Рішення № 18671181, 21.09.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" вересня 2011 р.Справа № 5/17-3461-2011

За позовом: Державне підприємство “Іллічівський морський торговельний порт”

до відповідача: Дочірнього підприємства “МВ”

про стягнення 2328,67 грн.

Суддя Погребна К.Ф.

В судових засіданнях приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність № 95 від 20.09.2010р.;

від відповідача: ОСОБА_2 довіреність від 20.09.2011р.

Суть спору: Державне підприємство „Іллічівський морський торгівельний порт” ( далі позивач, ДП „Іллічівський морський торгівельний порт” ) звернувся до господарського суду Одеської області з позовної заявою до Дочірнього підприємства „МВ” ( далі відповідач, ДП „МВ” ) про стягнення 2241,71 грн. основного боргу та 3% річних у сумі 86,96 грн. з покладанням судових витрат на відповідача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.09.2011р. було порушено провадження у справі № 5/17-3461-2011 з призначенням справи до розгляду в засіданні суду 21.09.2011р.

У судовому засіданні 21.09.2011р. позивач, ДП „Іллічівський морський торгівельний порт”, звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог за вх. номером 32985/2011, в якій зазначає, що відповідачем ДП „МВ” сплачено суму основного боргу та у звязку з чим просить припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 2241,74 грн. та просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 86,96 грн. та покласти на відповідача судові витрати.

Позивачем заборгованість у розмірі 86,96 грн., а саме заборгованість за нараховані позивачем 3% річних визнана в повному обсязі.

У судовому засіданні 21.09.2011р., після повернення з нарадчої кімнати, відповідно до вимог статті 85 ГПК України, в присутності представників позивача та відповідача судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідач, Дочірнє підприємство „МВ” звернулося до позивача, Державного підприємства „Іллічівський морський торгівельний порт” з листом № /11/442 (а.с. 13) відповідно до якого просило виконати ремонтні роботи ковша, що належить Дочірньому підприємству „МВ”.

На підставі листа № /11/442 позивачем були надані відповідачу замовлені послуги, що підтверджується актом виконаних робіт від 20.05.2011р. (а.с. 12), який був підписаний сторонами без зауважень та претензій та скріплений печатками підприємств. 20.05.2011р. відповідачу було надано рахунок № ПР/20 552 на суму 13450,44 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 202 ЦК України право чином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. За формою та способом волевиявлення, відповідно до п. 1,2 ст. 205 ЦК України (далі Цивільного кодексу України) правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму право чину, якщо інше не встановлено законом. Право чин, для якого законом не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим , якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до п. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, яким обмінялися сторони. Право чин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу звязку.

Відповідно до п. 1 ст. 181 ГК України (далі ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та суд дійшов висновку що між сторонами у справі виник правочин та відповідні зобовязання за правочином, що підтверджується листом №/11/442 та актом виконаних робіт від 20.05.2011р.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог зазначеного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В листі № /11/442 міститься лише гарантія оплати наданих послуг, без конкретного строку виконання, у звязку з чим суд дійшов висновку, що строк виконання зобовязання в договорі не встановлений.

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З вищенаведених норм вбачається, що виставлений позивачем рахунок, відповідач мав сплатити у семиденний строк від дня його виставлення. Однак, в порушення викладених норм діючого законодавства, відповідач виставлений рахунок сплатив не в повному обсязі та несвоєчасно. Як вбачається з доданої до позовної заяви виписки по рахунку позивача, 11.08.2011 року відповідач здійснив оплату за проведення ремонтних робіт у сумі 11208,70 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобовязання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у сумі 86,96 грн.

З урахуванням надання позивачем доказів про оплату відповідачем заборгованості в сумі 2241,71 грн., (оплата здійснена після порушення провадження у справі, а саме 06.06.2011р.) та поданням позивачем заяви про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить припинити провадження у частині стягнення основного боргу, в силу положень ст. 202 ГК України, якими передбачено, що зобовязання припиняється шляхом його виконання, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору в цій частині у звязку з чим припиняє провадження в частині стягнення основного боргу відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, суд вважає, що уточнені позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача, в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 78, 80 ст.ст. 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства “МВ” (68000, м. Іллічівськ, вул. Леніна, буд. 1, кв. 2-Н, ЄДРПОУ 33081579) на користь Державного підприємства “Іллічівський морський торговельний порт” (68001, м. Іллічівськ, вул. Праці, 6, код 01125672) 3% річних за прострочення виконання грошового зобовязання у розмірі 86 (вісімдесят шість) грн. 96 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 102 (сто дві) грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.

3. Провадження в частині стягнення з Дочірнього підприємства “МВ” на користь Державного підприємства “Іллічівський морський торговельний порт” основного боргу у сумі 2241,71 грн. припинити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Погребна К.Ф.

Повний текст рішення складено та підписано 26.09.2011 року.