Постанова № 18672794, 11.10.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2011 р. Справа № 5021/1154/2011

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача –Єфименко Л.І., довіреність № 838/д від 25.07.2011 року.

відповідача –Хорохордин О.І., довіреність б/н від 01.01.2011 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3610 С/3-9) на рішення господарського суду Сумської області від 18.07.11 р. у справі № 5021/1154/2011

за позовом Публічного акціонерного товариства “Укрнафта”, м. Київ

до –Товариства з обмеженою відповідальністю “БАКС”, м. Шостка Сумської області

про стягнення штрафу у розмірі 149985,00 грн. та зобов’язання вчинити дії

встановила:

Позивач –Публічне акціонерне товариство “Укрнафта”, м. Київ, звернулось до господарського суду Сумської області з позовною заявою в якій, просив суд зобов’язати відповідача –Товариство з обмеженою відповідальністю “БАКС”, м. Шостка Сумської області здійснити поставку товару позивачу у кількості 9,5 тонн вартістю 94 050 грн. 00 коп. та стягнути з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 149985 грн. 00 коп., також покласти судові витрати на відповідача. Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору купівлі-продажу № 20/100-МТР від 08.02.2010 року неналежним чином виконав свої зобов’язання щодо поставки товару та ін.

Рішенням господарського суду Сумської області (суддя Чижик С.Ю.) від 18.07.2011 р. по справі № 5021/1154/2011 позов задоволено в повному обсязі, зобов’язано Товариство з обмеженою відповідальністю «БАКС» здійснити Публічному акціонерному товариству «Укрнафта»поставку товару –діетиленгліколю марки А (ГОСТ 10136-77) у кількості 9,5 тонн вартістю 94050,00 грн., стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «БАКС»на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»штраф у розмірі 149985,00 грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 2440,35 грн., витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Рішення мотивоване з посиланням на законність та обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог, з тих підстав, що позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача здійснити поставку товару в кількості 9,5 тонн вартістю 94050,00 грн. є правомірними, обґрунтованимитапідлягаючимизадоволенню на підставі договору та ін.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог відповідач вказує, що судом невірно застосовані положення ст. 32, 33, 34, 43, 55 ГПК України та ін.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, на наявність підтвердження виникнення цивільних прав та обов’язків та вчинення правочину між позивачем та відповідачем, а заперечення з боку відповідача, вважає необґрунтованими та безпідставними та ін.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що 08.02.2010 року між відповідачем –ТОВ «БАКС»(за договором Продавець) та позивачем –ПАТ «Укрнафта»(за договором Покупець) укладений договір купівлі-продажу № 20/100-МТР (далі договір), відповідно до умов якого продавець зобов’язався передати, а покупець прийняти і оплатити продукцію, іменовану надалі «товар», відповідно до додатку, що є його невід’ємною частиною ( п. 1.1 Договору).

Згідно з додатком до договору та додатковою угодою від 18.02.2010 року до нього, продавець зобов’язувався здійснити поставку товару діетиленгліколю марки А (ГОСТ 10136-77) у кількості 101 тонна на загальну суму 999900,00 грн. на умовах поставки (склад вантажоотримувача) протягом 10 календарних днів з моменту відкриття акредитиву (п. 5 Додатку).

Дата відкриття акредитиву 22.04.2010 року. З урахуванням умов договору, поставка товару мала відбутися до 05.05.2010 року включно. Проте, у встановлені договором строки товар поставлений не був.

Відповідачем протягом 06.05.2010 року –12.07.2010 року на виконання умов договору купівлі-продажу № 20/100-МТР відбулася часткова поставка товару в кількості 91,5 тонн на суму 905850,00 грн., що підтверджується двосторонніми актами приймання-передачі товару (а. с. 22-25).

При цьому, товар згідно з актами № 3 від 12.07.2010 року та № 4 від 12.07.2010 року був поставлений відповідачем після направлення позивачем відповідної вимоги від 01.07.2010 року № юр-1042про поставку товару та сплату штрафу та порушення умов договору.

Однак, вимоги позивача були задоволені не в повному обсязі. Продавець не поставив товар у кількості 9,5 тонн на суму 94050,00 грн., а також не сплатив штраф запорушення умовдоговору.

Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав в повному обсязі та належним чином, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов’язання щодо поставки товару, а також не сплатив штраф за порушення умов договору.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв’язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу, а відносини по поставці регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання, тобто підприємницькі відносини регулюються Господарським кодексом України.

На виконання умов договору відповідач поставив позивачу товар у кількості 91,5 тонн на суму 905850,00 грн. в строки вказані актах приймання-передачі: № 1 від 06.05.2010 р. у кількості 31,36 тонн вартістю з ПДВ - 310464,00 грн.; № 2 від 11.05.2010 р. у кількості 16,82 тонн вартістю з ПДВ –166518,00 грн.; № 3 від 12.07.2010 р. у кількості 12 тонн вартістю з ПДВ –118800,00 грн.; № 4 від 12.07.2010 р. у кількості 31,320 тонн вартістю з ПДВ –310068,00 грн., які підписані сторонами та скріплена їх печатками, але свої зобов’язання відповідач виконав не в повному обсязі, товар у кількості 9,5 тон на суму 94050,00 грн. залишився не поставленим позивачеві.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 94050,00 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог—відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України, визначає договір, як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що відповідач свої зобов’язання за договором виконав не в повному обсязі, доказів повної та своєчасної поставки товару позивачеві не надав, таким чином правомірно задоволено позов щодо зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю «БАКС»здійснити Публічному акціонерному товариству «Укрнафта»поставку товару –діетиленгліколю марки А (ГОСТ 10136-77) у кількості 9,5 тонн вартістю 94050,00 грн.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь –які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 149985 грн., за прострочення виконання зобов’язання за договором купівлі-продажу № 20/100-МТР від 08.02.2010 р.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни судового рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. При цьому, відповідач, не надав жодного доказу того, що господарський суд при винесенні рішення порушив норми процесуального права, які могли б в будь-якому випадку бути підставою для скасування даного рішення.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення з огляду на задоволення позову та з посиланням на ст. ст. 44, 49 ГПК України зазначив про розподіл судових витрат, та стягнув з відповідача на користь позивача 2440,35 грн. витрат по сплаті держмита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

З урахуванням викладеного, суд визнає доводи відповідача позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв’язку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, на існуванні яких наполягає відповідач.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Сумської області від 18.07.2011 р. по справі № 5021/1154/2011 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105, 106 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Рішення господарського суду Сумської області від 18.07.2011 р. по справі № 5021/1154/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

судді Пушай В.І.

Плужник О.В.

Повний текст постанови підписано 10.10.2011 р.