Рішення № 18671189, 21.09.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2011 р.Справа № 15/17-2979-2011 Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

При секретарі А.Д. Діасамідзе

За участю представників:

від позивача - Крушинський В.В.,

від відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства „Дельта-лоцман” до Приватного акціонерного товариства „Українське Дунайське пароплавство” про стягнення 3473,05 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Дельта-лоцман” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства „Українське Дунайське пароплавство” про стягнення 3473,05 грн., посилаючись на наступне.

02.02.2011 р. між Державним підприємством „Дельта-лоцман” та Відкритим акціонерним товариством „Українське Дунайське пароплавство” був укладений договір № 311/П-11, відповідно п. 2.1.1 якого ДП „Дельта-лоцман” взяло на себе зобов'язання за заявками відповідача у встановленому порядку, відповідно до діючих Правил плавання, Обов'язкових постанов, Зводу звичаїв порту тощо, своєчасно і якісно виконувати лінійні і портові лоцманські проведення суден, надавати послуги по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, надавати послуги СРРС у зонах дії ЦРРС/ПРРС та надавати право проходження по Бузько-Дністровсько-лиманському, Херсонському морським каналам та глибоководному судновому ходу р. Дунай-Чорне море (БДЛК, ХМК, ГСХ), а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити надані послуги.

Відповідно до п. 2.1.2. вказаного договору позивач зобов'язався надавати відповідачу рахунки для сплати зборів і платежів за користування зазначеними послугами, які оформлені на підставі встановлених цін і державних тарифів, розцінок позивача та вимог даного договору.

Пунктом 2.2.3 договору передбачено, що відповідач зобов'язаний робити своєчасну сплату робіт (послуг) відповідно до умов цього договору по суднах, що плавають під іноземним прапором - у ВКВ, а під прапором України - у національній валюті України, вказувати в банківських документах необхідну розшифровку платежу по кожному судну.

Відповідно до п. 2.2.4 договору відповідач повинен сплачувати рахунки відповідача у термін, визначений цим договором.

Так, п. 4.2.2. договору встановлено, що оплата здійснюється відповідачем на протязі 5 банківських днів з дня отримання рахунку за реквізитами, зазначеними у рахунку.

Відповідно до п. 5.5. договору агент несе повну матеріальну відповідальність перед підприємством за повноту та своєчасність оплати наданих послуг по розрахунках як у національній валюті України, так і у ВКВ.

Як зазначає позивач, відповідно до умов укладеного договору на підставі заявок відповідача, позивач у період - березень 2011 року надав послуги з лоцманського проведення та послуги служби регулювання руху суден суднам під агентуванням Відкритого акціонерного товариства „Українське Дунайське пароплавство” на загальну суму 29268,90 грн.

При цьому позивач стверджує, що для оплати наданих послуг відповідачу були виставлені рахунки, отримання яких підтверджується реєстрами одержаних рахунків, і які відповідачем були несвоєчасно оплачені, всупереч умовам укладеного договору, що підтверджується банківськими виписками.

В свою чергу у звязку з несвоєчасною оплатою відповідачем рахунків позивач згідно з п. 5.4. договору нарахував відповідачу пеню у вигляді сплати подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої вартості послуг за кожний день прострочення платежу, що складає 1424,16 грн.

Також, посилаючись на положення ст. 230 ГК України, позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 2048,89 грн.

Таким чином позивач зазначає, що відповідно до розрахунку, загальна сума нарахованої позивачем за несвоєчасну оплату рахунків складає 3 473,05 грн., з яких пеня в сумі 1 424,16 грн. та штраф в сумі 2 048,89 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.08.2011 р. порушено провадження по справі № 15/17-2979-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду на 12.08.2011 р.

В засіданні суду 12.08.2011 р. представник відповідача повідомив суду про зміну найменування відповідача з Відкритого акціонерного товариства „Українське Дунайське пароплавство” на Приватне акціонерне товариство „Українське Дунайське пароплавство”. Так, суд, порадившись на місці, ухвалив змінити найменування відповідача з Відкритого акціонерного товариства „Українське Дунайське пароплавство” на Приватне акціонерне товариство „Українське Дунайське пароплавство”.

Відповідач з позовними вимогами погодився частково, про що зазначено у відзиві на позовну заяву (а.с. 65-66), заперечуючи проти вимог про стягнення штрафу, застосування якого не передбачено чинним законодавством у даних спірних правовідносинах, та посилаючись на здійснення позивачем невірного розрахунку пені.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

02 лютого 2011 року між Державним підприємством „Дельта-лоцман” (підприємство) та Приватним акціонерним товариством „Українське Дунайське пароплавство” (агент) був укладений договір № 311/П-11, відповідно до п. 1.1, п. 2.1.1 якого позивач зобов'язується за заявками відповідача надавати послуги з лінійного і портового лоцманського проведення, послуги по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, надавати послуги Служби регулювання руху суден у зонах дії ЦРРС/ПРРС та надавати право проходження по Бузько-Дніпровсько-лиманському, Херсонському морським каналам та глибоководному судновому ходу р. Дунай-Чорне море (далі - БДЛК, ХМК та ГСХ), а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ, а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги. При цьому споживачем наданих позивачем послуг є судновласник (в розумінні ст. 20 КТМ України).

Згідно п. 2.1.2 вказаного договору позивач зобов'язується надавати відповідачу рахунки для сплати зборів і платежів за користування зазначеними послугами, які оформлені на підставі встановлених цін і державних тарифів, розцінок позивача та вимог цього договору (п. 2.1.2 договору).

Пунктом 2.2.3. договору передбачено, що відповідач зобов'язаний здійснювати своєчасну сплату відповідно до умов цього договору по суднах, що плавають під іноземним прапором - у ВКВ, а під прапором України - у національній валюті України, вказувати в банківських документах необхідну розшифровку платежу по кожному судну.

Відповідно до п. 2.2.4 договору відповідач зобовязався сплачувати рахунки позивача у терміни, визначені цим договором.

Пунктом 4.2.2. договору встановлено, що розрахунок здійснюється за наявності підписаного акту виконаних робіт на протязі десяти банківських днів з дати отримання рахунку за реквізитами зазначеними у рахунках.

Згідно п. 5.5 договору відповідач (агент) несе повну матеріальну відповідальність перед позивачем за повноту та своєчасність оплати наданих послуг по розрахунках як у національній валюті, так і у ВКВ.

Разом з тим відповідно до статті 106 Кодексу торговельного мореплавства України із суден, що користуються послугами державних морських лоцманів, справляється лоцманський збір, порядок справляння і розмір якого встановлюється Міністерством транспорту України за погодженням з Міністерством економіки України.

Відповідно до статті 115 Кодексу торговельного мореплавства України із суден, що користуються послугами служби регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються Міністерством транспорту України за погодженням Міністерством економіки України.

Так, наказом Міністерства транспорту України від 27.06.1996 № 214 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 374/1399 від 24.07.1996) затверджені збори і плати за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України, в тому числі лоцманський збір та збір за користування послугами служби регулювання руху суден.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Укладений між сторонами по справі договір про надання послуг є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як зясовано судом, відповідно до укладеного договору позивачем у лютому 2011 року були надані послуги з лоцманського проведення, швартування та послуги служби регулювання руху суден судну „Сергій Грицевец”, яке знаходилось під агентуванням відповідача.

В свою чергу для оплати наданих послуг відповідачу було виставлено рахунок № ИФ-00300 від 15.03.2011 р. на суму 29269,90 грн., оригінал якого згідно реєстру одержаних рахунків з оригіналами квитанцій був отриманий відповідачем 16.03.2011 р.

Разом з тим, як вбачається з наявних в матеріалах справи банківський виписок, відповідачем вказаний рахунок був оплачений частинами, зокрема 11.05.2011 р. відповідачем було сплачено 10 069,90 грн., а 12.05.2011 р. було сплачено ще 19200,00 грн., тоді як за умовами договору вказаний вище рахунок мав бути оплачений на протязі 10 банківських днів з дати отримання рахунку, тобто не пізніше 30.03.2011 р. (за вирахуванням неробочих днів: 19.03, 20.03, 26.03, 27.03). Отже, має місце прострочення виконання відповідачем своїх зобовязань щодо сплати наданих позивачем послуг.

Ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Разом з тим невиконання зобовязання або виконання зобовязання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем виконаних робіт) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

В свою чергу відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Як передбачено п. 5.4 договору, в разі порушення строку здійснення остаточного розрахунку, передбаченого пунктом 4.2.2. цього договору, агент за вимогою підприємства несе перед останнім відповідальністю у вигляді сплати подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вартості послуг за кожний день прострочення платежу.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Враховуючи те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобовязання за договором щодо повної оплати наданих позивачем послуг, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню. Між тим, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені (а.с. 10), судом встановлено неправильність такого розрахунку з огляду на обрання позивачем періоду прострочення, починаючи з 24.03.2011 р., оскільки строк виконання відповідачем зобовязань з оплати послуг позивачем розраховано без урахування неробочих днів, що суперечить умовам договору. Тому судом здійснено перерахунок пені, виходячи з існуючої суми боргу і періоду прострочення з 31.03.2011 року, що складають:

-за період з 31.03.2011 р. по 11.05.2011 р.: 10069,90 грн.х0,1%х42 дн. = 422,94 грн.;

- за період з 31.03.2011 р. по 12.05.2011 р.: 19200,00 грн. х 0,1% х 43 дн. = 825,60 грн.

Відтак, загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача складає 1248,54 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7%, що складає 2048,89 грн., то суд вважає вказані вимоги необґрунтованими, оскільки умовами договору не передбачена така відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату рахунка у вигляді сплати штрафу.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ДП „Дельта-лоцман” частково обґрунтовані, у звязку з чим підлягають частковому задоволенню.

У звязку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1.Позов Державного підприємства „Дельта-лоцман” до Приватного акціонерного товариства „Українське Дунайське пароплавство” про стягнення 3473,05 грн. задовольнити частково.

2.СТЯГНУТИ з Приватного акціонерного товариства „Українське Дунайське пароплавство” (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Краснофлотська, 28; код ЄДРПОУ 01125821; р/р 260050831105 у філії ПАТ „Укрексімбанк” м. Ізмаїл, МФО 328629) на користь Державного підприємства „Дельта-лоцман” (54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27; код ЄДРПОУ 25374003; р/р 2600700101008 у філії ВАТ „Державний Експортно-Імпортний Банк України” у м. Миколаєві; МФО 326739) 1248/одна тисяча двісті сорок вісім/ грн. 54 коп. пені, витрати по сплаті державного мита в сумі 36/тридцять шість/грн. 67 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в розмірі 84/вісімдесят чотири/грн. 84 коп.

3.У задоволенні решти частини вимог Державного підприємства „Дельта-лоцман” відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 26.09.2011 р.