для скасування оскарженого рішення, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано подане ним до судового засідання 19.04.2011 року клопотання про те, що на розгляді господарського суду Львівської області вже перебувала справа № 23/110 з аналогічним предметом спору та між тими самими сторонами, наслідком чого, суд мав би припинити провадження у справі відповідно до п. 2 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Група Юг Львів” (надалі ТОВ) відзиву на апеляційну скаргу суду не подало.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив доводи та вимоги апеляційної скарги відповідача. Просив апеляційний суд залишити без змін рішення Господарського суду Львівської області від 19.04.2011 року у цій справі.

Від апелянта представник в судове засідання не зґявився. Однак, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, враховуючи повідомлення відповідача належним чином про час та місце розгляду справи, необовґязковість явки його представника в судове засідання згідно ухвали суду від 05.07.2011 року, якою вже відкладався розгляд справи для забезпечення права сторін на участь в судовому засіданні, вважає, що апеляційним судом забезпечено вказане право сторін, а тому, виходячи з достатності матеріалів справи для здійснення апеляційного провадження, керуючись нормами ст. 101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, вважає, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні без участі в ньому представника відповідача.

Львівський апеляційний господарський суд перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, зробив висновок, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому, апеляційний суд встановив наступні обставини та керувався такими мотивами.

Як вбачається з позовної заяви від 01.03.2011 року, ТОВ “Група Юг Львів” просить стягнути з ПП “Фарм-Сервіс” 12110 грн. заборгованості, що виникли на підставі договору поставки № 134-24/09-2009 від 24.09.2009 року (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору, позивач зобовязувався поставити відповідачу товар в обумовлені даним договором строки, а останній зобовґязувався його прийняти і оплати. Товар, який підлягає поставці, вказується сторонами в специфікаціях, які є невідґємними частинами Договору (п. 3). Строк дії договору згідно п. 11.1 - до 24.09.2010 року.

Ціна товару, яка входить у партію поставки, остаточно узгоджується та вказується сторонами у видатково-прибутковій накладній на поставку партії товару (п. 7).

Відповідно до п. 4.1 Договору, строк поставки товару не пізніше 3-х робочих днів з дати письмового узгодження сторонами заявки покупця. Згідно п. 8.1 Договору покупець повинен оплати поставлений товар не пізніше 60 календарних днів з дати поставки товару постачальником.

Таким чином, як вбачається з аналізу вищенаведених умов Договору, даний Договір по своїй правовій природі містить ознаки договорів поставки, правове регулювання яких здійснюється нормами § 3 глави 54 Цивільного кодексу України, § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Окрім того, вказаний Договір в силу положень ст. 204 Цивільного кодексу України є правовомірним правочином, оскільки сторонами не подано суду доказів визнання його судом недійсним, а також не встановлено факту його нікчемності. Таким чином, в силу норми 629 Цивільного кодексу України є обовязковим для виконання.

Як вбачається з позовної заяви з додатками до неї, вимоги про оплату від 19.01.2011 року, акту звірки взаєморозрахунків від 01.02.2011 року, позивач в обгрунтування виконання ним зобовязань по договору № 134-24/09-2009 від 24.09.2009 року щодо поставки відповідачу товару посилається на накладні: № 100809-17 від 10.08.2009 року на суму 4095,00 грн.; № 100809-18 від 10.08.2009 року на суму 3187,00 грн.; № 310809-09 від 31.08.2009 року на суму 4095,00 грн.; № 310809-10 від 31.08.2009 року на суму 4095,00 грн.;№ 280909-16 від 28.09.2009 року на суму 503,00 грн.;№ 280909-17 від 28.09.2009 року на суму 1081,00 грн.; № 280909-19 від 28.09.2009 року на суму 72,00 грн.; № 081009-20 від 08.10.2009 року на суму 210,00 грн.; № 081009-21 від 08.10.2009 року на суму 332,00 грн.; № 261009-18 від 28.10.2009 року на суму 521,76 грн.; № 301009-28 від 30.10.2009 року на суму 213,00 грн.; № 021209-21 від 02.12.2009 року на суму 123,00 грн; № 021209-07 від 02.12.2009 року на суму 969,00 грн.; № 021209-08 від 02.12.2009 року на суму 167,80 грн.; № 021209-20 від 02.12.2009 року на суму 1452,00 грн.;№ 190110-07 від 19.01.2010 року на суму 820,00 грн.;№ 190110-08 від 19.01.2009 року на суму 34,20 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не подана накладна № 021209-21 від 02.12.2009 року на суму 123,00 грн., а накладна № 021209-20 від 02.12.2009 року на суму 1452,00 грн. подана в копії, з якої вбачається, що вона не підписана та не містить печатки відповідача про отримання товару. Оригіналу вказаної накладної позивачем не подано. За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані накладні відповідно до вимог ст. 33 ГПК України не можуть бути взяті до уваги як належні докази в підтвердження факту поставки товару.

Також судом встановлено, що відповідно до накладних № RB0000677 від 05.05.2010 року, № 0000690 від 01.07.2010 року, № FF-0000770 від 19.11.2010 року, FF-0000771 від 19.11.2010 року, відповідач здійснив повернення товару на загальну суму 9860 грн.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що на момент подання позову борг відповідача перед позивачем складає 10535 грн. (12110 грн. 1452 грн. 123 грн.)

Відповідачем відповідно до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України не подано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів погашення боргу на суму 12110 грн.

За наведеного, враховуючи норми ст.ст. 173, 193, 265-267 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 599, 610, 712, 1046, 1048 Цивільного кодексу України, п.п. 1.1, 4.2, 7, 8.1 Договору, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позов про стягнення з відповідача 10535 грн. боргу за отриманий товар є підставним, а тому підлягає задоволенню. В решті позову, а саме: про стягнення 1575 грн. боргу (123 грн. по накладній № 021209-21 від 02.12.2009 року та 1452 грн. по накладній № 021209-20 від 02.12.2009 року) - в позові слід відмовити за недоведеністю наявності факту поставки.

Щодо доводів апелянта про те, що судом першої інстанції не було враховано подане ним клопотання про припинення провадження у справі відповідно до п. 2 ч.1 ст. 80 ГПК України у звязку з тим, що на розгляді господарського суду Львівської області вже перебувала справа № 23/110 з аналогічним предметом спору та між тими самими сторонами, то вони не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Однак, як вбачається з ухвали Господарського суду Львівської області від 09.09.2010 року у справі № 23/110, отриманої апеляційним судом з Єдиного державного реєстру судових рішень, вказаним місцевим господарським судом залишено без розгляду позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Група Юг Львів” до Приватного підприємства “Фарм-Сервіс” про стягнення 14741 грн. боргу. Тобто, у справі № 23/110 розгляд справи не завершено вирішенням спору по суті позовних вимог, а тому в місцевого господарського суду, що розглядав справу № 5015/1501/11, не було правових підстав для застосування норми п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Ухвала Господарського суду Львівської області від 09.09.2010 року у справі № 23/110 набрало законної сили. В Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні судові рішення вищих інстанцій, які б скасовували вказану ухвалу місцевого господарського суду.

Відповідно до частин 2 та 3 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень»Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. До Реєстру включаються усі судові рішення судів загальної юрисдикції.

Частиною 3 ст. 7 вказаного Закону передбачено, що суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Також, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, судом першої інстанції з дотриманням вимог ст. 49 ГПК України здійснено розподіл судових витрат по справі.

Враховуючи наведене, рішення Господарського суду Львівської області від 19.04.2011 року у справі № 5015/1501/11 є законним та обгрунтованим, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства “Фарм Сервіс” без задоволення.

Також суд апеляційної інстанції враховуючи положення ст.ст. 49, 105 ГПК України, зробив висновок про те, що витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК України,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 19.04.2011 року у цій справі без змін.

Судові витрати покласти на Приватне підприємство “Фарм Сервіс”.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-І Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий - суддя Дубник О.П.

Судді Скрипчук О.С.

Процик Т.С.

Повне рішення складено

28.07.2011 року