Рішення № 18671190, 19.09.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2011 р.Справа № 15/17-1816-2011 Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

При секретарі А.Д. Діасамідзе

За участю представників:

від позивача Давидюк І.А.,

від відповідача не зявився,

від третіх осіб - не зявились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Саратське автотранспортне підприємство 15166”, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про стягнення 999 777,29 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „УкрСиббанк” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства „Саратське автотранспортне підприємство 15166” про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11118122000 від 22.02.2007 р. в сумі 999 777,29 грн., посилаючись на наступне.

Згідно з кредитним договором № 11118122000 від 22.02.2007 р. АКІБ „УкрСиббанк” надав ВАТ „Саратське автотранспортне підприємство 15166” кредит (грошові кошти) в сумі 168 320,00 доларів США строком з 22.02.2007 р. по 22.02.2011 р. Відповідно до умов вказаного кредитного договору відповідач зобов'язався повертати отриманий кредит, сплачувати нараховані відсотки та комісію у встановлені строки.

При цьому в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором відповідач передав в заставу транспортні засоби, а саме - пасажирські автобуси: марки БАЗ, модель А079.14, 2007 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1; марки БАЗ, модель А079.14, 2007 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_2; марки БАЗ, модель А079.14, 2007 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_3; марки БАЗ, модель А079.14, 2007 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_4, про що було укладено договір застави транспортного засобу від 22.02.2007 р.

Крім того, позивач зазначає, що наданий відповідачу кредит забезпечений порукою ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про що 22.02.2007 р. були укладені договори поруки № 96321 та № 96325 відповідно.

Як вказує позивач, згідно з пунктом 4.1. кредитного договору позичальник зобов'язався використовувати кредит на зазначені в договорі цілі та здійснювати повернення отриманого кредиту, сплату нарахованих процентів, комісій та інших платежів у порядку та терміни, встановлені кредитним договором.

Однак, за ствердженнями позивача, позичальником у встановлений кредитним договором термін повернення наданого йому кредиту (основної суми) та терміни сплати відсотків за кредит не дотримались, а саме позичальник не виконав свої зобов'язання за кредитним договором до 22.02.2011 р. Зокрема, відповідач грошові кошти в рахунок погашення заборгованості по кредиту та відсоткам не сплатив, чим грубо порушив умови кредитного договору.

Таким чином, позивач зазначає, що через невиконання відповідачем своїх зобов'язань по кредитному договору № 11118122000 від 22.02.2007 р. станом на 28.03.2011 р. загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем склала 999 777,29 грн., що в еквіваленті по курсу НБУ (7,9600) становить 125 600,16 дол. США, у т.ч.:

-сума заборгованості за кредитом - 809 478,43 грн., що в еквіваленті по курсу НБУ становить 101 693,27 дол. США;

-сума заборгованості по процентам за користування кредитом - 155 630,10 грн., що в еквіваленті по курсу НБУ становить 19 551,52 дол. США;

-сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 29 364,61 грн., що в еквіваленті по курсу НБУ становить 3 689,02 дол. США;

-сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам - 5 304,15 грн., що в еквіваленті по курсу НБУ становить 666,35 дол. США.

Разом тим позивач вказує, що згідно внесених до установчих документів банку змін, які зареєстровані у Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 18.12.2009 р., здійснених на виконання вимог Закону України „Про акціонерні товариства” від 17.09.2008 р. за № 514-VI, АКІБ „УкрСиббанк” було перейменоване у Публічне акціонерне товариство „УкрСиббанк”.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.05.2011 р. порушено провадження по справі № 15/17-1816-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду. Також вказаною ухвалою суду до участі у справі було залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які є поручителями відповідача як позичальника за кредитним договором № 11118122000 від 22.02.2007 р.

У судовому засіданні 18.07.2011 р. представником ТОВ „Саратське автотранспортне підприємство 15166” було заявлено про те, що Відкрите акціонерне товариство „Саратське автотранспортне підприємство 15166” ліквідовано внаслідок його реорганізації у ТОВ „Саратське автотранспортне підприємство 15166”. Однак, відповідні докази реорганізації Відкритого акціонерного товариства „Саратське автотранспортне підприємство 15166” у ТОВ „Саратське автотранспортне підприємство 15166” та наявності у останнього правонаступництва до суду не було надано.

З огляду на вищевикладене, ухвалою господарського суду Одеської області від 18.07.2011 року провадження у справі № 15/17-1816-2011 було зупинено на підставі ч. 2 ст. 79 ГПК України до визначення у встановленому чинним законодавством України порядку правонаступника ліквідованого Відкритого акціонерного товариства „Саратське автотранспортне підприємство 15166”. При цьому вказаною ухвалою суду зобовязано ТОВ „Саратське автотранспортне підприємство 15166” надати до господарського суду копії рішення про реорганізацію (ліквідацію) Відкритого акціонерного товариства „Саратське автотранспортне підприємство 15166”, рішення про створення ТОВ „Саратське автотранспортне підприємство 15166”, передаточного або реорганізаційного балансу (акту), статуту ТОВ „Саратське автотранспортне підприємство 15166”, довідку держреєстратора на Саратське автотранспортне підприємство 15166.

Товариством з обмеженою відповідальністю „Саратське автотранспортне підприємство 15166” було подано до господарського суду Одеської області копії протоколів № 1 загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства „Саратське автотранспортне підприємство 15166” від 16.06.2011 р. і протоколу № 1 загальних зборів учасників ТОВ „Саратське автотранспортне підприємство 15166” від 16.06.2011 р., а також копії статуту ТОВ „Саратське автотранспортне підприємство 15166”, передавального акту активів і пасивів, майнових та немайнових прав і обовязків ВАТ Саратське АТП 15166” і витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ „Саратське автотранспортне підприємство 15166” станом на 13.07.2011 р.

Як випливає з вказаних документів, Відкрите акціонерне товариство „Саратське автотранспортне підприємство 15166” (відповідач по справі) було ліквідовано внаслідок його реорганізації у ТОВ „Саратське автотранспортне підприємство 15166”, яке стало повним правонаступником прав і обовязків ліквідованого товариства.

Так, у звязку з вищенаведеним, ухвалою господарського суду Одеської області від 12.09.2011 р. провадження у справі № 15/17-1816-2011 було поновлено, а також здійснено заміну відповідача з Відкритого акціонерного товариства „Саратське автотранспортне підприємство 15166” на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю „Саратське автотранспортне підприємство 15166”.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с. 83-84) підтвердив наявність заборгованості перед позивачем за кредитним договором, при цьому послався на фінансову неспроможність погасити існуючу перед банком заборгованість.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

22.02.2007 р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком „УкрСиббанк” (банк) та Відкритим акціонерним товариством „Саратське автотранспортне підприємство 15166” (позичальник) був укладений кредитний договір № 11118122000, відповідно до п. 1.1 якого банк зобовязується надати позичальнику, а позичальник зобовязується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові) кошти в іноземній валюті в сумі 168320,00 доларів США у порядку і на умовах, визначених цим договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 850 016,00 грн. за курсом НБУ на день укладення цього договору.

Відповідно до п. 1.2.1. вказаного договору надання кредиту здійснюється у термін з 22.02.2007 р. по 22.02.2011 р.

Згідно п. 1.2.2. кредитного договору позичальник у будь-якому випадку зобовязаний повернути кредит у повному обсязі в терміни встановлені графіком погашення кредиту (додаток №1 до договору), якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього договору на підставі будь-якого з п.п.2.3., 5.3., 5.5., 5.6., 5.9., 5.10., 5.11., 7.4. договору. Позичальник зобовязується повернути основну суму кредиту та сплачувати плату за користування кредитом у вигляді процентів, комісій, а також сплатити штрафні санкції та здійснити інші грошові платежі згідно умов договору на рахунок № 3739911118122 в АКІВ „УкрСиббанк”. Кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми в повному обсязі на зазначений у цьому пункті рахунок.

П. 1.3.1. кредитного договору передбачено, що за використання кредитних коштів за цим договором встановлюється процентна ставка в розмірі 12,3 % річних, якщо не встановлена інша ставка згідно умов цього договору.

Згідно п. 1.3.4. кредитного договору нарахування процентів за цим договором здійснюється щомісяця, в останній робочий день поточного місяця, методом „факт/360” відповідно до вимог нормативно-правових актів НБУ та чинного законодавства України. Період нарахування процентів згідно умов цього договору починається з дня фактичного надання кредитних коштів, якщо умовами п.п. 1.3.2., 1.3.3., 9.2. договору не передбачено іншу дату початку нарахування процентів, а в наступному з першого календарного для поточного місяця. При цьому проценти нараховуються на суму кредитних коштів, що фактично надані банком позичальнику і які ще не повернуті останнім у власність банку відповідно до умов договору, якщо інша база нарахування процентів не передбачена умовами п. 1.3.2. та-або .п. 1.3.3.3, 9.2. договору.

У відповідності до п. 1.3.5 кредитного договору позичальник зобовязується сплачувати проценти за договором у строк протягом перших 5 робочих днів кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти за користування кредитом. При цьому остаточне погашення процентів повинно бути зроблене не пізніше дати остаточного повного повернення кредиту. При цьому, якщо останній день строку сплати процентів або дата остаточного повного повернення кредиту припадає на вихідний, святковий або неробочий день, в такому випадку останнім днем строку сплати процентів вважається перший робочий день, що слідує за таким вихідним днем.

Цільовим призначенням (метою) кредиту є придбання чотирьох автобусів БАЗ АО79.14.2007 р. ( п. 1.4. договору).

У пункті 2.1. кредитного договору зазначено, що у забезпечення виконання зобовязань позичальника за даним договором банком прийнята застава чотирьох автобусів АО79.14 2007 року випуску, загальною ринковою вартістю 1020000,00 грн., які належать ВАТ „Саратське автотранспортне підприємство 15166”. Зазначене підтверджується укладеним між ВАТ „Саратське автотранспортне підприємство 15166” і банком договором застави транспортного засобу від 22.02.2007 року.

Також 22.07.2007 р. в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 11118122000 від 22.02.2007 р. між АКІБ „УкрСиббанк” та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 були укладені договори поруки № 96321 та № 96325 відповідно.

Разом з тим, як зясовано судом, АКІБ „УкрСиббанк” було надано ВАТ „Саратське автотранспортне підприємство 15166” кредит за вищевказаним кредитним договором в розмірі 168320,00 дол.США, що вбачається з наданих позивачем банківських виписок по рахунку.

В силу частини 1 статті 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність” відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність” банківський кредит - будь-яке зобовязання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Відповідно до ч. 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Укладений між банком та відповідачем кредитний договір є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, банком були виконані зобов'язання за укладеним з ВАТ „Саратське автотранспортне підприємство 15166” кредитним договором та останньому були надані кредитні кошти в сумі 168320,00 доларів США, однак ВАТ „Саратське автотранспортне підприємство 15166” прийняті на себе зобов'язання щодо своєчасного погашення заборгованості по кредиту та сплаті нарахованих відсотків за користування кредитом не виконало, в обумовлені строки кредит за вказаним кредитним договором не повернуло.

Зокрема, відповідно до кредитного договору погашення кредиту мало бути здійснено 22.02.2011 р. Також нараховані проценти за користування кредитними коштами мали сплачуватися щомісячно протягом перших 5 робочих днів.

За статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Відмовою повернути отримані кредитні кошти за вищевказаним кредитним договором та сплатити нараховані проценти за користування кредитним коштами ВАТ „Саратське автотранспортне підприємство 15166” порушило умови цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. В свою чергу вказані обставини є підставою для стягнення суми заборгованості у судовому порядку.

Разом з тим, як вже зазначалось, Відкрите акціонерне товариство „Саратське автотранспортне підприємство 15166” було ліквідовано у звязку з його реорганізацією у ТОВ „Саратське автотранспортне підприємство 15166”, яке є повним правонаступником прав і обовязків ліквідованого товариства. Таким чином, сума заборгованості ТОВ „Саратське автотранспортне підприємство 15166” за кредитним договором № 11118122000 від 22.02.2007 р. згідно наданої позивачем до суду довідки-розрахунку заборгованості на 28.03.2011 р. склала:

-по кредиту 101693,27 доларів США, що еквівалентно 809478,43 грн. за курсом гривні до долару США, встановленому НБУ на 28.03.2011 р. (100 доларів США = 796,00 грн.).,

-по процентам за користування кредитними коштами 19551,52 доларів США, що еквівалентно 155 630,10 грн. за курсом гривні до долару США, встановленому НБУ на 28.03.2011 р. (100 доларів США = 796,00 грн.).

При цьому слід зазначити, розмір суми заборгованості за кредитним договором відповідач не спростував. Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення вказаної суми заборгованості.

Разом з тим суд вважає цілком обґрунтованим застосування позивачем санкцій за прострочку повернення кредиту і сплати нарахованих відсотків. Так, згідно умов вказаного кредитного договору позичальник зобов'язався сплачувати нараховані відсотки, здійснити погашення кредиту, проте порушив вказані умови. Доводи відповідача щодо неможливості виконання зобовязань за укладеним з позивачем кредитним договором в силу фінансової неспроможності до уваги суду не приймаються, оскільки за приписами ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до положень частини 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Разом з тим частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Також відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

П. 7.1 кредитного договору № 11118122000 передбачено, що за порушення позичальником термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій, встановлених договором, банк має право вимагати від позичальника, а позичальник при цьому зобовязаний сплатити банку додатково до плати за кредит пеню з розрахунку 8% річних від суми, зазначеної простроченої заборгованості (суми кредиту та/або процентів по кредиту та/або комісій), розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості, за методом „факт/360”, але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Враховуючи вищевикладене та те, що позичальником не були своєчасно виконані зобовязання за кредитним договором № 11118122000, на думку суду, позивачем правомірно нараховано пеню на прострочену суму боргу по кредиту та по нарахованим відсоткам. Так, згідно наданої позивачем до суду довідки-розрахунку заборгованості на 28.03.2011 р. розмір пені складає:

-за несвоєчасне погашення боргу по кредиту 3689,02 доларів США, що еквівалентно 29364,61 грн. за курсом гривні до долару США, встановленому НБУ на 28.03.2011 р. (100 доларів США = 796,00 грн.).,

-за несвоєчасне погашення боргу по процентам 666,35 доларів США, що еквівалентно 5304,15 грн. за курсом гривні до долару США, встановленому НБУ на 28.03.2011 р. (100 доларів США = 796,00 грн.).

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором № 11118122000 від 22.02.2007 р. складає 125600,16 доларів США (101693,27 доларів США борг по кредиту + 19551,52 доларів США борг по відсоткам + 4355,37 доларів США пені), що еквівалентно 999777,29 грн. за курсом гривні до долару США, встановленому НБУ на 28.03.2011 р. (100 доларів США = 796,00 грн.).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ „УкрСиббанк” обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

У звязку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита та витрати на ІТЗ судового процесу, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Саратське автотранспортне підприємство 15166”, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про стягнення 999 777,29 грн. задовольнити у повному обсязі.

2.СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Саратське автотранспортне підприємство 15166” (68200, Одеська область, смт. Сарата, Промзона, 3а; код ЄДРПОУ 03114997) на користь Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” (61050, м. Харків, пр. Московський, 60; код ЄДРПОУ 09807750; кореспондентський рахунок 32009100100 в УНБУ в Харківській області, МФО 351005) заборгованість за кредитним договором № 11118122000 від 22.02.2007 року в сумі 125600/сто двадцять п'ять тисяч шістсот/ дол. США 16 цнт. США, що в еквіваленті по курсу НБУ (7,960) станом на 28.03.2011 р. складає 999777/дев'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч сімсот сімдесят сім/грн. 29 коп.; витрати по держмиту в сумі 9997/девять пять девятсот девяносто сім/грн. 77 коп., витрати по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 26.09.2011 р.