Постанова № 18678451, 12.08.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Вступна та резолютивна частини

м. Миколаїв.

12.08.2011 р. Справа № 2а-3519/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Малих О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Котенко О.В..,

представника позивача: ОСОБА_1 дов. №3 від 20.01.2011,

представника відповідача: ОСОБА_2. дов. №18802/9/10-013 від 11.10.2010,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

адміністративним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Морський спеціалізований порт Ніка-Тера”(вул.. Айвазовського, 23, а/с 1003, м. Миколаїв, 54052)

до відповідача: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (вул.. Чкалова, 20, м. Миколаїв, 54017)

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 0000140037 від 11.04.2011 року,

Керуючись ст.ст.11, 71, 98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000140037 від 11.04.2011. на загальну суму 3055,00 грн. в повному обсязі.

3. Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю “Морський спеціалізований порт Ніка-Тера”(вул.. Айвазовського, 23, а/с 1003, м. Миколаїв, 54052 , код ЄДРПОУ 22439446) понесені судові витрати у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги , встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строку, встановленого цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя О.В. Малих

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.08.2011 р. Справа № 2а-3519/11/1470

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Малих О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Котенко О.В..,

представника позивача: ОСОБА_1 дов. №3 від 20.01.2011,

представника відповідача: ОСОБА_2. дов. №18802/9/10-013 від 11.10.2010,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

адміністративним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Морський спеціалізований порт Ніка-Тера”(вул.. Айвазовського, 23, а/с 1003, м. Миколаїв, 54052)

до відповідача: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (вул.. Чкалова, 20, м. Миколаїв, 54017)

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 0000140037 від 11.04.2011 року,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000140037 від 11.04.2011 на загальну суму 3055,00 грн., оскільки перевірка, за наслідками якої складено спірне повідомлення-рішення проведена без правових підстав, передбачених законодавством ; первинні документи, що вказують на отримання від контрагента позивача ТОВ “САТЄРА” товару є в наявності; позивач повністю розрахувався з постачальником; на момент видачі податкових накладних ТОВ “САТЄРА” мало свідоцтво платника ПДВ та було включено до ЄДР; відповідач не має повноважень на визнання нікчемними або фіктивними угод, укладених між позивачем та його контрагентами; доказів визнання угод фіктивними, у встановленому законодавством порядку, відповідачем не надано.

Відповідач проти позовних вимог заперечує (а.с.86-87), вказуючи на те, що при перевірці ТОВ “САТЄРА” не було встановлено фактів передачі позивачу товарів від ТОВ “ САТЄРА ”; укладені між позивачем та ТОВ “САТЄРА ” правочини є нікчемними, оскільки операції по ним здійснювались без мети настання реальних наслідків.

Під час розгляду справи, представник позивача та відповідача підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях проти нього.

Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу.

У судовому засіданні 12.08.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.

23.03.2011 року відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю “Морський спеціалізований порт Ніка-Тера” з питань правильності обчислення податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунку з ТОВ «САТЄРА»за період вересень 2010.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №320/37/22439446 від 24.03.2011 (а.с.16-24).

У висновку акту перевірки відповідачем вказано на порушення ТОВ ВКФ ““Морський спеціалізований порт Ніка-Тера” п.п. 7.31 п.7.3 7.4.1, 7.4.5 п 7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) (надалі Закон №168/97-ВР) в результаті чого занижено податок на додану вартість, в періоді, що перевірявся на загальну суму 2444,00 грн..

Заперечення позивача на акт перевірки №458/НК-03 від 30.03.2011 (а.с.25-30) залишені Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві без задоволення (а.с.31-33).

На підставі акту перевірки, 11.04.2011 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000140037, яким позивачу донараховано по податку на додану вартість 3055,00 грн., з яких 2444,0 грн. за основним платежем та 611.00 грн. штрафних санкцій (а.с.10).

Не погоджуючись з прийнятим Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до преамбули Закону №168/97-ВР, зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Стаття 7 зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту.

Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР, норми якого підлягають застосуванню до спірних відносин, визначають, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у тому числі у звязку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпункт 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Абзац третій даного підпункту передбачає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.5 Порядку заповнення податкової декларації, затвердженого наказом ДПА України №165 від 30.05.1997 (із змінами та доповненнями), податкова накладна вважається недійсною лише у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як свідчать матеріали справи під час розгляду справи, на момент видачі позивачу податкових накладних його контрагент ТОВ «САТЄРА»перебувало у Державному реєстрі підприємств та організацій України та знаходилось на податковому обліку як платник ПДВ, і, відповідно, мало право на видачу податкових накладних.

Податкова накладна №4552 від 08.09.2010, отримана позивачем від вказаного підприємства та використана при формуванні позивачем податкового кредиту за вересень 2010 року досліджувалась податковою при проведенні перевірки. Будь-яких порушень при їх складанні або підстав для визнання ії недійсною відповідачем не було виявлено та не відображено у акті перевірки.

В обґрунтування свого висновку про заниження позивачем податку на додану вартість, внаслідок безпідставного включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ з операцій по придбанню товарів у ТОВ «САТЄРА», відповідач у акті перевірки посилається на наступне:

- актом від 18.03.2011 № 323 складеним ДПІ у Приморському районі м. Одеси за наслідками перевірки ТОВ «САТЄРА», встановлено, що останнє не могло здійснювати фінансово-господарську діяльності через відсутність основних фондів, технічного персоналу, складських приміщень та транспортних засобів, тому вказаним актом правочини укладені ТОВ «САТЄРА»визнано нікчемними.

Позивач наполягає на тому, що господарські операції з купівлі-продажу у ТОВ «САТЄРА», запчастин на загальну суму 52212 грн. (ПДВ 8702 грн.) дійсно мали місце, їх здійснення підтверджено первинними бухгалтерськими документами (видатковими та податковими накладними (а.с.38-41), доказами оплати товару (а.с. 43-47), а також фактом використання продукції отриманої від ТОВ «САТЄРА»оскільки товар придбався для власних потреб.

Дослідивши надані позивачем докази суд встановив, що товарні позиції, яки придбані позивачем у ТОВ «САТЄРА», за своєю кількістю та найменуванням повністю співпадають з тими позиціями, які в подальшому були використані позивачем (а.с.110-124).

Крім вжиття заходів офіційного зясування обставин у справі, судом була надана податковому органу можливість довести, що укладені між позивачем та ТОВ «САТЄРА», угоди спрямовані на отримання податкових пільг, а не на досягнення господарсько-фінансового результату. Однак, належних доказів в підтвердження фактів “безтоварності” операцій з поставки позивачу продукції, відповідачем суду не надано.

Стосовно “нікчемності” укладених між позивачем та його контрагентом правочинів, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом.

Цивільний кодекс України встановлює, що нікчемними є правочини: у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним (ч.1 ст.219, ч.1 ст.220 ЦК); у разі відсутності схвалення правочину який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ч.2 ст.221 ЦК); правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ч.1 ст.224 ЦК); у разі відсутності схвалення опікуном, правочину, який вчинено недієздатною фізичною особою (ч.1 ст.226 ЦК); правочин, який порушує публічний порядок (ч.2 ст.228 ЦК), а також в інших випадках передбачених ч.1 ст.27, ч.3 ст.121, ч.6 ст.126, ч.3 ст.247, ч.1 ст.249, ч.2 ст.547, ч.3 ст.586, ч.3 ст.614, ч.6 ст.633, ч.2 ст.661, ч.4 ст.698, ч.3 ст.719, ч.4 ст.720, ч.1 ст.739 та іншими статтями ЦК України.

Жодна з цих підстав не може бути застосована до правовідносин укладених між позивачем та ТОВ «САТЄРА».

Навіть ст.228 ЦК України у цьому випадку не може бути застосовано оскільки правовідносини які склалися між позивачем та ТОВ «САТЄРА», за своїм змістом не направлені на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також, для визнання правочину недійсним не має значення чи були сплачені сторонами податки з отриманих по цьому правочину коштів чи ні, оскільки ці зобовязання (сплата податків) виникають завжди після вчинення самого правочину.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, обовязок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач не довів належними засобами доказування правомірність прийняття ним податкового повідомлення-рішення №0000140037 від 11.04.2011.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати у вигляді судового збору підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.11, 71, 98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000140037 від 11.04.2011. на загальну суму 3055,00 грн. в повному обсязі.

3. Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю “Морський спеціалізований порт Ніка-Тера”(вул.. Айвазовського, 23, а/с 1003, м. Миколаїв, 54052 , код ЄДРПОУ 22439446) понесені судові витрати у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги , встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строку, встановленого цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя О.В. Малих

Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України

та підписана суддею 16 серпня 2011 року.