Постанова № 18679383, 15.09.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 вересня 2011 року № 2а-6973/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Смолія І.В. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Київське науково-виробниче підприємство «Комета»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

проскасування податкового повідомлення-рішення № 0002302302 від 21.04.11р.

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач ТОВ «КНВП «Комета»звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 0002302302 від 21.04.11р.

Ухвалою суду від 02.06.11р. відкрито провадження по справі та призначено до розгляду на 15.06.11р.

В судовому засіданні 15.06.11р. оголошувалось перерву до 21.06.11р. за клопотанням представника відповідача для надання можливості підготувати письмові заперечення на позов.

В судове засідання 21.06.11р. представник відповідача не зявився, про причину неявки суду не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, у звязку з чим розгляд справи відкладався до 30.06.11р.

В судових засідання 30.06.11р., 04.08.11р. оголошувалось перерву для зясування усіх обставин справи необхідних для повно та всебічного зясування фактичних обставин справи.

В судове засідання 06.09.11р. відповідач до суду не зявився, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, відповідно до вимог статей 35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи. Позивачем надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, відповідно до якого відповідач знаходиться за адресою, на яку судом надсилались ухвали про відкриття провадження у справі та призначення її до судового розгляду, а також повістки виклики.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Представник позивача, щодо розгляду справи у порядку письмового провадження не заперечував.

У звязку із наведеним судом у судовому засіданні 06.09.11р. прийнято рішення про розгляду справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва проведено документальну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське науково-виробниче підприємство «Комета»по взаємовідносинах з ТОВ «Будмонополія»в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за серпень 2010року. За результатами перевірки складено акт від 08.04.11р. за № 762/23-02/35031627 (надалі акт перевірки).

Актом перевірки встановлено допущення позивачем порушень вимог - вимог пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість в період що перевірявся на суму 19333,00грн.

У звязку із встановленням допущення позивачем зазначених вище порушень Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва 21.04.11р. винесено податкове повідомлення-рішення №0002302302 яким за позивачем визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 24166,00грн. в тому числі 19333,00грн. за основним платежем та 4833,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про підставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

З акту перевірки та наявних матеріалів справи вбачається, що на формування позивачем податкового кредиту у серпні 2010року вплинули отримані ним від ТОВ«Будмонополія»податкові накладні, а саме № 3008484 від 30.08.10р. на загальну суму 64500,00грн. в тому числі ПДВ в сумі 10750,00грн. та № 318484 від 31.08.10р. на загальну суму 51500,00грн. в тому числі ПДВ на суму 8583,33грн. виписані останнім в рамках договору № 0107/10-Е від 01.07.10р. щодо виконання ремонтних робіт.

В акті перевірки зроблено висновки, ТОВ «Будмонополія»є фіктивним підприємством оскільки при здійснення своєї господарської взаємодіяв з ТОВ «Ельфа Дисплей»та ТОВ «Е-Восток Україна».

Факт взаємовідносин ТОВ «Будмонополія»з ТОВ «Ельфа Дисплей»та ТОВ «Е-Восток Україна»встановлено відповідачем з акту позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Будмонополія»№ 77/23-3/34825017 від 26.01.11р. проведеної працівниками ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська. Вказані контрагенти ТОВ «Будмонополія»як зазначається в акті перевірки є фіктивними, оскільки здійснювали діяльність спрямовану на проведення операцій повязаних з наданням третім особам податкової вигоди при цьому не виконували своїх податкових зобовязань та не подавали податкової звітності.

При цьому висновки щодо фіктивності ТОВ «Ельфа Дисплей»та ТОВ «Е-Восток Україна»зроблені в актах перевірок дотримання податкового законодавства № 8214/23-10/33743908 від 14.10.10р. та № 820/23-10/34478763 від 13.10.10р. відповідно.

Так зокрема в підтвердження фіктивності ТОВ «Ельфа Дисплей»податковий орган посилається на пояснення гр. ОСОБА_1 як засновника ТОВ «Ельфа Дисплей», наданих ним 06.10.10р. ОВС УОСРП УПМ ДПА у м. Києві. Так в акті перевірки зазначено, що ОСОБА_1 пояснив, що жодного відношення як до створення та і до діяльності ТОВ «Ельфа Дисплей»не має, документи, що стосуються фінансово-господарської діяльності він не підписував та не уповноважував на це будь-яких осіб. Підприємство було зареєстроване на його імя за пропозицією знайомого за грошову винагороду, який пообіцяв, що підприємство буде використано для конвертації діяльності та ніяких документів підписувати не потрібно.

Фіктивність ТОВ «Е-Восток Україна»податковим органом визначена у звязку із реєстрацією даного підприємства за адресою масової реєстрації підприємства, відсутність ТОВ «Е-Восток Україна»за місцем реєстрації, не поданням податкової звітності. Пояснень у засновників даного підприємства, як вказано в акті перевірки, не відібрано оскільки не виявилось можливим встановити їх місце знаходження.

Податковий орган встановивши наведеними вище методами фіктивність ТОВ «Ельфа Дисплей»та ТОВ «Е-Восток Україна»прийшов до висновку і про фіктивність ТОВ «Будмонополія» у звязку, як зазначалось вище, із встановленнями господарських взаємовідносин з цими підприємствами.

Крім того з акту перевірки вбачається, що в рамках кримінальної справи № 99106210(КОЗП№128 вкід 04.11.10) відібрано пояснення у директора ТОВ «Будмонополія»Нестеренко А.С., з яких вбачається, що останній в жовтні 2008р придбав ТОВ«Будмонополія»весь цей час здійснював господарську діяльність, укладав договори та виконував податкові зобовязання.

Таким чином відповідач по даній справі взявши за основу висновки проведених перевірок щодо дотримання податкового законодавства ТОВ «Ельфа Дисплей», ТОВ «Е-Восток Україна»та ТОВ «Будмонополія», а також протоколи допитів гр. ОСОБА_1 як засновника ТОВ «Ельфа Дисплей»та директора ТОВ «Будмонополія»Нестеренко А.С., зроблено висновок щодо нікчемності № 0107/10-Е від 01.07.10р. укладеного між ТОВ «КНВП «Комета»та ТОВ «Будмонополія» щодо виконання ремонтних робіт, у звязку з чим зроблено висновики щодо неправомірності дій позивача при віднесенні до податкового кредиту сплачений ПДВ на підставі виписаних ТОВ «Будмонополія»податкових накладних.

Суд оцінюючи доводи відповідача про фіктивність укладеного позивачем з ТОВ «Будмонополія»договору приходить до висновку, що вони не ґрунтуються на приписах ст.234 Цивільного кодексу України, оскільки згідно з цією статтею фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Відповідачем не доведено безтоварності правочину позивач з ТОВ «Будмонополія»та не надано відповідних судових рішень, якими укладений позивачем з ТОВ «Будмонополія»договір визнано недійсними.

З огляду на положення ст.228 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на час укладення позивачем договору з ТОВ «Будмонополія»), відповідач не надав суду доказів наявності мети, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, встановлення особи чи осіб, що мали таку мету, а також не доведено в чому саме має місце порушення публічного порядку.

Так, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Беручи до уваги вищевикладене, суд не приймає посилання представника відповідача на Акт перевірки, оскільки в ньому викладено зміст актів перевірок підприємств які жодним чином не стосуються ні позивача ні договору укладеного позивачем з ТОВ «Будмонополія», крім того не надано жодного підтвердження наявності обвинувального вироку винесеного відносно директора ТОВ «Будмонополія»щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо, доводи на які посилаєть податковий орган підлягають доведенню в судовому засіданні по відповідній кримінальній справі з дотриманням вимог ч.2 ст.2 Кримінального кодексу України і, до набрання законної сили вироком, не мають юридичної сили.

Більш того відповідачем як в акті перевірки так і в письмових запереченнях на позов не наведено жодних доказів про порушення кримінальної стосовно посадових осіб ТОВ «Будмонополія», чи навіть його контрагентів ТОВ «Ельфа Дисплей»та ТОВ «Е-Восток Україна».

При цьому, суд звертає увагу, що наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок передбачені в статті 216 Цивільного кодексу України. Разом з тим, оскільки укладений позивачем з ТОВ «Будмонополія»правочини є господарським договором, то при визнанні його недійсним наслідки, що підлягають застосуванню передбачені у ст. 208 Господарського кодексу України. Зазначені в цій статті наслідки визнаного недійсним господарського зобовязання є одним з видів адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються до субєкта господарювання за вчинення господарських правопорушень. З огляду на це, при встановлені у визначеному законом порядку факту недійсності господарського договору до субєкта/субєктів господарювання, що його вчинили, має бути застосована адміністративно-господарська санкція, передбачена ст. 208 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, встановивши під час проведення перевірки, що вчинений позивачем правочини з ТОВ «Будмонополія»має ознаки фіктивного та/або нікчемного правочину, не вжив передбачених чинним законодавством заходів не звернувся до суду про визнання таких правочинів недійсними (у разі його фіктивності) та не звернувся до суду про застосування наслідків нікчемного правочину.

З огляду на вище викладене, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, які були покладені ним в основу висновків про заниження позивачем податкових зобовязань з податку на додану вартість.

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст. 8 цього Закону бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно з ч.7 ст.8 зазначеного Закону головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер), зокрема, організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Таким чином, субєкт господарювання зобовязаний обліковувати всі здійснені ним господарські операції відповідно первинних документів.

Згідно з п. 2.15 Положення первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Відповідно до п.2.16 Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Відповідачем не було надано доказів, які б свідчили про суперечність первинних документів податкових накладних, отриманих позивачем від ТОВ «Будмонополія»нормативно-правовим актам.

Натомість судом в повній мірі досліджено наявні в матеріалах справи копії документів, а саме : договір від 01.07.10р. № 0107/10-Е укладеного між позивачем та ТОВ «Будмонополія»предметом якого є здійснення ремонтних робіт на КЛ0,4-10кВ на обєктах позивача; додатку до договору «Договірна ціна»; локальних кошторисів №№ 4-1-1 та 4-1-3 на електромонтажні роботи згідно договору; акт приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2010р.; видаткова накладна від 31.08.10р. за № 3108484; рахунку-фактури від 31.08.10р. №310812; податкові накладні №3108484 від31.08.10р. та №30008484 від 30.08.10р., вказані документи є первинними, та в повній мірі відповідають поставленим до них нормативно-правовими актами вимогам.

З огляду на це, у позивача не було жодних правових підстав порушувати порядок ведення бухгалтерського обліку та не приймати до виконання податкові накладні від ТОВ «Будмонополія».

Згідно з п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснював нараховування податкового кредиту з дати отримання ним податкової накладної, що цілком узгоджується з зазначеними вище вимогами Закону України «Про податок а додану вартість».

З огляду на це, відсутні підстави для донарахування позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 19333,00грн. та застосування відповідних штрафних фінансових санкцій в розмірі 4833,00грн.

Враховуючи наведені обставини суд приходить до переконання щодо підставності позовних вимог у звязку з чим податкове повідомлення-рішення винесене ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 21.04.11р. за №0002302302 підлягає скасуванню.

Відповідно статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 0002302302 від 21.04.2011р.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Смолій І.В.