Постанова № 18680699, 06.10.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-15625/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" жовтня 2011 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Земляної Г.В.

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.

при секретарі Ломановій Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києва апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оззон-Логістикс»на постанову Окружного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оззон-Логістикс»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Оззон-Логістикс»звернувся до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення рішення № 0042651502/0 від 10 вересня 2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2011 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Оззон-Логістикс» відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Оззон-Логістикс»подав апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на її думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необєктивність рішення суду, неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.08.2010 року працівником Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва була проведена невиїзна документальна (камеральна) перевірка податкової звітності з податку на прибуток платника податків Товариство з обмеженою відповідальністю «Оззон-Логістикс»(код ЄДРПОУ 34935907) з питань виявлення арифметичних або методологічних помилок у поданій платником податку на прибуток податковій декларації за І квартал 2010 року. За наслідками перевірки складено акт №2582/15-2 від 01.08.2010 року та встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток за І квартал 2010 року на 102 144 грн. в зв'язку з невірним відображенням з декларації з податку на прибуток суми нарахованого податку за попередній податковий період, що порушує п. 16.4 ст. 16 Закону України №334/94-ВР від 28.12.1994 року «Про оподаткування прибутку підприємств». Перевірка проведена на підставі даних, зазначених у декларації з податку на прибуток за 2009 рік та за І квартал 2010 року.

Перевіркою податкової звітності встановлено заниження податку на прибуток за звітний період І квартал 2010 року на 102144 грн., та, крім того, відповідно до пп. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ДПІ у Печерському районі м. Києва самостійно донараховано штраф у розмірі 5% від суми донарахованого податкового зобов'язання, у розмірі 5107 грн.

За висновками акту перевірки, ДПІ у Печерському районі м. Києва винесене податкове повідомлення - рішення №0042651502/0 від 10.09.2010 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 107 251 грн., в т.ч. 102 144 грн.-основний платіж, 5107 грн. - штрафи (фінансові) санкції.

Приймаючи постанову про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності висновків акту перевірки та наявності підстав для донарахування позивачу податку на прибуток в сумі 102144 грн. та для накладення штрафних санкцій у сумі 5107 грн.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:

Відповідач провів донарахування суми податкового зобовязання без урахування відємного значення обєкта оподаткування минулих податкових періодів, зазначених в уточнюючій декларації.

Згідно з пунктом 16.4 статті 16 зазначеного Закону податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.

Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

З наведеного випливає, що показники податкової декларації з податку на прибуток за рік повинні включати дані податкового обліку минулих податкових періодів.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати.

Як визначено п. 3.1 ст. 3 Закону України від 28.12.94 N 334 в редакції від 22.05.97 N 283 (зі змінами) "Про оподаткування прибутку підприємств", - об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону. Відповідно п. 5.2.1 ст. 5 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

При цьому згідно пп. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - до складу валових витрат включаються суми валових витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Якщо платник податків у майбутніх податкових періодах самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник з урахуванням строків давності, що не перевищують 1095 днів після останнього дня граничного терміну подання декларації (стаття 15 цього Закону), та до початку перевірки контролюючим органом має право надати уточнюючий розрахунок або зазначити уточнені показники у складі податкової декларації за будь-який наступний період, протягом якого такі помилки були виявлені, з погашенням суми недоплати та штрафу у разі, якщо виявлена помилка призвела до заниження податкового зобов'язання.

При цьому колегія суддів враховує те, що платник податку відповідно до положень підпункту 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та абзацу третього п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" має право з урахуванням строків давності, визначених ст. 15 цього ж Закону, включити суми витрат, невраховані у попередніх податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок, до валових витрат в будь-якому наступному податковому періоді та відобразити це у податковій декларації за відповідний період.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Як слідує з матеріалів справи позивачем декларація з податку на прибуток підприємства за 2008 рік було задекларовано відємне значення обєкту оподаткування у розмірі 11265111. Податкова декларація за 2008 рік була прийнята податкових органом.

Відємне значення обєкту оподаткування 2008 року у розмірі 11265111 грн. перейшло до складу валових витрат І кварталу 2009 року та підлягало врахуванню у наступних податкових періодах при визначенні обєкту оподаткування, тобто стало відємним значенням обєкту оподаткування 2009 року.

Як вже зазначалося вище пунктом 16.4 ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що податкова декларація про прибуток розраховується наростаючим підсумком з початку звітного фінансового року.

Таким чином, допущення платником податку будь-якої помилки у розрахунку податкового зобов'язання в одному звітному періоді, наприклад в I кварталі звітного фінансового року, автоматично зумовлює помилку у всіх наступних кварталах такого року при розрахунку показників податкової декларації наростаючим підсумком з початку звітного фінансового року.

Крім того, якщо підприємство за результатами звітного фінансового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування, вплив помилки не обмежується таким роком, а продовжується разом із перенесенням помилкової (викривленої) суми балансових збитків, тобто фактично помилка створює нові помилки.

У зв'язку з цим підпунктом 4.1.5 п. 4.1 ст. 4 та підпунктом 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону передбачено, що валовий дохід включає доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді, а відповідно до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Отже, виправлення помилок, допущених при складанні декларації про прибуток підприємства у попередніх періодах, здійснюється шляхом коригування валових доходів та/або валових витрат, відображених у декларації за звітний квартал.

Разом з тим, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, такий платник податків зобов'язаний подати нову податкову декларацію, що містить виправлені показники.

Вищезазначена нова декларація подається платником податку, яким виявлено помилки в декларації про прибуток (доходи), в обов'язковому порядку для розкриття інформації про зміст і суму самостійно виявлених помилок. Нова декларація подається платником податку за формою та за той звітний період, в якому була вперше допущена помилка. Подання платником податку нової декларації не змінює суми нарахованого податкового зобов'язання за особовим рахунком платника податку, а використовується виключно з метою здійснення якісної та повної перевірки податкової декларації за звітний період, в якій і виправляється помилка в установленому Законом порядку.

Враховуючи вищенаведене, оскільки податкова декларація про прибуток (доходи) розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, виправлення помилок здійснюється шляхом відображення відповідних сум у декларації за той період, в якому виявлені помилки. При цьому нова декларація подається платником податків обов'язково як спосіб повідомлення контролюючого органу про виявлені помилки, які мали місце в попередніх періодах, та розкриття інформації щодо змісту і суми таких помилок.

Слід зазначити, що в 2009 році позивач прибутку не отримував і тому позитивне значення обяєкту оподаткування податком на прибуток в 2009 році не виникло, а отже відємне значення обєкту оподаткування, яке була станом на 01 січня 2009 року у розмірі 11265111 протягом 2009 року погашене не було.

Таким чином сума 408577 грн., задекларована у складі валових витрат у рядку 04.9 «Відємне значення обєкта оподаткування попереднього податкового року»декларації з податку на прибуток у 2010 році походить із відємного значення обєкту оподаткування 2008, 2009 років в сумі 11265111 грн.

У суді апеляційної інстанції сторони не заперечували тих обставин, що позивачем уточнююча декларація була здана в ДПІ у Печерському районі м. Києва до проведення камеральної перевірки, і уточнююча декларація не була врахована при проведенні камеральної перевірки. Причин неврахування уточнюючої декларації при проведенні камеральної перевірки відповідач в суді апеляційної інстанції не надав.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Виходячи з наведеного, а також системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва діяла не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбач Конституцією та законами України, з використанням повноважень не з метою, з якою ці повноваження були надані; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваного рішення; без дотримання необхідного балансу і будь-якими несприятливими наслідками для прав і інтересів позивача.

З огляду на вищезазначене позовні вимоги підлягають задоволенню, та слід визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0042651502/0 від 10 вересня 2010 року.

Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до розяснень Пленуму Верховного суду України, викладених у п.1 Постанови №11 від 29.12.1976 р. «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оззон-Логістикс»задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року - скасувати. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оззон-Логістикс»задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 10 вересня 2010 року № 0042651502/0.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 11 жовтня 2011 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: І.О.Лічевецький

В.Е.Мацедонська