Рішення № 18670362, 10.10.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" жовтня 2011 р. Справа № 12/5007/88/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді <Поле для текста >

судді Сікорської Н.А.

судді <Поле для текста >

за участю представників сторін

від позивача Мотренко О. Л. - директор,

ОСОБА_1, дов. б/н від 23.09.11р.

від відповідача не з'явився

розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шакур" (м.Київ) <В особі(назва) >

до Приватного підприємства "Україна" (с.Водотиї Брусилівського району Житомирської області)

про стягнення 222781,61 грн.

Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні 10.10.11р. оголошувалась перерва з 11 год. 30 хв. до 14 год. 05 хв.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 222781,61 грн., з яких 59854,85 грн. боргу згідно контракту №03/2010/АВ/Ш купівлі-продажу від 02.03.10р., 87174,00 грн. боргу згідно договору надання послуг (виконання робіт) №03/2010-РПА від 02.03.10р., 4539,15 грн. боргу за придбане пальне згідно видаткової накладної №РН-0000012 від 27.05.10р., а також 6700,46 грн. пені, 8717,29 грн. 3% річних, 27054,90 грн. інфляційних нарахувань, 28740,96 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач відзиву на позов не подав, свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.52).

Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 02.03.10р. між ТОВ "Шакур" (далі-позивач) та ПП "Україна" (далі-відповідач) було укладено контракт №03/2010/АВ/Ш купівлі-продажу (а.с.11-13), згідно якого відповідач в травні 2010р. отримав від позивача мінеральне добриво - аміак водний технічний ДСТУ 9-92 в кількості 333,24 т на загальну суму 507998,80 грн., що підтверджується видатковими накладними: №080510/002 від 08.05.10р., №100510/001 від 10.05.10р., №140510/007 від 14.05.10р. (а.с.14-16).

Відповідно до пп.1.1 даного контракту продавець (позивач) зобов'язався передати у власність, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити мінеральні добрива (далі-товар).

Згідно з пп.5.1 контракту покупець робить оплату вартості товару шляхом банківського переведення коштів у національній валюті України на поточний рахунок продавця на умовах 100% попередньої оплати на підставі рахунка-фактури продавця.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті отриманого товару виконав лише частково, згідно даних позивача в загальній сумі 448143,95 грн., з яких 70600,00 грн. були сплачені 15.04.2010 р., тобто до поставки продукції; 100000,00 грн. - в процесі поставки - 14.05.10 р., а решта після поставки.

Заборгованість на день прийняття рішення у справі становить 59854,85 грн., що підтверджується розрахунком позивача (а.с.25), виписками по особовому рахунку (а.с.31-36) та іншими матеріалами справи.

02.03.10р. між сторонами було укладено договір надання послуг (виконання робіт) №03/2010-РПА (а.с.17-20), згідно якого позивач надав відповідачу послуги по внесенню тракторами Т-150К в агрегаті з культиватором КУ-6А аміачної води в кількості 634,00 га., а також по її доставці автоцистернами Камаз-5320 та МАЗ в кількості 437,93 т на загальну суму 87174,00 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом виконаних робіт від 26.05.10р. (а.с.21).

За цим договором виконавець (позивач) зобов'язався за плату надати послуги вказані в додатку №1, що є невід'ємною частиною цього договору, а замовник (позивач) зобов'язався оплатити в повному обсязі (пп.1.1 договору).

Відповідно до пп.2.1 та пп.2.2 договору сторони погодили, що замовник здійснює оплату послуг в розмірі 100% її вартості, що передбачена в додатку №1, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця, вказаному в цьому договорі, при цьому замовник зобов'язався здійснити оплату послуг наступним чином:

- 50% передплата від планованої вартості послуг;

- кінцевий розрахунок проводиться по фактичному виконанню робіт після підписання акту виконаних робіт.

Згідно з пп.2.3 договору замовник зобов'язаний розрахуватися повністю з виконавцем протягом трьох банківських днів після підписання акту виконаних робіт, тобто по 31.05.10.

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день судового розгляду справи становить 87174,00 грн. Доказів щодо погашення вказаної заборгованості матеріали справи не містять.

Крім того, відповідно до усної домовленості між сторонами позивачем було поставлено відповідачу дизельне пальне на суму 4539,15 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000012 від 27.05.10р. (а.с.23), рахунком-фактурою №СфШ-000298 від 27.05.10р. (а.с.59).

Згідно зі ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, юридичні факти.

Таким чином, за фактом поставки позивачем відповідачу дизельного пального у останнього виникло зобов'язання щодо його оплати.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач своє зобов'язання щодо оплати отриманого дизельного пального не виконав.

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки відповідач неналежним чином виконував свої зобов"язання за вищевказаними угодами, позивачем на його адресу було надіслано вимогу за №1801 02 від 18.01.11р. (а.с.55) про сплату заборгованості в сумі 279111,95 грн., яка мала місце на день її пред"явлення, що підтверджується актом звірки розрахунків станом на 18.01.11 (а.с. 76).

Як вбачається з матеріалів справи, після пред"явлення вимоги відповідачем були проведені часткові розрахунки за аміачну воду 24.02.11 на суму 77543,95 грн. та 02.03.11 на суму 50000,00 грн. (а.с. 35, 36).

З огляду на викладене, на момент звернення до суду та на день винесення рішення заборгованість відповідача за отриману аміачну воду становить 59854,85 грн., за виконані роботи - 87174,00 грн., за дизельне пальне - 4539,15 грн. Всього 151568,00 грн.

Суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення основного боргу 151568,00 грн. є обгрунтованими, такими, що підтверджуються відповідними доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім сум основного боргу, позивач просить стягнути на свою користь з відповідача 6700,46 грн. пені у відповідності до на пп.4.3 договору надання послуг (виконання робіт) №03/2010-РПА від 02.03.10р., згідно якого в разі несвоєчасної оплати вартості послуг замовник сплачує на користь виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як наголошувалось вище, відповідач за договором надання послуг (виконання робіт) №03/2010-РПА від 02.03.10р. мав провести розрахунки по 31.05.10, тобто перебіг строку щодо прострочки виконання зобов"язання починається з 01.06.10 р., а закінчується 30.11.10.

Натомість, розрахунок пені за несвоєчасне проведення розрахунків в сумі 87174,00 грн. за виконані роботи позивач здійснює за період з 20.01.11р. по 20.07.11р. (а.с.24), тобто без дотримання вимог ч.6 ст.232 ГК України.

З огляду на викладене, вимоги позивача в цій частині є незаконним, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунків позивача, розмір інфляційних нарахувань становить відповідно:

- до договору надання послуг (виконання робіт) №03/2010-РПА від 02.03.10р. - 10112,20 грн.;

- до контракту №03/2010/АВ/Ш купівлі-продажу від 02.03.10р. - 16416,14 грн.;

- до видаткової накладної №РН-0000012 від 27.05.10р. - 526,55 грн. (а.с.27,28). Вцілому: 27054,90 грн.

Перевіривши їх правильність, суд встановив, що позивач невірно здійснив розрахунки інфляційних, а саме:

1) за договором надання послуг (виконання робіт) №03/2010-РПА від 02.03.10р. відповідач здійснив розрахунок за період з червня 2010 року по червень 2011 року. При цьому зазначив, що індекс інфляції в червні та липні 2010 року становить 0%, в той час, як рівень інфляції в ці місяці становив відповідно: 99,6 % та 99,8 % . Таким чином, не врахувавши дефляцію за вищевказані місяці, позивач штучно збільшив інфляційні нарахування.

Згідно розрахунку суду, інфляційні нарахування за період з червня 2010 р. по червень 2011 р. за несвоєчасно проведені розрахунки за договором про надання послуг становить суму 9956,24 грн.

2) За несвоєчасно проведені розрахунки за отриману продукцію за контрактом №03/2010/АВ/Ш купівлі-продажу від 02.03.10р. фактично нарахування інфляційних позивач розпочав з 01.08.10 і здійснював за кожень, коли мала місце заборгованість, по 30.06.11р.

Суд не погоджується з розрахунками позивача в цій частині і вважає їх неправильними з наступних підстав.

Як наголошувалось вище, сторони в контракті купівлі-продажу передбачили попередню оплату за отримані мінеральні добрива. Натомість, не отримавши 100% попередньої оплати, позивач здійснив поставку.

Таким чином, виходячи з положень ст. 538 ЦК України, оскільки позивач виконав своє зобов"язання, тому мав право вимагати оплати за поставлені мінеральні добрива у відповідності до приписів ст. 530 ЦК України.

Матеріали справи містять письмову вимогу, яка отримана відповідачем 18.01.2011 р. (а.с. 55), з якої вбачається, що позивач вимагав сплати заборгованості до 25.01.2011 р.

Оскільки відповідач зобов"язання на вказану дату не виконав, тому інфляційні слід починати обраховувати з лютого 2011 року в наступному порядку:

- борг 187398,80 грн. *1,009% = 189085,39 грн. =1686,59 грн

- 189085,39 грн. - 77543,95 грн. - 50000,00 грн. = 61541,44 грн. * 1,03954% (індекс інфляції з березня по червень 2011 р.) = 63974,85 грн. Інфляційні 2433,41 грн.

Загальна сума інфляційних за контрактом купівлі-продажу становить 4120,00 грн. (1686,59 грн. + 2433,41 грн.).

3) Розрахунок інфляційних за несплату вартості дизельного пального отриманого за видатковою накладною №РН-0000012 від 27.05.10р. здійснюється за аналогічною схемою з лютого 2011 року по червень 2011 року і становлять 221,95 грн. (4539,15 грн. * 1,0488969%-4539,15 грн.).

Таким чином загальна сума інфляційних за неналежне викоанння усіх зобов"язань становить 14298,19 грн., яка і підлягає задоволенню.

В частині стягнення 12756,71 грн. (27054,90 грн. - 14298,19 грн.) суд відмовляє.

Згідно розрахунків позивача, розмір 3% річних нарахувань становить, відповідно:

- до договору надання послуг (виконання робіт) №03/2010-РПА від 02.03.10р. - 2973,47 грн. за період з дня виникнення заборгованості з 01.06.2010 року по 20.07.2011 р.;

- до контракту №03/2010/АВ/Ш купівлі-продажу від 02.03.10р. - 5590,11 грн. за період з 11.05.2010 р. по 20.07.2011 ;

- до видаткової накладної №РН-0000012 від 27.05.10р. - 153,71 грн. за період з 04.06.2010 р. по 20.07.2011 р.(а.с.25,26).

Всього: 8717,29 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних в сумі 2973,47 грн. згідно договору надання послуг (виконання робіт) №03/2010-РПА від 02.03.10р., суд вважає, що вказана сума нарахована обґрунтовано та відповідно до чинного законодавства.

За несвоєчасно проведені розрахунки за контрактом купівлі-продажу та за дизельне пальне, як і наголошувалось вище, розрахунки слід проводити з 25.01.11 по 20.07.11. Таким чином 3% річних за контрактом купівлі-продажу становлять 1209,91 грн.; за дизельне пальне - 66,04 грн.

Загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 4249,42 грн.

В частині стягнення 4467,87 грн. 3% річних (8717,29 грн. - 4249,42 грн.) суд відмовляє.

Щодо вимоги позивача про стягнення 28740,96 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст.536 ЦК України, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Оскільки, ні законодавством, ні укладеним між сторонами контрактом №03/2010/АВ/Ш купівлі-продажу від 02.03.10р. та договором надання послуг (виконання робіт) №03/2010-РПА від 02.03.10р. не передбачено розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, господарський суд відмовляє в частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 28740,96 грн.

Посилання позивача на ст. 1048 ЦК України, як на обгрунтування розміру процентів, є некоректним, оскільки вказана стаття міститься в главі 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" параграф "Позика" і стосується саме договору позики, тому не може застосовуватись за аналогією до інших договірних правовідносин.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)(ст.610 ЦК України).

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач позов не оспорив, доказів сплати боргу суду не подав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства, укладеного контракту і договору та такими, що підлягають задоволенню в сумі 170115,61 грн., з яких 151568,00 грн. - основний борг; 14298,19 грн. - інфляційні нарахування; 4249,42 грн. - 3% річних.

В частині стягнення 52666,00 грн., з яких 6700,46 грн. пені, 12756,71 грн. - інфляційних, 4467,87 грн. 3% річних, 28740,96 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами суд відмовляє в зв'язку з безпідставністю.

Судові витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.193 ГК України, ст.ст.11, 509, 525, 526, 536, 610, 625, 692, 901 ЦК України, керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Україна", 12624, с.Водотиї Брусилівського району Житомирської області, вул.Леніна 25, ідентифікаційний код 03746361:

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шакур", 01133, м.Київ, вул.Щорса 29, ідентифікаційний код 32668563:

- 151568,00 грн. основного боргу,

- 14298,19 грн. інфляційних нарахувань,

- 4249,42 грн. 3% річних,

- 1701,16 грн. державного мита,

- 180,21 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Суддя Сікорська Н.А.

Повне рішення складено 17 жовтня 2011 року.

Друк: 3 прим.:

1 - у справу,

2 - позивачу,

3 - відповідачу (рек. з повід. про вруч.). <Поле для текста >

<Текст >

<Текст >

<Текст >