Ухвала суду № 18682295, 01.04.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2011 р.Справа № 2а-3031/10/2016

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , Пянової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області на постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 23.12.2010р. по справі№2а-3031/10/2016

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області

про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобовязання вчинити певні дії та виплатити кошти до пенсії та додаткової пенсії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області, в якому просив:

- задовольнити позовну заяву, визнати протиправними дії та бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області, код 22682514, р/р 25603304513 в Ізюмському відділенні Ощадбанку України, МФО 350147, м. Ізюм, пр-т Леніна 2 , інд. 64309, щодо не нарахування та невиплати в повному обсязі законодавчо встановленої відповідно до ст. 54 та ст.50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» державної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю по 3 групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком та 50 процентів мінімальної пенсії за віком, та відмови у розрахунку і виплаті у розмірі законодавчо встановленої кратної мінімальної пенсії за віком розрахунку на час виплати.

- відновити порушуване право та зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області здійснити розрахунок та виплати державної пенсії по 3 групі інвалідності, що настала внаслідок захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.54 та ст.50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі законодавчо встановленої мінімальної пенсії за віком з розрахунку на час виплати з 1 січня 2006р.

Постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 23.12.2010 року адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області про визнання противоправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів до пенсії та додаткової пенсії, стягнення шкоди задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області по не виконанню приписів статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначений частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка призвела до порушення прав ОСОБА_1 на своєчасне нарахування і отримання щомісячної пенсії та призначеної щомісячної додаткової пенсії у 2010 році.

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області здійснити перерахунок та виплати: пенсії ОСОБА_1 за період з 1.05.2010 року по 31.10.2010 року, та починаючи з 1.11.2010 року відповідно до вимог статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та; додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначений частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що постанову винесено з порушенням норм матеріального права. Неправомірність в діях відповідача, щодо нарахування пенсії позивачу, відсутня, оскільки управління при здійсненні обчислення пенсії діяло на підставі Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, постанов Кабінету Міністрів України № 1293 “Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 27.12.2005 року, № 530 від 28 травня 2008 р. “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”.

Позивач, також не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 23.12.2010 року, в частині відмови в задоволені позову, та прийняти в цій частині нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що постанову винесено з порушенням норм матеріального права, а саме: порушення вимог Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання державної пенсії в розмірі, передбаченому ч.4 ст. 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, та додаткової пенсії відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а відповідач неправомірно відмовив у проведенні перерахунку даних пенсій за період з 01.05.2010 р. по 31.10.2010 р., та починаючи з 1.11.2010 року.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду, виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи та віднесений до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується доданими до справи копіями посвідчень серії А № НОМЕР_1 та довідки МСЕК серії ХАР-02 № 019345, та має право на отримання державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю відповідно до Закону України Закону України “Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя та здоровя, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України “Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Статтею 49 Закону України Закону України “Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до п. 4 ст. 54 Закону України Закону України “Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено звязок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по другій групі інвалідності 8 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України Закону України “Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” особам, віднесеним до першої категорії призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоровю у розмірах: інвалідам другої групи - 75% мінімальної пенсії за віком.

Згідно ч. 3 ст. 67 Закону України Закону України “Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, особам віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають ст.ст.50 та 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

При цьому колегія суддів зазначає, що з 01.05.2010 року підстави для невиплати позивачеві державної та додаткової пенсій у відповідності до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" були відсутні, зміни у зазначені статті не вносились, а тому колегія суддів дійшла висновку щодо необґрунтованої відмови відповідача у здійсненні перерахунку пенсії за зазначений період.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обов'язку відповідача з 01.05.2010 року здійснювати позивачеві нарахування та виплату основної та додаткової пенсії у відповідності до приписів ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

При цьому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача в огляду на наступне.

Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При вирішенні спору суд першої інстанції, виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, обґрунтовано визнав, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Положення частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною першою цієї статті.

Також, колегія суддів відхиляє і доводи апеляційної скарги позивача в огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить захистити його право з 01 січня 2006 року, однак ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 26.11.2010 року у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про поновлення строку для звернення до суду з 1.01.2006 року по 30 квітня 2010 року відмовлено.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області про визнання противоправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів до пенсії та додаткової пенсії, стягнення шкоди за період з 1 січня 2006 року по 30 квітня 2010 року залишено без розгляду.

При цьому, колегія суддів зазначає, що позивачем пропущено строк на апеляційне оскарження вищезазначеної ухвали, а тому ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 26.11.2010р. по справі№2а-3031/10/2016 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобовязання вчинити певні дії та виплатити кошти до пенсії та додаткової пенсії залишено без розгляду.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 23.12.2010р. по справі№2а-3031/10/2016 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддяГуцал М.І.

Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.