Ухвала суду № 18667056, 05.07.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2011 р.Справа № 2-а-4886/10/1570 Категорія:8.2.3Головуючий в 1 інстанції: Свида Л.І. Судова колегія Одеського апеляційного

адміністративного суду у складі:

головуючого судді Коваля М.П.

суддів Потапчука В.О.,

Семенюка Г.В.

при секретарі Журкіній І.І.,

за участю: представника прокуратури Бистревської О.С.

представника апелянта Лупуленко О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси, Прокуратури Малиновського району м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року по справі за адміністративним позовом Агропромислового торгівельного дому «СГ» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Агропромисловий торгівельний дім «СГ»у вигляді ТОВ звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Малиновському районі м. Одеси №0000032350/0 від 18.01.2010 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року задоволено повністю адміністративний позов Агропромислового торгівельного дому «СГ»у вигляді ТОВ.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції ДПІ у Малиновському районі м. Одеси та Прокуратури Малиновського району м. Одеси подали апеляційні скарги.

ДПІ просила скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Прокуратура Малиновського району м. Одеси просила скасувати оскаржувану постанову суду та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Сторони були сповіщені належним чином про час і місце судового засідання, про що є докази в матеріалах справи. Представники прокуратури та представник ДПІ у Малиновському районі м.Одеси прибули до суду та надали свої пояснення. Агропромислового торгівельного дому «СГ»сповіщений згідно поштового повідомлення (а.с. 57), представник до суду не прибув та причини неявки суду не повідомив.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем заявлена до бюджетного відшкодування сума ПДВ у розмірі 3 756 223 грн., з яких 1 766 722 грн. задекларовано в серпні 2008 року, а 1 989 501 грн. - в березні 2009 року. Зазначене підтверджується декларацією з ПДВ за квітень 2009 року (т.1 а.с.188 -194). 30 червня 2009 року працівниками ДПІ проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності

нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за квітень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в серпні 2008 року, березні 2009 року, про що складений акт №73/23-210/30948582 від 30.06.2009 року (т. 1 а.с. 126-137). Відповідно до акту перевірки, заявлена до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку сума (3 756 223 грн.), завищена на 2 046 138 грн., а тому на адресу позивача направлено податкове повідомлення-рішення від 01.07.2009 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість 2046138 грн. (т. 1 а.с. 138). Згідно із додатком №5 до акту перевірки (том 1 аркуш справи 145) сума, задекларована в серпні 2008 року (1 766 722 грн.) підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного періоду повністю, а сума, задекларована в березні 2009 року (1 989 501 грн.) - частково, в сумі 279 416 грн. Таким чином, за декларацією за квітень 2009 року перевіркою підтверджено суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 1710 085 грн., задекларовану в березні 2009 року. В подальшому, згідно із обліковою карткою платника податку (а.с.175) з суми, яка підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 1710085 грн. списувались кошти і вона зменшилась та склала 1529072 грн.10 коп.

З огляду на зазначене колегія суддів встановила, що предметом перевірки 30.06.2009 року була достовірність нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в серпні 2008 року, березні 2009 року були суми податкового кредиту, задекларовані в серпні 2008 року та березні 2009року. При цьому слід наголосити, що за наслідками перевірки від 30.06.2009р. не виявлено порушень в частині формування позивачем податкового кредиту на суму 1710 085 грн. та підтверджено право на отримання прямого бюджетного відшкодування на рахунок позивача, що визнається прокуратурою в апеляційній скарзі (а.с. 43). Суми податкового кредиту, сформовані за операціями в серпні 2008 року, були включені до складу податкового кредиту наступних періодів, тобто зняті з прямого бюджетного відшкодування. При цьому порушень у формуванні цих сум також не виявлено та сторонами не заперечується.

18 січня 2010року працівниками ДПІ проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації за квітень 2009 року. Перевіркою встановлені порушення п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та з огляду на зазначене відповідач дійшов висновку про неможливість отримання позивачем бюджетного відшкодування за квітень 2009 року на суму 1529065,10 грн. (т.1 а.с. 9-10). На підставі зазначеного акту перевірки від 18.01.2010 року позивачу направлено податкове повідомлення - рішення №0000032350/0 від 18.01.2010 року. Таким чином, сума залишку коштів на обліковому рахунку позивача, що станом на 01.01.2010 року (1 529 072,1 грн.) була зменшена на 1 529 065,1 грн., що підтверджується обліковою карткою платника податку та сторонами визнається.

Таким чином, предметом перевірки 18.01.2010 року були лише суми, задекларовані в березні 2009 року, оскільки тільки вони увійшли до складу податкового кредиту в сумі 1710 085 грн., що підлягала прямому відшкодуванню на рахунок. З самої назви акта від 18.01.2010р. вбачається, що предметом перевірки були лише суми, заявлені до вказаного прямого відшкодування, а не суми, що увійшли до складу наступних податкових періодів.

Як вбачається з матеріалів справи, додатково в акті перевірки від 18.01.2010 року відповідачем зроблено посилання на встановлення розбіжностей другої категорії в періодах: січень-грудень 2008 року те січень, липень-вересень, листопада, грудень 2009 року, але в той же час апелянти - як органи владних повноважень - не обґрунтували та не підтвердили зазначений факт при розгляді справи по суті.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року, на який посилається відповідач в акті перевірки від 18.01.2010 року при визначенні, що позивач не має право на отримання бюджетного відшкодування за квітень 2009 року на суму 1529065,10 грн., бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду та при імпорті включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з ПДВ окремим рядком для визначення суми податку,

яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Відповідно до п. п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).

Згідно із ч. 3 ст.1 Закону України «Про систему оподаткування»№ 1251-XII визначено, що ставки, механізм справляння податків і зборів обов'язкових платежів) не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Таким чином колегія суддів з приводу відповідних апеляційних доводів наголошує на тому, що неможливість відповідача підтвердити сплату ПДВ контрагентами позивача до бюджету, не передбачена законодавством України в якості правової підстави для відмови у бюджетному відшкодування сум ПДВ, що належним чином підтверджено документально та не спростовано належними доказами.

Колегія суддів вважає за необхідне наголосити на приписах ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР, якими встановлено значення термінів,в якому вони вживаються у Законі.

Відповідно п.1.5 та п.1.6 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»звітний (податковий) період - період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету. Податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоду, визначена згідно з цим Законом. В п.1.7 статті 1 Закону визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР встановлено порядок обчислення і сплати податку, а також порядок формування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість»№168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду з зв'язку з придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що необхідними умовами для включення платником податку сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є плата таким платником цих сум та наявність у нього відповідних податкових накладних, оформлених належним чином.

Колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що однією з підстав для відповідних висновків ДПІ щодо відсутності у позивача права на отримання бюджетного відшкодування в сумі 1 529 065 грн. 10 коп., заявленого в квітні 2009 року, згідно акту перевірки від 18.01.2010 року, став факт порушення кримінальної справи № 03200900500 відносно посадових осіб Агропромислового торгівельного дому «СГ»у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю по взаємовідносинах позивача з приватним підприємством «Глобал Юніон Трейд», за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 191 КК України.

Але судова колегія не погоджується із зазначеними висновками відповідача та вважає безпідставними посилання щодо порушеної кримінальної справи при вирішенні питання щодо отримання ПДВ задекларованого позивачем у березні 2009 року. Колегія суддів наголошує на фактично встановлених обставинах, підтверджених матеріалами справи. Так. як вбачається з матеріалів справи, предметом перевірки 18.01.2010 року були суми ПДВ, задекларовані позивачем в березні 2009 року, на які не зменшено суму бюджетного відшкодування при проведенні перевірки 30.06.2009 року, а згідно із актом перевірки від 30.06.2009 року та додатком №5 податкової декларації позивача з ПДВ за березень 2009 року (т. 1 а.с.210-214), в даному періоді відсутні операції позивача з контрагентом ПП «Глобал Юніон Трейд», а отже посилання відповідача на порушення кримінальної справи №03200900500 при зменшенні бюджетного відшкодування в сумі 1529065 грн. 10 коп. є недоречними та не вирішують спірного питання щодо законності податкового повідомлення-рішення.

Згідно пункту 7.5.1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Працівниками ДПІ та прокуратури не заперечувався в суді першої інстанції та не заперечується зараз факт наявності у Позивача податкових накладних, виписаних за результатами правовідносин з відповідними контрагентами, зокрема й з тими, що вказані в акті перевірки на рахунок платника у банку по декларації за

квітень 2009 року»від 18 січня 2010 року. Копії накладних, оформлених юридичними особами, вказаними у цьому акті, наявні в матеріалах справи.

Цей висновок відповідає також правовій позиції ВАС України , висловленій у Довідці від 15.04.2010 р. «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість"»(Ч.1, абз. 39-40)

Слід також наголосити, що постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 14.01.2010 року постанова про порушення кримінальної справи №03200900500 відносно посадових осіб позивача скасована (а.с.11-16). Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 29.01.2010 року постанова суду першої інстанції залишена без змін (а.с.17-20).

Колегія суддів підтримує позицію законодавця щодо корегування податкових зобов'язань лише за наявності вироку по кримінальній справі чи рішення про її закриття за нереабілітуючими обставинами, а не на підставі постанови про її порушення.

Досліджуючи матеріали справи, колегія суддів звертає увагу також на те, що відповідач зазначив про неможливість підтвердити сплату ПДВ контрагентами позивача ТОВ «Фарлеп», ТОВ «ЦСС»та ПП «Малекс Юг та компанія», що в свою чергу стало наступною підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 1529065,10 грн.

Колегія суддів, з приводу відповідних апеляційних доводів вважає за необхідне наголосити на тому, що протягом березня 2009 року позивачем отримані від ТОВ «ЦСС»послуги телефонного зв'язку на суму 747 грн. 93 коп. (у тому числі ПДВ 124 грн. 66 коп.), що підтверджено рахунком №165922 від 01.04.2009р. та випискою по особовому рахунку по телефонним розмовам за березень 2009 року (т.1 а.с. 233-236). При цьому слід також наголосити, що протягом березня 2009 року позивачем отримані від ТОВ «Фарлеп»послуги телефонного зв'язку на суму 647 грн. 69 коп. (у тому числі ПДВ 107 грн. 95 коп.), що підтверджено рахунком на оплату послуг зв'язку від 31.03.2009 року №203094008757 та випискою по особовому рахунку по телефонним розмовам за березень 2009 року (т.1 а.с.238-242).

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що ТОВ «Фарлеп»припинено шляхом реорганізації, яка передбачає правонаступництво, згідно із Довідкою з ЄДР (т. 1 а.с.84-88).

Щодо апеляційних доводів про неможливість підтвердити сплату ПДВ контрагентом позивача ПП «Малекс ЮГ та компанія»- слід наголосити на наступному.

Згідно із довідкою Головного управління статистики в Одеській області серія АА №380846 від 01.06.2010 року (т.2 а.с. 19), оптова торгівля зерном є основним видом діяльності позивача, а тому господарська діяльність пов'язана з зерном є звичайною для підприємства. Надання позивачу послуг ПП «Малекс Юг та компанія»пов'язаних з ветеринарним дослідженням експортного вантажу - пшениці підтверджується актом виконаних робіт №38 від 23.03.2009 року (т.1 а.с.92), договорами купівлі-продажу з контрагентом №901071 від 21.01.2009 року, №902008 від 06.02.2009 року, №902065 від 27.02.2009 року, посвідченнями про реєстрацію біржових угод, підписаними при експорті зерна №1067/09 від 05.03.2009 року, 1068/09 від 05.03.2009 року, №1074/09 від 06.03.2009 року (т.1 а.с. 246-250, т. 2 а. с. 1-18).

Таким чином з вищезазначених документів вбачається, що позивачем здійснювався експорт зерна у кількості 15 000 метричних тон, у зв'язку із чим існувала необхідність у його ветеринарному дослідженні. При цьому сума сплачена позивачем контрагенту склала 120 000 грн., з яких ПДВ 20 000 грн.

Колегією суддів встановлено з матеріалів справи та пояснень сторін, що зазначені документи не надавались відповідачу при проведенні перевірки, оскільки вони були вилучені при проведенні обшуку 16 грудня 2009 року (т.2 а.с. 20-25).

З приводу апеляційних доводів із посиланням прокуратури на порушення провадження про банкрутство відносно ПП «Малекс Юг та Компанія»- колегія суддів наголошує на тому, що зазначене підприємство визнано банкрутом 29.01.2010 року, однак ліквідоване тільки 29 березня 2010 року, що підтверджується довідкою з ЄДР (т.1 а.с. 90-91).

Крім того, ані діючим законодавством України, ані роз'ясненнями вищих судових інстанцій, не передбачена така підстава позбавлення права на бюджетне відшкодування ПДВ як ліквідація (реорганізація, банкрутство) контрагентів, яка мала місце після проведення та оформлення відповідної господарської операції та складання податкової накладної.

Отже сукупний розмір сум ПДВ за взаємовідносинами позивача з ПП «Малекс Юг та компанія», ТОВ «Фарлеп»та ТОВ «ЦСС»в березні 2009 року складає менше 21 000 грн., що не може бути підставою для позбавлення права на бюджетне відшкодування в сумі 1 529 065 грн. 10 коп.

Наведені господарські операції відповідають статутній діяльності Позивача -оптова торгівля зерном (Довідка Головного управління юстиції в Одеській області від 01.06.201р. №380846 у справі), а також спрямовані на забезпечення іі здійснення (послуги телефонного зв'язку).

Таким чином, операції з контрагентами Позивача, стосовно яких у відповідача були заперечення, відповідають звичайній типовій господарській діяльності ТОВ «Агропромисловий торгівельний дім «СГ», оформлені належним первинними документами, а суми ПДВ за ними - додатково підтверджені відповідними податковими накладними.

Враховуючи це, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку, колегія суддів вважає безпідставним посилання апелянтів на те, що обов'язковою умовою відшкодування сум ПДВ позивачу, є попередня сплата цього ПДВ його контрагентами.( додатково див. Постанову Верховного суду України від 13.01.2009 р).

Крім того, відповідачем взагалі не встановлена така обставина, як несплата контрагентами позивача, вказаними в акті перевірки від 18.01.2010р. відповідних сум ПДВ, а лише вказано у цьому ж акті на неможливість перевірити проведення такої сплати .

Колегія суддів, оглянувши матеріали справи, також критично відноситься до зазначених в акті перевірки від 30.06.2009р. посилань відповідача на те, що результати цієї перевірки можуть бути переглянуті «при отриманні додаткової інформації».

Згідно ст. 69 КАС України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Суд, відповідно до ст. 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Ст. 71 КАС передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням зазначеного, оцінюючи подані сторонами докази, керуючись внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх єдності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів зясувавши докази наявні в матеріалах справи та які були досліджені в судовому засіданні приходить до висновку, що відповідач, прийняв оскаржуване рішення в порушення закону, з урахуванням не усіх обставин, які мають значення для прийняття цього рішення, у звязку з чим позовні вимоги позивача обґрунтовано підлягали до задоволення.

Додатково слід відзначити, що сукупний розмір сум ПДВ за взаємовідносинами позивача з ПП «Малекс Юг та компанія», ТОВ «Фарлеп»та ТОВ «ЦСС»в березні 2009 року складає менше 21 000 гривен, (20 000 грн ПДВ- ПП «Малекс Юг та компанія», 124 грн. 66 коп. ПДВ - ТОВ «ЦСС», 107 грн. 95 коп. ТОВ «Фарлеп»), що не може бути підставою для позбавлення права на бюджетне відшкодування в сумі 1 529 065 грн. 10 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, плата за товари відбулася, отже у контрагентів позивача виникли податкові зобов'язання. Таким чином, контрагенти зобов'язані були виписати податкові накладні та зазначити їх в деклараціях щодо своїх податкових зобов'язань.

Відповідна позиція відображена і в судовій практиці ( див. ухвалу ВАС України від 19.08.2010 року по справі К-3757/08), а саме що покупець не може нести відповідальність ані за несплату податків постачальником, ані за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного відповідному реєстрі.

Відповідач не навів будь-яких доводів щодо фіктивності господарської операції, не надано жодних фактичних даних, які б викликали сумнів у реальності виконання операції з поставки товарів, тоді як несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги) при відсутності будь-яких обставин, які б засвідчували факт недобросовісності самого платника.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 4 ст. 70 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування; Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи те, що висновки суду обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів на підставі ст. 200 КАС України приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси, Прокуратури Малиновського району м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року по справі за адміністративним позовом Агропромислового торгівельного дому «СГ»у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя: / М.П. Коваль/

Суддя:/В.О. Потапчук/

Суддя: / Г.В. Семенюк/