Рішення № 18669191, 05.10.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" жовтня 2011 р. Справа № 11/035-11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікрофарм»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС ЛТД»

третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ТОВ «Аптека ВВС»

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС ЛТД»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікрофарм»

про стягнення 401 416 грн. 86 коп.

Суддя Мальована Л.Я.

позивач ОСОБА_1, дов.

Представники: від 11.04.2011 р.

відповідач ОСОБА_2, дов. № 1406

від 01.10.2011 р.

третя особа не зявилась

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 401 416 грн. 85 коп., які складають: 380935 грн. 62 коп. основна заборгованість, 14 941 грн. 90 коп. неустойки, 2891 грн. 98 коп. 3 % річних, 2647 грн. 35 коп. інфляційних втрат.

На підставі ст. 22 ГПК України позивач збільшив розмір позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача 431 813 грн. 53 коп. основного боргу, 2 647 грн. 35 коп. інфляційних витрат, 2891 грн. 98 коп. 3 % річних, 17 647 грн. 14 коп. неустойки, всього 455 000 грн.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві, а саме, накладні, додані до матеріалів справи підписані не уповноваженими (невідомими) особами, фактично по договору мед продукція не передавалась, а відповідно строк оплати не настав, накладні, які не було підписано в установленому законом та договором порядку, не є належними та допустимими доказами по справі, просить в позові відмовити повністю.

Ухвалою суду від 13.04.2011 р. прийнято до провадження зустрічний позов ТОВ «ВВС-ЛТД»до ТОВ «Мікрофарм»про визнання договору № 20 від 01.01.2010 р. недійсним.

Також надійшов позов від третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ТОВ «Аптека ВВС»до ТОВ «ВВС-ЛТД»та ТОВ «Мікрофарм»про визнання частково недійсним договору № 20 від 01.01.2010 р., який укладений між ТОВ «Мікрофарм»та ТОВ «ВВС-ЛТД».

Ухвалою суду від 16.08.2011 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ТОВ «Аптека ВВС».

Третя особа двічі в засідання суду не зявилась, про що була належним чином повідомлена судом.

Відповідач в судовому засіданні подав заяву в порядку ст. 46 ГПК України про колегіальний розгляд справи.

В обґрунтування поданої заяви відповідач посилається на особливу складність даної справи, норми Конституції України, Пленум Верховного суду України, вважає, що колегіальний розгляд справи є необхідним.

Розглянувши подану заяву, суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 46 ГПК України, справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово.

У суду відсутні підстави та докази на підтвердження таких підстав вважати, що суддею Мальованою Л.Я. одноособово не будуть всебічно та повно вивчені всі обставини справи та не буде прийнято законне та обгрутоване рішення.

Відповідачем повторно подано клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості сторонам провести звірку розрахунків.

Позивач заперечує, посилаючись на те, що з моменту порушення провадження у справі пройшов тривалий час і відповідач не сплатив ніяких коштів, а акт взаємозвірки розрахунків направлявся відповідачу, просить суд розглянути справу по суті.

Суд відмовляє відповідачу в клопотанні про відкладення розгляду справи, у звязку з тим, що всі раніше подані відповідачем клопотання були задоволені судом, про що зазначено в ухвалі від 14.09.2011 р.

Також відповідачем подано клопотання про витребування у позивача доказів, а саме документів, які б підтверджували повноваження його представників на підписання невідємних частин договору № 20 від 01.01.2010 р.

Позивач заперечує, посилаючись на те, що в матеріалах справи є всі документи та докази, сторонами погоджені умови договору, акти підписані уповноваженими особами відповідача.

Суд погоджується із запереченнями позивача та вважає, що в матеріалах справи є всі наявні докази, а заявлені відповідачем клопотання свідчать про навмисне затягування судового процесу, а тому на підставі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи здійснювався за допомогою звукозаписувальних технічних засобів, а саме програмно-апаратного комплексу «Діловодство суду».

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

01.01.2010 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Мікрофарм»(далі позивач, постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»(далі - відповідач, покупець) було укладено договір № 20 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобовязується поставити у власність покупцю, а покупець прийняти та своєчасно оплатити виготовлені постачальником лікарські препарати. Вказаний договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками.

Приписами п. 7.1 договору передбачено, що покупець зобовязаний оплатити поставлені медикаменти протягом 60 календарних днів з дня, наступного за днем отримання товару. Ціна медпрепаратів вказується в накладній, наданій постачальником (п. 7.2 договору).

Підпунктом 12.1 договору передбачено, що він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2012 р.

Факт отримання відповідачем ТОВ «ВВС-ЛТД»товару підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних: № 542 від 15.09.2010 р. на суму 174 993 грн. 80 коп., № 605 від 06.10.2010 р. на суму 11 475 грн., № 639 від 20.10.2010 р. на суму 62 321 грн. 80 коп., № 668 від 03.11.2010 р. на суму 141 418 грн. 80 коп., № 703 від 17.11.2010 р. на суму 18 978 грн. 40 коп., № 726 від 01.12.2010 р. на суму 42 511 грн. 20 коп., № 752 від 15.12.2010 р. на суму 211 944 грн. 40 коп., № 88 від 15.02.2011 р. на суму 93888 грн. які містять відтиск штампа відповідача в графі «одержав»та копіями довіреностей від 07.10.2010 р. № 873, від 21.10.2010 р. № 903, від 04.11.2010 р. № 936, від 18.11.2010 р. № 979, від 02.12.2010 р. № 1027, від 16.12.2010 р. № 1053, № 1144 від 16.02.2011 р. які видані відповідачем на отримання матеріальних цінностей від позивача.

З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача позивачем було направлено претензію від 23.02.2011 р. № 29 з пропозицією про погашення заборгованості за товар. Відповідачем відповідь не була надана, кошти не сплачені.

В порушення своїх договірних зобовязань відповідач не оплатив вартість поставленого товару повністю.

Відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на те, що накладні підписані не уповноваженими особами, фактично мед продукція не передавалась, а відповідно строк оплати не настав. Накладні, які не було підписано в установленому законом та договором порядку, не є належними та допустимими доказами по справі, а факт поставки продукції позивачем не було доведено.

Відповідно до п. 11 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР від 15.07.1965р. № П-6, приймання товарів мають право здійснювати робітники отримувача (покупця), уповноважені на то керівництвом підприємства-отримувача, і ці працівники повинні відноситись до категорії матеріально-відповідальних осіб. Відпуск товарно-матеріальних цінностей покупцям або передача їх безоплатно здійснюється підприємствами тільки на підставі доручень отримувачів (покупців).

Порядок використання доручень регулюється наказом Мінфіну України № 99 від 16.05.1996 р. "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей". Пунктом 2 Інструкції визначено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувача.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога про стягнення з відповідача 431 813 грн. 53 коп. заборгованості за поставлений товар підлягає задоволенню.

Разом з тим позивач просить суд стягнути з відповідача 2 647 грн. 35 коп. інфляційних втрат, 2 891 грн. 98 коп. 3 % річних та 17 647 грн. 14 коп. пені.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми.

В обґрунтування нарахованої пені, позивач посилається на п. 8.2 договору, відповідно до умов якої за порушення строків оплати товару, покупець сплачує продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення платежу.

Таким чином, позовна вимога про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені є обґрунтованою, та такою що підлягає задоволенню. Розрахунок відповідає матеріалам справи.

В поданому зустрічному позові позивач (відповідач за первісним) обґрунтовує позов невідповідністю договору № 20 від 01.01.2010 р., який укладений між ТОВ «Мікрофарм»та ТОВ «ВВС-ЛТД»вимогам законодавства.

Приписами частини першої статті 180 ГК України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 180 ГК України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 695 ЦК України договором про продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару з простроченням платежу. Істотними умовами договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення є ціна товару, порядок, строки і розміри платежів.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (абз. 1 ч. 1 ст. 638 ЦК України). В даному випадку сторонами не досягнуто згоди щодо предмету, ціни та розмірів платежів. Предметом за договором є лікарські засоби та медичні вироби.

Відповідно до частини першої, п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою, шостою статті 203 ЦК України.

Відповідач (позивач по зустрічному позову) заперечує, вважає що зустрічний позов є необґрунтований, оскільки згідно ч. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Договір виконано, він є укладеним, в додатковій угоді до договору вказана назва лікарських засобів.

01.01.2010 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Мікрофарм»(далі позивач, постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»(далі - відповідач, покупець) було укладено договір № 20 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобовязується поставити у власність покупцю, а покупець прийняти та своєчасно оплатити виготовлені постачальником лікарські препарати. Вказаний договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору, поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі замовлень покупця. Для отримання партії товарів, покупець направляє факсимільним електронним або поштовим звязком постачальнику замовлення з зазначенням асортименту, кількості, ціни, строку умов поставки та оплати, адреси поставки та інших необхідних даних.

Приписами п. 7.1 договору передбачено, що покупець здійснює оплату за товар, що вказано у видатковій накладній не пізніше 60 календарних днів від дати отримання товару.

Оплата за товар здійснюється покупцем у національній валюті шляхом перерахування покупцем сум на розрахунковий рахунок продавця (п. 7.3 договору).

Згідно п. 11.3 договору, всі зміни та доповнення до цього Договору оформлюються в письмовій формі та підписуються уповноваженими представниками двох сторін.

Підпунктом 12.1 договору передбачено, що він набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками двох сторін і діє до 31.12.2012 р.

В оскаржуваному договорі та додатках до нього визначено його предмет та зазначено, що продавець продає, а покупець купує продукцію, ціна встановлена у гривнях, а посилання ТОВ «ВВС-ЛТД»на те, що накладні є неналежними доказами, є безпідставними, оскільки останні відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Тому суд погоджується із запереченнями відповідача та вважає, що позивачем за зустрічним позовом не подано належних доказів в обґрунтування позовних вимог.

Позовні вимоги 3-ї особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору обґрунтовані невідповідністю договору № 20 від 01.01.2010 р., який укладений між ТОВ «ВВС-ЛТД»та ТОВ «Мікрофарм»вимогам законодавства в частині кількості, асортименту та ціни продукції у видаткових накладних.

В обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «Аптека ВВС»посилається на те, що 30.12.2009 р. між ТОВ «Аптека ВВС»та ТОВ «ВВС-ЛТД»було укладено договір комісії № 15, відповідно до умов якого комісіонер (ТОВ «ВВС-ЛТД») зобовязався за дорученням комітента (ТОВ «Аптека ВВС») за плату вчинити від свого імені, але за рахунок комітента правочини спрямовані на купівлю лікарських засобів, а саме: гомеопатичних засобів, фітопрепаратів, медикаментозних засобів, діючих речовин (субстанцій), лікарських косметичних засобів, лікарських домішків до харчових продуктів.

01.09.2010 р. між третьою особою та відповідачем 1 було укладено додаткову угоду № 14 до договору комісії, відповідно до якої відповідач 1 взяв на себе зобовязання придбати у позивача лікарські засоби, але відповідачем 1 було укладено договір купівлі-продажу без попереднього погодження істотних умов договору.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні, або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. В даному випадку не було погоджено предмет договору купівлі-продажу, який повинен був бути укладений виключно на умовах, викладених в договорі комісії та виключно в інтересах комітента (позивача). Також не було передбачено для позивача товар відповідно до кількості та асортименту.

Відповідно до ч. 1 ст. 1018 Цивільного кодексу України майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.

В даному випадку відповідачем 1 було порушено умови договору комісії, оскільки договір купівлі-продажу міг бути укладений виключно після погодження комітентом (позивач) та комісіонером (відповідач 1) всіх істотних умов вчинення такого правочину з придбання товару, як то передбачено додатковою угодою.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Договір купівлі-продажу суперечить вимогам законодавства, а також інтересам позивача в частині асортименту та вартості товару, що безпосередньо не відповідає умовам договору комісії, а відповідно договір купівлі продажу має бути визнаний недійсним на підставі ст. 215 ЦК України.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Позовна вимога 3-ї особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі - ТОВ «Аптека ВВС»до ТОВ «ВВС-ЛТД»та ТОВ «Мікрофарм»про визнання частково недійсним договору від 01.01.2010 р. № 20 є не обґрунтованою, задоволенню не підлягає, оскільки права та законні інтереси її не порушені.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи, при відмові в задоволенні позову покладається на позивача (за зустрічним позовом).

Керуючись ст. ст. 202, 203, 215, 525, 526, 625, 1018 ЦК України, ст. 180 ГК України, ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС ЛТД» (08632, Київська область, Васильківський район, с. Іванковичі, вул. Шевченка, 4, код ЄДРПОУ 19351156) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мікрофар»(61013, м. Харків, вул. Шевченка, 20, код ЄДРПОУ 21257625) 431 813 грн. 53 коп. заборгованості, 17 647 грн. 14 коп. пені, 2 647 грн. 35 коп. інфляційних втрат, 2891 грн. 98 коп. 3 % річних, 4 550 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після вступу рішення в законну силу.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

В задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору відмовити.

Суддя Мальована Л.Я.