Постанова № 18666913, 14.07.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2011 р.Справа № 2-а-5550/10/1470 Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Устинов І.А. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача судді Стас Л.В.

суддів- Турецької І.О., Косцової І.П.

за участю секретаря Скоріної Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кварц Електронік»на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 січня 2011 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кварц-Електронік» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кварц-Електронік»звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва (далі ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва) про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.02.2010 року № 0000013500/0 про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість (з урахування штрафних (фінансових) санкцій) за основним платежем 90773 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 45387 грн. за порушення п.п.7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 січня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі, ТОВ «Кварц-Електронік», посилаючись на порушення судом 1-ї інстанції норм матеріального і процесуального права, просить постанову суду від 17.01.2011 року скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду 1-ї інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову виходив з того, що реєстрація ТОВ «Іжереро»- контрагента позивача, як платника податку на додану вартість скасована актом Центральної МДПІ у м. Миколаєві 23.07.2009р., що є підставою визнання недійсними всіх угод, укладених ТОВ «Іжереро» з іншими суб'єктами господарювання

Однак з таким висновком суду погодитись неможливо з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва була проведена позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Кварц-Електронік»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.09.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.09.2009 р., за результатами якої складено Акт від 12.02.2010 року №398/35-

10/20870329.

26 лютого 2010 року, на підставі акту перевірки від 12.02.2010 року №398/35-10/20870329 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000013500/0 від 26.02.2010 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість (з урахування штрафних (фінансових) санкцій) за основним платежем 90773 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 45387 грн.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що актом перевірки встановлено порушення

п.п.7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями (далі Закон України №168/97-ВР).

Статтею 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»на органи державної податкової служби покладено обовязки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, до якого відноситься і Закон України «Про податок на додану вартість».

До компетенції державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, повязаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення обєктів оподаткування і обчислення податків (статті 10, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»).

Відповідно до статті 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та обєднані державні податкові інспекції є органами виконавчої влади.

Виходячи із аналізу статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість.

Відповідно до приписів пункту 1.7. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі за текстом - Закон) «Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом».

Згідно з п. 7.2.6 ст. 7 Закону України №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пункту 7.4.5 статті 7 Закону України №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби, суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно пункту 7.4.1. статті 7 Закону України № 168/97-ВР від 3.04.1997 року "Про податок на удану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 7.2.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем укладались договори на поставку товару з товариством з обмеженою відповідальністю «Іжереро». Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 05.07.2010 року по справі №1-9-564/2010 року відносно ОСОБА_2 про визнання його винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.5 ст. 27, ч.2 ст.205, ч.1 ст. 358 Кримінального кодексу України, на підставі статті 48 КК України ОСОБА_2 у звязку із зміною обстановки звільнено від кримінальної відповідальності, провадження по справі закрито. Постанова набрала чинності 21.07.2010 року. Акт перевірки від 12.02.2010 року свідчить, що постачальник позивача - ТОВ «Іжереро» зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому порядку в ДПІ Центрального району міста Миколаєва і мав право на складання податкових накладних .

Пунктом 9.8. статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що реєстрація суб'єкта господарювання як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання і лише з дати анулювання реєстрації платник податків позбавляється права на видачу податкових накладних, нарахування податкового кредиту, тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, акт про анулювання реєстрації ТОВ «Іжереро» як платника податку на додану вартість складений 23.07.2009р., тобто, податкові накладні, видані ТОВ «Іжереро» в жовтні, листопаді, грудні 2008 р., та в січні 2009 році є дійсними.

Визнання недійсними установчих документів не є безумовною підставою для визнання недійсними всіх угод, укладених ТОВ «Іжереро» з іншими суб'єктами господарювання, оскільки така підстава не передбачена цивільним та господарським законодавством.

Пункт 7.2.1. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлює вимоги, яким повинна відповідати податкова накладна, а саме:

а)порядковий номер податкової накладної;

б)дату виписування податкової накладної;

в)повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім 'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д)місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е)опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж)ціну поставки без врахування податку;

з)ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; й) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Пунктом 5 Порядку заповнення податкових накладних встановлено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Частиною 1 пункту 2 Порядку визначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно податковий номер платника податку на додану вартість.

Таким чином, колегія суддів вважає, що ДПІ безпідставно зменшено позивачу податковий кредит на 90 773 грв. та визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 90 773 грв., а також застосовано штрафні санкції в сумі 45 387 грв.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв постанову від 17 січня 2011 року з порушенням норм матеріального права, а доводи апеляційної скарги висновки суду спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.3 ч. 1 ст. 198, п.4ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст.254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кварц Електронік» - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 січня 2011 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кварц-Електронік» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва про скасування податкового повідомлення-рішення скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю «Кварц-Електронік» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва від 26.02.2010 року № 0000013500/0 про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість (з урахування штрафних (фінансових) санкцій) за основним платежем 90773 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 45387 грн.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з моменту складання її в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: