Постанова № 18679616, 29.09.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 вересня 2011 року 14:56 № 2а-11763/11/2670

За позовомДержавного територіально-галузевого об»єднання «Південно-Західна залізниця»

доЧернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України

проскасування постанови № 2253/17 від 14.07.2011 року,

Суддя Смолій І.В.

Секретар судових засідань Колесник І.Ю.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 п/к (дов.від 12.09.11р. № 3558-НЮ);

Від відповідача: ОСОБА_3 п/к(дов.від 09.09.11р. № б/н);

ОСОБА_4 п/к(дов.від 28.01.11р. № б/н)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 28.09.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про скасування постанови № 2253/17 від 14.07.2011 року.

Ухвалою суду від 29.08.11року по справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду в попередньому судовому засіданні на 15.09.11р.

Ухвалою суду від 15.09.11р. по справі завершено підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 20.09.11р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позовних вимог не подав. В обґрунтування позовних вимог зіслався на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень зіслався на обставини викладені у поданих письмових запереченнях.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Під час здійснення 29.06.11р. прикордонного контролю потягу № 53 сполученням «Київ Санкт-Петербург»в вагоні № 10 на місці № 4 виявлено громадянку України, що слідувала з України в Російську Федерацію через Республіку Білорусь з дитиною яка не досягла 16-ти річного віку, в якої відсутній документ на право перетинання державного кордону (проїзний документ дитини), у звязку з чим старшим інспектором прикордонної служби відділу прикордонної служби «Добрянка» 29.06.2011 року на перевізника ДГТО «Південно-західна залізниця»було складено протокол № 22530081 про правопорушення повязане зі здійснення перевізником міжнародних пасажирських перевезень.

Листом від 12.07.11р. за № 29-46-29 ДГТО «Південно-західна залізниця»було повідомлено про розгляд 14.07.11р. о 12:0год. справи про правопорушення передбаченого ст.. 1 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень».

В результаті розгляду справи про правопорушення передбаченого ст.. 1 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»Тво начальника Чернігівського прикордонного загону 14.07.11р. винесено Постанову № 2253/17 про правопорушення, повязане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень, якою за порушення ст. 1 зазначеного вище Закону позивача притягнуто до відповідальності та накладено штраф у розмірі 8500грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про безпідставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Абзацом 2 статті 3 Закону України «Про залізничний транспорт»визначено, що нормативні документи, які визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку перетину залізничних колій, іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми і правила на залізничному транспорті України, є обовязковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статтею 22-1 цього ж Закону визначено, що під час перевезення в міжнародному залізничному сполученні пасажир зобовязаний мати належним чином оформлені документ, необхідні для вїзду в державу прямування, держав по маршруту проходження, предявити їх перевізнику на його вимогу. Перевізник при перевезенні пасажира в міжнародному залізничному сполученні, крім обовязків, передбачених статтею 22 цього Закону, зобовязаний перед початком перевезення перевірити наявність у пасажира документів, необхідних для вїзду в державу прямування, держав за маршруту слідування, і відмовити у перевезенні пасажиру, який на його вимогу не предявив необхідні документи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»підприємства (їх обєднання), установи, організації, фізичні особи-підприємці, які здійснюють міжнародні пасажирські перевезення, за невиконання обовязку перевірити перед початком міжнародної пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, які необхідні для вїзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення або спробі перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, несуть відповідальність у вигляді штрафу від пятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожного такого пасажира, але не більше двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за одне перевезення.

З наявних матеріалів справи судом встановлено, що в результаті здійснення прикордонного контролю 29.06.11р. в 10-му вагоні потягу №53 що слідував по маршруту «Київ Санкт-Петербург»виявлено громадянку України з неповнолітньою особою 1998р.н. у якої були відсутні необхідні документи для перетину державного кордону.

З пояснень провідника вказано вагону ОСОБА_5, копія яких наявна в матеріалах справи (а.с. 36), вбачається, що при посадці він поцікавився у осіб в супроводі яких була неповнолітня дитина щодо наявності у неї необхідних документів для перетину державного кордону, на що йому повідомлено про наявність лише свідоцтва про народження.

Крім того в матеріалах справи наявна копія пояснень громадянки України у супроводі якої було встановлено неповнолітню дитину без належних документів для перетину державного кордону (а.с. 37) з яких вбачається, що при посадці на потяг №53 наявність необхідних для перевезення неповнолітньої дитини документів не перевіряли, а що свідоцтво про народження такої дитини у даному випадку не є достатнім їй відомо не було.

З аналізу наведених обставин та норм чинного законодавства, вбачається, що позивачем як перевізником при перевезенні пасажира в міжнародному залізничному сполученні, не виконано покладений на нього обовязок перевірити наявність у пасажира документів, необхідних для вїзду в державу прямування, держав за маршруту слідування перед початком перевезення, за таких обставин до позивача правомірно застосовано штрафну санкцію передбачену ст. 1 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень», а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 2, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.185-187 КАС України.

Суддя І.В. Смолій