Постанова № 18679308, 09.08.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 серпня 2011 року 14:59 № 2а-6392/11/2670

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Вектор 2002»

доДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

проскасування податкового повідомлення рішення

Суддя Смолій І.В.

Секретар судових засідань Колесник І.Ю.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 п/к (дов.від 15.06.11р. № 49);

Від відповідача: ОСОБА_3 п/к(дов.від 24.12.10р. № 21849/9/10-209)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 09.08.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення рішення.

Ухвалою суду від 25.05.11року по справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду по суті на 09.06.11року.

В судових засіданнях 09.06.11р. та 23.06.11р. оголошувалось перерву для витребування та приєднання до матеріалів справи додаткових доказів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позовних вимог не подав. В обґрунтування позовних вимог зіслався на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень зіслався на обставини викладені у акті перевірки та поданих письмових запереченнях.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової адміністрації у м. Києві 08.04.11р. проведено фактичну перевірку господарської одиниці «ринок»Товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор 2002», розташованої за адресою : м. Ірпінь, вул. З. Алієвої, 65/3. За результатами перевірки складено акт від 08.04.11р. за № 007235/0492/26/55/23/31925660(надалі акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушення п. 2.6 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. № 637, а саме позивачем не було забезпечено здійснення обліку готівкових коштів у повній сумі їх фактичного надходження у розділі 2 графі 5 Книзі обліку розрахункових операцій №2655016161/1 від 01.07.2009р. на підставі Z - звітів № 76 на суму 267,33грн та № 317 на суму 609,8грн. всього на суму 877,13грн., також позивачем не забезпечено своєчасне та у повній сумі надходжень оприбуткування готівкових коштів у КАРО № 2655016161/1 від 01.07.2009р. на підставі фіскальних звітів № 103 на суму 861,40грн. ат № 122 на суму 819,70грн.

У звязку із встановлення зазначених вище порушень Державною податковою інспекцією у Печерському у районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення форми «С»від 26.04.11р. № 03622308 яким на позивача накладено штраф за не оприбуткування готівки, в розмірі 12791,15грн.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, норми чинного на момент перевірки законодавства та пояснень сторін суд встановив.

Згідно з п. 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Оприбуткування готівки, відповідно до п. 1.2 глави 1 вказаного Положення, - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до п. 7.5 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2004 р., використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає:

- наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО;

- підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО;

- щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо;

- у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій;

- ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі книги ОРО.

З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що оприбуткуванням готівки для позивача є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО; в свою чергу облік зазначених коштів у книзі обліку розрахункових операцій передбачає підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках такої книги та щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків.

З наявних матеріалів справи, зокрема з копії акту фактичної перевірки вбачається, що при проведенні перевірки встановлено відсутність записів у другому розділі КОРО №2655016161/1 від 01.07.2009р. на підставі Z - звітів № 76 на суму 267,33грн та № 317 на суму 609,8грн. та на підставі фіскальних звітів № 103 на суму 861,40грн. та № 122 на суму 819,70грн.

Вказана обставина позивачем заперечується, в підтвердження чого надано копію вказаної вище КОРО, що містить відповідні записи. При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що представником відповідача в обґрунтування заперечень на позов надано копії КОРО №2655016161/1 від 01.07.2009р. вчинені під час проведення перевірки, висновки якої послужили підставою для прийняття спірного рішення ( а.с.9-15 та а.с. 49-54).

Суд дослідивши надані сторонами докази встановив, що надані сторонами копії КОРО містять відмінності, зокрема копія надана позивачем містить записи, щодо спірних фіскальних звітів, які здебільшого дописані останнім пунктом на сторінці, натомість у наданій відповідачем копії такі записи відсутні.

Таким чином в судовому засіданні в повній мірі спростовано доводи позивача з приводу належного ведення ним КОРО.

Стосовно твердження позивача про неправомірність застосування відповідачем штрафних санкцій відповідно до Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання готівки»від 12.06.1995 №436/95, оскільки даний акт не є Законом, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідації його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Відповідно до преамбули Господарського кодексу України (який набув чинності 01.01.2004) цей Кодекс встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності субєктів господарювання різних форм власності.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»передбачає, що органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Право органів державної податкової служби здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку передбачене пунктом 2 чистини першої статті 11 цього Закону ТА Податковим Кодексом.

Враховуючи викладене, застосування органом державної податкової служби штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки на підставі нормативно-правового акта, який визначає відповідальність за таке порушення, а саме Указу Президента України від 12.06.1995р. № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», здійснене в межах його компетенції та у порядку, визначеному Законом.

Враховуючи наведені обставини, суд в повній мірі погоджується з висновками податкового органу, щодо допущення позивачем порушення п. 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, однак при цьому вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

З огляду на викладене фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення норм регулювання обігу готівки є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України, отже, повинні застосовуватися у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.

Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, застосування до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу за встановлені порушення норм чинного законодавства після закінчення одного року з дня його вчинення є неправомірним.

Судом встановлено, що фактичну перевірку позивача податковим органом здійснено 08.04.11р. В ході перевірки встановлено порушення, які мали місце у 2009 році. Отже, податковим органом порушено встановлений статтею 250 Господарського кодексу України строк застосування штрафних санкції за порушення допущенні позивачем у 2009 році та неправомірно визначено їх податковим зобовязанням.

З огляду на викладене, суд, визнає податкове повідомлення-рішення від 26.04.2011р. № 03622308 про застосування штрафних санкції за порушення допущенні позивачем у 2009 році, таким, що прийнято з порушенням діючого законодавства, а тому таке підлягає скасуванню.

Відповідно статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення 26.04.2011р. № 03622308 винесене Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Смолій