Постанова № 18679326, 11.08.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 серпня 2011 року 11:01 № 2а-18429/10/2670

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Текос"

доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

провизнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.12.2010 №0000832303/0, №0000842303/0, Суддя Смолій І.В.

Секретар судових засідань Колесник І. Ю.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 посвідчення адвоката № 3133 від 29.11.2007,

Від відповідача: ОСОБА_3 довіреність № 2264/9/10 від 20.04.2010.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 11.08.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Дніпровському районі м.Києва про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.12.2010р. №0000832303/0, №0000842303/0.

Ухвалою суду від 20.12.2010 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 18.01.11р.

Розгляд справи 18.01.11р. відкладався до 27.01.11р. у звязку із неявкою в судове засідання сторін.

В судових засіданнях 27.01.11р., 10.02.11р., 01.03.11р., 17.03.11р., 12.04.11р., 27.04.11р., 19.05.11р. та 02.06.11р. у звязку із необхідністю отримання додаткових доказів по справі та забезпечення явки усіх учасників судового розгляду

Ухвалою суду від 23.06.11р. провадження по справі зупинялось до 11.08.11р. у звязку із необхідністю отримання відомостей щодо результатів розгляду кримінальної справи № 69-107 що перебуває у провадженні Слідчого управління податкової міліції ДПА України.

В судове засідання 11.08.11р. зявились сторони.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач вважає спірні рішення незаконними з підстав неправомірного донарахування податковим органом суми основного зобовязання з ПДВ та податку на прибуток з урахуванням штрафних санкцій за господарськими операціями з контрагентом, діяльність якого вважає такою, що має ознаки «фіктивності», а договори укладені з ним нікчемними. При цьому, при перевірці відповідачем не були прийняті до уваги первинні документи на підтвердження факту господарської операції з контрагентом, форма і зміст яких відповідають вимогам Законів та підтверджують правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту та валових витрат вартості придбаних товарів, послуг.

Враховуючи викладене, позивач наполягає на відсутності з його боку порушень вимог пп. 7.2.4 п. 7.2, пп.7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та, як наслідок, заниження податку на додану вартість та податку на прибуток, у звязку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення просив скасувати.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що податкові повідомлення-рішення є правомірними, адже під час перевірки було встановлено, що укладені позивачем договори з ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп» є нікчемними, укладені без мети настання реальних наслідків, що призвело до заниження податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція в Дніпровському районі м.Києва (далі - відповідач) провела планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Текос" (далі - позивач) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010.

Результати перевірки оформлені Актом № 5187/23-322/18094728 від 15.11.2010, яким встановлені порушення позивачем вимог пп. 7.2.4 п. 7.2, пп.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Як вбачається з акту під час перевірки податковим органом встановлено, що ТОВ “С.ДЖ.Р. Груп” є фіктивним підприємством, що підтверджується поясненнями ОСОБА_4, як засновника цього підприємства. Так, в акті перевірки зазначено, що ОСОБА_4 пояснив, що він не мав ніякого відношення до діяльності підприємства ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп», документи, що стосуються фінансово-господарської діяльності він не підписував та не уповноважував на це будь-яких осіб. Підприємство було зареєстроване на імя ОСОБА_4 за пропозицією ОСОБА_5 за грошову винагороду, який пообіцяв, що підприємство буде використано для конвертації діяльності та ніяких документів підписувати не потрібно. У звязку з чим під час перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп»є нікчемними і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю.

Враховуючи викладене, відповідачем в акті перевірки було відзначено, що договори між позивачем та ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп»є нікчемними, а підстави у позивача на віднесення до складу валових витрат з придбання товарів (робіт, послуг), отриманих від ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп»відсутні на загальну суму 489167,00 грн., у тому числі за ІІ квартал 2009 року на суму 66667,00 грн., за ІІІ квартал 2009 року на суму 422500,00 грн., у звязку з чим позивачем занижено податок на прибуток за період з 01.07.2007 по 30.06.2010 на суму 122292,00 грн.

Також були відсутні підстави для включення до податкового кредиту сум з ПДВ по податковим накладним отриманим від ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп»на загальну суму 97833,00грн. та не включення до складу податкового зобовязання ПДВ в сумі 37018 грн., у тому числі за грудень 2009 року на суму 17811,00 грн., за червень 2010 року на суму 19207,00 грн., що загалом призвело до заниження позивачем ПДВ в розмірі 129679 грн.

На підставі висновків акту податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 01.12.2010: №0000832303/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 207610,00 грн. (129679,00 грн. основного платежу та 77931,00 грн. штрафних санкцій); №0000842303/0, яким визначено податкове зобовязання з ПДВ в сумі 183438,00 грн. (122292,00 грн. основного платежу та 61146,00 грн. штрафних санкцій)

Суд оцінюючи доводи відповідача про фіктивність укладених позивачем з ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп»договорів приходить до висновку, що вони не ґрунтуються на приписах ст.234 Цивільного кодексу України, оскільки згідно з цією статтею фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Відповідачем не доведено безтоварності правочинів позивача з ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп»та не надано відповідних судових рішень, якими укладені позивачем з ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп»договори визнано недійсними.

З огляду на положення ст.228 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на час укладення позивачем договорів з ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп»), відповідач не надав суду доказів наявності мети, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, встановлення особи чи осіб, що мали таку мету, а також не доведено в чому саме має місце порушення публічного порядку.

Так, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Беручи до уваги вищевикладене, суд не приймає посилання представника відповідача на Акт перевірки, оскільки в ньому викладено зміст постанови слідчого Слідчого управління податкової міліції ДПА України про порушення кримінальної справи № 69-107 відносно директора ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп»ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст.191 Кримінального кодексу України, оскільки зазначені висновки органу попереднього слідства підлягають доведенню в судовому засіданні по відповідній кримінальній справі з дотриманням вимог ч.2 ст.2 Кримінального кодексу України і, до набрання законної сили вироком, не мають юридичної сили.

Таким чином вина ОСОБА_4, виражена в намірі порушити публічний порядок під час укладання договору від імені ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп»не доведена відповідачем.

А, по-друге, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що постановою ОВС СУ ПМ ДПА України від 27.04.2011 кримінальну справу №69-107 порушену стосовно ОСОБА_4 та невстановлених слідством осіб за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп», за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, - закрито за відсутністю складу злочину.

При цьому, суд звертає увагу, що наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок передбачені в статті 216 Цивільного кодексу України. Разом з тим, оскільки укладені позивачем з ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп»правочини є господарськими договорами, то при визнанні їх недійсними наслідки, що підлягають застосуванню передбачені у ст. 208 Господарського кодексу України. Зазначені в цій статті наслідки визнаного недійсним господарського зобовязання є одним з видів адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються до субєкта господарювання за вчинення господарських правопорушень. З огляду на це, при встановлені у визначеному законом порядку факту недійсності господарського договору до субєкта/субєктів господарювання, що його вчинили, має бути застосована адміністративно-господарська санкція, передбачена ст. 208 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, встановивши під час проведення перевірки, що вчинені позивачами правочини з ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп»мають ознаки фіктивного та/або нікчемного правочину, не вжив передбачених чинним законодавством заходів не звернувся до суду про визнання таких правочинів недійсними (у разі його фіктивності) та не звернувся до суду про застосування наслідків нікчемного правочину.

З огляду на вище викладене, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, які були покладені ним в основу висновків про заниження позивачем податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст. 8 цього Закону бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно з ч.7 ст.8 зазначеного Закону головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер), зокрема, організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Таким чином, субєкт господарювання зобовязаний обліковувати всі здійснені ним господарські операції відповідно первинних документів.

Згідно з п. 2.15 Положення первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Відповідно до п.2.16 Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Під час розгляду справи відповідачем не було надано доказів, які б свідчили про суперечність первинних документів податкових накладних та актів приймання-передачі, отриманих позивачем від ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп»нормативно-правовим актам.

З огляду на це, у позивача не було жодних правових підстав порушувати порядок ведення бухгалтерського обліку та не приймати до виконання податкові накладні від ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп».

Згідно з п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснював нараховування податкового кредиту з дати отримання ним податкової накладної, що цілком узгоджується з зазначеними вище вимогами Закону України «Про податок а додану вартість».

З огляду на це, відсутні підстави для донарахування позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 129679,00 грн. та ПДВ в сумі 92661,00 грн. по господарським операціям з ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп», та як наслідок нарахування штрафних санкцій на ці зобовязання.

Однак, в частині донарахування позивачу за не включення до складу податкового зобовязання з ПДВ в сумі 37018,00 грн. (за грудень 2009 року та червень 2010 року) суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог та скасування податкового повідомлення рішення в цій частині.

Відповідно до частини 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд при вирішенні даного спору, враховуючи зміст викладеної норми, перевіривши відповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в Дніпровському районі м.Києва від 01.12.2010р. №0000832303/0, №0000842303/0 усім зазначеним вимогам, дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 01.12.2010р. №0000842303/0 на суму 183438,00 грн. повністю, а податкового повідомлення-рішення від 01.12.2010р. №0000832303/0 в частині визначення основного податкового зобовязання в сумі 92661,00 грн. та нарахування штрафних санкцій на суму 46330,00 грн.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Текос" задовольнити частково.

Визнати нечинними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Дніпровському районі м.Києва від 01.12.2010 №0000842303/0 на суму 183438,00 грн.

Визнати нечинними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Дніпровському районі м.Києва від 01.12.2010 в частині визначення основного податкового зобовязання в сумі 92661,00 грн. та нарахування штрафних санкцій на суму 46330,00 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Смолій І.В.

Суддя І.В. Смолій