Постанова № 18672793, 11.10.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03"жовтня 2011 р. Справа № 5023/2501/11

          Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І., суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача –Шиманська Д.В., довіреність № 1 від 04.01.2011 року.

відповідача –не з’явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3404 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 26.07.11 р. у справі № 5023/2501/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Центр Рітрама-Україна", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Марбел - Рогань", м. Харків

про стягнення 366265,05 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс - Центр Рітрама - Україна", м. Київ, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою в якій, просив суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Марбел - Рогань", м. Харків 268703,82 грн. інфляційних витрат, 97561,23 грн. річних та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору поставки товару № П/ОП55 від 16.10.07 р. неналежним чином виконав свої зобов’язання щодо повної та своєчасної оплати товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.04.2011 року по справі № 5023/2501/11 (суддя Мамалуй О.О.) повернуто позовну заяву та додані до неї документи, в т.ч. платіжне доручення 2699 від 16.03.2011 р. про сплату державного мита. Ухвала мотивована тим, що до позовної заяви не подано належних доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих документів.

Позивач з ухвалою господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив зазначену ухвалу скасувати та направити справу на розгляд до господарського суду Харківської області.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.05.2011 року по справі № 5023/2501/11 (колегією суддів у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я, суддя Гончар Т. В., суддя Слободін М.М.) скасовано ухвалу господарського суду Харківської області від 11.04.2011 року по справі № 5023/2501/11 та направлено справу на розгляд господарського суду Харківської області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.07.2011 року по справі № 5023/2501/11 (суддя Калініченко Н.В.) відмовлено позивачу в задоволенні клопотань про забезпечення позову, відмовлено відповідачу в задоволенні заяви про зупинення провадження у справі, позов задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Марбел - Рогань", на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Центр Рітрама-Україна", 268703,82 грн. інфляційних нарахувань, 97561,23 грн. річних, 3662,65 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване тим, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 268703,82 грн. та 3% річних у сумі 97561,23 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання підлягають задоволенню, як правомірні та ін.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи її тим, що при винесенні рішення суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив та неправильне застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, дійсним обставинам справи та ін.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду Харківської області у справі № 5023/2501/11 від 26.07.2011р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Обґрунтовуючи тим, що твердження апеляційної скарги про сплату відповідачем суми основного боргу під час примусового виконання рішення суду у справі 47/327-08, спростовуються листом Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області від 02.08.2011 року № ДВ/1/26548 03-01-15/В-10 згідно з яким, грошові кошти по примусовому виконанню наказу господарського суду Харківської області № 47/327-08 станом на 27.07.2011 року, не стягувались. Нарахування інфляційних витрат та річних було здійснено позивачем за період з квітня 2009 року по березень 2011 року, тобто за період прострочення оплати основного боргу, що крім накладних, виписок банку, акту звірення взаєморозрахунків між сторонами, та інших доказів, які містяться у справі, підтверджується рішенням господарського суду Харківської області у справі № 47/327-08, що набрало законної сили. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15 лютого 2011 року та Постановою Вищого господарського суду України від 20 липня 2011 року. 16 березня 2009 року Позивачем у справі № 47/327-08 до господарського суду Харківської області подана заява про зміну розміру позовних вимог, відповідно до якої він просив суд стягнути з Відповідача на користь Позивача крім іншого, зокрема, інфляційних втрат у сумі 520 950,39 грн. та річних у сумі 69 680,74 грн. Дані вимоги були повністю задоволені рішенням Господарського судом Харківської області у справі № 47/327-08 (вх. 7039/5-47) від 08 грудня 2010 року. Таким чином, за період з квітня 2009 року по березень 2011 року інфляційні витрати та річні за порушення виконання грошового зобов'язання за поставлений товар з Відповідача не стягувались.

Враховуючи факт належного повідомлення позивача та відповідача про час та місце розгляду апеляційної скарги, та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що 16 жовтня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Центр Рітрама-Україна", м. Київ (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Марбел - Рогань", м. Харків (відповідач) укладений договір поставки товару № П/ОП55 (далі-договір), відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов’язання поставити та передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов’язався прийняти та сплатити вартість товару згідно з накладними.

Відповідно до пункту 2. 2 договору, асортимент, кількість, комплектність, ціна, вартість та строки поставки кожної окремої партії товару погоджуються сторонами в специфікаціях, які є невід’ємними частинами договору, на підставі замовлень (заявок) Покупця.

Згідно з пунктом 5. 3 договору, відповідач взяв на себе зобов’язання сплатити повну вартість поставленого товару протягом 60 календарних днів з дати передачі товару згідно з рахунком-фактурою Постачальника.

Як свідчать матеріали справи позивач свої зобов’язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору поставив відповідачеві товар на загальну суму 10129094,08 грн.

Відповідач не виконав належним чином договірні зобов’язання, лише частково оплатив вартість отриманого товару, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, яка на час звернення позивача з позовом до суду у вересні 2008 року (справа № 47/327-08) була визначена в розмірі 5706477,15 грн.

В процесі розгляду справи позивач заявою про зменшення розміру позовних вимог від 16.03.2009 року просив суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 4 507 371,87 грн., інфляційні в сумі 520 950,39 грн., річні в сумі 69 680,74 грн., пені в сумі 742 553,72 грн., штраф в сумі 502 508,99 грн., та судові витрати.

Також позивач заявою від 02.11.2009 року звернувся до суду про зменшення позовних вимог в зв’язку з погашенням відповідачем суми основного боргу в розмірі 1831350,49 грн. та просив стягнути з останнього 2676021,38 грн. основної заборгованості, інфляційних на суму 520950,39 грн., річних на суму 69680,74 грн., пені на суму 742553,72 грн., штрафу на суму 502508,99 грн., витрат по сплаті державного мита на суму 25000,00 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 118,00 грн., витрат на адвокатські послуги на суму 145000,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Светлічний Ю.В.) від 08.12.2010 р. по справі № 47/327-08 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Марбел - Рогань" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Центр Рітрама-Україна" суму основної заборгованості у розмірі 1112910,71 грн., інфляційні у розмірі 520950,39 грн., річні у розмірі 69680,74 грн., пеню у розмірі 742553,72 грн., штраф у розмірі 502508,99 грн., державне мито у розмірі 25500,00 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.В частині стягнення суми основного боргу у розмірі 1563110,67 грн. провадження у справі припинено на підставі статті 80 пункту 1-1 Господарського процесуального кодексу України. В частині стягнення витрат на послуги адвоката у розмірі 145 000,00 грн. відмовлено. Дане рішення набрало чинності.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.02.2011 року по справі № 47/327-08 апеляційні скарги залишені без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 08 грудня 2010 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20 липня 2011 р. у справі № 47/327-08 р. касаційну скаргу відповідача залишено без задоволення та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.02.11 р.- без змін.

З матеріалів справи вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 268703,82 грн. та 3% річних у сумі 97561,23 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання підлягають задоволенню як правомірні, тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на підставі умов Договору та відповідних вимог чинного законодавства України в зв’язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов’язання.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв’язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не зазначено, з якого саме періоду розраховано та стягнуто інфляційні та річні, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки позивачем до матеріалів надано обґрунтований розрахунок пені, штрафу, інфляційних та річних, з якого чітко вбачається, по накладних, за який період зроблено їх нарахування у відповідності до пунктів спірного договору, якими також визначено, зокрема, що протягом 60-ти календарних днів з дати поставки, відповідач зобов’язався перерахувати повну вартість поставленого товару згідно з специфікацією.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, колегія суддів вважає, що і позивач, і відповідач при укладанні договору вступили у договірні відносини на певних умовах, які є обов'язковими для виконання.

Відповідачем факт прострочення виконання зобов’язання не спростовується, нараховані позивачем пеня, штраф, інфляційні, річні підтверджуються наданим розрахунком, відповідають обставинам справи, ґрунтуються на умовах договору та приписах чинного законодавства; з урахуванням фактів, встановлених рішенням господарського суду Харківської області від 08.12.2010 року по справі № 47/327-08, що мають преюдиційне значення для даної справи; відповідачем не наведено правових підстав для його звільнення від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання за спірним договором, тому твердження відповідача про неправомірність висновків суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 268703,82 грн., 3% річних у розмірі 97561,23 грн. є необґрунтованими та недоведеними.

Вимога відповідача про те, що його двічі притягнуто до юридичної відповідальності одного виду за одне і теж саме правопорушення, а також, що судом не досліджено фактичне погашення грошового боргу під час проведення виконавчих дій, а також недоведенням факту користування Відповідачем чужими грошовими коштами є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, також законними та обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 268703,82 грн. інфляційних втрат та 97561,23 грн. 3% річних за прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення з огляду на задоволення позову та з посиланням на ст. ст. 44, 49 ГПК України зазначив про розподіл судових витрат, та стягнув з відповідача на користь позивача 3662,65 грн. витрат по сплаті держмита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

З урахуванням викладеного, суд визнає доводи відповідача позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв’язку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, на існуванні яких наполягає відповідач.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 26.07.2011 р. по справі № 5023/2501/11 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105, 106 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 26.07.2011 р. по справі № 5023/2501/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.

Повний текст постанови підписано 10.10.2011 р.