Постанова № 18679270, 07.08.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 серпня 2009 року                     № 2а-6927/09/2670

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Приватного підприємства «ВТБ Лізинг Україна», м. Київ

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень №0003172308/0 від 27.05.2009р. та №0003172308/1 від 24.06.09р.

          суддя Смолій І.В.

секретар Бузінова І.Ю.

представники :

від позивача : ОСОБА_1 –довіреність №44/2009 від 11.03.09р.

ОСОБА_2 –довіреність №46/09 від 17.07.2009р.

ОСОБА_3 –довіреність №47/2009 від 17.07.2009р.

від відповідача : ОСОБА_4 –довіреність №4381/9/10-214

                     ОСОБА_5 –довіреність №478/9/10-114

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 07.08.2009 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

                                                  ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді окружного адміністративного суду м. Києва знаходиться справа за позовом приватного підприємства «ВТБ Лізинг Україна»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень №0003172308/0 від 27.05.2009р. та №0003172308/1 від 24.06.09р.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач допустив невірне трактування п. 1.10 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»і не врахував визначення лізингового платежу, як відсотків у вигляді платежу за використання послуг отриманих у кредит. Таким чином, отримавши лізингові платежі в якості процентів від розміщення власних активів правомірно було віднесено до складу валових витрат витрати на виплату або нарахування процентів за кредитами та іншими борговими зобов’язаннями.

Представники ДПІ у Шевченківському районі м. Києва в судовому засіданні проти позовних вимог заперечили, просили відмовити в їх задоволенні, з огляду на те, що платіж, як винагорода лізингодавцю за отримане в лізинг майно та компенсація відсотків за кредит, які є складовими лізингового платежу, не підпадають визначення проценти згідно п. 1.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток та до завищення від’ємного значення об’єкта оподаткування по податку на прибуток.

Розглянувши матеріали справи та наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                        ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ВТБ Лізинг Україна» є підприємством у статутному фонді якого 100 відсотків складає внесок нерезидента ВАТ «ВТБ - Лізинг»(Російська Федерація) в сумі 267650,00 грн..

ПП «ВТБ Лізинг Україна»укладено договір позики від 16.04.2007р, №2-в з ВАТ «ВТБ - Лізинг»(Російська Федерація). Умовами надання даної позики є повернення та сплата відсотків на користь ВАТ «ВТБ-Лізинг»за користування грошовими коштами, а також поповнення оборотних коштів для здійснення господарської діяльності –надання послуг фінансового лізингу. Додатковою угодою №5 від 25.12.07р. до договору позики №2-в від 16.04.07р. борг позивача було переуступлено від ВАТ «ВТБ-Лізинг (Російська Федерація) до Verulamium Finance Limited (Кіпр), яке є пов’язаною особою з ВАТ «ВТБ-Лізинг». За перевірений період сума нарахованих відсотків на користь нерезидента становить 202770878,47 грн., а сума сплачених відсотків –145790330,0 грн.

ПП «ВТБ Лізинг Україна»надає послуги фінансового лізингу, а саме надає в фінансовий лізинг залізнодорожнє обладнання українським залізним дорогам.

Згідно умов договорів фінансового лізингу, укладених ПП «ВТБ Лізинг Україна»з Лізингоодержувачами - лізинговий платіж - сума грошових коштів, що підлягають перерахуванню Лізингодавцю відповідно до графіків нарахування платежів. В лізинговий платіж входять суми, які відшкодовують частину вартості Предмета лізингу та винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно, визначеної сторонами в розмірі 17% або 13 % на вартість Предмета лізинга. При цьому розмір винагороди, виражений у відсотках, перегляду не підлягає.

Сума отриманої ПП «ВТБ Лізинг Україна»винагороди за надане у лізинг майно, вираженої у відсотках становить 118044 688,62 грн.

Згідно довідки Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 19.04.2007р. №325 серії ФЛ ПП «ВТБ Лізинг Україна»взято на облік як юридичну особу, що має право надавати послуги з фінансового лізингу.

В період з 12.05.09р. по 15.05.09р. ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було проведено невиїзну перевірку ПП «ВТБ Лізинг Україна»щодо правомірності включення до валових витрат видатків на виплату або нарахування процентів за кредитами та іншими борговими зобов'язаннями за період з 25.05.2006 по 31.03.2008.

За результатами проведеної перевірки складено Акт №750/23-08/34356910 від 15.05.2009 року згідно з яким, було встановлено порушення вимог п.1.10 ст. 1, пп.5.5.2 та 5.5.4 п. 5.5. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями що призвело до заниження податку на прибуток на 10 662 684,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки підставою визначення ПП «ВТБ Лізинг Україна»податкового зобов'язання стало те, що позивач неправомірно відніс до складу валових витрат витрати на сплату відсотків за позикою на користь нерезидента, а тому позивачем порушені вимоги п. 1.10 ст. 1, п.п. 5.5.2 та 5.5.4 п. 5.5. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі висновків проведеної перевірки та згідно з п.п 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" відповідачем були прийняті рішення №0003172308/0 від 27.05.2009р. та №0003172308/1 від 24.06.2009р. за якими визначено суму податкового зобов'язання позивача (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем - податок на прибуток - в сумі 21 325 368,00 грн.

ПП «Лізинг Україна»оскаржувало податкове повідомлення рішення №0003172308/0 від 27.05.2009 р. в порядку апеляційного узгодження до ДПІ у Шевченківського району м. Києва, проте скарга залишена без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 16 Закону лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до п. 1.10 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»проценти - доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів включаються: платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит; платіж за використання коштів, залучених у депозит; платіж за придбання товарів у розстрочку.

Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості або фіксованих сум. У разі коли залучення коштів здійснюється шляхом продажу облігацій, казначейських зобов'язань або ощадних (депозитних) сертифікатів, емітованих позичальником, сума процентів визначається шляхом нарахування відсотків на номінал такого цінного паперу, виплати фіксованої премії чи виграшу або шляхом визначення різниці між ціною розміщення та ціною погашення такого цінного паперу (сума дисконту).

Платежі за іншими цивільно-правовими договорами, незалежно від того, чи встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках до суми договору або до іншої вартісної бази, не є процентами.

Згідно з пп. 1.18.2 п. 1.18 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає відповідно до договору фінансового лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.

Підпунктом 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону визначено, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 5.5.2 п. 5.5 ст. 5 Закону для платника податку, 50 та більше відсотків статутного фонду (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), віднесення до складу валових витрат на виплату або нарахування процентів за кредитами та іншими борговими зобов'язаннями на користь таких нерезидентів та пов'язаних з ними осіб дозволяється у сумі, що не перевищує суму доходів такого платника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих процентів.

Згідно п.п. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»оподаткування операцій лізингу (оренди) здійснюється у такому порядку: передання майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому орендодавець збільшує валові доходи, а у разі передання у фінансовий лізинг майна, що на момент такого передання перебувало у складі основних фондів орендодавця, - змінює відповідну групу основних фондів згідно з правилами, визначеними статтею 8 цього Закону для їх продажу, а орендар збільшує відповідну групу основних фондів на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування процентів або комісій, нарахованих або таких, що будуть нараховані на вартість об'єкта фінансового лізингу, відповідно до договору) за наслідками податкового періоду, в якому відбувається таке передання. При нарахуванні лізингового платежу орендодавець збільшує валові доходи, а орендар збільшує валові витрати на таку частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі процентів або комісій, нарахованих на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування частини лізингового платежу, що надається у рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу), за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.

Як зазначалося вище майно, придбане за рахунок позикових коштів, позивач передав в лізинг за договорами фінансового лізингу.

В судовому засіданні, за участю представників сторін досліджено подані позивачем копії договорів та встановлено, що вони відповідають договорам фінансового лізингу із встановленням графіка сплати лізингових платежів, які в свою чергу включають: відшкодування вартості предмету лізингу, проценти, комісії та інші витрати, що безпосередньо пов’язані із виконанням договору лізингу.

Таким чином, отримавши лізингові платежі в якості процентів від розміщення власних активів, ПП «ВТБ Лізинг Україна»правомірно віднесло до складу валових витрат витрати на виплату або нарахування процентів за кредитами та іншими борговими зобов’язаннями у сумі, встановленій п.п. 5.5.2 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Аналогічна норма закріплена ч. 2 ст. 19 Конституції України.

На підставі викладеного, суді дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.

          Керуючись статтями 39, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва №0003172308/0 від 27.05.2009р. та №0003172308/1 від 24.06.09р. скасувати.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Смолій