Ухвала суду № 18679656, 29.09.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3272/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келебердна В.І.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" вересня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сеймур-ВВ»до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень рішень, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 квітня 2011 року,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Сеймур-ВВ»звернулося у суд з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, в якому просило визнати недійсними податкові повідомлення рішення №0004032305/1 від 12.10.2010 року та №0004032305/2 від 27.12.2010 року, якими йому визначено податкові зобовязання з податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 квітня 2011 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи відбувається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат суми, підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення задекларованої позивачем суми податкового кредиту та суми валових витрат згідно спірних податкових повідомлень - рішень знаходяться поза межами вимог п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому нарахування податкових зобовязань за період, що перевірявся, є безпідставним.

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено невиїзну перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Сеймур-ВВ»з питань встановлення причин розбіжностей виявлених за результатами автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України з ТОВ «Інтерактивгруп»за квітень 2010 року, з ТОВ «Сиріус Ін фоком ЛТД»за травень 2010 року та з ТОВ «Промоптторг-1»за червень 2010 року, на підставі якої складено акт №8733/2305/35589563 від 26.08.2010 року.

За наслідками проведеної перевірки виявлені порушення вимог чинного законодавства, а саме положень п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі встановлених порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення від 15.09.2010 року №0003622305/0, яким підприємству нараховано податок на додану вартість на загальну суму 1753207,30 грн., в т.ч. за основним платежем 1307832,00 грн., за штрафними санкціями 445375,20грн.

За наслідками проведення процедури адміністративного оскарження, зазначене податкове повідомлення рішення було скасовано та прийнято оскаржувані рішення від 12.10.2010 року №0004032305/1 та від 27.12.2010 року №0004032305/2, якими позивачу визначене податкове зобовязання за основним платежем в сумі 777576,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 233272,80 грн.

Обговорюючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, судова колегія зважає на таке.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»у статті 1 визначено, що первинний документ є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із наведеного убачається, що видаткова і податкова накладні, товарно-транспортні накладні є первинними документами, що підтверджують факт здійснення господарської операції.

У відповідності до пп. 7.2.1, 7.2.6, 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, повязану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обовязкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість», та видану субєктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Крім того, право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не повязано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобовязань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Зі змісту наданих відповідачем заперечень убачається, що підставою прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень стало виявлення розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення податкових зобовязань контрагента ТОВ «Промоптторг-1»та податкового кредиту позивача на рівні ДПА України.

Однак, податковий кредит по податку на додану вартість сформований позивачем на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Промоптторг-1», копії яких містяться в матеріалах справи.

До того ж, товарність угод між позивачем та зазначеним підприємством підтверджується іншими первинним документами, а саме товарно-транспортними накладними та виписками банку про перерахування грошових коштів в якості оплати за отриманий товар по договору №17 від 31.05.2010 року.

Посилання апелянта на ту обставину, що податкові накладні, виписані ТОВ «Промоптторг-1», підписані неустановленою особою, за умови встановлення судом факту здійснення господарських операцій, саме по собі не є безумовною підставою для не віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м Харкова - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддяО.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук