Постанова № 18679377, 08.09.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 вересня 2011 року 11:34 № 2а-6307/11/2670

За позовомПриватне підприємство “Лідер Груп”

доДержавної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва

Державної податкової адміністрації у м.Києві

проскасування повідомлення-рішення № 0004202302/1; №0004212302/1 від 27.01.2011 року та рішення про результати розгляду скарги Суддя Смолій І.В.

Секретар судових засідань Колесник І. Ю.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 п/к(дов.від 05.05.11р. № 6),

Від відповідача1: ОСОБА_3 п/к(дов.від 20.05.2010р. № 84)

від відповідача 2: ОСОБА_4 п/к (дов.від 10.11.10р. №104/10-405)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 08.09.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство “Лідер Груп” звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м.Києва, Державної податкової адміністрації у м.Києві про скасування повідомлення-рішення № 0004202302/1; №0004212302/1 від 27.01.2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.05.2011р. відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду по суті на 20.05.2011р.

У судовому засіданні 20.05.2011р. представником позивача було заявлено клопотання про витребування доказів. Судом було оголошено перерву до 16.06.2011р. та протокольно зобовязано Відповідача 2 надати додаткові матеріали по справі.

У судовому засіданні, що призначалось на 16.06.2011р., судом було оголошено перерву до 29.06.2011р.

Ухвалою суду від 29.06.11р. зупинено провадження по справі до отримання від Слідчого управління податкової міліції ДПА України копії Постанови про закриття кримінальної справи в частині від 27.04.2011р. по справі № 69-107.

У звязку зі отриманням 03.08.11р. від Слідчого управління податкової міліції ДПА України відповіді на запит та копії Постанови про закриття кримінальної справи в частині від 27.04.2011р. по справі № 69-107, ухвалою суду від 04.08.11р. поновлено провадження по справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.08.11р.

Розгляд справи 18.08.11р. відкладався до 08.09.11р. у звязку зі неявкою в судове засідання представник позивача.

В судове засідання 08.09.11р. зявились сторони.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позову не подав. В обґрунтування позовних вимог зіслався на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача ДПІ у Соломянському районі м. Києва в судовому засіданні позов заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень на позов зіслався на обставини викладені в письмових запереченнях на позов та в акті перевірки.

Представник відповідача ДПА у м. Києві щодо задоволення позовних вимог заперечив, в обґрунтування заперечень на позов зіслався на обставини викладені в письмових запереченнях, крім тог зазначив, що приймаючи спірне рішення №4123/10/25-114 від 18.04.11р. про залишення скарги позивача без розгляду у звязку із пропуском останнім 10-ного строку відповідач діяв в межах закону та у спосіб передбачений законом.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва проведено невиїзну документальну перевірку Приватного підприємства «Лідер груп»з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за періоди : з 01.09.08р. по 31.12.08р. з 01.04.09р. по 30.04.09р. та правомірності формування валових витрат підприємства за період з 01.04.09р. по 30.06.10р. при взаємодії з ТОВ «с.Дж. Р. груп». За результатами перевірки складено акт від 10.11.10р. за № 18066/23-02/34000197 (надалі акт перевірки).

Актом перевірки встановлено допущення позивачем порушень вимог - вимог пп. 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість в перод що перевірявся на суму 325523,60грн. в тому числі по періодам : вересень 2008р. в сумі 65000,00грн., жовтень 2008р. в сумі 104956,20грн., листопад 2008р. в сумі 7741,00грн., грудень 2008року в сумі 126124,60грн. квітень 2009р. в сумі 21701,80грн. та порушення вимог п. 3.1 ст. 3, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 10.1ст.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств в період, що перевірявся, на суму 406904,50грн. в тому числі по періодам: 2008рік 379777,25грн. та 1-ше півріччя 2009року в сумі 27127,25грн.

У звязку із встановленням допущення позивачем зазначених вище порушень Державною податковою інспекцією у Соломянському районі м. Києва 23.11.10р. винесено податкові повідомлення-рішення:

№0004202302/0 яким за позивачем визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 488286,00грн. в тому числі 325524,00грн. за основним платежем та 162762,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

№0004212302/0 яким за позивачем визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 610358,00грн. в тому числі 406905,00грн. за основним платежем та 203453,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач не погодившись з такими рішеннями податкового органу оскаржив їх в адміністративному порядку, в результаті чого було винесено податкові повідомлення-рішення від 27.01.11р. за №№ 0004202302/1 та 0004212302/1, однак суми податкових зобовязань залишились незмінними.

Як вбачається з акту під час перевірки податковим органом встановлено, що ТОВ “С.ДЖ.Р. Груп” є фіктивним підприємством, що підтверджується поясненнями ОСОБА_5, як засновника цього підприємства. Так, в акті перевірки зазначено, що ОСОБА_5 пояснив, що він не мав ніякого відношення до діяльності підприємства ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп», документи, що стосуються фінансово-господарської діяльності він не підписував та не уповноважував на це будь-яких осіб. Підприємство було зареєстроване на імя ОСОБА_5 за пропозицією ОСОБА_6 за грошову винагороду, який пообіцяв, що підприємство буде використано для конвертації діяльності та ніяких документів підписувати не потрібно. У звязку з чим під час перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп»є нікчемними і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю.

Враховуючи викладене, відповідачем в акті перевірки було відзначено, що договори між позивачем та ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп»є нікчемними, а підстави у позивача на віднесення до складу валових витрат з придбання товарів (робіт, послуг), отриманих від ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп»відсутні на загальну суму 406905,00 грн.

Також були відсутні підстави для включення до податкового кредиту сум з ПДВ по податковим накладним отриманим від ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп»на загальну суму 325 524,00грн

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про підставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Суд оцінюючи доводи відповідача про фіктивність укладених позивачем з ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп»договорів приходить до висновку, що вони не ґрунтуються на приписах ст.234 Цивільного кодексу України, оскільки згідно з цією статтею фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Відповідачем не доведено безтоварності правочинів позивача з ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп»та не надано відповідних судових рішень, якими укладені позивачем з ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп»договори визнано недійсними.

З огляду на положення ст.228 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на час укладення позивачем договорів з ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп»), відповідач не надав суду доказів наявності мети, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, встановлення особи чи осіб, що мали таку мету, а також не доведено в чому саме має місце порушення публічного порядку.

Так, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Беручи до уваги вищевикладене, суд не приймає посилання представника відповідача на Акт перевірки, оскільки в ньому викладено зміст постанови слідчого Слідчого управління податкової міліції ДПА України про порушення кримінальної справи № 69-107 відносно директора ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп»ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст.191 Кримінального кодексу України, оскільки зазначені висновки органу попереднього слідства підлягають доведенню в судовому засіданні по відповідній кримінальній справі з дотриманням вимог ч.2 ст.2 Кримінального кодексу України і, до набрання законної сили вироком, не мають юридичної сили.

Таким чином вина ОСОБА_5, виражена в намірі порушити публічний порядок під час укладання договору від імені ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп»не доведена відповідачем.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що постановою ОВС СУ ПМ ДПА України від 27.04.2011 кримінальну справу №69-107 порушену стосовно ОСОБА_5 та невстановлених слідством осіб за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп», за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, - закрито за відсутністю складу злочину.

При цьому, суд звертає увагу, що наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок передбачені в статті 216 Цивільного кодексу України. Разом з тим, оскільки укладені позивачем з ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп»правочини є господарськими договорами, то при визнанні їх недійсними наслідки, що підлягають застосуванню передбачені у ст. 208 Господарського кодексу України. Зазначені в цій статті наслідки визнаного недійсним господарського зобовязання є одним з видів адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються до субєкта господарювання за вчинення господарських правопорушень. З огляду на це, при встановлені у визначеному законом порядку факту недійсності господарського договору до субєкта/субєктів господарювання, що його вчинили, має бути застосована адміністративно-господарська санкція, передбачена ст. 208 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, встановивши під час проведення перевірки, що вчинені позивачами правочини з ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп»мають ознаки фіктивного та/або нікчемного правочину, не вжив передбачених чинним законодавством заходів не звернувся до суду про визнання таких правочинів недійсними (у разі його фіктивності) та не звернувся до суду про застосування наслідків нікчемного правочину.

З огляду на вище викладене, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, які були покладені ним в основу висновків про заниження позивачем податкових зобовязань як з податку на додану вартість так і з прибутку підприємтсв.

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст. 8 цього Закону бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно з ч.7 ст.8 зазначеного Закону головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер), зокрема, організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Таким чином, субєкт господарювання зобовязаний обліковувати всі здійснені ним господарські операції відповідно первинних документів.

Згідно з п. 2.15 Положення первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Відповідно до п.2.16 Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Під час розгляду справи відповідачем не було надано доказів, які б свідчили про суперечність первинних документів податкових накладних та актів виконаних робіт, отриманих позивачем від ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп»нормативно-правовим актам.

З огляду на це, у позивача не було жодних правових підстав порушувати порядок ведення бухгалтерського обліку та не приймати до виконання податкові накладні від ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп».

Згідно з п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснював нараховування податкового кредиту з дати отримання ним податкової накладної, що цілком узгоджується з зазначеними вище вимогами Закону України «Про податок а додану вартість».

З огляду на це, відсутні підстави для донарахування позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 406905,00 грн. та ПДВ в сумі 325524,00 грн. по господарським операціям з ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп», та як наслідок нарахування штрафних санкцій на ці зобовязання.

Враховуючи наведені обставини позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень винесених ДПІ у Соломянському районі м. Києва від 27.01.11р. за №№ 0004202302/1 та 0004212302/1 підлягають задоволенню.

Що стосовно позовних вимог про визнання дій Держаної податкової адміністрації у м. Києві щодо залишення скарги позивача без розгляду, то такі задоволенню не підлягають з наступних міркувань.

Судом встановлено, що скаргу на рішення ДПІ у Соломянському районі м. Києва від 27.01.11р. №1982/10/25-010 про результати розгляду скарги позивачем до ДПА у м. Києва було скеровано засобами поштового направлення 15.02.11р., дана обставина підтверджується наявною в матеріалах справи копією конверту (а.с. 166). При цьому судом встановлено, що рішення про результати розгляду скарги позивачем отримано 31.01.11р., дана обставина підтверджується наявною у матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового направлення (а.с.165).

Відповідно до п. 56.2, 56.3 ст. 56 Податкового кодексу України 56.2. у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. При цьому скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Відповідно до п. 56.16 ст. 56 ПК України днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

При цьому скарга не підлягає розгляду органами ДПА якщо вона подана з пропущенням наведених вище строків, дана обставнина визначена та врегульована відповідним Положенням про порядок подання та розгялду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 23.12.10р. № 1001.

Як встановлено судом вище, рішення ДПІ у Соломянському районі м. Києва про результати розгляду скарги отримано позивачем 31.01.11р. при цьому скаргу до ДПА у м. Києві подано засобами поштового направлення 15.02.11р. Таким чином вказана скарга подана позивачем із пропуском десятиденного строку, а тому відповідача не було законних підстав для її розгляду по суті, за таких обставин ДПА у м. Києві правомірно залишено скаргу позивача без розгляду, тому у цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При розгляді справи, суд перевіряє відповідність оскаржуваного рішення принципам, визначеним ч.3 ст.2 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки позивач в судовому засіданні відмовився від позовних вимог в часті стягнення з відповідача судових витрат у вигляді сплаченого державного мита за розгляд справи в суді в сумі 3, 40грн., тому вказана сума не підлягає відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва від 27.01.11р. за №№ 0004202302/1 та 0004212302/1, в решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.185-187 КАС України.

Суддя Смолій І.В.