Ухвала суду № 18680689, 06.10.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-18190/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"06" жовтня 2011 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Земляної Г.В.

суддів Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.

при секретарі Ломановій Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києва апеляційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2011 року у справі за позовом Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал» до Контрольно-ревізійного управління в м. Києві про скасування вимоги про усунення порушень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Казенне підприємство спеціального приладобудування «Арсенал»(далі КПСП «Арсенал») звернулося до суду з позовом про:

-скасування вимоги про усунення порушень від 16.09.2010 року №26-08-14-14/8503 винесеного Контрольно-ревізійним управлінням в м. Києві (далі відповідач, КРУ м. Києва) в частині відображення господарської операції ДП завод «Арсенал» та КП СПБ «Арсенал»повязаної з наданням права користування нежитловими приміщеннями частиною 42% корпусу №45;

-повернення зайво сплачених сум коштів, отриманих як безпідставно нарахованих премій працівникам КП «ЦКБ «Арсенал»за виробничі результати на загальну суму 613,33 тис.грн.;

-стягнення з винних осіб нестачі матеріальних цінностей залишковою вартістю 21,98 тис.грн., в порядку та розмірах встановлених ст.ст.130-136 КЗпП України, постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей»від 22.01.1996 р. №116, з яких в порядку визначеною постановою перерахувати в дохід державного бюджету кошти на загальну суму 21.98 тис. грн.;

-стягнення з винних у понаднормовому списанні пального осіб шкоди на суму 15,13 тис. грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2011 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано вимоги Контрольно-ревізійного управління в м. Києві від 16.09.2010 року №26-08-14-14/8503 «Про усунення порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності КП СПБ «Арсенал»в частині щодо вимог про:

-відображення господарської операції ДП завод «Арсенал»та КП СПБ «Арсенал»повязаної з наданням права користування нежитловими приміщеннями частиною 42% корпусу №45, що викладене у п. 2 Вимоги;

-повернення зайво сплачених сум коштів, отриманих як безпідставно нарахованих премій працівникам КП «ЦКБ «Арсенал»за виробничі результати на загальну суму 613,33 тис.грн., що викладена у п. 7 Вимоги;

-стягнення з винних осіб нестачі матеріальних цінностей залишковою вартістю 21,98 тис.грн., в порядку та розмірах встановлених ст.ст.130-136 КЗпП України, постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 р. №116, з яких в порядку визначеною постановою перерахувати в дохід державного бюджету кошти на загальну суму 21.98 тис. грн., викладена у п. 12 Вимоги;

-стягнення з винних у понаднормовому списанні пального осіб шкоди на суму 15,13 тис. грн., що викладена у п. 13 Вимоги.

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Контрольно-ревізійного управління в м. Києві подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необєктивність рішення суду, неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Контрольно-ревізійним управлінням в м. Києві була проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал»за період з 01.01.2008 року по 31.03.2010 рік. За результатами проведеної ревізії Відповідачем складений Акт ревізії фінансово-господарської діяльності від 02.08.2010 р. за № 08-30/1080.

В акті перевірки викладені порушення КП СПБ «Арсенал», які стосуються не відображення в бухгалтерському обліку господарської операції ДП завод «Арсенал»та КП СПБ «Арсенал», повязаної з наданням права користування нежитловими приміщеннями частиною 42% корпусу №45; не повернення зайво сплачених сум коштів, отриманих як безпідставно нараховані премії працівникам КП «ЦКБ «Арсенал»за виробничі результати на загальну суму 613,33 тис.грн.; не стягнення з винних осіб нестачі матеріальних цінностей залишковою вартістю 21,98 тис.грн., в порядку та розмірах встановлених ст.ст.130-136 КЗпП України, постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 р. №116, з яких в порядку визначеною постановою слід перерахувати в дохід державного бюджету кошти на загальну суму 21.98 тис. грн.; не стягнення з винних у понаднормовому списанні пального осіб шкоди на суму 15,13 тис. грн.

КРУ в м. Києві направило на адресу КП СПБ «Арсенал»лист від 16.09.2010 р. №26-08-14-14/8503 з вимогою про усунення порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності КП СПБ «Арсенал».

Рішенням Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу та конверсії України від 16.06.1993р. ЦКБ «Арсенал»перетворене в Державне підприємство «Центральне конструкторське бюро «Арсенал».

Державне підприємство «Центральне конструкторське бюро «Арсенал»перетворене в Казенне підприємство «Центральне конструкторське бюро «Арсенал»(далі - КП «ЦКБ «Арсенал»).

В межах своїх повноважень Кабінетом Міністрів України було прийняте розпорядження від 10.04.2009р. №525 «Про перейменування Казенного підприємства «Центральне конструкторське бюро «Арсенал» та реорганізацію державного підприємства завод «Арсенал»і державного науково-дослідного підприємства «Український технологічний центр оптичного приладобудування», на його підставі Національним космічним агентством України виданий наказ від 28.05.09 р. № 141, згідно з яким ДП завод «Арсенал»24.11.2009 р. було припинено шляхом приєднання до Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал».

Був складений та підписаний 16.11.2009 року передавальний акт. Все майно, права та обов'язки ДП завод «Арсенал»передано до КП СПБ «Арсенал»в результаті приєднання. Даний акт був затверджений наказом Національного космічного агентства України від 18.11.2009 р. № 376. Тобто, ДП завод «Арсенал» до 18.11.2009 р. було самостійним підприємством і вело самостійну фінансово-господарську діяльність з повною відповідальністю посадових осіб за її результати.

Статут КП СПБ «Арсенал»затверджений наказом Національного космічного агентства України за № 377 від 18.11.2009 року та зареєстрований Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 25.11.2009 року за № 10701050009000977. Майно КП СПБ «Арсенал»є державною власністю і закріплене за ним на праві оперативного управління.

Майно КП СПБ «Арсенал»складають основні фонди та оборотні активи, також інші цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства. Органом управління майном КП СПБ «Арсенал»є Національне космічне агентство України.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку, про їх обґрунтованість та законність.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Щодо порушення п.п.1,5 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та п.6.1 Договору № 10 внаслідок чого недоотримано підприємством доходів від надання права користування нежитловими приміщеннями корпусу №45 на загальну суму 4272,6 тис.грн. слід зазначити наступне:

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобовязань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у субєктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі- підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Одним із видів державного фінансового контролю, згідно Закону, є інспектування, яке здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті. Порядок проведення інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як видно з матеріалів справи 18.12.2007 року між Державним підприємством «Арсенал», Корпорацією «Науково-виробниче обєднання «Арсенал»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Скайнет Ltd»був укладений договір Простого товариства (спільної діяльності) №10, згідно з умовами п.п. 1.1. якого учасники за цим договором зобовязуються шляхом обєднання своїх зусиль діяти без створення юридичної особи для досягнення спільних цілей у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації озброєння, військової техніки, військової зброї, а також здійснення господарської діяльності в інших напрямах та видах, незаборонених законодавством.

В подальшому між тими ж сторонами була укладена додаткова угода від 14.03.2008 р. № 1 до Договору №10, згідно з яким, загальний вклад Заводу в спільну діяльність нерухоме майно, яке належить державному підприємству на праві господарського відання та право користування майном, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Московська, 8.

Згідно з актом прийому передачі майна від 14.03.2008 р., ДП завод «Арсенал»передає, а Просте товариство в особі Корпорації «Науково-виробниче обєднання «Арсенал»приймає право користування нежитловими приміщеннями частиною 42% площею 11085 кв.м. Грошова оцінка права користування нерухомим майном, яке передане в якості вкладу в Просте товариство, становить 42726212,40 грн. в розрахунку на 10 років.

Відповідачем право користування частиною корпусу №45 визнано нематеріальним активом.

У статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року N 996-XIV дано визначення, зокрема, таких термінів: первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з частинами першою та п'ятою статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Пунктом 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №242 від 18 жовтня 1999 року (далі П(С)БО 8), встановлено, що придбаний або отриманий нематеріальний актив відображається в балансі, якщо існує імовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з його використанням, та його вартість може бути достовірно визначена.

На підставі п.7 П(С) БО 8 нематеріальний актив, отриманий в результаті розробки, слід відображати в балансі за умов, якщо підприємство має: намір, технічну можливість та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, у якому він придатний для реалізації або використання; можливість отримання майбутніх економічних вигод від реалізації або використання нематеріального активу; інформацію для достовірного визначення витрат, пов'язаних з розробкою нематеріального активу.

Як передбачено п.8 П(С)Б08, якщо нематеріальний актив не відповідає вказаним критеріям визнання, то витрати, пов'язані з його придбанням чи створенням, визнаються витратами того звітного періоду, протягом якого вони були здійснені, без визнання таких витрат у майбутньому нематеріальним активом.

В п.10 П(С)БО 8 визначено, що придбані (створені) нематеріальні активи зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Згідно із п. 11 П(С)БО 8 первісна вартість придбаного нематеріального активу складається з ціни (вартості) придбання (крім отриманих торговельних знижок), мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з його придбанням та доведенням до стану, у якому він придатний для використання за призначенням.

З викладених вище норм випливає, що інформаційна база даних з обліку мешканців, нарахування і плати квартирної плати та комунальних послуг КІІ «Служба замовника житлово-комунальних послуг»Оболонського району м. Києва підпадає під визначення «база даних»і є нематеріальним активом (п.4 П(С)БО 8).

Тобто, в бухгалтерському обліку відображається придбаний, отриманий або отриманий в результаті розробки нематеріальний актив.

Відповідно до додаткової угоди до Договору від 14.03.2008 року №10 ДП завод «Арсенал»використовувало нежитлове приміщення частини (42%) складального корпусу №45 у своїй власній господарській діяльності (дане приміщення перебувало на балансі підприємства з 1976 року).

Таким чином складальний корпус № 45 підпадає під класифікацію п.п.5.1.3 «Будинки, споруди та передавальні пристрої».

Права користування 42 % складального корпусу № 45 ДП завод «Арсенал»не може бути відображено на балансі такого підприємства у складі нематеріальних активів, оскільки ДП завод «Арсенал»з моменту введення в експлуатацію корпусу № 45 за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8 та визнання його матеріальним активом і відображення у складі основних засобів, отримало право користування зазначеним активом, та визнало, що має використовувати зазначений актив у своїй діяльності.

З огляду на вищезазначене вимога щодо проведення коригування бухгалтерських проведень господарської операції, пов'язаної з наданням довгострокової послуги - права користування майном, згідно з додатковою угодою № 1 від 14.03.2008 року по договору № 10 від 18.12.2007 року Простого товариства (про спільну діяльність), яка міститься в акті КРУ в м. Києві від 02.08.2010р. № 08-30/1080 не відповідає вимогам чинного законодавства України.

З матеріалів справи слідує, що сторонами по Договору №10 визначені: передача Державним підприємством у спільну діяльність довгострокової послуги - права користування нежитловим приміщенням; визначений термін довгострокової послуги - 10 років; вартість в розрахунку на місяць в сумі 356 051,77 грн., в тому числі ПДВ 59 341,96 грн. (квартал в сумі 1 068 155,31 грн., в тому числі ПДВ 178 025,88 грн.); термін користування - 10 років.

Таким чином в Спільну діяльність передається право користування частиною 42% складального корпусу № 45, право володіння нерухомим майном залишається у ДП завод «Арсенал».

Відповідно до п. 4 П(С)БО № 14 «Оренда», фінансова оренда - оренда, що передбачає передачу орендарю всіх ризиків та вигод, пов'язаних з правом користування та володіння активом. Операційна оренда - оренда інша, ніж фінансова

Отже передача довгострокової послуги терміном на 10 років - права користування нежитловим приміщенням - частиною у 42% складального корпусу № 45 із визначеною вартістю такого права у розрахунку на 1 місяць в сумі 356 051,77 грн., зазначенням строку користування - 10 років та підписанням актів виконаних робіт (послуг), що підтверджують фактичне споживання послуги, з метою відображення в бухгалтерському обліку є операційною орендою.

Порядок обліку спільної діяльності без створення юридичної особи визначено в пунктах 19, 20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові інвестиції", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26 квітня 2000 р. N 91, відповідно до яких кожний учасник спільної діяльності відображає у своїх облікових регістрах (на окремих рахунках аналітичного обліку) та у фінансовій звітності активи, задіяні у спільній діяльності, які він контролює, або свою частку у спільно контрольованих активах та витрати спільної діяльності. Разом з цим активи, задіяні в спільній діяльності без створення юридичної особи, не відображаються фінансовими інвестиціями учасників такої діяльності.

Згідно з «Інструкцією про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку»розрахунки за операціями, пов'язаними із здійсненням спільної діяльності (без створення юридичної особи) обліковуються на рахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами». Списання доходів майбутніх періодів на відповідні рахунки обліку доходів та включення їх до складу доходів звітного періоду відображається за дебетом рахунку 69 «Доходи майбутніх періодів»

Оскільки довгострокова послуга право користування нежитловим приміщенням, передається до спільної діяльності, в момент підписання акту приймання - передачі права користування частиною нерухомого майна корпусу № 45, за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8, ДП завод «Арсенал»в бухгалтерському обліку підприємства відображаються доходи майбутніх періодів за кредитом рахунку 69 «Доходи майбутніх періодів».

Як свідчать матеріали справи в бухгалтерському обліку Державного підприємства завод «Арсенал»такі операції відображені за дебетом рахунку 69 «Доходи майбутніх періодів»в кореспонденції з кредитом рахунку 719 «Інші доходи від операційної діяльності».

З огляду на вищезазначене документальне оформлення господарської операції ДП завод «Арсенал», пов'язаної з наданням довгострокової послуги - права користування майном, згідно з додатковою угодою № 1 від 14.03.2008 року по договору № 10 від 18.12.2007 року простого товариства (про спільну діяльність) відповідає вимогам чинного законодавства України.

Щодо висновків акту перевірки про безпідставно виплачені Підприємством премій за виробничі результати на загальну суму 613,33 тис.грн. та, як наслідок, зайво перераховано до державних цільових фондів коштів на загальну суму 214, 67 тис.грн., що призвело до збитків Підприємства на загальну суму 828,0 тис.грн.»зазначаємо наступне:

В Акті ревізії від 02.08.2010 року зазначено, що всупереч п.2.1 «Положення про преміювання працівників КП «ЦКБ «Арсенал»за виробничі результати»у перевіреному періоді преміювались працівники підрозділів, які відсутні в переліку Додатків № 1 та № 2, внаслідок чого безпідставно виплачено заробітної плати у вигляді премії за виробничі результати на загальну суму 613 330 грн. та перераховано де державних цільових фондів (35%) на загальну суму 214 665,50 грн., що призвело до збитків Підприємства на загальну сум) 827 995,50 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності даного порушення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці»(далі Закон № 108/95-ВР) заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Згідно зі ст. 2 Закону № 108/95-ВР основна заробітна плата. Це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обовязки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, повязані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Статтею 14 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на державному (генеральна угода), галузевому (галузева угода), регіональному (регіональна угода) та виробничому (колективний договір) рівнях відповідно до Закону України "Про колективні договори і угоди".

Відповідно до ст.1 Закону України «Про колективні договори і угоди»колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників або уповноважених ними органів.

Колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом з однієї сторони і однією або кількома профспілковими чи іншими уповноваженими на представництво трудовим колективом органами, а у разі відсутності таких органів - представниками трудящих, обраними і уповноваженими трудовим колективом (ст. 3 Закону України «Про колективні договори і угоди»).

Згідно до ст. 5 Закону України «Про колективні договори і угоди»встановлено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Відповідно до ст.7 «Про колективні договори і угоди»у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, а саме: зміни в організації виробництва і праці; забезпечення продуктивної зайнятості; нормування і оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг; участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства (якщо це передбачено статутом); режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку; умов і охорони праці; забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників; гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій трудящих; умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці.

Тобто, згідно вимог чинного законодавства, вказаний обовязок підприємства, обумовлений у колективному договорі останнього та ґрунтується на встановленні позивачем достатності умов, названих у вказаному колективному договорі для здійснення таких виплат працівникам.

Відповідно до ст. 15 вищевказаного Закону та положень ст. 97 КЗпП підприємство самостійно визначає для себе форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат. Така інформація відображається у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з профспілковим органом, що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності з іншим уповноваженим на представництво органом. Порядок нарахування премій в цьому разі може бути визначений у затвердженому на підприємстві Положенні про преміювання.

Таким чином, порядок преміювання працівників слід визначити в розділі «Нормування та оплата праці»колективного договору або сформулювати його в Положенні про преміювання, яке слід оформити у вигляді додатка до колективного договору.

Поряд із цим, виплату премії має бути оформлено наказом по підприємству. Якщо її конкретний розмір у колективному договорі або Положенні про преміювання не встановлено, то це має бути зазначено в наказі.

З матеріалів справи слідує, що відповідно до Статуту КП СПБ «Арсенал», поточне (оперативне) управління КП СПБ «Арсенал»здійснює керівник: Директор - Головний конструктор, який призначається і звільняється з посади Національним космічним агентством України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Згідно Статуту КП СПБ «Арсенал», керівник самостійно вирішує питання діяльності підприємства за винятком питань, віднесених законодавством та Статутом КП СПБ «Арсенал»до компетенції Національного космічного агентства України.

КП «ЦКБ «Арсенал»на підставі Закону України «Про оплату праці», «Галузевої угоди на 2004 - 2005 рік»самостійно встановлює форми, системи, розміри оплати праці працівників.

КП «ЦКБ «Арсенал»та його підрозділи працюють на принципах внутрішньогосподарського розрахунку, згідно з діючими Положеннями, при цьому 100% коштів на оплату праці, які були зароблені за договорами та узгодженнями, залишаються у розпорядженні підрозділів.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) визначаються Колективним договором в межах наявних коштів на оплату праці в підрозділах, враховуючи укладені договори та угоди, але не нижче встановленого державою мінімального розміру заробітної плати при умові, що працівник відробить місячний фонд робочого часу.

Оплата праці кожного працівника КП «ЦКБ «Арсенал»визначається його особистим трудовим внеском з урахуванням кінцевих результатів праці КП «ЦКБ «Арсенал»та його підрозділів (місячних, квартальних, річних) і максимальними розмірами не обмежується.

КП «ЦКБ «Арсенал»затверджене та діє «Положення про преміювання працівників КП «ЦКБ «Арсенал»за виробничі результати», затверджене 25.01.2003 року, яке визначає порядок преміювання робітників підрозділів КП «ЦКБ «Арсенал», що забезпечили виконання зобов'язань підприємства.

Фонд оплати праці КП СПБ «Арсенал», призначений для покриття витрат, пов'язаних з діяльністю підприємства, і утворюється за рахунок прибутку (доходу) КП СПБ «Арсенал». Премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій, які відносяться до додаткової заробітної плати; виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, а також премії за спеціальними системами і положеннями, які відносяться до інших заохочувальних та компенсаційних виплат, включаються до фонду оплати праці КП СПБ «Арсенал». Джерелом коштів на оплату праці працівників КП СПБ «Арсенал»є частина доходу та інші кошти, одержані КП СПБ «Арсенал»внаслідок господарської діяльності підприємства.

«Положення про преміювання робітників КП СПБ «Арсенал»за виробничі результати», затвердженого Директором - Головним конструктором КП СПБ «Арсенал» 25.01.2003 року, є обов'язковим для керівництва підприємства. Дія цього Положення поширюється на всіх працівників позивача незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковими як для керівника КП СПБ «Арсенал», так і для працівників підприємства. Трудовий колектив підприємства складають усі громадяни, які працюють на підприємстві

Розмір премії конкретному працівнику підрозділу встановлюється керівником підрозділу, відповідно до особистого вкладу працівника в загальні виробничі результати підрозділу. Розмір премії керівництву підрозділу встановлюється Директором - Головним конструктором КП «ЦКБ «Арсенал»або його першим заступником. Премія до виплати оформлюється наказом Директора - Головного конструктора КП «ЦКБ «Арсенал».

Таким чином законодавством надане право підприємствам самостійно визначати умови та розміри преміювання.

З огляду на вищезазначене вимога відповідача щодо стягнення з осіб, винних у зайвих грошових виплатах кошти у сумі 613,33 тис.грн. у порядку та розмірі встановленому ст.ст 130-136 КЗпП України та проведення перерахунку та відповідну взаємо звірку щодо сум внесків до Фондів та повернення зайво сплачених коштів або зарахування в рахунок майбутніх платежів в сумі 214,67 тис.грн., є безпідставною та такою що не знайшла свого підтвердження в ході розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції.

Стосовно зазначеної в акті ревізії недостачі основних засобів залишковою вартістю 21,98 тис. грн., у зв'язку з чим необхідно стягнути з винних осіб нестачу матеріальних цінностей залишковою вартістю 21,98 тис. грн., в порядку та розмірах встановлених ст. ст. 130-136 КЗпП України, постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 №116, з яких в порядку визначеною постановою перерахувати в дохід Державного бюджету кошти на загальну суму 21,98 тис. грн. слід зазначити наступне:

Керівництвом Державного підприємства завод «Арсенал»в 2005 році було прийнято рішення про термінове знесення корпусу №31 (склад транзитних вантажів), у зв'язку з тим, що на той час будівля не використовувалась у господарській діяльності позивача. Демонтажні роботи по знесенню корпусу №31 були виконані в грудні 2005 року.

Після знесення корпусу №31 був складений акт про його списання, який не був затверджений Головним інженером Державного підприємства завод «Арсенал. Тому, корпус залишався на обліку в ДП завод «Арсенал».

Відповідно до частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Реорганізація у формі приєднання - це приєднання однієї або декількох юридичних осіб до іншої юридичної особи. При цьому ці особи припиняють своє існування, а їх права та обов'язки переходять до юридичної особи, до якої вони приєдналися.

Отже, ліквідація - спосіб припинення юридичної особи без переходу її прав та обов'язків іншим особам (правонаступникам).

ДП завод «Арсенал»було припинено шляхом приєднання до Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал», акт передачи майна було затверджено 18 листопада 2009 року.

КП СП «Арсенал»не може бути правонаступником рішень, дій та операцій ДП завод «Арсенал», які той приймав та здійснював в частині володіння, використання та розпоряджання фінансовими ресурсами, необоротними та іншими активами. А також не може нести матеріальну відповідальність за недостачу основних засобів залишковою вартістю 21,98 тис. грн., оскільки дані правопорушення були здійсненні до приєднання ДП заводу «Арсенал»до КП СПБ «Арсенал».

Крім того відповідно до наказу Національного космічного агентства України від 12 жовтня 2010 року № 324 був складений акт про списання основних засобів, тобто КП СПБ «Арсенал»усунув порушення ДП завод «Арсенал», списавши з балансу корпус № 31.

Таким чином висновки акту ревізії щодо недостачі основних засобів залишковою вартістю 21,98 тис. грн. та стягнення з винних осіб нестачу матеріальних цінностей залишковою вартістю 21,98 тис. грн. не знайшли свого підтвердження.

Щодо висновків, зазначених в акті ревізії відносно зайво списано пального в кількості 2827 літрів Підприємством за період з 01.01.2008 року по 01.04.2010 рік на загальну суму 15,13 тис.грн., що призвело до збитків Підприємства на вказану суму, в звязку з чим КРУ в м. Києві вимагало стягнути з осіб, винних у понаднормовому списанні матеріальних цінностей на суму 15,13 тис.грн., шкоду в порядку та розмірі встановленому ст. ст. 130,133,136 КЗпП України зазначаємо наступне:

Як слідує з матеріалів справи нормативи витрат пального позивача базувалися на тимчасових базових лінійних нормах, розрахованих згідно «Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті», затверджених наказом Мінтрансу України від 10.02.1998 року № 43 з урахуванням змін і доповнень, «Висновками»№ 1/2771-1,-2 ДП «Державтотранс НДІ проект»методом усереднення базових лічильних норм витрат пального на аналогічні моделі, зазначених у вказаних документах.

Як слідує з листа Головного Контрольно-ревізійного управління України від 11 серпня 2010 року № 02-14/1232 наказ Міністерства транспорту України від 10.02.98 р. N 43 не пройшов державної реєстрації в Міністерстві юстиції України. Враховуючи зазначене, вважаємо, що він є обов'язковим для виконання лише для підприємств, установ і організацій, які входять до сфери управління Мінтрансу. Іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями повинні бути розроблені власні нормативні документи щодо нормування витрат палива та мастильних матеріалів відповідно до законодавства.

Позивач зазначає, що при визначенні норм витрат палива він користувався інформацією, яка зазначена в технічному паспорті, виданому заводом-виробником для конкретної марки автомобіля з застосуванням відповідних коефіцієнтів коригування норм витрат та актами заміри витрат палива. При цьому зазначає, що норми витрат пального, порушення яких було встановлено відповідачем, носять рекомендаційний характер та не є імперативними нормами, які підлягають обовязковому застосуванню.

Таким чином вимоги КРУ в м. Києві щодо усунення порушень в даній частині є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано достатньо доказів та обґрунтувань правомірності своїх дій.

Позивачем надано суду належні доказів на підтвердження того, що дії відповідача були з порушення норм чинного законодавства, поза межами компетенції та порушують права та охоронювані законом інтереси позивача.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Таким чином позовні вимоги доведенні та підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в звязку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 11 жовтня 2011 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Т.М.Грищенко

В.Е.Мацедонська