Ухвала суду № 18679653, 29.09.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/886/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Гарань С.М.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" вересня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГлущенко Я.Б.,

суддівПилипенко О.Є., Романчук О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс Л»до Державної податкової інспекції у Маньківському районі Черкаської області про скасування податкових повідомлень рішень, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Маньківському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 25 березня 2011 року,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Агрокомплекс - Л»звернулося у суд з позовом до ДПІ у Маньківському районі Черкаської області, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 0000102301/0/217 від 10.08.2010 року, №0000102301/1/217 від 07.09.2010 року та №0000102301/2 від 12.11.2010 року.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 25 березня 2011 року позов задоволено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи відбувається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки включення позивачем до складу валових витрат коштів, сплачених за отримані послуги по зберіганню та сушці зерна відповідає вимогам чинного законодавства України.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Судовою колегією установлено, що відповідачем проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за підсумками якої складено акт від 30 липня 2010 року № 292/23/33625337 та виявлено порушення вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі даних перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 10 серпня 2010 року № 0000102301/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 375062,00 грн. та зі сплати штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 150025,00 грн.

На наслідками оскарження позивачем зазначеного рішення в адміністративному порядку, рішення ДПІ у Маньківському районі Черкаської області залишено без змін та прийняті податкові повідомлення-рішення №0000102301/1/217 від 07.09.2010 року та №0000102301/2 від 12.11.2010 року.

Обговорюючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, судова колегія зважає на таке.

Як свідчать матеріали справи, позивачем протягом перевіряємого періоду укладались договори про надання послуг по зберіганню та сушці зерна. Надання вказаних послуг підтверджено відповідними актами виконаних робіт, платіжними дорученнями та виписками з банку про проведення перерахунку грошових коштів позивачем на рахунки контрагентів за надані послуги.

Згідно вимог п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та (або) суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

При цьому, у пунктах 5.3-5.7 названої статті відсутня заборона чи обмеження щодо віднесення до складу валових витрат послуг при здійсненні господарської діяльності, сплата за отримання яких, на думку податкової інспекції, не може бути віднесена до валових витрат.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 названого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем в ході проведення перевірки були надані акти виконаних робіт, які складалися відповідно до умов вказаних вище договорів.

Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Зі змісту цієї норми вбачається, що валові витрати можуть бути підтверджені або документом, який підтверджує списання грошових коштів в оплату товарів (робіт, послуг), або документом, що підтверджує оприбуткування товарів або фактичне отримання результатів робіт (послуг).

Відтак, акти виконаних робіт в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»є первинними документами, які підтверджують, що витрати на вказані вище послуги правомірно віднесені позивачем до валових.

Посилання відповідача на відсутність у контрагентів позивача приміщень, техніки та механізмів, призначених для надання вищевказаних послуг, колегія суддів оцінює критично. Як убачається із матеріалів справи, для надання послуг по зберіганню та сушці зерна, відсутня необхідність мати у власності відповідні активи, оскільки законодавство не забороняє субєктам господарювання отримати необхідні для надання послуг засоби шляхом укладення договорів з іншими субєктами господарювання.

Окрім того, із доданих до матеріалів справи документів убачається, що контрагенти позивача не заперечують надання позивачу відповідних послуг та отримання за це грошових коштів у відповідних розмірах.

Щодо правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат сум дебіторської заборгованості, яка утворилась за ТОВ «ТД «Новітні крохмальні технології»в розмірі 558920,57 грн., колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність рішення податкового органу.

Як убачається із наданих під час розгляду справи судом документів, дебіторська заборгованість ТОВ «ТД «Новітні крохмальні технології»була врахована в реєстрах кореспондентських рахунків бухгалтерського обліку позивача та, після постановлення рішення про ліквідацію зазначеного підприємства - боржника за наслідками розгляду справи про банкрутство, відповідні суми були віднесені до складу валових витрат на підставі положень п. 5.2.8 п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За таких обставин, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Маньківському районі Черкаської області залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 25 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддяО.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук