Ухвала суду № 18666921, 14.07.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2011 р.Справа № 2-а-7337/10/1470 Категорія:8.2.15Головуючий в 1 інстанції: Устинов І.А. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача судді Стас Л.В.

суддів- Турецької І.О., Косцової І.П.

за участю секретаря Скоріній Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Баштанського міжрайонного управління водного господарства на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року по справі за позовом Баштанського міжрайонного управління водного господарства до Державної податкової інспекції у Баштанському районі Миколаївської області про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Баштанське міжрайонне управління водного господарства (далі Баштанське МУВГ) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Баштанському районі Миколаївської області (далі ДПІ у Баштанському районі Миколаївської області) про скасування податкових повідомлень-рішень №0000312301/0 від 11.06.2010 року, №0000302301/0 від 11.06.2010 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Баштанському районі Миколаївської області №0000302301/0 від 11.06.2010 року про визначення Баштанському міжрайонному управлінню водного господарства суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 148 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 170 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі, Баштанське МУВГ, посилаючись на порушення судом 1-ї інстанції норм матеріального і процесуального права, просить постанову суду від 14.02.2011 року скасувати в частині відмови в позові, та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду 1-ї інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом в судовому засіданні встановлено, що ДПІ у Баштанському районі Миколаївської області проведена планова виїзна перевірка Баштанського МУВГ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.12.2009 року, за результатами якої складено акт № 428/23-05474412 від 31.05.2010 року (а.с.8-13).

На підставі зазначеного акту, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000312301/0 від 11.06.2010 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 148 грн. та за штрафними

(фінансовими) санкціями у розмірі 170 грн. (а.с.14) та №0000302301/0 від 11.06.2010 року

про визначення суми податкового зобовязання по збору за спеціальне використання водних ресурсів у розмірі 89073,27 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 44547,93 грн.

В акті № 428/23-05474412 від 31.05.2010 року відповідачем було зроблено висновок про порушення пп.1.4 п.1 ст.4, п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР.

Згідно статті 161 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган розробляє за участю професійних спілок і реалізує комплексні заходи щодо охорони праці відповідно до Закону України «Про охорону праці», план заходів щодо охорони праці включається до колективного договору.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про охорону праці»від 14.10.1992 року №2694-XII працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством. У разі роз'їзного характеру роботи працівникові виплачується грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів на умовах, передбачених колективним договором. Роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникові пільги і компенсації, не передбачені законодавством. Протягом дії укладеного з працівником трудового договору роботодавець повинен, не пізніш як за 2 місяці, письмово інформувати працівника про зміни виробничих умов та розмірів пільг і компенсацій, з урахуванням тих, що надаються йому додатково.

Відповідно до статті 166 Кодексу законів про працю України на роботах з шкідливими умовами праці працівникам видаються безплатно за встановленими нормами молоко або інші рівноцінні харчові продукти. На роботах з особливо шкідливими умовами праці надається безплатно за встановленими нормами лікувально-профілактичне харчування.

Пунктом 3.19 п. 3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Державним комітетом статистики України від 13.01.2004 року № 5 вартість виданого згідно з діючими нормами спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мийних та знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування або відшкодування витрат працівникам за придбання ними спецодягу та інших засобів індивідуального захисту в разі невидачі їх адміністрацією не належить до фонду оплати праці.

Отже, суд дійшов правильного висновку, що безоплатна видача молока працівникам, зайнятим на роботах зі шкідливими умовами праці, не є виплатою у рахунок оплати праці, а є обовязковою, встановленою державою, компенсацією робітникам і службовцям за тяжкі та шкідливі умови праці, яка здійснюється відповідно до законодавства про охорону праці.

Відтак, у підприємства відсутній обовязок нараховувати та сплачувати податок на додану вартість при здійсненні спірних операцій в порядку, визначеному Законом Украйни «Про податок на додану вартість».

В акті №428/23-05474412 від 31.05.2010 року відповідачем було зроблено висновок про порушення п. 3 ст. 265 Господарського кодексу України, п.1 ст. 712 Цивільного кодексу України, п. 3.5 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.1999 року №1494 із змінами та доповненнями та пп. 3.1 п.3, пп. 4.5 п.4 абз. 2 пп. 6.2 п. 5 Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженої наказом Мінфіну України, ДПА України Мінекобезпеки України від 01.10.1999 р. №231/539/118/219 із змінами і доповненнями.

В акті перевірки №428/23-05474412 від 31.05.2010 року зазначено, що Баштанське МУВГ здійснювало операції з використання поверхневих та підземних вод, а саме: здійснювало поставку води юридичним та фізичним особам, а також використовувало воду для власних цілей, потреб соціально-культурного призначення (питні, санітарно- гігієнічні потреби, оздоровчий центр (сауна і обслуговування транспортних засобів (30 транспортних одиниць). За результатами перевірки позивачу донараховано 89073, 27 гривень збору за спеціальне використання водних ресурсів.

Згідно з пунктом 3.1.1 пункту 3.1 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до пункту 4.2 статті 4 зазначеного Закону у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати яких не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Статтею 1 Водного кодексу України визначено, що водокористування - використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів).

Згідно з пунктами 3,5,13,14,15 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.1999 р. №1494 платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, а також громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.

Об'єктом обчислення збору за спеціальне використання водних ресурсів є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання. Обсяг використаної води визначається водокористувачами самостійно на підставі даних первинного обліку за показниками вимірювальних приладів. Збір за спеціальне використання водних ресурсів та збір за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту обчислюється платниками самостійно. Водокористувачі, які використовують у встановленому законодавством порядку воду, отриману від інших водокористувачів, справляють збір до відповідних бюджетів за обсяги фактично використаної води з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання відповідно до встановлених нормативів.

Відповідно до пунктів 2.1, 4.5, 4.6 розділу IV Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженої спільним наказом Міністерства фінансів України, ДПА України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 1 жовтня 1999 року № 231/539/118/219 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 жовтня 1999 року за № 711/4004) платниками збору за спеціальне водокористування, в частині використання води є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту (далі - водокористувачі). При використанні водокористувачами води одночасно для власних потреб і для потреб об'єктів соціально-культурного призначення, житлово-комунального господарства (за винятком обсягу води, переданої населенню), підсобного сільського і рибного господарства або інших допоміжних служб збори до бюджетів вносять за всю фактично використану воду з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання. Обсяг використаної води визначається водокористувачами самостійно на підставі даних первинного обліку за показниками вимірювальних приладів.

Відповідно до пункту 6.2 розділу IV вказаної Інструкції збір за спеціальне використання водних ресурсів обчислюється, виходячи з обсягів фактично використаної води (підземної, поверхневої, отриманої води, в установленому законодавством порядку, від інших водокористувачів) з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання, установлених лімітів, нормативів збору та коефіцієнтів.

У податковому роз'ясненні щодо ресурсних та інших платежів (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 25 березня 2010 року № 185), зазначено, що пунктом 16 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.99 № 1494 встановлено, що збір за використання водних ресурсів не справляється, зокрема за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення, а пунктом 4.8 Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженої спільним наказом Міністерства фінансів України, ДПА України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 01.10.99 № 231/539/118/219 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.10.99 за № 711/4004) передбачено, що збір за використання водних ресурсів не справляється, зокрема, за воду, що використовується виключно для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб підприємств, установ, організацій і суб'єктів підприємницької діяльності.

Отже, якщо бюджетне підприємство, установа чи організація використовує воду виключно для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб (тобто використовує воду для особистого споживання працівниками, а також у санвузлах, рукомийниках, душових кабінах та для забезпечення відповідного санітарно-гігієнічного стану перелічених приміщень та робочих місць працівників), то збір за спеціальне використання водних ресурсів не справляється.

Крім того, відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати.

Позивач отримав дозвіл на спеціальне водокористування , зареєстрований в ДПІ у Баштанському районі Миколаївської області як платник збору за спеціальне водокористування, подає до ДПІ розрахунок цього збору, а тому повинен сплачувати збір за спеціальне водокористування.

За таких обставин, суд дійшов правильного висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову в цій частині.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив усі обставини справи, прийняв постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 254 КАС

України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Баштанського міжрайонного управління водного господарства залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року по справі за позовом Баштанського міжрайонного управління водного господарства до Державної податкової інспекції у Баштанському районі Миколаївської області про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з моменту складання її в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: