Постанова № 18680575, 04.10.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-19431/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С., Суддя-доповідач: Бабенко К.А

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" жовтня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Мельничука В.П., Федотова В.П., при секретарі Сабадін О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2011 року за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Ренесанс Капітал»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2011 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, Постанова суду першої інстанції зміні в її резолютивній частині, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правильності нарахування та утримання належної до сплати суми податку з доходів фізичних осіб за І квартал 2010 року (застосування ставок податку з доходів фізичних осіб при виплаті заробітної плати іноземним громадянам працівникам Позивача за І квартал 2010 року), про що складено Акт від 20 грудня 2010 року № 660/43-20/26333064.

Перевіркою встановлено порушення Позивачем вимог п. 1.3, п. 1.15, п. 1.20.1 ст. 1, п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п.п. 9.11.3 п. 9.11 ст. 9, п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22 травня 2003 року № 889-IV (далі Закон № 889-IV), що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб із заробітної плати та додаткового блага штатного працівника-нерезидента за І квартал 2010 року у сумі 14831, 65 грн., на підставі чого прийнято податкове повідомлення рішення від 27 грудня 2010 року № 0001034320/0, яким визначено суму податкового зобовязання у розмірі 44494,95 грн., з яких 14831,65 - за основним платежем, 29663, 30 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, громадянину Російської Федерації ОСОБА_1. видана тимчасова посвідка на тимчасове проживання на території України серії НОМЕР_1, дійсна до 01 жовтня 2011 року, відповідно до якої ОСОБА_1. зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, де він відповідно до договору оренди жилого приміщення № 1 від 01 жовтня 2010 року орендує квартиру.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з табелів робочого часу, у 2010 році ОСОБА_1. перебував на території України більше 183 днів.

Відповідно до пп. «ї» п.1.3 ст.1 Закону № 889-IV, дохід - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує).

Згідно із абз. «е»пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону № 889-IV, до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті. Якщо додаткові блага надаються у формах, відмінних від грошової, об'єкт оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 3.4 статті 3 цього Закону. Якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.

Відповідно до п. 7.3 ст. 7 Закону № 889-IV, ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті, від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у підпункті 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 цього Закону (проценти, дивіденди та роялті), тобто і до заробітної плати нерезидентів.

Згідно із пунктами 1.1, 1.3 ст. 1 Закону № 889-IV, заробітна плата - це доходи, нараховані (виплачені, надані) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця. Також для цілей цього Закону під терміном "заробітна плата" розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Відповідно до ст. 8 Кодексу законів про працю України, трудові відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються законодавством держави, в якій здійснене працевлаштування (наймання) працівника, та міжнародними договорами України.

Згідно із п. 2 Порядку видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 квітня 2009 року № 322, дозвіл на використання праці іноземця та особи без громадянства (далі - іноземець), що надає право роботодавцю тимчасово використовувати працю іноземця на конкретному робочому місці або певній посаді, видається роботодавцю у разі відсутності в країні (регіоні) працівників, спроможних виконувати відповідні роботи, або наявності достатніх обґрунтувань доцільності використання праці іноземця, якщо інше не передбачене міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до п.п. 1.20.1 п.1.20 ст. 1 Закону № 889-IV, фізична особа - резидент - фізична особа, яка має місце проживання в Україні. У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»від 11 грудня 2003 року № 1382-IV, місце проживання - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік. При цьому згідно із ст. 3 цього Закону, відомості про місце проживання мають бути внесені до паспортного документу з зазначенням адреси житла та внесення цих даних в реєстраційний облік, що здійснюється відповідним органом, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про імміграцію»від 07 червня 2003 року № 2491-ІІІ, посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.

В звязку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку, що громадянин Російської Федерації ОСОБА_1. є фізичною особою - резидентом України, тому як проживає на території України не менше 183 днів, в звязку з чим, на нього не поширюється положення п. 7.3 ст. 7 Закону № 889-IV.

Відповідно до частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої Відповідачем не виконано.

Згідно з п. 1 частини другої ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Тобто, законодавцем визначено повноваження суду щодо визнання ним протиправним та скасування правового акта індивідуальної дії, наслідком чого є повернення відповідного субєкта в правовий стан до прийняття визнаного протиправним та скасованого правового акта, а визнання судом нечинним стосується нормативно-правового акта, наслідком чого є втрата ним чинності саме з моменту набрання відповідним судовим рішенням законної сили.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 201 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги Відповідача та зміну резолютивної частини Постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2011 року.

Керуючись ст.ст. 198, 201, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків задовольнити частково, змінити другий абзац резолютивної частини Постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2011 року, а саме слово «скасувати»замінити фразою «визнати протиправним та скасувати».

В іншій частині Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2011 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Постанову складено у повному обсязі 10.10.2011 року.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Мельничук В.П.

Федотов І.В.