Постанова № 18679619, 27.09.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 вересня 2011 року 11:39 № 2а-5117/11/2670

За позовомЗакритого акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»

доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

проскасування податкових повідомлень-рішень

Суддя Смолій І.В.

Секретар судових засідань Колесник І.Ю.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 п/к (дов.від 04.01.11р. № 1);

Від відповідача: ОСОБА_3 п/к(дов.від 10.01.11р. №49/9/10-009);

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 27.09.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.06.09р. було скасовано постанову Господарського суду міста Києва від 17.11.2005р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2006р. по справі за позовом ЗАТ «Українська транспортна страхова компанія» до Державної податкової інспекції в Голосіївському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, та направлено справу на новий розгляд.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.09.09р. позовну заяву залишено без розгляд у звязку із повторною неявкою представника позивача в судове засідання без поважних на те причин. Відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду вказану ухвалу суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.02.11р. скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.09.09р. якою залишено без розгляду та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.10р. та скеровано справу до Окружного адміністративного суду м. Києва для продовження розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.04.11р. справу за позовом ЗАТ «Українська транспортна страхова компанія»до Державної податкової інспекції в Голосіївському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень прийнято до свого провадження та призначено до розгляду по суті на 27.04.11р.

В судових засіданнях 27.04.11р., 19.05.11р., 02.06.11р., 16.06.11р., 24.06.11р. та 09.08.11р. оголошувалось перерви для витребування та приєднання до матеріалів справи усіх необхідних матеріалів для повного та всебічного зясування фактичних обставин справи.

Розгляд справи 06.09.11р. відкладався до 27.09.11р. у звязку із заявленим представником відповідача клопотанням про перенесення розгляду справи.

В судове засідання 27.09.11р. зявились сторони.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позовних вимог не подав. В обґрунтування позовних вимог зіслався на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень зіслався на обставини викладені у акті перевірки та поданих письмових запереченнях.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва проведено комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Закритим акціонерним товариством «Українська транспортна страхова компанія»за період з 01.10.2001р. по 01.07.2004р. в результаті чого складено акт №7-23/07-22945712 від 01.03.2005р. (надалі акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень абз. 1,2 п. 2.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 № 72, а саме страхові кошти отримані від страхувальників вносились в касу підприємства з порушенням строків визначених зазначеним Положенням, що призвело до несвоєчасного оприбуткування готів підприємством від реалізації страхових полісів у розмірі 6698,00грн.

У звязку із встановленням допущення позивачем зазначеного вище порушення Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва 05.03.05р. винесено податкове повідомлення-рішення за № 0000202307/0 яким позивачу нараховано штрафні санкції на підставі Указу Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" в розмірі 33490,00грн.

Позивач не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням оскаржив його в адміністративному порядку, в результаті чого податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 04.05.05р. № 0000202307/1 яким суму штрафних санкцій залишено без змін та податкове повідомлення-рішення від 18.07.05р. за № 0000202307/2 відповідно до якого суму штрафних санкцій зменшено, та встановлено у розмірі 28980,75грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в судовому порядку, в результаті чого Постановою Господарського суду м. Києва від 17.11.05р. позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог а спірні податкові повідомлення рішення залишено в силі, Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.06р. вказане рішення суду першої інстанції залишено в силі. В результаті касаційного оскарження зазначених рішень суду, у відповідності до Ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.06.09р. рішення першої та апеляційної інстанцій скасовано, а справу щодо встановлення правомірності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень скеровано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як встановлено судом під час розгляду справи по суті підставою для винесення спірного рішення послужили висновки податкового органу щодо несвоєчасності оприбуткування позивачем готівки в касі, відповідно до додатку № 6 до Акта перевірки несвоєчасна здача страхових платежів до кас страховика відбулась 02.06.-03.06.2003р. за таких обставин у даному випадку підлягають застосування норми Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України в редакції постанови Правління Національного банку України від 05.03.2003р. № 81 (далі -Положення).

Так у відповідності до п. 2.10. Положення уся готівка, що надходить до кас підприємств, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися в їх касах. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги згідно з пунктом 4.2 цього Положення, є здійснення такими підприємствами обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень з оформленням цих операцій у встановленому порядку прибутковим касовим ордером з видачею відповідної квитанції та відображенням у касовій книзі в день одержання підприємством готівкових коштів.

У разі проведення готівкових розрахунків юридичними особами, їх відокремленими підрозділами, а також страховими агентами, брокерами, заготівельниками сільськогосподарської продукції, розповсюджувачами лотерей під час продажу товарів (надання послуг) із застосуванням РРО або використанням РК у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг оприбуткуванням готівки є реєстрація через РРО або фіксування в РК операцій з приймання від покупця готівкових коштів (з видачею йому розрахункового документа) та щоденне відображення їх у повній сумі в КОРО. Після оприбуткування відокремленими підрозділами, страховими агентами, брокерами, заготівельниками сільськогосподарської продукції, розповсюджувачами лотерей готівки вони здають її до кас юридичних осіб або банків чи підприємств поштового зв'язку в установлені юридичною особою строки.

Згідно з абзацом 2 пункту 2.5 Положення страхові агенти, які діють на підставі укладених договорів, отримують страхові платежі від страхувальників за проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів за додатковими договорами («Зелена Картка») через банки шляхом переказу готівки страхувальниками із зарахуванням коштів на поточний рахунок страховика, а також безготівковими перерахуваннями з поточного рахунку страхувальника з застосуванням платіжних карток.

Пунктом 2.8 вказаного Положення визначено, що юридичні особи, які здійснюють страхову діяльність, діяльність з випуску і проведення лотерей, закупівлю сільськогосподарської продукції, установлюють строки здавання готівкової виручки до своїх кас, банків та підприємств поштового зв'язку для страхових агентів, брокерів, заготівельників сільськогосподарської продукції, розповсюджувачів лотерей, які діють на підставі укладених договорів, з урахуванням специфіки їх функціонування, режиму роботи у вечірні години, вихідні та святкові дні, обсягів здаваної виручки, але не рідше одного разу на п'ять робочих днів.

Як було встановлено, позивач здійснює господарську діяльність у сфері страхування (перестрахування).

Частинами першою і сьомою статті 15 Закону України «Про страхування»передбачено здійснення страхової діяльності в Україні за участю страхових посередників, якими можуть бути страхові брокери або перестрахові брокери, страхові агенти.

При здійсненні вказаної діяльності позивачем було укладено договір доручення, предметом яких є діяльність агента, уповноваженого діяти від імені та на підставі довіреності страховика щодо консультування, пропонування страхувальникам страхових послуг та проведення роботи, необхідної для укладення та виконання договорів страхування. Пунктом 3.3 частини третьої таких типових договорів доручення встановлено, що агент протягом двох робочих днів (у випадку наявності поважних причин, документального підтвердження агентом, - не пізніше п'яти робочих днів) після отримання страхових платежів зобов'язаний перерахувати ці кошти на рахунок Закритого акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія». Копії таких договорів наявні в матеріалах справи та в повній мір досліджені судом (т.2 а.с. 44-45, 48-49, 52-53, 56-57, 61-62).

В обґрунтування правомірності прийнятого рішення відповідачем вказується на не своєчасність внесення страховими агентами Товариства, які отримали страхові платежі від страхувальників Товариства, коштів в касу, у звязку із чим у касі Товариства несвоєчасно проводили оприбуткування готівки від реалізації страхових полісів у розмірі 6698,00 грн. вказана обставина як зазначається відповідачем підтверджується матеріалами справи та додатком до Акта перевірки № 6.

Однак з такими висновками в повній мірі погодитись не можливо, оскільки податковим органом не в повному обсязі доведено всіх фактів порушення строків оприбуткування готівки, в додатку № 6 до Акта перевірки міститься лише інформація щодо дати внесення коштів у касу підприємства номери страхових полісів.

Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що визначення відповідачем спірним податковим повідомленням-рішенням до сплати позивачу штрафу на підставі Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»за порушення норм «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»як податкового зобов'язання в розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є безпідставним.

У преамбулі Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зазначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, к тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Також він встановлює спеціальний порядок нарахування, оскарження нарахування, процедуру сплати та примусового стягнення, яка може застосовуватися лише щодо податків і зборів (обов'язкових платежів), сплата яких передбачена Законами з питань оподаткування, тобто він не рулює питання застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

У відповідності до пунктів 1.2, 1.9 статті 1 цього Закону податкове зобов'язання це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податкове повідомлення є письмовим повідомленням контролюючих та податкових органів про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання та погасити суму податкового боргу.

Таким чином, ця форма акта ненормативного характеру може застосовуватися лише щодо обов'язків по сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів), вичерпний перелік яких визначено у статтях 14 та 15 Закону України «Про систему оподаткування».

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

З огляду на викладене фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення норм регулювання обігу готівки є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України, отже, повинні застосовуватися у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.

Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, застосування до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу за встановлені порушення норм чинного законодавства після закінчення одного року з дня його вчинення є неправомірним.

Судом встановлено, що перевірку позивача податковим органом здійснено 01.03.05р. В ході перевірки встановлено обставини які мали місце у 2003 році. Отже, податковим органом порушено встановлений статтею 250 Господарського кодексу України строк застосування штрафних санкції за порушення допущенні позивачем у 2003 році та неправомірно визначено їх податковим зобовязанням.

З огляду на викладені обставини, суд приходить до переконання щодо неправомірності спірних податкових повідомлень-рішень, а таму такі підлягають скасуванню.

Відповідно статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення винесені Державою податковою інспекцією Голосіївського району м. Києва від 05.03.05р. за № 0000202307/0, від 04.05.05р. № 0000202307/1 та від 18.07.05р. за № 0000202307/2.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Смолій