Рішення № 18671094, 19.09.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" вересня 2011 р.Справа № 20-4/17-1608-2011 За позовом: Публічного акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний банк”

до відповідачів: 1) Підприємства "Орловський завод" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

2) Товариства з обмеженою відповідальністю „Рест”

про стягнення 12384 636,77 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1.- за довіреністю № 2790 від 03.09.2010 року;

від відповідачів:

- Підприємства "Орловський завод" у вигляді ТОВ: не зявився

- ТОВ "Рест": не зявився.

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство „Перший Український Міжнародний банк” (далі Позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Підприємства „Орловський завод” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі Відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Рест” (далі Відповідач 2) про стягнення заборгованості за кредитним договором №7.4-93 від 22.01.2008р. в сумі 12384636,77 грн., з якої: 10086740,00 грн. заборгованість за основною сумою кредиту, 1212481,41 грн. заборгованість по процентам, 1085415,36 грн. пеня за порушення умов кредитного договору. Також позивач просить стягнути солідарно з відповідачів судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що між Підприємством „Орловський завод” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю та ЗАТ „Перший Український Міжнародний банк”, правонаступником всіх прав та зобовязань якого є Публічне акціонерне товариство „Перший Український Міжнародний банк”, було укладено кредитний договір №7.4-93 від 22.01.2008 року, за яким позичальнику було надано кредит (грошові кошти) в сумі 12625000,00 грн., строком до 21.01.2011 року, з процентною ставкою в розмірі 12,5% річних. Проте, в порушення умов договору, Підприємство "Орловський завод" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю у встановлені договором терміни вказаний кредит не повернуло, а також не сплатило проценти за його користування.

Враховуючи, що в якості забезпечення виконання зобов'язань Підприємством „Орловський завод” у вигляді ТОВ за кредитним договором №7.4-93 від 22.01.2008 року між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю „Рест” був укладений договір поруки №7.4-93/П від 22.01.2008р., відповідно до якого ТОВ „Рест” поручився перед кредитором за виконання Підприємством "Орловський завод" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю усіх його зобов'язань за кредитним договором, позивач звернувся до обох відповідачів із солідарними вимогами.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.04.2011 року (суддя Літвінов С.В.) було порушено провадження у справі №4/17-1608-2011 за позовом Публічного акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний банк” до відповідачів: Підприємства "Орловський завод" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю та Товариства з обмеженою відповідальністю „Рест” про стягнення 12384 636,77 грн., із призначенням справи до розгляду в засіданні суду.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, приймаючи до уваги перебування судді Літвінова С.В. на лікарняному з 01.07.2011 року та закінчення процесуального строку розгляду справи №4/17-1608-2011, було проведено повторний автоматичний розподіл справи № 4/17-1608-2011 та призначено її судді Щавинській Ю.М.

Ухвалою суду від 05.07.2011 р. суддею Щавинською Ю.М. справу №4/17-1608-2011 прийнято до провадження та присвоєно справі № 20-4/17-1608-2011 із призначенням судового засідання на 20.07.2011 р.

20.07.2011 р. до господарського суду Одеської області надійшла заява від Підприємства „Орловський завод” у вигляді ТОВ про відкладення розгляду справи, судом заява була задоволена та розгляд справи відкладено на 31.08.2011 р.

У судове засідання 31.08.2011 р. представник Підприємства „Орловський завод” у вигляді ТОВ з'явився, проте вимоги суду не виконав, звернувшись до суду з клопотанням про продовження строку розгляду справи на 15 днів для надання йому можливості виконати вимоги ухвал суду від 05.07.2011 р., 20.07.2011 р. та 31.08.2011 р.

Ухвалою суду від 31.08.2011 р. строк розгляд справи було продовжено та відкладено судовий розгляд на 19.09.2011р., суд втретє зобовязав Підприємство „Орловський завод” у вигляді ТОВ надати відзив на позов в порядку ст. 59 ГПК України; контррозрахунок у разі незгоди із розрахунком позивача; докази виконання кредитного договору, докази наявності договору страхування майна, починаючи з 15.02.2010 року. ТОВ „Рест” було також зобовязано надати відзив на позов в порядку ст. 59 ГПК України; докази, що підтверджують статус юридичної особи; контррозрахунок у разі незгоди із розрахунком позивача.

У судовому засіданні 19.09.2011 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник Підприємства „Орловський завод” у вигляді ТОВ у судове засідання 19.09.2011р. не зявився, незважаючи на повідомлення під розпис про час та місце судового засідання (а.с.39), письмового відзиву на позов та інших витребуваних судом документів не надав.

ТОВ „Рест” про час та місце проведення судових засідань повідомлений належним чином шляхом надсилання судових ухвал на юридичну адресу, зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру (т.2 а.с.6), що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштових відправлень (т.1 а.с.134, т.2 а.с.18,33), у судові засідання жодного разу не зявився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Разом з тим, згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У відповідності до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 “Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві”, нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу та порушує права інших учасників судового процесу.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Суд враховує, що відповідно до ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.08.2011 року строк розгляду справи № 20-4/17-1608-2011 вже було продовжено на пятнадцять днів до 19.09.2011 року відповідно до ст. 69 ГПК України за клопотанням представника Підприємства "Орловський завод" у вигляді ТОВ для надання йому можливості виконати вимоги ухвали суду, крім того розгляд справи неодноразово відкладався судом саме за клопотанням відповідача-1.

За таких обставин, суд розцінює незявлення відповідачів у судове засідання та неподання ними витребуваних доказів як недобросовісне користування процесуальними правами, спрямоване на невиправдане затягування судового процесу, у звязку з чим доходить до висновку про необхідність розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст.77 ГПК України.

Дослідивши матеріали справ, заслухавши пояснення представника позивача, надані під час судового розгляду, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено судом, між ЗАТ „Перший Український Міжнародний банк”, правонаступником всіх прав та зобовязань якого є Публічне акціонерне товариство „Перший Український Міжнародний банк”, та Підприємством „Орловський завод” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю укладено кредитний договір №7.4-93 від 22.01.2008 року (т.1 а.с.99-111) з додатковою угодою до нього №1 від 12.12.2008р. (т.1 ас.112), відповідно до якого банк зобовязується надати позичальнику кредит у розмірі 12625000,00 грн., а позичальник зобовязується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені цим договором.

Відповідно до п.6.1. кредитного договору позичальник зобовязаний повернути кредит у розмірах та строки, зазначені в графіку повернення кредиту (т.1, а.с.104-105), відповідно до якого погашення кредиту починається з 22.08.2009 року та закінчується 21.01.2011 року.

Позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання за кредитним договором: своєчасно та в повному обсязі надав Підприємству „Орловський завод” у вигляді ТОВ кредитні кошти, що підтверджується меморіальними ордерами (т.1, а.с.21-98).

Проте, Відповідач-1, в порушення зазначених умов кредитного договору, не виконав взяті на себе зобов'язання повернути кредит в строк до 21.01.2011 року та не сплатив у повному обсязі проценти за користування кредитними коштами, таким чином, у Відповідача-1 виникла прострочена заборгованість за основною сумою кредиту, що станом на 13.04.2011 року складає 10 086 740,00 гривень та підтверджується випискою по рахунку простроченої заборгованості Відповідача 1 по основному боргу (т.1, а.с.20).

Згідно до ст. 193 ГК України, яка цілком кореспондується із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи, що відповідач-1 належних доказів сплати основної заборгованості за кредитом не надав, суд вважає вимоги позивача про стягнення з боржника суми основного боргу цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В силу вимог ч.1 ст. 1048 ЦК України Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У відповідності до п. 7.2.1. кредитного договору, проценти за користування кредитом нараховуються банком за ставкою у розмірі 12,5 % річних (із розрахунку 365 днів на рік).

Згідно з п. 7.2.2. кредитного договору, період нарахування процентів складає календарне число днів. Датою закінчення періоду нарахування процентів є перший банківський день після 24-го числа (без його врахування) або день, що передує даті повернення кредиту, а початком - дата надання кредиту та/або перший банківський день після 24-го числа (з його врахуванням).

Відповідно до п. 7.2.3. кредитного договору, проценти нараховуються щоденно на фактичну суму і за весь час користування кредитом.

Пунктом 7.2.4. договору встановлено, що нараховані проценти повинні сплачуватися Відповідачем-1 щомісячно не пізніше 1-го банківського дня, наступного за 24-м числом кожного місяця.

Крім того, п. 7.2.1.1. передбачено, що у випадку невиконання чи неналежного виконання/ недотримання з будь-яких підстав зобов'язань, встановлених п.п.10.3.6.1., 10.3.6.2. кредитного договору, проценти за користування кредитом збільшуються встановленим договором чином. Так, у випадку, зокрема, невиконання чи неналежного виконання/недотримання зобов'язання, встановленого п. 10.3.6.1. кредитного договору, починаючи з першого дня такого невиконання/недотримання зобов'язання, проценти за користування кредитом збільшуються на 1 % (один процент) річних і будуть нараховуватися Банком за такою підвищеною ставкою до тієї дати, коли зазначене зобов'язання буде виконане/дотримане належним чином.

Пунктом 10.3.6.1. кредитного договору встановлено, що протягом строку дії кредитного договору (відповідно до 14.5. договору, кредитний договір діє до моменту виконання сторонами взятих, на себе зобов'язань) позичальник зобовязується забезпечувати перебування нерухомого майна, яке буде передане Банку в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, застрахованим відповідно до договору(ів) страхування, укладення яких передбачено кредитним договором.

Як зазначає позивач і вказане не спростовано відповідачем в порушення вимог ухвали суду від 31.08.2011р., 15.02.2009 року позичальником був укладений договір страхування іпотечного майна строком на 1 (один) рік. Отже, 14.02.2010 року сплив термін дії договору страхування і, на підставі п.п.7.2.1.1., 10.3.6.1. Кредитного договору, Банком була збільшена процентна ставка за користування кредитними коштами на 1 (один) процент річних.

Приймаючи до уваги, що, починаючи з 25.04.2010 року і станом на 13.04.2011 р. Відповідач-1 взагалі не сплачував Позивачу проценти за користування кредитом, вимоги позивача про стягнення процентів в сумі 1212481,41 грн., заявлені на підставі розрахунку, перевіреного судом, є також обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996 р. (із змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як свідчать матеріали справи, пунктом 12.1 Кредитного договору передбачено, що у разі порушення позичальником строків виконання зобов'язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, позичальник зобов'язаний сплатити на користь банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у відповідний період, за який сплачується пеня за кожен день прострочення. Розрахунок пені здійснюється на суму простроченого виконанням зобов'язання за весь час прострочення.

Тобто, у відповідності до вимог чинного законодавства, кредитним договором, який є обовязковим для сторін в силу ст.629 ЦК України, встановлений інший строк для нарахування штрафних санкцій.

Таким чином, у звязку з простроченням виконання грошових зобовязань за кредитним договором №7.4-93 від 22.01.2008р. позивачем була нарахована пеня за несвоєчасне повернення кредиту за період з14.05.2010 року по 13.04.2011 року в сумі 1 009 522,25 гривень та пеня за порушення строків сплати процентів за користування кредитом за період з 15.06.2010 року по 13.04.2011 року в сумі 75 893,11 гривень

Враховуючи, що факт неналежного виконання Відповідачем-1 договірних зобовязань, ним, у встановленому законом порядку, не спростовано, суд вважає цілком обґрунтованим нарахування позивачем пені за несвоєчасне повернення кредиту та процентів у вищевказаному розмірі.

З урахуванням вищевикладеного, загальна сума заборгованості Відповідача-1 станом на 13.04.2011 року становить: 12384 636,77 грн., з якої: 10086 740,00 грн. основного боргу, 1212 481,41 грн. відсотків та 1085 415,36 грн. пені.

Щодо вимог, заявлених до відповідача-2, суд вказує наступне.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як встановлено судом, в якості забезпечення виконання зобовязань Підприємства „Орловський завод” у вигляді ТОВ за кредитним договором № 7.4-93 від 22.01.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Рест” та Банком був укладений договір поруки №7.4-93/П від 22.01.2008 року (т.1 а.с.113-116), згідно п. 1.1, 1.2 якого ТОВ „Рест” відповідає перед кредитором за виконання зобовязання Відповідачем-1 в повному обсязі. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, що й Підприємство „Орловський завод” у вигляді ТОВ, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки.

Пунктом 1.3 договору поруки передбачено, що у разі порушення боржником зобовязання, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає право Кредитора вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі як від боржника і поручителя разом, так і від кожного з них окремо.

Відповідно до п. 3.1. договору поруки, у разі порушення зобов'язання Відповідачем-1 Позивач направляє Відповідачу-2 письмову вимогу виконати зобов'язання.

Пунктом 3.2. договору поруки встановлено, що Відповідач-2 зобов'язаний виконати пред'явлену вимогу Позивача в валюті зобов'язання в повному обсязі в строк не пізніше 3-х банківських днів з моменту отримання такої вимоги.

Згідно п. 3.3 договору поруки передбачено, що у разі порушення поручителем строку виконання вимоги кредитора, поручитель повинен сплатити кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення. Нарахування пені здійснюється на суму простроченого виконанням платежу за весь час прострочення.

Як встановлено судом, 24.01.2011 року позивачем було направлено на адресу Відповідача-2 повідомлення про порушення забезпеченого порукою зобов'язання від 21.01.2011 р. № ODE-23/13 (т.1, а.с.117-118) з вимогою виконати зобов'язання, що випливають з кредитного договору.

Зазначене повідомлення було отримане Відповідачем-2 28.01.2011 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання (т.1, а.с.119).

Проте, ні у встановлений договором поруки 3-денний строк, ні до моменту подання позову Відповідач-2 не виконав взяті на себе зобов'язання перед Позивачем щодо повернення суми кредиту, процентів та інших платежів.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення солідарно з Підприємства „Орловський завод” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю та Товариства з обмеженою відповідальністю „Рест” заборгованості за кредитним договором № 7.4-93 від 22.01.2008 р. в сумі 12384636,77 грн.

У звязку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідачів, згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідачів солідарно.

Керуючись ст.ст. 44 49,75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Підприємства „Орловський завод” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (67661, Одеська область, Біляївський район, с. Нерубайське, код ЄДРПОУ 05467062) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Рест” (65039, м. Одеса, вул. Середньофонтанська, буд.19, код ЄДРПОУ 32288404) на користь Публічного акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний банк” 83001, м. Донецьк, Ворошиловський район, вул. Університетська, буд. 2А, код ЄДРПОУ 14282829) заборгованість за кредитом в розмірі 12 384 636,77 (дванадцять мільйонів триста вісімдесят чотири тисячі шістсот тридцять шість) гривень 77 коп., з якої: 10086 740 (десять мільйонів вісімдесят шість тисяч сімсот сорок) грн., заборгованість за основною сумою боргу; 1212 481,11 (один мільйон двісті дванадцять тисяч чотириста вісімдесят одна) грн. 11 копійок, заборгованість по процентам за користування кредитом; 1085415,36 (один мільйон вісімдесят пять тисяч чотириста пятнадцять) грн. 36 коп. пеня за порушення умов кредитного договору; витрати по сплаті державного мита в розмірі 25500 /двадцять пять тисяч пятсот/ грн. та на ІТЗ судового процесу в сумі 236 /двісті тридцять шість/ грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Щавинська Ю.М.

Повне рішення складено 26.09.2011р.