Постанова № 18679613, 13.10.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 жовтня 2011 року № 2а-193/10/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К. при секретарі Шкребтій І.П., за участю представників сторін:

від позивача : Коновалової Г.В. представника,

від відповідача: Мороз О.Г., представника.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенего»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків.

про скасування рішення.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” (після перереєстрації- Публічне акціонерне товариство «Київенерго») звернулася з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 14.07.2004 №0000261604/0 на загальну суму 13240548,24 грн., з яких податку на прибуток - 6620274,12 грн. та нарахованих штрафних санкцій по податку на прибуток - 6620274,12 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акта перевірки, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення -рішення, не відповідають фактичним обставинам та чинному законодавству, оскільки позивачем не було занижено податкових зобовязань зі сплати податку на прибуток.

Постановою Господарського суду м.Києва від 23.11.2007 позов АЕК «Київенерго»задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП від 14.07.2004 №0000261604/0 в частині визначення АЕК «Київенерго»податкових зобовязань з податку на прибуток на загальну суму 13240548,24 грн., у т.ч. основний платіж 6620274,12 грн. та штрафні санкції 6620274,12 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2008 рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо визначення АЕК «Київенерго»податкових зобовязань з податку на прибуток в сумі 11523881,21 грн., у тому числі основний платіж 5761940,6 грн. та штрафні (фінансові) санкції 5761940,6 грн., в цій частині в позові відмовлено, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 грудня 2009 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2009 та постанову Господарського суду м.Києва від 23.11.2007 в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 14.07.2004 №0000261604/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 515000,11 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 515000,11 грн. залишено в силі, в решті постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2009 та постанову Господарського суду м.Києва від 23.11.2007 скасовано, та в цій частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розгляд справи зупинявся у звязку з призначенням експертизи та за клопотанням позивача до вирішення питання списання відповідачем податкового боргу.

В процесі розгляду справи позивачем було подано заяви про часткову відмову від позову, відповідно до якої позивач відмовився від позовних вимог в частині оскарження податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 14.07.2004 №0000261604/0 на загальну суму 252594грн. (з яких 126297грн. основного платежу та 126297грн. штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих у звязку з придбанням позивачем комплекту офісних меблів (донарахування 1092грн.), послуг аеропорту (495грн.), малоцінних та швидкозношувальних предметів (донарахування 124710грн.).

Відповідно до заяви від 16.09.2011р. позивач відмовився від позовних вимог в частині скасування оспорюваного рішення в сумі 8432702,58грн, з яких 4216351,29грн. основного платежу та 4216351,29грн. штрафних (фінансових) санкцій, які були нараховані за віднесення до валових витрат вартості придбаної електроенергії, понаднормово витраченої в процесі транспортування.

Справа, відповідно до частини пятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, слухається з обовязковістю висновків та мотивів суду касаційної інстанції.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.07.2004 Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків видане податкове повідомлення-рішення №0000261604/0, яким згідно з п.п. “б” п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами”, п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.4.8 п.5.4 ст.5, п.п.5.4.9 п.5.4 ст. 5, п.п.5.4.10 п.5.4 ст.5, п.5.9 ст5, п.п.8.1.4 п.8.1, п.п.8.2.2 п.8.2, п.п.8.3.1 п.8.3 ст.8; п.п.8.4.5 п.8.4 ст.8, п.п.8.7.1, п.8.7 ст.8, п.22.4 ст.22 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у загальній сумі 13244200,00 грн., в тому числі 6622100,00грн. основний платіж, 6622100,00грн. штрафні санкції.

Спірне повідомлення-рішення прийняте на підставі зведеного акта №460/16-4/00131305 від 12.07.2004 “Про результати планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства України Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (код ЄДРПОУ 00131305) за період з 01.04.2001р. по 31.12.2002р.”.

Як слідує з акта перевірки, податкові зобовязання з податку на прибуток, донарахування яких є предметом розгляду даної справи, з урахуванням ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.12.2009р. та часткової відмови позивача від позову, визначені позивачу у звязку з тим, що:

- позивачем завищено валові витрати в 2002 році на 30371,09 грн. внаслідок віднесення до їх складу заробітної плати педагогічного та медичного персоналу, який працює на об'єктах, що знаходяться на балансі філіалу „Енергосервіс” АЕК „Київенерго” (туристичних баз та баз відпочинку);

- позивачем завищено валові витрати в 2002 р. на суму 130339,00 грн. внаслідок віднесення до їх складу витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів (туристичних баз та баз відпочинку), що знаходяться на балансі філіалу „Енергосервіс” АЕК „Київенерго”;

- позивачем завищено суму амортизаційних відрахувань за період з 01.04.2001р. по 31.12.2002 р. в сумі 154150,67 грн. внаслідок нарахування амортизації на основні фонди (бази відпочинку та туристичні бази), що знаходяться на балансі філіалу „Енергосервіс” АК „Київенерго”;

- позивачем завищені амортизаційні відрахування з витрат на основні фонди в сумі 100484,23 грн. та їх поліпшення (капітальний ремонт) в сумі 32307,81 грн., які були виведені з експлуатації (будівля по вулиці Новокостянтинівській, 1а);

- позивачем завищено валові витрати на суму 5437500 грн. у звязку з безпідставним використанням пільги щодо граничного розміру суми витрат на поліпшення основних фондів, які можуть бути віднесені до валових витрат.

При вирішенні питання про обґрунтованість позову та правомірність визначення позивачу до сплати сум податкових зобовязань суд виходить із наступного.

1. В акті перевірки зазначено, що філіалом „Енергосервіс” АЕК „Київенерго” за період, що перевірявся, неправомірно віднесено до складу валових витрат суму, повязану з забезпеченням основної діяльності баз відпочинку та туристичних баз, а саме:

- завищено валові витрати в 2002 році на 30371,09 грн. внаслідок віднесення до їх складу заробітної плати педагогічного та медичного персоналу, який працює на об'єктах, що знаходяться на балансі філіалу „Енергосервіс” АЕК „Київенерго” (туристичних баз та баз відпочинку); - завищено валові витрати в 2002 р. на суму 130339,00 грн. внаслідок віднесення до їх складу витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів (туристичних баз та баз відпочинку), що знаходяться на балансі філіалу „Енергосервіс” АЕК „Київенерго”; - завищено суму амортизаційних відрахувань за період з 01.04.2001р. по 31.12.2002 р. в сумі 154150,67 грн. внаслідок нарахування амортизації на основні фонди (бази відпочинку та туристичні бази), що знаходяться на балансі філіалу „Енергосервіс” АК „Київенерго”. На думку відповідача, вказані витрати не повязані з господарською діяльністю позивача. В акті перевірки порушення обґрунтовується тим, що туристичні бази та бази відпочинку, які перебувають на балансі філіалу „Енергосервіс” АК „Київенерго”, відносяться до обєктів соціальної інфраструктури. Відповідач зазначає, що вичерпний перелік обєктів соціальної інфраструктури, витрати на утримання та експлуатацію яких відносяться до складу валових витрат, встановлено п.п. 5.4.9 п. 5.4 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, і до вказаного переліку не відносяться будинки відпочинку та туристичні бази.

Також відповідач вказує, що відповідно до п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, амортизації підлягають лише витрати на ті основні фонди, які придбаваються для власного виробничого використання. Оскільки основною діяльністю позивача є виробництво та розподілення електроенергії та тепла, а не надання послуг оздоровчих закладів відпочинку, то нарахування амортизації на утримання баз відпочинку відповідачем визнано неправомірним. З цих же підстав відповідач вважає необґрунтованим включення до складу валових витрат, здійснених на поліпшення баз відпочинку.

Крім цього, відповідачем вказується про порушення АК “Київенерго” положень ст. 12 Закону України “Про туризм” від 15.09.1995 №324/95-ВР у звязку з відсутністю у позивача відповідної ліцензії на провадження туристичної діяльності.

Відповідно до пп.5.4.9 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції , яка діяла на 2002- 2004 роки, до валових витрат відносяться витрати платника податку на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності таких об'єктів соціальної інфраструктури, що перебували на балансі та утримувалися за рахунок такого платника податку на момент набрання чинності цим Законом (крім капітальних затрат, які підлягають амортизації), зокрема, дитячих ясел або садків; спортивних залів і площадок, що використовуються безоплатно для фізичного оздоровлення та психологічного відтворення працівників, клубів і будинків культури, в разі якщо вони не використовуються для надання платних послуг та іншої комерційної діяльності (крім будинків відпочинку, туристичних баз та інших подібних закладів); дитячих таборів відпочинку за умови, що вони не здаються в оренду, не використовуються для надання платних послуг або іншої комерційної діяльності.

Судом вбачається, що вищезазначеною правовою нормою визначено чітке коло обєктів, витрати на утримання яких відносяться до валових.

З урахуванням приписів частини пятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, для суду є обовязковим висновок Вищого адміністративного суду України, викладений в ухвалі від 16.12.2009р. про те, що для вирішення питання про завищення позивачем у 2002 році валових витрат внаслідок утримання та експлуатації обєктів соціальної інфраструктури, підлягають розмежуванню витрати віднесені до складу валових по кожному обєкту окремо, що не було зроблено ні судом першої ні апеляційної інстанції, незважаючи на наявність в переліку об'єктів соціальної інфраструктури, що перебували на балансі та утримувалися за рахунок платника податку, дитячого садка. Крім того, необхідно перевірити належність вищезазначених обєктів до обєктів призначених для здійснення основної діяльності позивача, а також необхідність отримання для здійснення такої діяльності відповідної ліцензії. Предметом діяльності АЕК «Київенерго»згідно Статуту є виробництво, транспортування, передача, розподіл та постачання електричної і теплової енергії на основі відповідних ліцензій.

Ухвалою про прийняття справи до провадження у позивача витребовувалися, зокрема, письмові пояснення з визначенням витрат на утримання кожного об'єкту соціальної інфраструктури окремо, належність вищезазначених об'єктів до призначених для здійснення основної діяльності відповідача, здійснення позивачем діяльності, що підлягає ліцензуванню. Позивачем вказаних вимог суду виконано не було, витребовуваного розрахунку не надано.

Суд враховує, що позивачем не надано жодних доказів віднесення до валових витрат сум на утримання та поліпшення обєктів, зазначених в пп.5.4.9 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема, дитячих ясел або садів.

Назви цих обєктів, які зазначаються в документах, наявних в матеріалах справи, однозначно кваліфікують ці обєкти як бази відпочинку База відпочинку «Тетерів», База відпочинку «Вікторія», База відпочинку «Ворзель».

В той же час позивачем не наведено жодних доказів використання вказаних обєктів у господарській діяльності, зокрема, продаж путівок, інше отримання коштів за рахунок використання баз відпочинку.

У звязку з вищевикладеним судом вбачається, що вимоги про скасування оспорюваного рішення в частині 94458,23грн. основного платежу (30371,09грн. + 130339,00грн. + 154150,67 грн.) *30%) та 47229,12грн. (94458,23грн. *50%) штрафних (фінансових) санкцій задоволенню не підлягають.

2. В акті перевірки зазначено, що АЕК „Київенерго” в ІV кварталі 2001р. в порушення вимог п.п.8.7.1 п.8.7 ст. 8 та п.22.4 ст.22 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат віднесено витрати в сумі 5437,5тис.грн., пов'язані з поліпшенням основних фондів.

В акті перевірки зазначено, що АЕК „Київенерго” при розрахунку балансової вартості основних фондів в цілому по Компанії станом на 01.01.2001р. не було враховано балансову вартість основних фондів філіалу „Енергосервіс” на суму 12005,20тис. грн. Філіалом „Енергосервіс” у І кварталі 2001 року не проводилося нарахування амортизації на основні фонди. У II кв. 2001 року філіалом „Енергосервіс” відкоригована сума амортизаційних відрахувань та проведено нарахування амортизації за І та II квартали одночасно, що знайшло відображення в Декларації Компанії. Правомірність проведення зазначеного коригування підтверджено дійсною перевіркою. Таким чином, дійсною перевіркою балансову вартість груп основних фондів на початок звітного періоду (станом на 01.01.2001р.) збільшено на вартість груп основних фондів, що перебували на балансі філіалу „Енергосервіс” станом на 01.01.2001 р. та використовувалися в господарській діяльності, на суму 12005,20 тис. грн.

Граничний розмір суми поліпшення основних фондів, визначеної перевіряючими, яку можливо віднести до складу валових витрат звітного періоду, становить 58355,55 тис. грн. (421879,0тис. грн.*9% + 407727,8тис. грн.*5%) (стор. 55 акту перевірки).

Зазначене донарахування мотивовано тим, що перевіркою було встановлено неправомірне віднесення позивачем основних фондів до таких, які введені в експлуатацію до 01.01.1993р.

При цьому розділ 2.2.6 акту перевірки (стор.54) містить інформацію про те, що під час перевірки використовувалися показники р.24 Декларації про прибуток підприємства (витрати на поліпшення основних фондів), показники додатку М Декларації про прибуток підприємства (сукупна балансова вартість всіх груп основних фондів) та дані первинного обліку про рух основних засобів.

Позиція відповідача в цьому питанні полягає в тому, що позивачем було неправомірно нараховано амортизацію на основні фонди, які були введені експлуатацію після 01.01.1993 р. при цьому відповідач стверджує, що під час складання акту перевірки були використані дані щодо введення основних фондів в експлуатацію, які містилися в бухгалтерії позивача.

Однак, посилань на відповідні первинні документи, які б підтвердили ці обставини, в акті перевірки не наведено, що свідчить про порушення відповідачем чинного на час здійснення перевірки Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства субєктами підприємницької діяльності юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом ДПА України від 16.09.2002 № 429. Пунктом 1.7 зазначеного Порядку визначається, що факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, обєктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З урахуванням приписів частини пятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, для суду є обовязковим висновок Вищого адміністративного суду України, викладений в ухвалі від 16.12.2009р. про те, що суд, керуючись частинами 4, 5 статті 11 КАС України, зобовязаний із власної ініціативи витребувати докази, які підтверджують або спростовують ці обставини. При цьому, суд касаційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції, який задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкове повідомлення-рішення в цій частині, дійшов висновку, що доводи відповідача про застосування позивачем вищезазначеної пільги незалежно від дати введення основних фондів в експлуатацію, внаслідок чого відбулося перевищення граничного розміру витрат на поліпшення основних фондів, які включаються до валових витрат, не підтверджено первинними документами, а тому зазначене порушення є недоведеним.

Ухвалою про прийняття справи до провадження у позивача витребовувалися, зокрема, пояснення щодо дати введення в експлуатацію основних фондів, відносно яких позивачем було використано право на включення до валових витрат, витрат на поліпшення в розмірі до 9% від балансової вартості та було зобов'язано позивача надати суду первинні бухгалтерські документи на підтвердження викладеного у поясненнях, або послатися на аркуші справи та томи наявних матеріалів справи.

Позивач, в наданих суду 15.04.2011р. поясненнях послався на те, що в матеріалах справи міститься інформація про балансову вартість основних фондів в податковому обліку, що перебували на обліку філій позивача (додатки №13,14) та розрахунок ліміту витрат на поліпшення основних фондів на 2001 рік (т.3 ас.14).

В процесі розгляду справи судом було витребувано у відповідача відомості про основні фонди, які, на думку відповідача, були введені в експлуатацію після 01.01.1993р., і щодо яких позивачем було перевищено граничний розмір.

Відповідачем зазначених вимог виконано не було, визначення конкретних обєктів не надано.

Натомість позивачем надано (а.с. 23- 78 т.8) інвентарні картки обліку основних засобів, якими підтверджується наявність на балансі філії „Енергосервіс” станом на 01.01.2001 р. майна, датою введення в експлуатацію є дата до 01.01.1993р. З огляду на викладене, судом вбачається, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, оскільки відповідачем не доведено обставини віднесення позивачем до валових витрат на поліпшення основних фондів, введених в експлуатацію після 01.01.1993р. в розмірі до 9% від балансової вартості.

Порушення особами, які проводили перевірку Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства субєктами підприємницької діяльності юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом ДПА України від 16.09.2002 № 429 потягло за собою неможливість встановлення правомірності дій відповідача в судовому процесі.

3. Згідно акту перевірки, філією „Енергоналадка” за період з 01.04.2001р. по 31.12.2002р. в порушення вимог п.п.8.4.5 п.8.4 ст.8 Закону у складі амортизаційних відрахувань неправомірно нараховано амортизаційні відрахування в сумі 100484,23 грн. на балансову вартість будівлі (з врахуванням поліпшення), розташованої по вул. Новокостянтинівська, 1а, яку філією не було виведено з експлуатації в зв'язку з проведенням капітального ремонту.

Крім того, перевіряючими встановлено, що філією „Енергоналадка” за період з 01.04.2001р. по 31.12.2002р. в порушення п.п.8.4.5 п.8.4 ст.8 Закону у складі амортизаційних відрахувань неправомірно нараховано амортизаційні відрахування в сумі 32307,81грн. на вартість капітального ремонту будівлі, розташованої по вул. Новокостянтинівська, 1 а, проведеного в 2001 році, що перевищила 5% сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року. В обґрунтування свого висновку відповідач зазначає, що в ході перевірки позивачем не було надано доказів про фактичне використання (експлуатацію) цієї будівлі під час капітального ремонту.

З урахуванням приписів частини пятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, для суду є обовязковим висновок Вищого адміністративного суду України, викладений в ухвалі від 16.12.2009р. про те, що визначальним у даному випадку є встановлення факту виведення з експлуатації на час проведення капітального ремонту будівлі по вул.Новокостянтинівська, 1а у м.Києві.

Позивачем та відповідачем не заперечується обставина, що документально вказану будівлю позивачем з експлуатації не виводилося. При цьому до матерів справи позивачем залучено пояснення, згідно з якими будівля під час капітального ремонту продовжувала використовуватися для розміщення окремих служб та працівників позивача. На підтвердження цього позивачем надано пояснення працівників, які стверджують про вищезазначене.

Організацію та проведення ремонтних робіт регламентовано Положенням про проведення планово-попереджувального ремонту виробничих будівель і споруд, затвердженого постановою Держбуду СРСР від 29.12.1973 №279, згідно якого капітальний ремонт може бути проведений без виведення будівлі з експлуатації та виконуватись одночасно із проведенням основної діяльності.

Згідно листа Державного комітету України з будівництва та архітектури «Щодо віднесення ремонтно-будівельних робіт до капітального та поточного ремонтів»від 30.04.2003 №7/7-401 капітальний ремонт передбачає зупинення на час виконання робіт експлуатації будівлі в цілому або її частин (за умови їх автономності). Отже, здійснення капітального ремонту будівлі не передбачає її обов'язкове виведення з експлуатації на час проведення робіт.

Виведення з експлуатації окремого обєкта основних фондів 1 групи в звязку з капітальним ремонтом, як випливає з п.п. 8.4.5 п. 8.4 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, здійснюється за рішенням платника податку.

В акті перевірки відсутні посилання на будь-які документи, якими підтверджується виведення з експлуатації на час проведення капітального ремонту будівлі по вул. Новокостянтинівська, 1а (накази про переведення працівників для виконання своїх службових обов'язків до інших приміщень, переміщення обладнання підприємства тощо).

Відповідно до пункту 1.7 затвердженого Наказом ДПА України від 16.09.2002 № 429 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства субєктами підприємницької діяльності юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами визначається, що факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, обєктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Оскільки жодних доказів виведення з експлуатації будівлі по вул.Новокостянтинівська, 1а у м.Києві на час проведення ремонту відповідачем не надано, натомість, позивач послався на те, що будівля з експлуатації не виводилася, можливості визначити додаткові докази для встановлення цієї обставини судом не вбачається, то суд застосовує загальний принцип, викладений у статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. За таких обставин позов в цій частині підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1 Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 14.07.2004 №0000261604/0 в частині визначення Акціонерній енергопостачальній компанії “Київенерго” податкових зобовязань по податку на прибуток на загальну суму 3322255,50грн., з яких 1671087грн. основного платежу та 1651168,50грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції.

3.В решті позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.К. Каракашьян