Рішення № 18668766, 13.10.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.10.11р. Справа № 17/5005/10147/2011

За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про визнання недійсним договору

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, довір. б/н від 22.08.11р.;

від відповідача: не зявився.

Суть спору :

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до господарського суду з позовом до Криворізької міської ради (далі - відповідач), у якому просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки укладений 28.11.06р. між позивачем та відповідачем, зареєстрований у Криворізькому відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру»за № 010710800041 від 22.01.07р.

Відповідач, вдруге, не забезпечив присутність повноважного представника у призначеному судовому засіданні. Про час та дату розгляду спору повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовими повідомленнями про отримання кореспонденції господарського суду під розпис.

У відзиві на позов відповідач позов не визнає, оскільки відсутні правові підстави визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, так як договір укладений відповідно до норм чинного законодавства і містить в собі всі істотні умови, передбачені законом для даного виду правочину.

Суд вважає можливим розглянути спір за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та дату розгляду спору належно, а в матеріалах справи достатньо необхідних господарському суду документів для прийняття правомірного та обґрунтованого рішення.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд,-

встановив:

28.11.2006 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди земельної ділянки (далі Договір), згідно з умовами якого позивач на підставі рішення міськради № 367 від 27.09.06р. приймає в строкове платне користування земельну ділянку прибудинкової території житлового будинку відповідно до частки власності у цьому житловому будинку для розміщення вбудованого магазину непродовольчих товарів, який знаходиться на АДРЕСА_1.

Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Приміщення позивача, яке знаходиться за спірною названою вище адресою, не має установлених меж розташування на земельній ділянці, оскільки не розташовано окремо від всього будинку на відповідній земельній ділянці.

За умовами ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 15 названого Закону невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Між тим, спірний Договір не містить істотних умов договору оренди землі та невідємних частин (додатків) до договору щодо зазначення обєкту оренди, а саме конкретного визначення на місцевості, плану, або схеми переданої в оренду земельної ділянки.

В той же час, до договору не додається план земельної ділянки, яка надається позивачу в оренду. При цьому, земельна ділянка площею 0,008 га, що передана в оренду позивачу не має меж, які взагалі і не можуть бути встановлені, виходячи із предмету Договору (п. 1.1).

Тобто, фактично земельної ділянки площею 0,008 га, за адресою: АДРЕСА_1 фактично не існує в натурі.

Відповідно до ч. 1 статті 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками, а згідно із частиною другою цієї статті Кодексу в разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників.

Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації (ч. 4 ст. 42 Земельного Кодексу України).

Таким чином, у відповідача немає законних підстав для надання в оренду земельної ділянки прибудинкової території та стягнення за користування нею плати, так як користуються всією прибудинковою територією будинку 1 по вул. Бикова усі мешканці та власники приміщень цього будинку разом, а у постійне користування надається прибудинкова територія будинку № 1 підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цим будинком.

Чинне законодавство України, також і не містить вимоги про необхідність оформлення кожним із співвласників багатоквартирного жилого будинку окремого права на користування відповідною частиною земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний жилий будинок.

При цьому, згідно з Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", позивач є співвласником багатоквартирного будинку. Цей Закон визначає наступні терміни: житловий комплекс - єдиний комплекс нерухомого майна, що утворений земельною ділянкою в установлених межах, розміщеним на ній жилим багатоквартирним будинком або його частиною разом із спорудами та інженерними мережами, які утворюють цілісний майновий комплекс; нежиле приміщення - приміщення, яке належить до житлового комплексу; прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.

Статтею 19 зазначеного Закону передбачено, що спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку. Неподільне майно не підлягає відчуженню.

Загальне майно перебуває у спільній частковій власності співвласників багатоквартирного будинку. Власники приміщень володіють, користуються і у встановлених цим Законом та цивільним законодавством межах розпоряджаються спільним майном. При відчуженні приміщення в жилому будинку право на частку неподільного майна підлягає відчуженню разом з приміщенням без виділення частки в натурі.

Отже, позивач як співвласник багатоквартирного будинку має право користуватися прибудинковою територією на загальних підставах, як і інші співвласники житлового будинку, що виключає можливість передання в оренду позивачу частини прибудинкової території.

Вищенаведене свідчить про невідповідність умов спірного договору вимогам чинного законодавства України, зокрема ст. 42 Земельного кодексу України, ст.ст. 3, 15 Закону України "Про оренду землі".

Окрім того, в силу ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно умов ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За умовами ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 статті 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Наведене дає суду підстави визнати позовні вимоги позивача про недійсність спірного договору з підстав визначених ч. 1 ст. 203 ЦК України обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки укладений 28.11.06р. між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Криворізькою міською радою, зареєстрований у Криворізькому відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру»за № 010710800041 від 22.01.07р.

Стягнути з Криворізької міської ради (50101, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, площа Радянська, 1; ЄДРПОУ 24230992) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (50099, АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму 85,00 грн. (вісімдесят пять грн. 00 коп.) державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано ______