Постанова № 18668393, 12.10.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"12" жовтня 2011 р. Справа № 5015/1308/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Гончарука П.А. (головуючого),

Стратієнко І.Д.,

Кондратової І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "БК Комфортбуд-1" на рішення господарського суду Львівської області від 12 травня 2011 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29 червня 2011 року у справі № 5015/1308/11 за позовом публічного акціонерного товариства "Львівметал" до товариства з обмеженою відповідальністю "БК Комфортбуд-1" про стягнення суми, –

Встановив:

У березні 2011 публічне акціонерне товариство "Львівметал" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "БК Комфортбуд-1" про стягнення 862240,56 грн. основного боргу за неналежне невиконання умов договору № 2 від 2 січня 2009 року, 268534,94 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 61880,52 грн. пені, 11976,87 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду Львівської області від 12 травня 2011 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29 червня 2011 року, позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 862240,56 грн. основного боргу, 268534,94 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 61880,52 грн. пені, 11976,87 грн. 3 % річних і судові витрати. Розстрочено виконання судового рішення на шість місяців та встановлено певний порядок сплати стягуваних сум.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та уточнень до неї, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, на виконання укладеного сторонами у справі договору купівлі-продажу № 2 від 2 січня 2009 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 18395467,17 грн., проте, останній своє зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати товару належним чином не здійснив, провівши розрахунок частково і заборгувавши позивачу 862240,56 грн. Доказів погашення заборгованості відповідач суду не надав.

Встановивши зазначене, місцевий господарський суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, керуючись нормами ст.ст. 11, 509, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в даній частині та необхідність їх задоволення.

При цьому, судами, на підставі ст.ст. 536, 546, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231 Господарського суду України, умов п. 2.7 договору № 2 від 2 січня 2009 року та п. 2 додаткової угоди № 1 від 1 грудня 2009 року до цього договору, якими передбачена сплата відповідачем позивачу відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 0,07 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, а також, п. 5.2 договору № 2 та п. 4 додаткової угоди № 1 до нього щодо підстав стягнення пені, задоволено в повному обсязі й вимоги позивача стосовно стягнення пені, 3 % річних, відсотків за користування чужими грошовими коштами, з посиланням на те, що відповідні розрахунки, надані позивачем, є правильними.

Висновки попередніх судових інстанцій стосовно наявності правових підстав для задоволення позову в частині стягнення основної заборгованості, пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами є правомірними, оскільки ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та відповідають фактичним обставинам і наявним матеріалам справи, а доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують.

Проте, з висновком місцевого та апеляційного господарських судів про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення 3 % річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України погодитись не можна.

В силу приписів чинного законодавства України, 3 % річних є платою за користування чужими грошовими коштами, правова природа яких є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Таким чином, не дивлячись на той факт, що умовами ст. 625 Цивільного кодексу України встановлені проценти, що є заходом відповідальності, яка передбачає особливі підставі виникнення права на їх стягнення, все ж вони підлягають оплаті лише тоді, коли інший розмір процентів не встановлений законом або договором, а тому стягнення відсотків відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України виключає можливість стягнення відсотків, передбачених ст. 625 цього Кодексу.

З огляду на викладене, з урахуванням обставин справи, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 11976,87 грн. є безпідставною, в зв'язку з чим в її задоволенні слід відмовити, а оскаржувані у справі судові рішення в частині задоволення такої вимоги –скасувати.

У зв'язку з відмовою в задоволенні даної частини позову, підлягає зміні і встановлений судом при наданні розстрочки виконання судового рішення порядок сплати стягуваних сум.

Зокрема, визначена до сплати до 30 жовтня 2011 року сума 201000 грн. підлягає зменшенню на 11976,87 грн. і становить 189023,13 грн.

В решті рішення господарського суду Львівської області від 12 травня 2011 року та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 29 червня 2011 року у справі підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "БК Комфортбуд-1" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Львівської області від 12 травня 2011 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29 червня 2011 року у справі № 5015/1308/11 в частині стягнення 3 % річних в сумі 11976,87 грн. скасувати і в задоволенні позову в даній частині відмовити.

Зменшити визначений при наданні розстрочки платіж, який підлягає стягненню до 30 жовтня 2011 року, з 201000 грн. до 189023,13 грн.

В решті судові рішення залишити без змін.

Головуючий           Гончарук П.А.

Судді Стратієнко Л.В.

Кондратова І.Д.