Постанова № 18667052, 07.07.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2011 р.Справа № 2-а-10579/08/1570 Категорія:8,2,6Головуючий в 1 інстанції: Хлюстін Ю.М. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії: головуючого - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси та заступника прокурора Київського району м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2010 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальність «САНМАРІН ЛТД» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «САНМАРІН ЛТД»(далі по тексту –ТОВ «САНМАРІН ЛТД», позивач) звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси (далі по тексту –ДПІ у Київському районі м. Одеси, відповідач) та просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення, винесені ДПІ у Київському районі м. Одеси на підставі акту від 28 травня 2008 року № 1252/23-02/33988539/97 «Про результати виїзної планової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «САНМАРІН ЛТД»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 16 грудня 2005 року по 31 грудня 2007 року», а саме:

від 02 червня 2008 року № 0001502301/0 в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 686 042,95 грн. податку на прибуток підприємств та в частині нарахування 591 720,00 грн. штрафних санкцій;

від 04 липня 2008 року № 0001502301/1 в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 686 042,95 грн. податку на прибуток підприємств та в частині нарахування 591 720,00 грн. штрафних санкцій;

від 04 серпня 2008 року № 0001502301/2 в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 686 011,95 грн. податку на прибуток підприємств та в частині нарахування 281 192,00 штрафних санкцій;

від 14 жовтня 2008 року № 0001502301/3 в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 686 011,95 грн. податку на прибуток підприємств та в частині нарахування 281 192,00 штрафних санкцій;

від 14 жовтня 2008 року № 0002892301/3 в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 675 126,95 грн. податку на прибуток підприємств та в частині нарахування 273 987,50 штрафних санкцій;

від 02 червня 2008 року №0001512301/0, яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем - податок на додану вартість за основним платежем в розмірі –549 988 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 274 994 грн.;

від 04 липня 2008 року №0001512301/1 яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем - податок на додану вартість за основним платежем в розмірі –549 988 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 274 994 грн.;

від 04 серпня 2008 року №0001512301/2 яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем - податок на додану вартість за основним платежем в розмірі –549 988 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 274 994 грн.;

від 14 жовтня 2008 року №0001512301/3 яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем - податок на додану вартість за основним платежем в розмірі –549 988 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 274 994 грн.;

від 14 жовтня 2008 року №0002922301/0/3, яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем - податок на додану вартість за основним платежем в розмірі –7 398 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 3699 грн..

від 02 червня 2008 року №0001522301/0, яким за платежем –податок на додану вартість визначена сума штрафних (фінансових) санкцій в сумі 170 грн.;

від 04 липня 2008 року №0001522301/1, яким за платежем –податок на додану вартість визначена сума штрафних (фінансових) санкцій в сумі 170 грн.;

від 04 серпня 2008 року №0001522301/2, яким за платежем –податок на додану вартість визначена сума штрафних (фінансових) санкцій в сумі 170 грн.;

від 14 жовтня 2008 року №0001522301/3, яким за платежем –податок на додану вартість визначена сума штрафних (фінансових) санкцій в сумі 170 грн..

В обґрунтування позивач зазначив, що відповідачем при визначенні податкового зобов’язання помилково застосовані п.п. 1.20.1., п.п. 1.20.2., п.п. 1.20.8., п.п. 1.32. ст. 1, п. 5.1 ст.5, Закону України від 28.12.1994 р. №334/94–ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі - Закон №334/94), п.п. 4.4.1 п.4.1. ст. 4, п.п. 5.2.4. п. 5.2, 5.2.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-III від 21 грудня 2000 року( надалі - Закон №2181 –ІІІ), п. 4 ст. 8, 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(надалі –Закон №996-ХІV), а також норми ст. ст. 2, 9 Закону України від 01 липня 2004 року №1955 –ІV «Про транспортно-експедиційну діяльність»(надалі - Закон №1955 –ІV).

Також позивач стверджував про те, що відповідач невірно тлумачить норми Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року №168/97 –ВР (надалі - Закон №168/97), а тому ТОВ «САНМАРІН ЛТД»вірно були визначені як сума податкового кредиту так і розмір податкового зобов’язання з податку на додану вартість.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2010 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «САНМАРІН ЛТД»–задоволені в повному обсязі.

Визнано частково нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси від 02 червня 2008 року № 0001502301/0 в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 686.042,95 грн. податку на прибуток підприємств та в частині нарахування 591 720,00 грн. штрафних санкцій.

Визнано частково нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси № 0001502301/1 від 04 липня 2008 року в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 686 042,95 грн. податку на прибуток підприємств та в частині нарахування 591720,00 грн. штрафних санкцій.

Визнано частково нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси № 0001502301/3 від 14 жовтня 2008 року в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 686 011,95 грн. податку на прибуток підприємств та в частині нарахування 281 192,00 штрафних санкцій.

Визнано частково нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси № 0001502301/2 від 04.08.2008 р. в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 686 011,95 грн. податку на прибуток підприємств та в частині нарахування 281.192,00 штрафних санкцій.

Визнано частково нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси № 0002892301/0/3 від 14 жовтня 2008 року в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 675 126,95 грн. податку на прибуток підприємств та в частині нарахування 273 987,50 штрафних санкцій.

Визнано нечинними в повному обсязі податкові повідомлення рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси з податку на додану вартість та про застосування штрафних санкцій №0001512301/0 від 02 червня 2008 року, №0001522301/0 від 02 червня 2008 року, №0001512301/1 від 04 липня 2008 року, №0001522301/1 від 04 липня 2008 року, №0001512301/2 від 04 серпня 2008 року та №0001522301/2 від 04 серпня 2008 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що відповідачем не була доведена правомірність винесених податкових повідомлень-рішень. Натомість, позивачем по справі були надані докази щодо наявності відповідної первинної документації, виправлення самостійно виявлених помилок, подання уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств, сплати відповідної суми до бюджету (19 241,75 грн.) з відповідними штрафними санкціями (5% = 965,00 грн.). Також позивачем була самостійно виявлена помилка та сплачена до бюджету сума ПДВ за період серпень-грудень 2006 року, січень-грудень 2007 року в сумі 17 147,00 грн.

В апеляційних скаргах Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси та заступника прокурора Київського району м. Одеси ставиться питання про скасування судового рішення в зв’язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також у зв’язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Апеляційні скарги обґрунтовувалися тим, що суд при винесенні рішення не повинен був брати до уваги в якості доказу висновок судово - економічної експертизи, так як він містить суперечності. Також, апелянти зазначили, що суд помилково дійшов висновку, що позивач надавав посередницькі послуги в надання експедиторських послуг, а не послуги експедитора.

В суді апеляційної інстанції апелянти підтримали доводи апеляційних скарг та просили їх задовольнити, а саме рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове –про відмову в задоволенні позову.

Представник позивача просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити рішення суду залишити без змін.

З’ясувавши обставини справи, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на наступних підставах.

Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено не обґрунтоване рішення, виходячи зі наступного.

Судом першої інстанції було встановлено, що 28 травня 2008 року ДПІ у Київському районі м. Одеси був складений Акт від №1252/23-02/33988539/97 «Про результати виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «САНМАРІН ЛТД»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 16 грудня 2005 року по 31 грудня 2007 року».

На підставі даного Акту відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення №0001502301/0 від 02 червня 2008 року, №0001512301/0 від 02 червня 2008 року, та податкове повідомлення-рішення №0001522301/0 від 02 червня 2008 року.

Даними податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ «САНМАРІН ЛТД»було нараховане: податок на прибуток в сумі 687, 084,00 грн., штрафні санкції в сумі 591 720 грн., податок на додану вартість в сумі 549, 988 грн., штрафні санкції 274 994 грн., а також визначена сума штрафних (фінансових) санкцій в сумі 170 грн. за платежем –податок на додану вартість.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач 12 червня 2008 року оскаржив їх, посилаючись порушення, допущені відповідачем при проведенні перевірки.

За результатами розгляду первинної скарги відповідачем було прийнято рішення №14440/10/25-007 від 02 липня 2008 року про результати розгляду первинної скарги, яким скарга ТОВ «САНМАРІН ЛТД» від 12 червня 2008 року була залишена без задоволення, та були винесені податкові повідомлення-рішення від 04 липня 2008 року №№ 0001502301/1, № 0001512301/1 та № 0001522301/1.

11 липня 2008 року позивачем була подана повторна скарга до ДПА в Одеські області (з доповненнями від 21 липня 2008 року), за результатами розгляду якої, ДПА в Одеській області 28 липня 2008 року було винесено рішення №24440/10/25-0007 про результати розгляду повторної скарги.

Вказаним рішенням ДПА в Одеській області частково задовольнила скаргу зменшивши суму штрафних санкцій на 310,528 грн. та податок на прибуток на 31 грн.

07 серпня 2008 року позивач, не погоджуючись з рішенням ДПА в Одеській області звернувся до ДПА України з повторною скаргою, а 01 вересня 2008 року з проханням про проведення додаткової перевірки на підставі наявних на підприємстві первинних документів.

09 вересня 2008 року ДПА України було прийняте рішення про проведення додаткової перевірки підприємства та зобов’язано ДПА в Одеській області її здійснити сумісно з ДПІ у Київському районі м. Одеси в термін до 22 вересня 2008 року.

29 вересня 2008 року за результатами проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «САНМАРІН ЛТД»ДПІ у Київському районі м. Одеси було складено акт №2115/23-02/33988539/180 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 16 грудня 2005 року по 31 грудня 2007 року, валютного та іншого законодавства за період з 16 грудня 2005 року по 31 грудня 2007 року.

На підставі вказаного акту ДПА України було винесено рішення №9533/6/25-0515 від 03 жовтня 2008 року, яким скарга ТОВ «САНМАРІН ЛТД»була задоволена частково, а саме –частково скасоване податкове повідомлення-рішення №0001502301/0, №0001502301/1 в частині 10885 грн. податку на прибуток і 7204,50 грн. штрафних санкцій та донараховано за податковим повідомленням –рішенням №0002922301/0/3 податок на додану вартість в сумі 7398 грн. та штрафних санкцій на суму 3699 грн..

В іншій частині скарга ТОВ «САНМАРІН ЛТД»була залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення були залишені без змін.

Нараховуючи позивачу податкові зобов’язання та штрафні санкції перевіряючи вважали, що ТОВ «САНМАРІН ЛТД» не було здійснено дій на поновлення первинних бухгалтерських документів, у зв’язку з чим було порушено п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94, що виразилося в завищенні валових витрат.

На думку податківців у зв’язку з порушенням підприємством пп. 4.1.1, пп. 4.1.5 пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону №334/94 був занижений податок на прибуток в сумі 676 168 грн..

Крім того, як стверджував податковий орган, в порушення п.п. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, позивач не вів окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, у зв’язку з чим, на підприємстві були відсутні відповідні та належним чином оформлені документи.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Перевіркою встановлені порушення позивачем п.п. 4.1.4 п. 4.1. ст. 4 Закону №2181-ІІІ, що виразилося в неподанні декларації з податку на додану вартість за листопад 2007 року.

Для з’ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, суд першої інстанції призначив по справі судову бухгалтерську (економічну) експертизу, проведення якої доручив Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз.

За наслідками проведення відповідного дослідження експертами був складений висновок щодо фінансово-господарській діяльності ТОВ «САНМАРІН ЛТД».

Експертним дослідженням було встановлено, що:

-          валові витрати, понесені TOB «САНМАРІН ЛТД»на придбання товарів (робіт, послуг) за перевірений період з 16 грудня 2005 року по 31 грудня 2007 року підтверджуються документально первинними документами (договорами, накладними, актами прийому-передачі виконаних робіт та ін.), які надані у матеріалах справи, у сумі 2663 805,90 грн.;

-          валові витрати, понесені TOB «САНМАРІН ЛТД»на придбання товарів, робіт, послуг за перевірений період (16 грудня 2005 року по 31 грудня 2007 року), пов'язані із господарською діяльністю підприємства;

-          валові доходи, одержані TOB «САНМАРІН ЛТД» від продажу товарів (робіт, послуг) за перевірений період з 16 грудня 2005 року по 31 грудня 2007 року, підтверджуються документально первинними документами (договорами, накладними, актами прийому-передачі виконаних робіт та ін.), які наявні у матеріалах справи, у сумі 2778 763,04 грн.

-          сума податкового кредиту з податку на додану вартість у TOB «САНМАРІН ЛТД»за період з 16 грудня 2005 року по 31 грудня 2007 року, складає 536 487,27 грн., а не 786 043грн., як зазначено в основних деклараціях з податку на додану вартість і підтверджується документально первинними документами (договорами, накладними, виписками банку), з урахуванням уточнюючих розрахунків підприємства TOB «САНМАРІН ЛТД», сума кредиту по податку на додану вартість складає 536 483грн.

Крім того, експертами не встановлено, що за період з 16 грудня 2005 року по 31 грудня 2007 року існує необґрунтоване завищення податкового кредиту по податку на додану вартість у TOB «САНМАРІН ЛТД»на суму 546 417 грн.

Експерти вважають, що висновки акту перевірки від 29 вересня 2008 року, складеному ДПІ у Київському районі м. Одеси щодо заниження TOB «САНМАРІН ЛТД»податку на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 676 168 грн. документально - не підтверджується.

Заниження підприємством TOB «САНМАРІН ЛТД» податку на прибуток, який підлягає сплаті в бюджет, в співставленні даних дослідження з даними основної податкової звітності підприємства за перевіряємий період складає - 20 282,28 грн.

З урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань, у зв'язку з виправленням підприємством TOB «САНМАРІН ЛТД»самостійно виявлених помилок сума податку на прибуток, яка підлягає сплаті до бюджету складає –1 041,05 грн.

Також документально не підтверджуються, на думку експертів, висновки акту перевірки про заниження TOB «САНМАРІН ЛТД»податку на додану вартість в періоді, що перевірявся з 16 грудня 2005 року по 31 грудня 2007 року податку на додану вартість на загальну суму 557 386грн..

Заниження підприємством TOB «САНМАРІН ЛТД» даного податку, який підлягає сплаті в бюджет, в співставленні даних дослідження з даними основної податкової звітності підприємства за період, якій перевірявся, складає - 2 343,01грн.

З урахуванням уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок підприємством TOB «САНМАРІН ЛТД»зайво нарахована сума податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету складає –13 986,99 грн.

Експерти зазначили, що не надається за можливе документально обґрунтувати непогашення податкового зобов'язання перед бюджетом щодо сплати податку на прибуток TOB «САНМАРІН ЛТД»станом на 31 грудня 2007 року, тому що не надано особові рахунки податкової інспекції по підприємству TOB «САНМАРІН ЛТД»за період з 16 грудня 2005 року по 31 грудня 2007 року, регістри аналітичного та синтетичного бухгалтерського та податкового обліку.

В матеріалах справи міститься платіжне доручення №26 від 19 травня 2009 року згідно якого TOB «САНМАРІН ЛТД»була сплачена сума по податку на прибуток 20 206,75 грн. (в т.ч. штраф 5% - 965,00 грн.) по уточненому розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок.

Сума 19 241,75 грн. нарахована по уточненому розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок була сплачена до бюджету.

Також, експерти вказують на те, що ним податковою інспекцією для дослідження не надані особові рахунки товариства за період з 16 грудня 2005 року по 31 грудня 2007 року, а також регістри аналітичного, синтетичного бухгалтерського та податкового обліку, в зв'язку з чим не можливо документально обґрунтувати непогашення підприємством податкового зобов'язання перед бюджетом щодо сплати податку на додану вартість станом на 31 грудня 2007 року.

В матеріалах справи надано платіжне доручення №27 від 19 травня 2009 року, згідно якого TOB «САНМАРІН ЛТД»була сплачена сума по податку на прибуток 17 147 грн. по уточненим розрахункам податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок. Відповідно сума 17 147 грн. нарахована по уточненому розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок була сплачена до бюджету.

Експертиза встановила, що отриманий підприємством прибуток, якій підлягає оподаткуванню з урахуванням понесених витрат та отриманого доходу в співставленні з банківськими виписками за період з 16 грудня 2005 року по 31 грудня 2007 року підтверджені первинними документами. Різниця між даними по банку та актами виконаних робіт складає 14,04 грн. (2778763,04-2778749,00), яка могла виникнути за рахунок закруглень сум.

Сума витрат позивача, згідно банківських виписок складає 2695 060 грн. Первинними документами підтверджено витрати у сумі 2663 805,90 грн., в тому числі 2613 071,90 грн. - акти виконаних робіт та 50 734 грн. витрати на оплату праці

Для визначення суми отриманого прибутку, який підлягає оподаткуванню прийнята до обліку сума витрат підтверджена первинними документами. Різниця у сумі 31 253,10 грн. складається зі сплачених податків до бюджету за період з 16 грудня 2005 року по 31 грудня 2007 року. Виходячи з даних виписки банку, до обліку доходів та витрат підприємства не приймається отримана та своєчасно повернена позика у сумі 17 675 грн..

Суд першої інстанції зазначив у своєму рішенні, що експертизою підтверджені скориговані валові доходи позивача за період з 16 грудня 2005 року по 31 грудня 2007 року у сумі 2778763,04 грн., що відрізняється від суми, яка була встановлена податківцями, зокрема - 2799898 грн.. Колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано взяв до уваги саме суму встановлену експертом, так як вона підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт ( т.14 а.с.272-324, т.15 а.с.2 -113).

Одеським окружним адміністративним судом на підставі експертних досліджень та наявних в матеріалах справи первинних документів ТОВ «САНМАРІН ЛТД»правильно була встановлена сума валових витрат - 2663805 грн. і сума податкового кредиту - 536 487,27грн.

ДПІ у Київському районі м. Одеси у своєї апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції не врахував обставини отримання підприємством фінансової допомоги готівкою від фізичної особи у розмірі 17675 грн..

Як встановлено експертизою, позика в сумі 17675 грн., 21 серпня 2007 року як застава, згідно договору була перерахована ТОВ «Блек Сі Шипінг Сервіс»,.

Відповідно до виписки банку за 07.09.2007 р. ТОВ «Блек Сі Шипінг Сервіс»повернуло заставні кошти у сумі 17 675 грн. Повернення позики підприємством ТОВ «САНМАРІН ЛТД»»відбулося 10 вересня 2007 року у сумі 17675 грн., в зв’язку з чим станом на 31 грудня 2007 року вона була повернута, а тому необґрунтовано включена відповідачем до валового доходу підприємства.

Також експертним дослідженням було встановлено, що акт перевірки містить суперечності, зокрема цифрові дані відрізняються від показників, наведених у зведених таблицях.

Так, сумарне значення заниження скоригованого валового доходу по періодам в тексті акту зазначено 17734 грн., а згідно таблиці –24 455 грн.; сумарне значення завищення скоригованих валових витрат по періодам згідно тексту акту зазначено в сумі 2686 939грн., а згідно таблиці –638 033 грн. (арк. 6-8 висновку).

Проаналізувавши вище перелічені обставини справи, суд апеляційної інстанції вважає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Стаття 86 КАС України передбачає, що суд оцінює докази, згідно за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, керуючись вимогами зазначених статей, надав об’єктивну оцінку акту перевірки та акту експертизи і з урахуванням інших письмових доказів, правомірно віддав перевагу висновку судово-економічної експертизи, якій спростував висновки, що містилися в акті позапланової виїзної перевірки №2115/23-02/33988539/180 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 16 грудня 2005 року по 31 грудня 2007 року, складеному ДПІ у Київському районі м. Одеси, на підставі якого відповідачем були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками Одеського окружного адміністративного суду, які спростовують доводи відповідача щодо порушення позивачем законодавства в сфері надання транспортно –експедиційних послуг.

Так, згідно довідки №8670 від 01 грудня 2006 року про включення підприємства до Єдиного державного реєстру підприємств та організації, основними видами господарської діяльності ТОВ «САНМАРІН ЛТД»»за період з 16 грудня 2005 року по 31 грудня 2007 року були: діяльність автомобільного вантажного транспорту (код 60.24.1), діяльність транспортних агентств (код 63.40.0), транспортне оброблення вантажів (код 63.11.0).

Вказані види діяльності підпадають під регулювання норм Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність».

При цьому, з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що TOB «САНМАРІН ЛТД»»не виконувало самостійно транспортно-експедиційні послуги, а укладало договори з сторонніми компаніями (т.15 л.с.116-254, т.16 л.с.1-48) на виконання даних послуг, тобто, виконували посередницькі послуги.

Тому вказана діяльність підприємства не підпадає під дію ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»№1775-III від 01 червня 2000 року (далі Закон №1775-III), згідно з якою необхідна ліцензія на здійснення підприємством діяльності, щодо надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів повітряним, річковим, морським та автомобільним транспортом.

Частина 1 ст. 2 Закону N1955-IV, встановлює, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають при транспортному експедируванні вантажів усіма видами транспорту, крім трубопровідного.

У відповідності до ст. 4 Закону N1955-IV, експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону N1955-IV за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 Закону N1955-IV для систематичного надання послуг експедитора можуть укладатися довгострокові (генеральні) договори транспортного експедирування.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ГК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

В матеріалах справи наявні договори на експедиційне обслуговування, укладені ТОВ «САНМАРІН ЛТД».

Відповідно до п.п. 2.1.1 п. 2.1 вказаних договорів TOB «САНМАРІН ЛТД»(виконавець) зобов'язується «організовувати експедирування вантажів за дорученням замовника», тобто підприємство брало на себе обов’язок організувати експедиційне обслуговування перевезення вантажів, транспортного оброблення вантажів, та наданням супутніх послуг, а не перевезенням вантажів самостійно.

Вказане підтверджується тим, що у періоді, якій перевірявся, підприємство до валових витрат включило витрати, які ним були понесені у ході господарської діяльності, а саме, які були сплачені за послуги: зберігання контейнерів в порту, наземне транспортування, дозиметричне дослідження контейнера, радіаційне дослідження, техніко –економічне обґрунтування, оформлення документів на вивіз контейнерів, вантажні операції при митному догляді.

Із викладеного слідує висновок що в валових витратах відсутні витрати, пов’язані з транспортними послугами.

Також апеляційний суд, звертає увагу на те, що для підтвердження обставин надання підприємством транспортних послуг, податкова повинна була провести зустрічні перевірки за договорами транспортного експедирування і з’ясувати наявність товарно –транспортних накладних.

Таким чином висновки відповідача про те, що ТОВ «САНМАРІН ЛТД»здійснювалася господарська діяльність, яка потребує наявності ліцензії і такі правочини не були оформлені належним чином, - є помилковими, не відповідають дійсності та спростовуються зібраними у справі доказами.

Суд апеляційної інстанції також не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що на момент проведення перевірки посадові особи ТОВ «САНМАРІН ЛТД»відмовились від надання первинної документації і що така документація на підприємстві була відсутня.

Суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що п. 3.3. розділу 3 «Інструкції про порядок вилучення посадовими особами органів Державної податкової служби України оригіналів та копій фінансово-господарських та бухгалтерських документів»(далі –Інструкція) передбачено що у разі відмови платника податків добровільно надати документи (їх засвідчені копії) посадовій особі органу державної податкової служби, нею складається акт довільної форми, що засвідчує факт такої відмови, із зазначенням посади, прізвища, ім'я та по батькові представника платника податків та переліку документів, які йому було запропоновано надати. Зазначений акт підписується посадовою особою органу державної податкової служби та представником платника податків. У разі відмови платника податків від підпису зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис. Оскільки під час проведення перевірки відповідачем такий акт не складався, то з урахуванням вимог ч. 2 ст. 71 КАС України суд не може погодитись з твердженнями представників відповідача про відмову посадових осіб підприємства від надання документації та відсутність документів на підприємстві.

Позивачем по справі були надані докази наявності відповідної первинної документації, виправлення самостійно виявлених помилок, подання уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств, сплати відповідної суми до бюджету (19241,75 грн.) з відповідними штрафними санкціями (5% = 965,00 грн.). Також підприємством була самостійно виявлена помилка та сплачена до бюджету сума ПДВ за період серпень-грудень 2006 року, січень-грудень 2007 року в сумі 17147,00 грн.

Суд першої інстанції задовольняючи вимоги позивача в повному обсязі, визнав нечинними всі податкові повідомлення –рішення, які приймалися відповідачем.

Між тим, суд апеляційної інстанції вважає таку позицію суду необґрунтованою і вважає, що позовні вимоги ТОВ «САНМАРІН ЛТД»щодо скасування всіх, прийнятих повідомлень – рішень підлягають частковому задоволенню на наступних підставах.

Відповідно до п.5.3 Наказу Державної податкової служби від 21 червня 2001 року №253 «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових санкцій)»( якій діяв на момент спірних правовідносин), у разі часткового скасування раніше прийнятого рішення про нарахування суми податкового зобов’язання структурний підрозділ податкової служби складає та направляє платнику податків згідно із зазначеним Порядком нове податкове повідомлення, при цьому раніше надіслане податкове повідомлення вважається відкликаним.

У разі збільшення податковим органом суми податкового зобов’язання за результатами розгляду скарги платника податків він складає та направляє платнику податків згідно із зазначеним Порядком окреме податкове повідомлення на суму збільшення податкового зобов’язання, при цьому раніше надіслане повідомлення не відкликається.

З метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов’язання ( у разі якщо сума податкового зобов’язання за результатами розгляду скарги збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається), податковим органом складається та надсилається платнику податків податкове повідомлення, яке має номер первинного, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складено.

Враховуючи вищевикладені вимоги даного Наказу, колегія суддів вважає, що слід визнати нечинним податкове повідомлення, яке було прийнято за результатами розгляду скарги позивача до ДПА України стосовно податку на прибуток.

Крім того, необхідно визнати нечинними податкові повідомлення, які в результаті їх адміністративного оскарження залишилися без змін і якими позивачу нарахований податок на додану вартість та штрафні (фінансові санкції), а також штраф за неподання декларації з податку на додану вартість.

Послідуючі податкові повідомлення, що не були скасовані за результатами адміністративного оскарження, не має необхідності визнавати нечинними так як ними були встановлені нові граничні строки сплати податкового зобов’язання.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись 195, 196, ч. 1 п. 3 ст. 198, ч.1 п.4 ст. 202, ч. 2 ст. 205, 207, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси та заступника прокурора Київського району м. Одеси –задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2010 року –скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальність «САНМАРІН ЛТД»до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати частково нечинним податкове повідомлення –рішення від 14 жовтня 2008 року №0001502301/3, яким товариству з обмеженою відповідальність «САНМАРІН ЛТД»визначено суму податкового зобов’язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем в розмірі –686011,95 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі –281 192 грн.

Визнати частково нечинним податкове повідомлення –рішення від 14 жовтня 2008 року №0002892301/3, яким товариству з обмеженою відповідальність «САНМАРІН ЛТД»визначено суму податкового зобов’язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем в розмірі - 675126, 95 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі - 273987, 50 грн..

Визнати нечинним податкове повідомлення –рішення від 02 червня 2008 року №0001512301/0, яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем - податок на додану вартість за основним платежем в розмірі –549 988 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 274 994 грн.

Визнати нечинним податкове повідомлення –рішення від 14 жовтня 2008 року №0002922301/0/3, яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем - податок на додану вартість за основним платежем в розмірі –7 398 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 3 699 грн..

Визнати нечинним податкове повідомлення –рішення від 02 червня 2008 року №0001522301/0, яким за платежем –податок на додану вартість визначена сума штрафних (фінансових) санкцій в сумі 170 грн.

В задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяті днів з дня складання іі в повному обсязі.

Доповідач - суддя                                                                      І.О. Турецька

суддя                                                             Л.В. Стас

суддя                                                             І.П. Косцова