Постанова № 18669866, 13.10.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"13" жовтня 2011 р. Справа № 5019/166/11

Вищий господарський суду України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого,

Бакуліної С.В.,

Сибіги О.М.,

розглянувши касаційну скаргуВійськового прокурора Рівненського гарнізону

на постановувід 27.07.2011

Рівненського апеляційного господарського суду

у справі господарського суду Рівненської області № 5019/166/11

за позовомВійськового прокурора Рівненського гарнізону в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Квартирно-експлуатаційного відділу міста Рівне

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Автосервіс-М"

за участю представників:

- позивача

- відповідача

- Генеральної прокуратури не з’явились

не з’явились

Рубан Д.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області 14.06.2011 у справі №5019/166/11 (суддя Бережнюк В.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.07.2011 (колегія суддів у складі головуючого судді Дужич С.П., суддів Юрчук М.І., Василішин А.Р.), відмовлено в задоволенні позовних вимог Військового прокурора Рівненського гарнізону в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Квартирно-експлуатаційного відділу міста Рівне (далі –позивач) до ТОВ "Автосервіс-М" (далі –відповідач) про розірвання договору оренди та звільнення нежитлового приміщення.

Військовий прокурор Рівненського гарнізону з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення у справі, яким позовні вимоги задовольнити.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що судами попередніх інстанцій під час розгляду справи порушені норми матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 610, 651 ЦК України, ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Зокрема, скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій не враховано, що відповідач, в порушення приписів статей 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та умов договору оренди нерухомого військового майна від 20.10.2006, протягом тривалого часу належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного і в повному обсязі внесення орендної плати, що призвело до виникнення заборгованості перед державою в сумі 320396,78 грн. і є істотним порушенням договору в розумінні суті ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Представники сторін своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористались.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 12.10.2011 № 03.08-05/714 у зв’язку відпусткою судді Глос О.І., для розгляду касаційної скарги у даній справі сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Грейц К.В., судді Бакуліна С.В., Сибіга О.М.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника Генеральної прокуратури України, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 20.10.2006 між Міністерством оборони України в особі начальника КЕВ м. Рівне (орендодавець) та ТОВ "Автосервіс-М" (орендар) укладено договір оренди нерухомого військового майна, розташованого за адресою: м. Рівне, вул. Бахарєва, 22, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове володіння і користування нерухоме військове майно –будівлю майстерні інв. № 59 літ."А" площею 1698,5 м2, що знаходиться на балансі та обліковується в КЕВ м. Рівне (п. 1.1 договору); майно належить до державної власності (п. 1.2 договору) і передається орендареві для використання під автомайстерню (п. 1.6 договору); орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої КМУ, за результатами конкурсу та за домовленістю сторін і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (грудень 2005 року) 18387,00 грн. (п. 3.1 договору); орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.2 договору); орендна плата у розмірі 100% перераховується відповідачем не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним (п. 3.3 договору); орендар зобов’язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату за нерухоме майно та щомісячно фактичні комунальні та загальноексплуатаційні витрати на його утримання (п. п. 5.2, 5.10 договору); орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору або його розірвання в разі погіршення стану орендованого майна та внаслідок невиконання або неналежного виконання його умов орендарем (п. 8.2 договору); договір укладений терміном на 10 років і діє з моменту підписання та нотаріального посвідчення до 20.10.2016 (п. 10.1 договору).

На виконання умов договору позивач передав в оренду відповідачеві за актом прийому-передачі нежилі приміщення будівлі інв. № 59 у в/м № 3 м. Рівне, вул. Бахарєва, 22, натомість відповідач свої зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі внесенню орендної плати та комунальних платежів систематично не виконує, заборгувавши таким чином 320396,78 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, в зв’язку з чим позивач направив на адресу відповідача лист № 1728 від 15.12.2010 з пропозицією розірвати договір оренди та повернути орендоване майно, яка залишена без реагування, що і обумовило звернення військового прокурора Рівненського гарнізону до господарського суду Рівненської області з даним позовом, вимоги якого обґрунтовані приписами норм ч. 4 ст. 188 ГК України, ч. 2 ст. 651 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що норма ст. 783 ЦК України не містить такої підстави для розірвання договору за ініціативою наймодавця, як неналежне виконання зобов’язання по внесенню орендної плати, а тому і не може бути підставою його розірвання в судовому порядку; посилання позивача на ст. 651 ЦК України як на підставу розірвання в судовому порядку договору у зв'язку з несплатою орендних платежів є необґрунтованим, оскільки ця стаття, так само як і статті 782 ЦК України встановлює для таких випадків право на односторонню відмову від договору, яка можлива лише у випадку повної несплати коштів орендарем протягом 3 місяців підряд, втім, з розрахунку заборгованості відповідача з орендної плати та комунальних платежів станом на 01.07.2011 вбачається, що платежі проводились систематично, але не в повному обсязі через економічну неспроможність та брак коштів відповідача, що і призвело до утворення боргу в сумі 320396,78 грн.

Разом з тим, колегія суддів не може визнати рішення і постанову у справі такими, що прийняті внаслідок всебічного і повного встановлення всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору у справі.

Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України за договором оренди наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" встановлено, що орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Згідно статті 19 цього Закону орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Крім того, частинами 1, 3 статті 291 ГК України передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 ГК України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що свої зобов’язання за договором відповідач належним чином не виконував, сплачуючи орендну плату систематично, але не в повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилась значна заборгованість за оренду державного майна в сумі 320396,78 грн. за 2009-2011р.р.

Нормою статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

При цьому, колегія суддів констатує, що, виходячи з предмету договору, норма частини 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у спірних правовідносинах є спеціальною по відношенню до норми 783 ЦК України, якою встановлені підстави для розірвання договору на вимогу наймодавця, отже, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про те, що систематичне невиконання відповідачем своїх зобов’язань у вигляді щомісячної недоплати орендних платежів не відноситься до підстав дострокового розірвання договору.

При цьому, суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що позовні вимоги ґрунтуються саме на нормі ч. 2 статті 651 ЦК України, яка передбачає, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Тобто, саме такі інші випадки і підстави встановлені нормою ст. 783 ЦК України.

Отже, з метою правильного вирішення спору у справі судам слід було встановити обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а саме –істотність порушення відповідачем своїх зобов’язань за договором.

Натомість, суди попередніх інстанцій вдались до визначення права позивача на відмову від договору, що йому надається нормою статті 782 ЦК України у разі несплати орендних платежів протягом 3 місяців підряд і, відмовляючи в позові про дострокове розірвання договору оренди, суди попередніх інстанцій виходили з відсутності обставин, які в розумінні суті ч. 3 ст. 651 ЦК України та ч. 1 ст. 782 ЦК України можуть бути підставою для відмови від договору, відтак, судами внаслідок невірного визначення предмету доказування у справі, в порушення вимог ст. ст. 36, 38, 43, 84 ГПК України, не встановлена наявність чи відсутність обставин, які входять до предмету доказування і які мають значення для правильного вирішення спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване та законне судове рішення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Військового прокурора Рівненського гарнізону задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.07.2011 у справі господарського суду Рівненської області № 5019/166/11 та рішення господарського суду Рівненської області від 14.06.2011 у цій справі скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя                               К.В. Грейц

Судді           С.В. Бакуліна

О.М.Сибіга