Рішення № 18670361, 13.10.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "13" жовтня 2011 р.Справа № 20/5007/79/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гнисюка С.Д.

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 - довіреність від 07.09.2011р.

від відповідача ОСОБА_2 - довіреність від 07.09.2011р. ОСОБА_3 - довіреність від 07.09.2011р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясо Полісся" (м.Київ)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (м.Бердичів Житомирська область)

про стягнення 1158,86 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "М'ясо Полісся" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 1158,86 грн.

Ухвалою суду від 09.08.2011р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 20/5007/79/11.

В судовому засіданні 08.09.2011р. представник позивача повідомив суд, що відповідачем здійснено часткові проплати за отриманий товар таким чином, заборгованість на день розгляду справи становить 1111,92грн., про що зазначив в поданій у судовому засіданні довідці № 08/09-02 від 08.09.2011р.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 08.09.2011р. розгляд справи відкладено на 27.09.2011р. на підставі ст. 77 ГПК України.

08.09.2011р. на адресу господарського суду Житомирської області через загальний відділ від відповідача надійшов відзив №04/2011 від 06.09.2011р. на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечив з підстав викладених у ньому.

В судовому засіданні 27.09.2011р. в порядку ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 13.10.2011р.

10.10.2011р. на адресу суду через загальний відділ від позивача надійшов лист №06/10-01 від 06.10.2011р. в якому останній зазначив, що заборгованість відповідача станом на 06.10.2011р. становить 1111,92грн.

Після перерви в судовому засіданні 13.10.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з урахуванням часткових проплат та поверненого товару з підстав зазначених у позовній заяві.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, в частині оплати за фактично отриманий товар.

Також, представник позивача зазначив, що 14.06.2011р. направив відповідачу лист-вимогу на суму 1158,86грн., в якій звертався до останнього з проханням сплатити суму заборгованості. Однак, отримав відповідь від відповідача, в якій повідомлялось, що заборгованість в сумі 931,99грн. по видатковим накладним №12028 від 27.04.2011р. на суму 423,32грн. та №12473 від 02.05.2011р. на суму 508,67грн. було оплачено представнику ТОВ "М'ясо Полісся" ОСОБА_5, який розписався в книзі розрахунків, копії двох сторінок якої відповідач надіслав позивачу. Крім того, зазначив, що структурний підрозділ "служба безпеки" в ТОВ "М'ясо Полісся" відсутній, працівник на прізвище ОСОБА_5 в товаристві ніколи не працював.

Щодо повернення товару на суму 179,93грн. зазначив, що разом із листом позивач отримав копію накладної №15 від 06.06.2011р., але даного товару не отримував. До того ж дана накладна в графах "Кому відпущено" та "Від кого прийнято" заповнені не належно.

Після перерви представники відповідача в судовому засіданні 13.10.2011р. проти позову заперечили з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву, зокрема, зазначили, що товар по накладними №12028 від 27.04.2011р. та №12473 від 02.05.2011р. оплатив готівкою в сумі 931,99грн. представнику позивача ОСОБА_5, що підтверджується його підписом в книзі розрахунків з постачальником.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд Житомирської області, -

ВСТАНОВИВ:

Стаття 181 ГК України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у ч. 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтями 202, 205 ЦК України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися в будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду догорів не вимагалася.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається із матеріалів справи між Товариством з обмеженою відповідальністю "М'ясо Полісся" (далі позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (далі відповідач) було укладено усну угоду, згідно якої позивачем на підставі видаткових накладних №МП/К - 13571 від 11.05.2011р. на суму 450,83грн. (а.с.10); №МП/К - 12473 від 02.05.2011р. на суму 508,67грн. (а.с.11); №МП/К - 12028 від 27.04.2011р. на суму 423,32грн. (а.с.12) було поставлено відповідачу товар.

Отже, між сторонами виникли правовідносини купівлі - продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, момент, коли боржник буде вважатися таким, що прострочив виконання, настане зі спливом семиденного строку після надіслання кредитором вимоги щодо виконання зобов'язання боржником. З цього ж моменту буде вважатись порушення права кредитора і виникнуть підстави для звернення до суду за захистом порушених прав.

17.05.2011р. позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію №17/05-01 з вимогою сплати заборгованості в сумі 1338,26грн. за поставлений товар із попередженням, що в іншому випадку будуть вжиті заходи по примусовому задоволенні вимог в судовому порядку (а.с.66).

Відповідач направив на адресу позивача лист № 01/2011 від 06.06.2011р. в якому зазначив, що претензія на суму 1338,26грн. є необґрунтованою, оскільки, оплата проводилася готівкою по факту поставки товару. Таким чином, станом на 01.06.2011р. фактична заборгованість за поставлений товар становить 179,40грн.

Судом встановлено, що до пред'явлення позову до суду (як вбачається з штампу відділення зв'язку на поштовому конверті у якому надійшла до суду позовна заява (а.с. 39), позовну заяву було направлено 04.08.2011р.), відповідач здійснив часткове погашення заборгованості за отриманий товар шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача на суму 179,40грн.грн., підтвердженням чого є банківська виписка від 06.06.2011р. (а.с.14-17) та повернув позивачу товар на суму 91,50грн. згідно накладної на повернення товару від 11.05.2011р. (а.с.13).

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи доведено, що станом на день подачі позовної заяви внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати фактично отриманого товару за останнім утворилась заборгованість в сумі 1111,92грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Доводи відповідача щодо оплати товару готівкою в сумі 931,99грн. представнику позивача ОСОБА_5 судом не приймаються, оскільки, вони не є належними доказами оплати товару. Накладна №15 від 06.06.2011р. також не приймається судом, як належний доказ повернення відповідачем позивачу товару, оскільки, з неї не вбачається, що зазначений відповідачем товар отримано позивачем (відсутні підпис, печатка останнього).

Інші доводи відповідача спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.

Згідно із ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44, 49 ГПК покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд Житомирської області,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясо Полісся" (01024, м. Київ, вул. Шовковична, 18-в, ідентифікаційний код 31088620) 1111,92грн. (одну тисячу сто одинадцять гривень 92 коп.) - заборгованості, 102,00грн. (сто дві гривні 00 коп.) державного мита, 226,44грн. (двісті двадцять шість гривень 44 коп.) - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяГнисюк С.Д.

<Поле для текста >

Віддрукувати: 3 прим.

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу

<Текст >