Ухвала суду № 18680682, 20.09.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7287/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" вересня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Собківа Я.М.,

суддів Сорочка Є.О.,Усенка В.Г.,

при секретарі Колісник К.В.,

розглянувши апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва та Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енерготрейд»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енерготрейд»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енерготрейд»(далі по тексту позивач, ТОВ «Компанія «Енерготрейд») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва (далі по тексту відповідач, ДПІ у Оболонському районі міста Києва), в якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача від 09 вересня 2009 року №0000792304/0, від 25 листопада 2009 року № 0000792304/1, від 03 лютого 2010 року № 0000792304/2, від 09 вересня 2009 року №0000782304/0, від 25 листопада 2009 року № 0000782304/1, від 03 лютого 2010 року № 0000782304/2.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2010 року позовні вимоги ТОВ «Компанія «Енерготрейд» задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва № 0000792304/0 від 09.09.2009р., № 0000792304/1 від 25.11.2009р., №0000792304/2 віл 03.02.2010р. в частині визначення ТОВ «Компанія «Енерготрейд»суми податкових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 151210,00 грн. та застосування 131472,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач та відповідач подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відповідач просить повністю відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог, а позивач просить задовольнити його позов в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які зявилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва та Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енерготрейд»не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом першої інстанції, в період з 30.06.2009 року по 10.08.2009 року службовими особами відповідача була проведенапланова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ «Компанія «Енерготрейд»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007р. по 31.03.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.03.2009 року.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог:

- п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 п.п.5.4.2 п.5.4 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого підприємством було занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 646967,00 грн.;

- п.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого підприємством було занижено податок на додану вартість в сумі 2810434,77 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено Акт № 466/23/4/33240206 від 17.08.2009р., на підставі якого прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 09 вересня 2009 року №0000792304/0, від 25 листопада 2009 року № 0000792304/1, від 03 лютого 2010 року № 0000792304/2 про визначення ТОВ «Компанія «Енерготрейд» податкового зобовязання з податку на прибуток в загальній сумі 4495 366,70 грн., в тому числі: податок на прибуток підприємства 2646 967,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 1848 399,70 грн.;

- від 09 вересня 2009 року №0000782304/0, від 25 листопада 2009 року № 0000782304/1, від 03 лютого 2010 року № 0000782304/2 про визначення ТОВ «Компанія «Енерготрейд» податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 4215 652,22 грн., в тому числі: податок на додану вартість 2810 434,81 грн., штрафні (фінансові) санкції -1405 217,41 грн.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, визначаються Законом України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції Закону України від 30.11.2006 р. N 398-V), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до абз. 1 п. 7.4.5 цієї ж норми Закону (у редакції Закону України від 25.03.2005 р. N 2505-IV), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3 ГК України) розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” є здійснення її субєктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможлива без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

-неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

-відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

-облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

-здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Зазначені обставини відповідачем не були доведені ні в судовому засіданні першої інстанції ні в даному судовому засіданні.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обовязки іншого платника податків.

Виняток із зазначеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні субєктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (частина перша статті 207 Господарського кодексу України та стаття 228 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 234 ЦК України, під визначенням фіктивного правочину слід розуміти правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. В розумінні даної норми цивільного закону характеризуючими ознаками фіктивного правочину є те, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь що він не буде виконаний. Тобто, при вчинені фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті що передбачені самим правочином, не маючи на меті встановлення його правових наслідків. При цьому, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру як створення та досягнення відповідних цивільно-правових наслідків.

Згідно із ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами -в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (частина 1 статті 208 Господарського кодексу України).

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною 1 статті 203,. частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі пункту 1 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина: 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння майном.

Такими є правочини, що посягають на економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При дослідженні матеріалів вказаної справи колегією суддів встановлено, що між ТОВ «Компанія «Енерготрейд»та ТОВ «Компанія «Юнік-ком»(код за ЄДРПОУ 35791581) було укладено договір купівлі продажу природного газу №01/ЕК-08 від 29.09.2008р. Згідно актів приймання передачі газу від 31.10.2008р., ТОВ «Компанія «Юнік-ком»передало, а ТОВ «Компанія «Енерготрейд»прийняло природний газ в загальному обсязі 5412,206 тис.м. куб. Оплату за вищезазначений природний газ ТОВ «Компанія «Енерготрейд»здійснило в повному обсязі протягом жовтня-листопада 2008р. на загальну суму 7797 150,4 грн., в т.ч. ПДВ 1299 525,06 грн.

Крім цього, між ТОВ «Компанія «Енерготрейд»та ТОВ «БРК «Соло-М» було укладено договір (агентська угода) №2/01 КЕ від 27.12.2007р., згідно якого ТОВ «БРК «Соло-М» зобовязувалося здійснювати комерційно-маркетингові дослідження ринку природного газу; здійснювати пошук потенційних покупців; влаштовувати зустрічі покупців з ТОВ «Компанія «Енерготрейд»; тощо. На виконання умов вказаного договору, ТОВ «БРК «Соло-М» надало агентські послуги, про що було складено відповідні акти виконаних робіт про пошук покупців природного газу в розрізі областей: №5 від 30.06.2008р., №6 від 31.07.2008р., №7 від 31.08.2008р., №8 від 30.09.2008р., №9 від 31.10.2008р., №10 від 30.11.2008р., №11 від 31.12.2008р. У звязку з цим, ТОВ «Компанія «Енерготрейд» віднесло до складу валових витрат суми, сплачені в частині придбання юридичних, інформаційно-консультаційних та агентських послуг.

Також, між ТОВ «Компанія «Енерготрейд»та ТОВ «Еко 101»було укладено договір №46 від 04.10.2007р., за умовами якого ТОВ «Еко 101»надало консультаційні послуги по юридичному супроводженню підприємницької діяльності ТОВ «Компанія «Енерготрейд»за 2007 рік, про що було складено Акт №73 від 30.11.2007р., про надання консультаційних послуг по юридичному супроводженню підприємницької діяльності ТОВ «Компанія «Енерготрейд»за 2007 рік на суму 44583,33 грн., ПДВ 8916,67 грн., податкова накладна №213 від 30.11.07р. на суму ПДВ 8916,67 грн.

27.07.2007 року між ТОВ «Компанія «Енерготрейд»т а ПП «Мандарин 2004» було укладено договір №2/18 КЕ, на виконання умов якогоПП «Мандарин 2004»надало інформацію щодо діяльності конкурентів, про що було складено відповідний акт виконаних робіт №1 від 31.10.2007р., про надання інформації щодо діяльності конкурентів на загальну суму 41666,67 грн., у тому числі ПДВ 8333,33 грн., податкова накладна №1 від 17.10.07р. на суму ПДВ 8333,33 грн.

Разом з тим, ТОВ «Компанія «Енерготрейд» включило до складу валових витрат вартість послуг, отриманих від ТОВ «Компанія «Туркарго» в розмірі 323333,34 грн. Дана сума відображена ТОВ «Компанія «Енерготрейд» у відомостях-розшифровках “адміністративні витрати” за період з ІІІ кварталу 2007 року по І квартал 2008р. та в декларації з податку на прибуток підприємства за відповідні періоди (рядок 04.1). Відповідно до цього, ТОВ «Компанія «Туркарго»надало юридичні та інформаційно-консультаційні послуги івиписало податкові накладні: №145 від 18.10.2007р. на суму ПДВ 8000,0 грн., №380 від 04.01.2008р. на суму ПДВ 8000,0 грн., №379 від 04.01.2008р. на суму ПДВ 8333,33 грн., №381 від 31.01.2008р. на суму ПДВ 8333,33 грн., №533 від 01.02.2008р. на суму ПДВ 8000,0 грн., №573 від 29.02.2008р. на суму ПДВ 8000,0 грн..

Між тим, ТОВ «Компанія «Енерготрейд»включило до складу валових витрат вартість агентських послуг, отриманих від ТОВ «Істейт-Груп ЛТД»в розмірі 1166666,67 грн. Дана сума відображена ТОВ «Компанія «Енерготрейд» у відомостях-розшифровках “адміністративні витрати” за І квартал 2009 року та в декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2009 рік (рядок 04.1). ТОВ «Істейт-Груп ЛТД» виписало податкову накладну №3103-е від 31.03.2009р.

Також, ТОВ «Компанія «Енерготрейд» також включило до складу валових витрат вартість послуг, отриманих від ТОВ «КГ «Онікс» (код за ЄДРПОУ 34808342) в розмірі 70833,33 грн. Дана сума відображена ТОВ «Компанія «Енерготрейд» у відомостях-розшифровках “адміністративні витрати” в ІІІ кварталі 2007 року в декларації з податку на прибуток підприємства за 9 міс.2007р. (рядок 04.1). ТОВ «КГ «Онікс»( код за ЄДРПОУ 34808342) надало юридичні та інформаційно-консультаційні послуги та виписало податкові накладні : №3107-07 від 31.07.2007р. на суму ПДВ 6666,67 грн., №3107-09 від 31.07.2007р. на суму ПДВ 7500,0 грн.

Крім цього, ТОВ «Компанія «Енерготрейд» включило до складу валових витрат вартість послуг, отриманих від ТОВ «Сервісплюстар» (код за ЄДРПОУ 35357318) в розмірі 83333,34 грн. Дана сума відображена ТОВ «Компанія «Енерготрейд»у відомостях-розшифровках “адміністративні витрати” в ІІ кварталі 2008 року в декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2008р. (рядок 04.1). ТОВ «Сервісплюстар» надало юридичні та інформаційно-консультаційні послуги та виписало податкові накладні: №37 від 26.06.2008р. на суму ПДВ 8333,33 грн., №38 від 26.06.2008р. на суму ПДВ 8333,33 грн.

Як вбачається з акту перевірки, ТОВ «Компанія «Енерготрейд» також включило до складу валових витрат вартість послуг, отриманих від ТОВ «РКК «Гравес-транслізинг» (код за ЄДРПОУ 35679143) в розмірі 125000,00 грн. Дана сума відображена ТОВ «Компанія «Енерготрейд» у відомостях-розшифровках “адміністративні витрати” в ІІ кварталі 2008 року в декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2008р. (рядок 04.1). ТОВ «РКК «Гравес-транслізинг» надало юридичні та інформаційно-консультаційні послуги та виписало податкові накладні: №20300408 від 30.04.2008р. на суму ПДВ 8333,33 грн., №21300408 від 30.04.2008р. на суму ПДВ 8333,33 грн., №08300508 від 30.05.2008р. на суму ПДВ 8333,33 грн., №07300508 від 30.05.2008р. на суму ПДВ 8333,33 грн.

ТОВ «Компанія «Енерготрейд» також включило до складу валових витрат вартість послуг, отриманих від ПП «Аолеон» (код за ЄДРПОУ 35845029) в розмірі 525000,00 грн. Дана сума відображена ТОВ «Компанія «Енерготрейд»у відомостях-розшифровках “адміністративні витрати” в І кварталі 2009 року в декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2009р. (рядок 04.1). ПП «Аолеон»надало послуги агента та виписало податкову накладну : №30/01-18 від 02.02.2009р. на суму ПДВ 105000,00 грн.

Однак, дослідивши матеріали вказаної справи колегія суддів зауважує, що позивачем не було надано жодного підтвердження отримання ним природного газу чи послуг, що відповідно вказує на відсутність правових підстав для віднесення ним до валових витрат сум, сплачених його контрагентами.

Що стосується правомірності висновків акту перевірки в частині порушення позивачем вимог п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 п.п.5.4.2 п.5.4 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

При дослідженні матеріалів даної справи колегією суддів встановлено, що ТОВ «Компанія «Енерготрейд»орендувало у ПП ОСОБА_3 згідно договору оренди №2/20/1-1КЕ від 28.09.2007р. ( №2/24-1КЕ від 01.12.2007р.;№2/01-1 КЕ від 01.01.09р.), нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1., площею 229,6 м.кв. Орендна плата становила 33333,33 грн. в місяць ( 31620,0 грн. по договору №2/24-1КЕ від 01.12.2007 р. та 41800 00 грн. по договору № 2/02-1 КЕ від 01.01.2009 року).

Статтею 8 Житлового кодексу Української РСР передбачено, що переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у не жилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у ч. 2 ст. 7 цього кодексу».

Як вбачається з акту перевірки, місцезнаходженням субєкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію є: вул. М.Тимошенка, 29 кв. 2., що в місті Києві, яка водночас є фактичною адресою підприємства. Таким чином, актом перевірки (п.2.3.2) підтверджено використання приміщення підприємством.

Крім цього, недотримання орендарем та орендодавцем норм Житлового кодексу Української РСР не є підставою для застосування такої відповідальності, як донарахування податкового зобовязання, оскільки норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачають відповідальності за порушення норм Житлового кодексу.

Також Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемними правочинами, в чому саме, на думку відповідача, дані угоди порушують публічний порядок, а його висновки не містять посилань на ухиляння контрагентом позивача від сплати податків та зборів, порушенням кримінальних справ за фактом ухиляння від сплати податків та зборів, або будь які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Таким чином, апелянтами не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційних скарг спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Отже, висновки суду першої інстанції колегія суддів знаходить правильними та такими, що не спростовуються доводами апелянтів.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 2,5, 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва та Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енерготрейд»залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.М. Собків

Судді: Є.О. Сорочко

В.Г. Усенко

Повний текст ухвали складено 26.09.2011 року