Постанова № 18672782, 05.10.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2011 № 12/45-57/119

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Новікова М.М.

суддів: Мартюк А.І.

Зубець Л.П.

при секретарі:

за участю представників

від позивача: ОСОБА_1 дов. б/н від 12.04.2011

від відповідача-1: ОСОБА_2 дов. №1628 від 17.05.2011

від відповідача-2: не зявились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова

компанія”

на рішення господарського суду м. Києва

від 05.07.2011

у справі №12/45-57/119 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Біона-плюс”

до 1. Акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія”

2. Товариства з обмеженою відповідальністю „КРОК-УкрЗалізБуд”

про стягнення 26780,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Біона-плюс” (надалі ТОВ „Біона-плюс”, позивач) про стягнення солідарно із Акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія”, правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство „Українська пожежно-страхова компанія” (надалі ПрАТ „УПСК”, відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю „КРОК-УкрЗалізБуд” (надалі ТОВ „КРОК-УкрЗалізБуд, відповідач-2) матеріального збитку у розмірі 26780,05 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.07.2011 у справі №12/45-57/119 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Біона-плюс” 25500,00 грн. суми страхового відшкодування, 255,00 грн. державного мита та 224,72 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „КРОК-УкрЗалізБуд” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Біона-плюс” 1280,05 грн. збитків, завданих внаслідок ДТП, 12,80 грн. державного мита та 11,28 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство „Українська пожежно-страхова компанія” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 05.07.2011 у справі №12/45-57/119 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову до Приватного акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія”.

Вимоги та доводи апеляційної скарги відповідача-1 мотивовані тим, що вказане рішення прийняте без належного врахування обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку відповідача-1, ПрАТ „УПСК” не має підстав для сплати страхового відшкодування, оскільки страхувальник не надав доказів, які б підтверджували законні підстави керування транспортним засобом громадянином ОСОБА_3

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.

Відповідач-2 в судове засідання не зявився, хоча про час та місце проведення судового повідомлявся належним чином.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

14.07.2010 близько 22 год. 30 хв. на 158 км а/д Чернігів-Прилуки відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ЗІЛ-130, державний номер НОМЕР_1 (надалі автомобіль ЗІЛ-130), що належить позивачеві, під керуванням громадянина ОСОБА_4, який рухався в напрямку м. Прилуки по своїй смузі руху, та автомобіля ВАЗ 21102, державний номер НОМЕР_2 (надалі автомобіль ВАЗ 21102), що належить відповідачеві-2, під керуванням громадянина ОСОБА_3, який рухався у напрямку м. Чернігів та здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, внаслідок чого трапилась ДТП, що призвело до загибелі водія автомобіля ВАЗ 21102 громадянина ОСОБА_3 на місці пригоди та пошкодження транспортних засобів.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, за фактом ДТП винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 17.01.2011 в звязку з загибеллю громадянина ОСОБА_3

Відповідно до вказаної постанови, громадянин ОСОБА_3 не пересвідчившись, що це буде безпечно, змінив напрямок руху, а отже порушив вимоги пунктів 2.3, 10, 11, 11.2 Правил дорожнього руху України. Зокрема в діях водія автомобіля ВАЗ 21102 вбачаються порушення вимог ПДР України, які знаходяться в причинному звязку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.

З висновку №508 автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу, від 14.10.2010 вбачається, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ЗІЛ-130 внаслідок його пошкодження у ДТП 14.07.2010, складає 26780,05 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що в рамках досудового врегулювання спору щодо відшкодування збитків в розмірі 26780,05 грн., заподіяних внаслідок ДТП, між позивачем та відповідачами було проведено листування.

Проте, листом від 23.11.2010 №712 відповідач-2 повідомив позивача про відмову в відшкодуванні заподіяних збитків, посилаючись на незаконне заволодіння транспортним засобом директором філії.

В свою чергу, відповідач-1 листом від 17.12.2010 №780 повідомив про відмову у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на відсутність документів, які б свідчили, що водій ОСОБА_3 експлуатував автомобіль ВАЗ 21102 на законних підставах.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ „Біона-плюс” звернулося до суду з позовом, в якому просив суд стягнути 26780,05 грн. матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП, солідарно з відповідача-1 та відповідача-2.

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки чинним законодавством солідарна відповідальність за порушення вищевказаних правовідносин не передбачена та між відповідачами відсутні договірні відносини щодо солідарної відповідальності, підстави для солідарного стягнення з відповідачів матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП, відсутні.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що відшкодування завданої власнику автомобіля ЗІЛ повинно здійснюватися відповідачем-1, відповідно до визначеного полісом №ВЕ/3115401 ліміту відповідальності (25500,00 грн.).

Як вбачається із вищевказаного полісу, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ВАЗ 21102, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля ВАЗ 21102 застрахована відповідачем-1.

Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВЕ/3115401) віднесено до 1-го типу

Відповідно до п.15.1 ст. 15 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (яка була чинною на момент укладення договору та вчинення ДТП) під першим типом договору страхування малося на увазі страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Згідно із ст. 16 Закону України „Про дорожній рух”, водій зобов'язаний: мати при собі та на вимогу працівників міліції передавати для перевірки посвідчення, реєстраційні та інші документи, що підтверджують право на керування транспортним засобом, а також дорожні (маршрутні) листи і документи на вантаж, що перевозиться (крім власників транспортних засобів, які використовують їх в індивідуальних некомерційних цілях), а у випадках, передбачених законодавством, страховий поліс (сертифікат) про укладання договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та ліцензійну картку на автомобільний транспортний засіб у разі надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково в якості доказу, який підтверджує законність підстав керування ОСОБА_3 автомобілем ВАЗ 21102 прийняв постанову Прилуцького МВ УМВС України від 10.02.2011про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом, оскільки місцевий суд ототожнив поняття „експлуатація без законних підстав” та „незаконне заволодіння транспортним засобом”.

Колегія суддів вважає, що законність підстав експлуатації транспортного засобу в розумінні Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, в редакції яка діяла на момент споєння ДТП, могла бути підтверджена реєстраційними та іншими документами, що підтверджують право керування, користування або розпорядження транспортним засобом, наприклад довіреність, маршрутний лист тощо.

До матеріалів справи не долучено жодних документів чи інших доказів, які б підтверджували законність підстав керування громадянином ОСОБА_3 автомобілем ВАЗ 21102.

У звязку із викладеним колегія суддів приходить до висновку про відсутність у ПрАТ „УПСК” підстав для сплати страхового відшкодування, оскільки страхувальник не надав доказів, які б підтверджували законні підстави керування транспортним засобом ВАЗ 21102 громадянином ОСОБА_3, більше того відповідач-2 у своєму листі №11/22-10 від 22.11.2010 вказав, що таких доказів не існує.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Місцевий господарський суд, враховуючи положення вищевказаних норм, дійшов правильного висновку, що у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 р. №6 визначено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 на момент скоєння ДТП працював на посаді директора філіалу Товариства з обмеженою відповідальністю „КРОК-УкрЗалізБуд”.

Вина ОСОБА_3 підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля ВАЗ 21102, відшкодовується відповідачем-2, оскільки саме відповідач-2 є власником джерела підвищеної небезпеки.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, громадянин ОСОБА_3, будучи директором філіалу „Крок-Укрзалізбуд”, взяв автомобіль ВАЗ 21102, який належав відповідачу-2. При цьому ОСОБА_3 не був призначений водієм цього автомобіля наказом по підприємству, але постійно користувався ним в службових цілях, під керуванням водія ОСОБА_5 Однак, не зважаючи на вказані факти, ОСОБА_3 безперешкодно покинув територію підприємства, жоден із співробітників якого не чинив йому у цьому перешкод.

Як вбачається із приписів ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана не лише з використанням, алей із зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, про наявність причинно-наслідкового звязку недбалого ставлення відповідача-2 до зберігання джерела підвищеної небезпеки із збитками, заподіяними позивачеві внаслідок ДТП, що сталася з вини співробітника ТОВ „КРОК-УкрЗалізБуд”, та за участю автомобіля відповідача-2.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що саме відповідач-2 є відповідальною особою за заподіяну позивачеві шкоду, внаслідок ДТП, що сталася 14.07.2010, у звязку із чим сума збитків, завданих Товариству з обмеженою відповідальністю „Біона-плюс”, у розмірі 26780,05 грн. підлягає стягненню з відповідача-2.

З огляду на викладене, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія” підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 05.07.2011 у справі №12/45-57/119 має бути скасоване в частині стягнення з ПрАТ „Українська пожежно-страхова компанія” на користь ТОВ „Біона-плюс” 25500,00 грн. суми страхового відшкодування, 255,00 грн. державного мита та 224,72 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що сума, яка оскаржується відповідачем-1, становить 25500,00 грн., тому виходячи саме із цієї суми має вираховуватись розмір державного мита, що підлягає сплаті за розгляд апеляційної скарги. У звязку із викладеним сума надмірно сплаченого відповідачем державного мита за розгляд апеляційної скарги у розмірі 6,4 грн. підлягає поверненню з Державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія” задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 05.07.2011 у справі №12/45-57/119 в частині задоволення позову до Приватного акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія” скасувати та прийняти нове рішення, резолютивну частину якого викласти в настуній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „КРОК-УкрЗалізБуд” (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 30-Б, к. 14, код 25391763) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Біона-плюс” (14001, Чернігівська обл., Новозаводський район, м. Чернігів, вул. Ціолковського, буд. 9, код 32095334) 26780 (двадцять шість тисяч сімсот вісімдесят) грн. 05 коп. збитків, завданих внаслідок ДТП, 267 (двісті шістдесят сім) грн. 80 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні позовних вимог до Приватного акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія” відмовити.”

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „КРОК-УкрЗалізБуд” (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 30-Б, к. 14, код 25391763) на користь Приватного акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія” (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 40, код 20602681) 127 (сто двадцять сім) грн. 50 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Повернути Приватному акціонерному товариству „Українська пожежно-страхова компанія” (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 40, код 20602681) з Державного бюджету 6 (шість) грн. 40 коп. надмірно сплаченого державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду м. Києва.

Матеріали справи №12/45-57/119 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддяНовіков М.М.

СуддіМартюк А.І.

Зубець Л.П.