Постанова № 18678516, 22.08.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Вступна та резолютивна частини

м. Миколаїв.

22.08.2011 р. Справа № 2а-3379/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Малих О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Котенко О.В..,

представника позивача: ОСОБА_1 дов. №81 від 06.04.2011 року,

представника відповідача: ОСОБА_2 дов. №432/9/10-00 від 17.01.2011 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

адміністративним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Український радіаторний завод “Кронід”(вул.. 1-а Слобідська, 120, м. Миколаїв, 54042)

до відповідача: ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва (вул.. Г. Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029)

про: скасування податкового повідомлення рішення від 13.04.2011 року № 0000310070,

Керуючись ст.ст.11, 71, 98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва №0000310070 від 13.04.2011 року на загальну суму 80 858,00 грн. в повному обсязі.

3. Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю “Український радіаторний завод “Кронід”(вул.. 1-а Слобідська, 120, м. Миколаїв, 54042, код ЄДРПОУ 31159983) понесені судові витрати у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя О.В. Малих

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2011 року Справа № 2а-3379/11/1470

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Малих О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Котенко О.В..,

представника позивача: ОСОБА_1 дов. №81 від 06.04.2011 року,

представника відповідача: ОСОБА_2 дов. №432/9/10-00 від 17.01.2011 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

адміністративним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Український радіаторний завод “Кронід”(вул.. 1-а Слобідська, 120, м. Миколаїв, 54042)

до відповідача: ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва (вул.. Г. Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029)

про: скасування податкового повідомлення рішення від 13.04.2011 року № 0000310070,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.04.2011 року № 0000310070.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилався на те що висновки перевірки не ґрунтуються на фактичних матеріалах, рішення-повідомлення прийняте з порушенням норм діючого законодавства.

Відповідач проти позовних вимог заперечує (а.с.60-62), вказуючи на те, що при перевірці не було встановлено фактів передачі позивачу товарів від ТОВ “ Кон-ТРАСТ ”;ТОВ «НАВАЛІС», ТОВ «Міжнародний труд» , укладені між позивачем та контрагентами правочини є нікчемними, оскільки операції по ним здійснювались без мети настання реальних наслідків.

Під час розгляду справи, представники позивача та відповідача підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях проти нього.

Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу.

У судовому засіданні 22.08.2011 року судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.

З 21.03.2011 року по 23.03.2011 року відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю “УКЗ КРОНІД” з питань взаємовідносин з контрагентами за період червень, серпень, вересень 2010 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період червень, серпень, вересень 2010 року .

За результатами перевірки відповідачем складено акт №977/070-19/32655926 від 24.03.2011 (а.с.7-37).

У висновку акту перевірки відповідачем вказано на порушення ТОВ “УКЗ КРОНІД” п.п. 1.8 ст. 1 , п.п.7.7.1 п.7.7 .2 п. 7.7. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”від 03.04.1997 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) (надалі Закон №168/97-ВР) в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування загальну суму 80 858,00 грн..

Заперечення позивача на акт перевірки (а.с.43-46) залишені ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва без задоволення (а.с.47-51).

На підставі акту перевірки, 13.04.2011 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000310070, яким позивачу завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на загальну суму 80 858,00 грн., в тому числі за серпень 2010 року на суму 21440,00 грн. за вересень 2010 року на суму 44 283,00 грн. за жовтень 2010 року на суму 15 155,00 грн (а.с.40).

Не погоджуючись з прийнятим ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до преамбули Закону №168/97-ВР, зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Стаття 7 зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст.7 Законом України “Про податок на додану вартість”визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР, норми якого підлягають застосуванню до спірних відносин, визначають, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

в) залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

Відповідно до п.5 Порядку заповнення податкової декларації, затвердженого наказом ДПА України №165 від 30.05.1997 (із змінами та доповненнями), податкова накладна вважається недійсною лише у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання, виготовлення, будівництва, спорудження

Відповідно до п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 ст. 7 цього Закону. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом пунктом документами.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом”, а п.1.7 ст.1 цього ж Закону встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Дані правові норми визначають, що до складу валових витрат (а отже витрат, на підставі яких може бути сформованих податкових кредит) можуть бути віднесені витрати, що безпосередньо повязані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції, робіт, послуг, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та підтверджені належними та достатніми первинними документами.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз правових норм, які регулюються правовідносини, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обовязкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом (іншими особами - учасниками господарських операцій з контрагентами позивача в ланцюгу постачання товару) добросовісного платника податків зобовязань по сплаті податку до бюджету, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій.

Недобросовісність учасників господарських правовідносин в ланцюгу постачання не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності позивача.

В судовому засіданні встановлено, що позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва.

Як свідчать матеріали справи під час розгляду справи, на момент видачі позивачу податкових накладних його контрагенти ТОВ «Кон-ТРАСТ»; ТОВ «НАВАЛІС», ТОВ «Міжнародний труд», перебували у Державному реєстрі підприємств та організацій України та знаходилися на податковому обліку як платники ПДВ, і, відповідно, мали право на видачу податкових накладних.

Податкові накладні надані ТОВ «Кон-ТРАСТ»№67 від 01.09.2010 року (а.с. 76), № 63 від 20.09.2010 року (а.с. 79), №52 від 15.07.2010 року (а.с. 84), № 46 від 17.06.2010 року (а.с. 87); ТОВ «Міжнародний труд»№ 200801 від 20.08.2010 року (а.с. 131); ТОВ «НАВАЛІС» № 20801 від 02.08.2010 року (а.с. 137), № 270801 від 27.08.2010 (а.с. 139) отримані позивачем від вказаних підприємств та використані при формуванні позивачем податкового кредиту за червень, серпень, вересень 2010 року, досліджувались податковою при проведенні перевірки. Будь-яких порушень при їх складанні або підстав для визнання їх недійсними відповідачем не було виявлено та не відображено у акті перевірки.

В обґрунтування свого висновку про завищення заявленої суми бюджетного відшкодування позивачем, відповідач у акті перевірки зазначив, що право на відшкодування податку виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість , а не з самого факту існування зобовязання по сплаті податку на додану вартість .

Слід зазначити, що Закон №168/97-ВР не передбачає відповідальності платників податків за дії інших платників.

Так, у пункті 1.3 ст.1 Закону №168/97-ВР, платника податку визначено як особу, яка згідно із цим законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з вимогами п.10.2 ст.10 Закону №168/97-ВР платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»п.10.1 ст.10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Верховним судом України неодноразово висловлювалась правова позиція із вказаних питань, яка ґрунтується на тому, що сама по собі несплата податку продавцем або його контрагентами - постачальниками (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. У разі невиконання контрагентом платника податків зобовязань по сплаті податків до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не може бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на формування податкового кредиту та відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

При розгляді справи встановлено, що причиною умовиводу відповідача про порушення позивачем податкового законодавства є, в тому числі, висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, що не стосується позивача, про фактичне нездійснення ТОВ «Кон-ТРАСТ»; ТОВ «НАВАЛІС», ТОВ «Міжнародний труд»підприємницької діяльності з іншими контрагентами (не позивачем).

З врахуванням викладеного, доводи представника контролюючого органу про протиправність формування позивачем податкового кредиту в звязку з недобросовісністю позивача та його контрагентів, які не виконали (не сплатили до бюджету) податкові зобовязання, визнані судом необґрунтованими.

Субєкт господарювання (добросовісний учасник господарських операцій) навіть за власною ініціативою не наділений можливістю зясування обставин сплати податків та зборів контрагентами (тим більше третіми особами в ланцюгу постачання товарів (послуг) та контролю за сплатою податків іншими субєктами підприємницької діяльності. Якщо контрагент не виконав свого зобовязання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст.61 Конституції України).

Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема є податкова накладна.

При розгляді справи встановлено, що видані позивачеві контрагентами податкові накладні відповідають вимогам діючого законодавства і є належним доказом правомірності формування податкового кредиту по ПДВ.

На час укладання та виконання договорів ТОВ «Кон-ТРАСТ»; ТОВ «НАВАЛІС», ТОВ «Міжнародний труд»були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрований платником ПДВ, а отже, мав право виписувати (видавати) податкові накладні. В свою чергу, покупець (позивач) мав правові підстави включити суму ПДВ по таким податковим накладним в податковий кредит.

Закон України “Про податок на додану вартість” не ставить в залежність підтвердження правомірності віднесення субєктом господарювання до податкового кредиту сум податку на додану вартість від отримання результатів перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування, якщо платник податків (в даному випадку позивач) виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку постачальником в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту добросовісним покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Судження відповідача про відсутність у позивача права на формування податкового бюджетного відшкодування по податковим накладним, виписаним субєктами господарювання, у ланцюгах постачання яких є підприємства, що мають ознаки фіктивності, були предметом судового дослідження та визнанні судом необґрунтованими з наведених вище підстав.

Право на податковий кредит та отримання відшкодування ПДВ з бюджету залежить від взаємовідносин з першими контрагентами-постачальниками та не ставиться в залежність від дій постачальників за ланцюгами контрагентів та не залежить від проведення зустрічних перевірок податковими органами. Закон України “Про податок на додану вартість” не передбачає відповідальності платника податків за дії інших платників, в тому числі підприємств, установ, організацій, СПД фізичних осіб, з якими позивач взагалі не мав господарських відносин.

Відповідач не спростував доводи позивача, які в свою чергу підтверджені допустимими та достатніми доказами, про реальний характер вчинених господарських операцій з ТОВ «Кон-ТРАСТ»; ТОВ «НАВАЛІС», ТОВ «Міжнародний труд».

Первинні документи бухгалтерського та податкового обліку повною мірою підтверджують проведення господарських операцій позивачем з першим прямим постачальником-контрагентом.

Крім того, будь-яких достатніх та допустимих доказів на підтвердження умовиводів про наявність ознак фіктивності субєктів господарювання в ланцюгу постачальників, в тому числі рішень судів в кримінальному, цивільному, господарському або адміністративному судочинстві, відповідачем не надано.

Припущення контролюючого органу про те, що товар який був поставлений позивачу від ТОВ «Кон-ТРАСТ»; ТОВ «НАВАЛІС», ТОВ «Міжнародний труд», фактично належав іншим субєктам господарювання, котрими були використані документи (товарно-транспорті накладні) та печатки ТОВ «Кон-ТРАСТ»; ТОВ «НАВАЛІС», ТОВ «Міжнародний труд»”, не можуть бути взяті в обґрунтування правомірності дій контролюючого органу, оскільки ґрунтуються тільки на здогадах, що не підтверджені фактичними даними.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «Кон-ТРАСТ»; ТОВ «НАВАЛІС», ТОВ «Міжнародний труд», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення придбання товару для здійснення господарської статутної діяльності направленої на отримання прибутку, висновки відповідача про нікчемність правочинів, вчинених за участю ТОВ «Кон-ТРАСТ»; ТОВ «НАВАЛІС», ТОВ «Міжнародний труд»та ТОВ «УРЗ «Кронід»є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В спірному акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження умовиводу про порушення позивачем податкового законодавства.

Таким чином, оскільки відповідачем - субєктом владних повноважень, на якому в адміністративному судочинстві лежить тягар доказування правомірності своїх дій та рішень, не надано спростувань реального характеру здійснюваних позивачем господарських операцій, що були обумовлені діловою метою, доводи ДПІ про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Кон-ТРАСТ»; ТОВ «НАВАЛІС», ТОВ «Міжнародний труд», є бездоказовими.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, обовязок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач не довів належними засобами доказування правомірність прийняття ним податкового повідомлення-рішення №0000310070 від 13.04.2011.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати у вигляді судового збору підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.11, 71, 98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва №0000310070 від 13.04.2011 року на загальну суму 80 858,00 грн. в повному обсязі.

3. Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю “Український радіаторний завод “Кронід”(вул.. 1-а Слобідська, 120, м. Миколаїв, 54042, код ЄДРПОУ 31159983) понесені судові витрати у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя О.В. Малих

Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України

та підписана суддею 26 серпня 2011 року.