Постанова № 18679839, 29.09.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-199/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шейко Т.І. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" вересня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретаріСвітному Г.Г.,

за участю:

представників позивача Вержбицького О.А., Безручко М.В., Гордеєвої О.М., Бауман Ю.Т., Хохотва Р.С.,

представника відповідача Гримальського А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Шенкер»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень рішень, за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства «Шенкер»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 березня 2011 року,

В С Т А Н О В И В:

ДП «Шенкер»звернулося у суд з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва, в якому просило скасувати податкові повідомлення рішення №0001142304/0 та №0001132304/0 від 24.12.2010 року, якими йому визначено податкові зобовязання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 березня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що сама по собі наявність у позивача податкових накладних та актів виконаних робіт не є безумовною підставою для віднесення зазначених у них сум до податкового кредиту та валових витрат, відповідно, так як такі накладні та акти підписані особою, яка не займалась і не мала наміру займатись підприємницькою діяльністю.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції не можна погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ДП «Шенкер»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.06.2010 року, за наслідками якої складено Акт №760/2304/24382029 від 15.12.2010 року.

В результаті проведеної перевірки працівниками відповідача виявлені порушення Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі встановлених порушень відповідачем прийняті податкові повідомлення рішення від 24 грудня 2010 року №00011423004/0, яким позивачу визначено зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 172539,00 грн. та №00011323004/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 45153,00 грн.

Обговорюючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, судова колегія зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, підставою для нарахування податкового зобовязання по податку на прибуток стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача отримання останнім послуг з перевезення товарів по Україні від ТОВ «Нова Зоря»в розмірі 690157,50,00 грн., в тому числі ПДВ 115026,26 грн., за угодою, яка суперечить п.п. 1, 2 ст. 215, п. 1, 5 ст. 203 ЦК України, тобто є нікчемною, а тому не створює юридичних наслідків.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що на підтвердження надання послуг по укладеному між позивачем та ТОВ «Нова Зоря»договору з автоперевезень по Україні, позивачем надані товарно-транспорті накладні, в яких відсутній підпис посадової особи, яка її склала та печатка перевізника. Крім того, відповідно до інформації ГВПМ Макіївської ОДПІ прокуратурою Донецької області порушено кримінальну справу по факту створення та придбання ряду субєктів підприємницької діяльності (в т.ч. ТОВ «Нова Зоря») з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України. 24.03.2009 року ОСОБА_8, яка очолювала ТОВ «Нова Зоря»та числилась його засновником, затримано по підозрі у вчиненні зазначеного вище злочину.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

Згідно вимог п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та (або) суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 названого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За правилами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем в ході проведення перевірки були надані видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, а також акти приймання-передачі виконаних підрядних робіт, які підтверджують використання придбаних у ТОВ «Нова Зоря» послуг з перевезення товарів у діяльності позивача.

Окрім того, позивачем під час розгляду справи надані виписки з банку про перерахування грошових коштів на рахунки контрагентів з оплати отриманих послуг.

Також реальність угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «Нова Зоря», підтверджується копією договору між ПП «Київтранс груп»та ТОВ «Нова Зоря»від 01.12.2008 року №284/2, згідно з яким експедитор ТОВ «Нова Зоря»доручає, а ПП «Київтранс груп»- перевізник бере на себе зобовязання по організації транспортних перевезень на основі договірних зобовязань (від імені та за рахунок замовника). Таким чином, посилання відповідача на підтвердження правомірності своїх висновків про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Нова Зоря»на те, що у останнього підприємства були відсутні транспортні засоби та водії, які могли проводити перевезення, є помилковим.

Факт здійснення відповідних перевезень також підтверджується листами ПП «Київтранс груп», ТОВ «Нокіан шина»та ПП Туренко, яким позивач надавав послуги з перевезення вантажів на території України.

Посилання відповідача на те, що на товарно-транспортних накладних відсутня печатка перевізника, а також підпис особи, яка склала накладу, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки спільний Наказ Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України від 7 серпня 1996 року N 228/253, яким затверджено форму товарно-транспортної накладної, на підставі висновку Міністерства юстиції України від 15 травня 2006 року N 10/68 з 31 травня 2006 року виключено з Державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади.

Твердження відповідача про те, що ТОВ «Нова Зоря»створене з метою покриття незаконної діяльності, аргументоване виявленими під час розслідування кримінальної справи, порушеної 16.03.2009 року прокуратурою Донецької області за ч. 2 ст. 205 КК України, фактами, колегія суддів також до уваги не приймає, оскільки притягнення до кримінальної відповідальності посадової особи не тягне за собою нікчемність угод, укладених під час здійснення господарських операцій юридичною особою.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту суми, на яку виписано податкові накладні ТОВ «Нова Зоря», колегія суддів приходить до наступного.

У відповідності до пп. 7.2.1, 7.2.6, 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, повязану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обовязкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість», та видану субєктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладених контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з доводами, викладеними в адміністративному позові щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень рішень, що є підставою для їх скасування.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Шенкер»задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 березня 2011 року скасувати.

Адміністративний позов Дочірнього підприємства «Шенкер»задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва №0001142304/0 та №0001132304/0 від 24.12.2010 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддяО.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук Повний текст постанови складений 04 жовтня 2011 року.