Ухвала суду № 18666776, 14.07.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2011 р.Справа № 2-а-7331/10/1470 Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І.В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі судової колегії:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Димерлія О.О. та Єщенка О.В.

при секретарі Ступак Ю.О.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1( довіреність б/н 04.04.2011р.)

від відповідача- ОСОБА_2( довіреність №431/9/10-00 від 17.01.2011р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Заводському районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.12.2010р. по адміністративній справі за позовом ТОВ «Амальгама Люкс»до Державної податкової інспекції в Заводському районі м. Миколаєва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Амальгама Люкс»звернулося до відповідача з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001522301/3 від 11.10.2010, згідно з яким контролюючим органом визначена сума податкових зобов'язань за платежем з податку на додану вартість. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в запереченнях на позов та представник відповідача в судовому засіданні позов не визнали, вказуючи на законність постановленого податкового повідомлення-рішення.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.12.2010р. позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Заводському районі м. Миколаєва № 0001522301/3 від 11.10.2010р.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням Державна податкова інспекція в Заводському районі м. Миколаєва в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У звязку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 22.01.2010 по 23.02.2010 відповідачем було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Амальгама Люкс»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008р. по 30.09.2009р., валютного та і іншого законодавства за період з 01.2008 р. по 30.09.2009 р.

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт перевірки №562/232-00/32719869 від 01.03.2009р., в якому зазначено про порушення позивачем пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4. .5, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР. внаслідок чого суб'єктом господарювання занижено податкове зобов'язання з датку на додану вартість на суму 36900,00грн..

Так, в акті перевірки контролюючим органом зроблені висновки про те, що в порушення п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.5.1. п.7.5 ст.7 ЗУ «Про податок на дану вартість»позивачем до складу податкового кредиту в періоді з 01.01.08.р. по 30.09.09р. віднесені податкові накладні по придбанню товарів (робіт, послуг), які були виписані постачальниками в 2005-2007 роках, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 35067 грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001522301/3 від 11.10.2010, згідно з яким контролюючим органом визначена сума податкових зобов'язань за платежем з податку на додану вартість на суму 55350,00грн., із яких основний платіж -36900,00грн., штрафні санкції - 18450,00грн.

Підставою для визначення (нарахування) контролюючим органом суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість стала несвоєчасна реалізація позивачем права на податковий кредит по постачальникам, зокрема, віднесення до податкового кредиту в 2008-2009 роках зобов'язання по податковим накладним за 2005-2007 роки (включення платником податку при формуванні податкового кредиту сум податку на додану вартість згідно податкових накладних, фактичне отримання яких відбулося в податкових періодах, наступних за тим податковим періодом, в якому такі податкові накладні були виписані).

При цьому, дослідивши наявні в матеріалах справи докази,судом першої інстанції встановлено, що позивачем до податкового кредиту включені суми податку на додану вартість в період фактичного отримання податкових накладних.

Дослідивши доводи апеляційної скарги стосовно порушень судом першої інстанції норм матеріального права судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

В силу пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168 «Про податок на додану вартість»- податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (далі - Закон № 168).

А у відповідності з пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Оскільки судом першої інстанції встановлено, що позивачем було перераховано кошти за товар, тобто відбулась одна з подій, яка визначає дату виникнення права на податковий кредит по ПДВ, тому оплативши товар, позивач мав усі підстави для включення до податкового кредиту суми за покупку товару.

Таким чином за зазначеними нормами Закону №168 сам факт переходу права власності на товар для віднесення суми сплаченого податку на додану вартість в сумі передоплати за товар не ставиться в залежність від формування податкового кредиту, що вказує на помилковість міркувань скаржника.

На думку судової колегії посилання відповідача на порушення позивачем пп. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону№168 є помилковим. Судовою колегією не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги стосовно того,що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту), оскільки згідно з збз.2 пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону№168 у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту, при цьому це право, а не обовязок платника податку.

Крім того посилання апелянта на те, що позивачем двічі включені до складу податкового кредиту з податку на додану вартість операції з придбання товарів, а саме податкові накладні по придбанню товарів за 2005-2007 роки, не підтверджується взагалі ні якими доказами та в акті перевірки №562/232-00/32719869 від 01.03.2009р. таке порушення взагалі не зафіксовано.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Заводському районі м. Миколаєва залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.12.2010р.без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 18.07.2011 року.

Головуючий: суддя Зуєва Л.Є.

суддя Димерлій О.О.

суддя Єщенко О.В.