Ухвала суду № 18667217, 20.07.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2011 р.Справа № 2-а-7768/08/1570 Категорія: 12.3Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В.

судді - Потапчук В.О.

судді - Коваль М.П.

при секретаріКапустинській А.М. за участю сторін: Південна митниця ОСОБА_5 (довіреність) Південна регіональна митницяОСОБА_5 (довіреність)

Державна митна служба УкраїниОСОБА_5 (довіреність)

позивачОСОБА_6 (паспорт)

3-тя особа ОСОБА_7 (паспорт) розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Південної митниці, Південної регіональної митниці та Державної митної служби України на Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Державної митної служби України, Південної митниці, Південної регіональної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, третя особа: ОСОБА_7 про визнання протиправними та скасування наказів в частині звільнення, поновлення на службі, стягнення моральної шкоди, -

встановиЛА:

Позивач, ОСОБА_6, звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної митної служби України, Південної митниці, Південної регіональної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, третя особа: ОСОБА_7 про визнання протиправними та скасування наказів в частині звільнення, поновлення на службі, стягнення моральної шкоди.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року поновлено ОСОБА_6 строк для звернення з позовом до Державної митної служби України про визнання незаконним звільнення, зобов'язання вчинити певні дії. Адміністративний позов ОСОБА_6 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Південної регіональної митниці №55-к від 06.02.2008 року про призначення ОСОБА_6 головним інспектором відділу фінансового планування, штатного регулювання і оплати праці служби фінансів, бухгалтерського обліку і звітності Південної регіональної митниці 07.02.2008 року у порядку переведення з Одеської митниці. Визнано протиправним та скасовано Наказ Голови Державної митної служби України №663-к від 25.04.2008 року в частині звільнення ОСОБА_6 з посади головного інспектора відділу фінансового планування, штатного регулювання і оплати праці служби фінансів, бухгалтерського обліку і звітності Південної регіональної митниці 30.04.08 р. у зв'язку з ліквідацією Південної регіональної митниці. Зобов'язано Державну митну службу України працевлаштувати ОСОБА_6 на роботі в Державній митній службі України на відповідній її спеціальності та кваліфікації посаді. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Південна митниця, Південна регіональна митниця та Державна митна служба України подали апеляційні скарги, в яких просять суд апеляційної інстанції скасувати Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року по справі № 2-а-7768/08/1570 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційних скарг апелянти посилаються на те, що судом першої інстанції при прийняті оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права. Крім того, апелянти зазначають, що судом першої інстанції не повно зясовані та недоведені обставини, що мають значення для справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне:

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 з 21.07.1998 року проходила службу в органах державної митної служби. Наказом від 27.05.2004 року №355-к позивач призначена на посаду заступника начальника пасажирського відділу митного поста «Одеса-порт»Чорноморської регіональної митниці (т.1 а.с. 158).

Наказом по особовому складу від 06.02.2006 року позивач призначена на посаду заступника начальника відділу митного оформлення №4 митного поста «Одеса-порт»Одеської митниці у порядку переведення з Чорноморської регіональної митниці на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19.01.2006 року ( т.1 а.с. 14-19, 122).

Наказом Одеської митниці №1368-КВ від 08.12.2006 року ОСОБА_6 надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 11.12.2006 року по 19.10.2009 року(т.1 а.с. 114).

Під час знаходження ОСОБА_6 у відпустці для догляду за дитиною у зв'язку з припиненням діяльності Одеської митниці шляхом поділу на Південну регіональну та Приморську митниці Наказом Одеської митниці від 06.02.2008 року №2-К ОСОБА_6 звільнено з посади заступника начальника відділу митного оформлення №4 митного поста «Одеса-порт»Одеської митниці 06.02.2008 року в порядку переведення до Південної регіональної митниці, відповідно до п.5 ст. 36 КЗпП України (т.1 а.с. 113).

Наказом Південної регіональної митниці від 06.02.2008 року №55-К ОСОБА_6 призначено на посаду головного інспектора відділу фінансового планування, штатного регулювання та оплати праці служби фінансів, бухгалтерського обліку та звітності Південної регіональної митниці 07.02.2008 року з посадовим окладом 770 гривень у порядку переведення з Одеської митниці з зазначенням підстави прийняття цього наказу: штатний розпис Південної регіональної митниці, заява ОСОБА_6 (т.1 а.с. 117).

Наказом Державної митної служби України від 25.04.2008 року №663-к на виконання наказу Державної митної служби України від 29.01.2008 року №61 «Про ліквідацію митних органів»відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією Південної регіональної митниці ОСОБА_6 звільнено з посади головного інспектора відділу фінансового планування, штатного регулювання та оплати праці служби фінансів, бухгалтерського обліку та звітності Південної регіональної митниці 30.04.2008 року (т.1 а.с.8-13).

Згідно п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до спливу строку його дії можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва та праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства чи перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності чи штату працівників. Звільнення за підставами, зазначеними в пунктах 1, 2 та 6 ст. 40 КЗпП України допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

Згідно роз'яснень п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 „Про практику розгляду судами трудових спорів" в редакції від 25.05.1998 року, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або, що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до ст.81 Цивільного кодексу України юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування. Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законом и таким чином має відповідні особливості.

Митний кодекс України відповідно до преамбули до нього визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України. Структура та організація діяльності митної служби України регламентується главою 2 зазначеного Кодексу.

Статтею 12 Митного кодексу України визначено, що митна служба в Україні - це загальнодержавна система, яка складається з митних органів та спеціалізованих митних установ і організацій. Митними органами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи, регіональні митниці, митниці.

Відповідно до глави 2 кодексу юридичними особами є уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи, регіональні митниці, митниці. Саме спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи підпорядковані регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні установи та організації та саме ним здійснюється створення, реорганізація та ліквідація як юридичних осіб - регіональних митниць, митниць, так і митних постів, які є структурними підрозділами регіональної митниці, митниці, спеціалізованих митних установ та організацій.

В Україні згідно з Указом Президента України від 29.11.1996 року (зі змінами) №1145/96 „Про Державну митну службу України" відповідно до п.15 ст.106 Конституції України з метою вдосконалення організаційної структури митної системи, посилення митного контролю, боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил, зміцнення виконавської дисципліни співробітників митної системи утворена Державна митна служба України як центральний орган виконавчої влади. Постановою Кабінету Міністрів України №940 від 18.07.2007 року затверджено Положення про Державну митну службу України, яким визначені її завдання та повноваження, у тому числі організація та контроль за діяльністю митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій; забезпечення функціонування єдиної автоматизованої системи митної служби; реалізація в межах повноважень державної кадрової політики; створення, реорганізація та ліквідація регіональних митниць, митниць спеціалізованих митних установ та організацій. Рішення про створення, реорганізація та ліквідація регіональних митниць, митниць спеціалізованих митних установ та організацій приймає голова Держмитслужби України, якій також затверджує їх структури, численність та штатні розписи.

Наказом Державної митної служби України від 26.04.2006 року №335 затверджений Класифікатор митних органів та їх структурних підрозділів, спеціалізованих митних установ та організацій з їх відповідними кодами.

На підставі статей 14 і 15 Митного кодексу України Державною митною службою України виданий наказ від 29.01.08 № 61 „Про ліквідацію митних органів", відповідно до якого з 01.05.2008 року ліквідовано Південну регіональну митницю. Метою видання цього наказу, як в ньому зазначено є оптимізація діяльності й структури митних органів (т.1 а.с.47-48).

Враховуючи вищевикладені положення законів щодо створення, реорганізації та ліквідації юридичних осіб публічного права - митних органів, а також, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що, з вказаною в наказі №61 від 29.01.2008 року метою Державною Митною Службою України фактично проведено реорганізацію підлеглих митних органів, у тому числі Південної регіональної митниці та Приморської митниці.

При цьому суд виходить також з наступного.

Як вбачається зі змісту Положення про Південну митницю, затвердженого наказом Державної Митної Служби України від 24.03.08 року №259, та Положення про Південну регіональну митницю, затвердженого наказом Державної митної служби України від 11.10.06р. №868, зона діяльності по здійсненню митної справи Південної регіональної митниці увійшла до зони діяльності Південної митниці.

Також, в листі Державної Митної Служби України №11/2-9/4248-ЕП від 15.04.2008 року зазначено, що функції Південної регіональної митниці та Приморської митниці перейшли до новоутвореної Південної митниці, в тому числі оригінали примірників документів митного оформлення Південної регіональної митниці передаються за відповідними актами до Південної митниці, а також зазначено, що якщо підрозділу митного оформлення новоствореного митного органу присвоюється дев'ятизначний код згідно з класифікатором митних органів, який використовувався в межах того самого календарного року підрозділом митного оформлення митного органу, що ліквідується, то підрозділу митного оформлення новоствореного митного органу слід починати нумерацію ВМД і ДКПТ з номера, наступного за останнім, що був використаний відповідним підрозділом ліквідованого митного органу.

Крім того, з Наказу Державної Митної Служби України від 04.04.08 року №326 „Про створення митного поста та внесення змін до наказу Держмитслужби від 26.04.06 р. №335" вбачається, що коди (які внесені до Класифікатора митних органів України) митних постів Південної регіональної митниці є ідентичними кодам митних постів новоутвореної Південної митниці.

Не змінилась юридична адреса створеної митниці замість ліквідованої. Зазначені обставини не оспорюються представником відповідача.

При цьому суд також враховує, що відповідно до наказу Державної Митної Служби України №296 від 31.03.2008 року з 01.05.2008 року запроваджена централізація бухгалтерського обліку в митній службі України та впорядкування обліку й експлуатації нерухомого майна митних органів. Наказом передбачена передача нерухомого майна з балансу митних органів на баланс Держмитслужби України, у тому числі нерухомого майна органів, що ліквідуються відповідно до наказу Держмитслужби України від 29.01.2008 року №61.

Враховуючи викладене, суд не приймає до уваги твердження відповідачів, що обставиною, яка свідчить про ліквідацію Південної регіональної митниці є те, що вона мала ідентифікаційний код - 34674579, а новостворена - 35819019, оскільки відповідно до особливостей створення юридичних осіб публічного права є їх створення розпорядчим актом, який є підставою для реєстрації такої юридичної особи, але як встановлено судом посилання в наказі від 29.01.08 №61 на ліквідацію та створення нових митних органів не відповідає встановленим обставинам по справі про фактичну реорганізацію митних органів України. Крім того, наказ від 29.01.08 №61 не виключає положення Митного кодексу України про те, що митна служба в Україні - це загальнодержавна система, яка складається з митних органів, структуру яких визначає Держмитслужба України, яка утворює, реорганізує та ліквідує ці митні органи, тобто Держмитслужба України видавши вищезазначений наказ повинна була дотримуватись норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника.

Крім того, відповідно до ст. 410 Митного кодексу України порядок і умови проходження служби посадових осіб митної служби України визначається законодавством України.

У зв'язку зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 4 від 09.01.2008 року у Положення про Державну митну службу України значно змінився порядок призначення та звільнення з посад працівників митних органів. Відповідно до вказаної постанови була прийнята нова редакція підпункту 13 пункту 9 Положення, згідно якого Голова Держмитслужби самостійно призначає на посаду та звільняє з посади працівників Служби, регіональних митниць, митниць, спеціалізованих митних установ та організацій і за погодженням з Міністерством фінансів призначає на посаду та звільняє з посади керівників регіональних митниць.

Відповідно до ст. 36 КЗпП України при зміні власника підприємства, а також при його реорганізації (злитті, приєднанні, поділу, виділу, перетворенні) дія трудового договору продовжується. Припинення трудового договору за ініціативою власника чи уповноваженого ним органу можливе тільки у разі скорочення чисельності чи штату працівників.

Згідно роз'яснень ч.2 п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 „Про практику розгляду судами трудових спорів" в редакції від 25.05.1998 року, у випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше) дія трудового договору працівника продовжується (ч.3 ст. 36 КЗпП України в редакції від 19 січня 1995 року). При реорганізації підприємства або його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст.40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами в їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

Враховуючи вищезазначені зміни в п.9 Положення про Державну митну службу України з метою забезпечення належного рівня кадрового потенціалу митної служби України Держмитслужбою прийнятий Наказ №35 від 23.01.2008 року «Про призначення на посади та звільнення з посад», пунктом 1 якого встановлено, що прийом осіб на службу в митниці, регіональні митниці, спеціалізовані митні органи та організації (далі митні органи) на всі посади, передбачені штатним розписом, крім посад обслуговуючого персоналу за всіма видами трудових договорів, а також звільнення зі служби в митних органах на зазначених посадах, крім випадків звільнення у зв'язку з виходом на пенсію та припинення трудового договору у зв'язку із смертю, здійснюється наказами Держмитслужби України. Відповідно до пункту 2 - переведення з одного митного органу до іншого працівників, посади яких не віднесені до номенклатури посад Голови Держмитслужби, здійснювати наказами митних органів із необхідним погодженням, визначеним наказами Держмитслужби України (т.2 а.с.3-4).

При таких обставинах суд вважає, що з часу внесення змін в п.9 Положення про Державну митну службу України, тобто з 23.01.2008 року, трудовий договір позивача ОСОБА_6, укладений з Південною регіональною митницею, вважався укладеним з Державною митною службою України, та припинення його з урахуванням вищезазначених вимог законодавства за ініціативою Держмитслужби було можливим, у тому числі і при ліквідації митного органу, тільки у разі скорочення чисельності чи штату працівників, при цьому з дотриманням інших вимог законодавства щодо скорочення чисельності чи штату працівників, а саме тільки у випадку якщо Держмитслужба України не мала можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу в митних органах України, та якщо вивільнюваний працівник не користувався переважним правом на залишення на роботі.

За таких підстав, враховуючи, що в результаті проведення змін в структурі митних органів Державної митної служби України відповідно до наказу Державної митної служби України від 29.01.08 №61 „Про ліквідацію митних органів" сама система митних органів не ліквідована, а тому були відсутні підстави для звільнення позивача на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Підтвердженням цього є також встановлені судом обставини щодо призначення частини працівників на посади у Південній митниці в порядку переведення їх з Південної регіональної митниці наказами керівника Південної митниці. Вказані обставини також свідчать про фактичну реорганізацію митних органів, оскільки відповідно до Наказу №35 від 23.01.2008 року «Про призначення на посади та звільнення з посад» прийом осіб на службу в митні органи, а також звільнення зі служби в митних органах, здійснюється наказами Держмитслужби України, а переведення з одного митного органу до іншого (тобто діючих митних органів) працівників, посади яких не віднесені до номенклатури посад Голови Держмитслужби, здійснюється наказами митних органів.

Відповідач зазначав, що позивачу у порядку працевлаштування у зв'язку з наступним вивільненням була запропонована інша робота, але позивач від неї відмовилась, про що був складений акт (т.1 а.с.61).

Суд вважає, що вказаним твердженням відповідач фактично визнав, що трудовий договір з 23.01.2008 року вважається укладеним з Митною службою України та у зв'язку зі здійсненням реорганізації в структурі митних органів України позивачу запропонована інша робота.

Між тим, суд вважає, що зазначений документ - акт, не може бути прийнятий судом у якості доказу того, що ОСОБА_6 дійсно запропоновувалася на виконання вимог частини 2 статті 40 КЗпП України інша робота, оскільки підпис ОСОБА_6 в зазначеному документі відсутній, а свідки зазначені в акті не підтвердили того факту, що позивач саме у їх присутності відмовлялась від запропонованої їй посади. Сама позивач спростовує факт того, що їй запропоновувалась будь-яка посада в зв'язку з ліквідацією.

Інших доказів, відповідачем - ДМСУ на підтвердження того, що позивач відмовилась від переведення на іншу роботу та, що відповідач не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу в системі митних органів України суду не надано.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Наказ №663-к від 25.04.2008 року в частині звільнення позивача з посади головного інспектора відділу фінансового планування, штатного регулювання і оплати праці служби фінансів, бухгалтерського обліку і звітності Південної регіональної митниці 30.04.08 р. у зв'язку з ліквідацією Південної регіональної митниці є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, суд вважає, що підлягає визнанню протиправним та скасуванню наказ Південної регіональної митниці №55-к від 06.02.2008 року про призначення позивача головним інспектором відділу фінансового планування, штатного регулювання і оплати праці служби фінансів, бухгалтерського обліку і звітності Південної регіональної митниці 07.02.2008 року у порядку переведення з Одеської митниці. При цьому суд виходить з наступного.

Під час знаходження позивача у відпустці для догляду за дитиною у зв'язку з припиненням діяльності Одеської митниці шляхом поділу на Південну регіональну та Приморську митниці Наказом Одеської митниці від 06.02.2008 року № 2-К позивач звільнена з посади заступника начальника відділу митного оформлення №4 митного поста «Одеса-порт»Одеської митниці 06.02.2008 року в порядку переведення до Південної регіональної митниці, відповідно до п.5 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до п.5 ст.36 КЗпП України припиняється трудовий договір з підстави переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію.

Проте в той же день 06.02.2008 року Наказом Південної регіональної митниці №55-К позивача призначено на посаду головного інспектора відділу фінансового планування, штатного регулювання та оплати праці служби фінансів, бухгалтерського обліку та звітності Південної регіональної митниці 07.02.2008 р. з посадовим окладом 770 грн. у порядку переведення з Одеської митниці з зазначенням підстави прийняття цього наказу: штатний розпис Південної регіональної митниці, заява ОСОБА_6 Таким чином, позивач була фактично переведена не лише в іншу митницю за її згодою, але і призначена на нову посаду, проте такої згоди - згоди на призначення на іншу посаду позивач не надавала та вважала, що знаходиться у відпустці для догляду за дитиною перебуваючи саме на посаді заступника начальника відділу митного оформлення митного поста.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач не давала згоди при переведенні її з Одеської митниці в Південну регіональну митницю шляхом припинення трудового договору Одеської митниці та його поновлення шляхом призначення на посаду в Південній регіональній митниці. Відповідач не спростував твердження позивача, що вона особисто не писала заяви про призначення її на іншу посаду.

З урахуванням викладеного суд вважає встановленим, що позивач знаходилась з 07.02.2008 року у трудових відносинах з ДМСУ, перебуваючи у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 11.12.2006 року по 19.10.2009 року, на посаді заступника начальника відділу митного оформлення митного поста.

Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Судом першої інстанції встановлено, що оскаржуваний наказ про звільнення позивача від 25.04.2008 року виданий в період перебування її у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, з 08 лютого 2008 року по 19 жовтня 2009 року, наданої відповідно до наказу №66-кв від 07.02.2008 року.

Вказане порушення трудових прав ОСОБА_6 є безумовною підставою для визнання її звільнення з митних органів України незаконним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано переконливих доказів щодо заподіяння їй моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ.

Згідно ч.1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до ч.1, 2 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Позивач не заперечує, що неофіційно їй стало відомо про її звільнення з Південної регіональної митниці у зв'язку з її ліквідацією в середині травня 2008 року, що стало підставою для її звернення 13.05.2008 року до комісії з ліквідації Південної регіональної митниці з вимогою залишити її в штаті новоутвореної Південної митниці (т.1 а.с.3-4). Проте офіційне повідомлення про її звільнення вона отримала поштою 03.06.2008 року (т.1 а.с.5-6). За таких підстав суд визнає поважною причину пропущення позивачем строку звернення до суду з позовом до Державної митної служби України про визнання незаконним звільнення, зобов'язання вчинити певні дії та вважає необхідним поновити його.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування наказу Південної регіональної митниці №55-к від 06.02.2008 року про призначення позивача головним інспектором відділу фінансового планування, штатного регулювання і оплати праці служби фінансів, бухгалтерського обліку і звітності Південної регіональної митниці 07.02.2008 року у порядку переведення з Одеської митниці; визнання протиправним та скасування наказу Голови ДМСУ №663-к від 25.04.2008 року в частині звільнення позивача з зазначеної посади 30.04.08 р. у зв'язку з ліквідацією Південної регіональної митниці; зобов'язання ДМСУ працевлаштувати позивача на роботі в Державній митній службі України на відповідній її спеціальності та кваліфікації посаді.

Доводи апеляційної скарги один в один дублюють заперечення № 21/1272 від 10.07.08 року (а.с. 41), № 24/27-02/3103 від 18.07.08 року, були досліджені судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної Постанови та висновків останнього не спростовують.

Зважаючи на те, що Одеським окружним адміністративним судом правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Південної митниці, Південної регіональної митниці та Державної митної служби України на Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року по справі № 2-а-7768/08/1570, - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Державної митної служби України, Південної митниці, Південної регіональної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, третя особа: ОСОБА_7 про визнання протиправними та скасування наказів в частині звільнення, поновлення на службі, стягнення моральної шкоди, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалу складено у повному обсязі 21 липня 2011 року.

ГоловуючийсуддяГ.В. Семенюк

суддяВ.О. Потапчук

суддяМ.П. Коваль